230

---

15.12. Правове регулювання використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду.

Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом Ук­раїни «Про охорону навколишнього природного середовища», Лісовим кодексом України (далі — Л К України), іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Лісові відносини, що виникають при використанні землі, надр, вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтворення рослинного та тваринно­го світу, не врегульовані Л К України, регулюються відповідними законодавчими актами.

До лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні наса­дження лінійного типу, площею не менше 0,1 га.

До лісового фонду України не належать:

зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульва­ри тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів;

окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розта­шовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддя­ми, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними земля­ми тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогос­подарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Лісовими ресурсами є деревні, технічні, лікарські та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва та відтворю­ються у процесі формування лісових природних комплексів. До лісових ресур

сів також належать корисні властивості лісів (здатність лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетичному вихованню тощо), що використовуються для задоволення суспільних потреб.

Ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здій­снюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебува­ють у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів,% крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній влас­ності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування. Право комунальної власності на ліси набу­вається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності. Суб'єктами права при­ватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.

Громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набу­вати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств за­мкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 га. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом.

Громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі. Ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.

Право приватної власності на ліси громадян та юридичних осіб України вини­кає з моменту одержання ними документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, та їх державної реєстрації. Ліси, отримані у спадщину інозем­ними громадянами, особами без громадянства та іноземними юридичними осо­бами, підлягають відчуженню протягом одного року. Документом, що посвідчує право приватної власності на ліси, є державний акт на право власності на землю, виданий на відповідну земельну ділянку.

Громадяни та юридичні особи, які мають у приватній власності ліси, мають право:

власності на лісові ресурси та їх використання в порядку, визначеному ЛК України;

на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

продавати або іншим шляхом відчужувати відповідно до закону земельну лісову ділянку;

споруджувати в установленому порядку виробничі та інші будівлі й спору­ди, необхідні для ведення лісового господарства і використання лісових ресурсів.

Громадяни та юридичні особи, які мають у приватній власності ліси, зобов'язані:

вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування відпо­відно до ЛК України;

забезпечувати охорону, захист, відтворення і підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей та покращання родю­чості ґрунтів, виконувати інші заходи відповідно до вимог лісового законодавства;

дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів;

вести лісове господарство та використовувати лісові ресурси способами, які не завдають шкоди навколишньому природному середовищу, забезпечують збереження корисних властивостей лісів і створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення;

вести первинний облік лісів, надавати в установленому законодавством по­рядку статистичну звітність та інформацію про стан лісів і використання лісових ресурсів;

забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тва­ринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню еко­логічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Законом можуть бути передбачені й інші права та обов'язки громадян і юри­дичних осіб, які мають у приватній власності ліси.

Право приватної власності на ліси припиняється в разі припинення права власності на земельну лісову ділянку у випадках і в порядку, встановлених зако­ном. Припинення права власності на ліси в разі добровільної відмови власника від права власності на земельну лісову ділянку на користь держави або тери­торіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу в уста­новленому законом порядку.

Право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісово­го господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісо­вого господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комуналь­ним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, уста­новам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконав­чої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повнова­жень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища АРК, терито­ріальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища.

Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Тимчасове користування ліса­ми може бути: довгостроковим — терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим — терміном до одного року.

Довгострокове тимчасове користування лісами — засноване на договорі стро­кове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мис­ливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної влас­ності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісо­вого господарства АРК, територіальними органами центрального органу вико­навчої влади з питань лісового господарства.

Довгострокове тимчасове користування лісами приватної власності здій­снюється без вилучення земельних ділянок шляхом укладення між власником лісів та тимчасовим лісокористувачем договору, який підлягає реєстрації в органі виконавчої влади з питань лісового господарства АРК, територіальних органах центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Короткострокове тимчасове користування лісами для заготівлі другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та інших потреб, передбачених ЛК України, здійснюється без вилучення земельних ділянок у власника лісів, постійного лісокористувача на підставі спеціального дозволу, що видається влас­ником лісів, постійним лісокористувачем підприємствам, установам, органі­заціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам.

Суб'єктами правовідносин тимчасового користування лісами є:

власники лісів або уповноважені ними особи;

підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Тимчасовий лісокористувач не має права передавати лісові ділянки в тимчасо­ве користування іншим особам.

 

< Попередня   Наступна >