270

---

С.С. Бичкова

ЗАГАЛЬНІ СУБ’ЄКТИВНІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПРАВА ОСІБ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У СПРАВАХ ПОЗОВНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Досліджується юридична природа загальних суб’єктивних циві­льних процесуальних прав осіб, які беруть участь у справах позовного провадження, на підставі аналізу позитивного права дається тлума­чення правових норм цивільного процесуального законодавства Украї­ни, що регламентують відповідний аспект.

Ключові слова: загальні суб’єктивні цивільні процесуальні права, особи, які беруть участь у справах позовного провадження, малолітні та неповнолітні особи, які беруть участь у справах позовного провадження.

Постановка проблеми. Одним із структурних елементів зага­льного цивільного процесуального правового статусу осіб, які беруть участь у справах позовного провадження, є загальні суб’єктивні циві­льні процесуальні права таких суб’єктів цивільних процесуальних пра­вовідносин. Відповідні суб’єктивні права є властивими для всіх осіб, котрі беруть участь у справах позовного провадження, і відображають міру можливої поведінки особи у визначених цивільним процесуаль­ним законом межах діяти відповідно до свого бажання, вимагати від­повідних дій від суду, а також звертатися до компетентних органів чи посадових осіб у разі порушення правомочностей, що становлять зміст суб’єктивного цивільного процесуального права.

Стан дослідження. Загальні суб’єктивні цивільні процесуальні права осіб, які беруть участь у справах позовного провадження, неод­норазово були предметом наукових розвідок учених-процесуалістів. Їх авторами були С.Н. Абрамов, В.В. Комаров, Г.Л. Осокіна, СЯ. Фурса, Ю.С. Червоний, Д.М. Чечот, М.С. Шакарян, М.Й. Штефан та ін. Утім публікації цих науковців присвячені здебільшого характерис­тиці загальних цивільних процесуальних прав осіб, які беруть участь у

справах, без урахування специфіки кожного з видів циві­льного судочинства.

Указане і зумовлює актуальність теми цієї наукової статті, ме­тою якої є дослідження загальних суб’єктивних цивільних процесуа­льних прав осіб, які беруть участь у справах позовного провадження, на основі чого можна науково обґрунтувати пропозиції щодо оптимізації цивільного процесуального законодавства України.

Виклад основних положень. Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справах позовного провадження, мають такі загальні суб ’єктивні цивільні процесуальні права:

1) знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал. Реалізація цього права допомагає особам, які беруть участь у справах позовного провадження, бути поінформованими про зміст усіх доказів, наявних у цивільній справі; про всі процесуальні дії, що мали місце під час провадження у ній; про всі судові рішення, по­становлені судом у цій справі, та їх обґрунтованість.

Ознайомлення з матеріалами цивільних справ здійснюється лише у приміщенні суду (у встановленому відповідно до розпоря­дження голови суду місці) та в присутності працівника апарату су­ду протягом усього робочого дня. Особа, яка одержує справу для ознайомлення, підписується у журналі видачі справ для ознайом­лення, де вказуються число, місяць, рік, година видачі. При повер­ненні справи після ознайомлення працівник апарату суду повинен ретельно перевірити наявність усіх матеріалів у справі, зазначити в журналі видачі справ для ознайомлення час повернення справи та підписом засвідчити її отримання. У разі виявлення нестачі доку­ментів, аркушів, їх пошкодження складається акт у двох примірни­ках, один з яких передається голові суду для вжиття відповідних заходів, другий долучається до справи.

Копії документів, долучених до справи, копії судових рішень і письмові довідки у справах відповідно до процесуального законодав­ства видаються працівниками апарату суду або архіваріусами за пись­мовою заявою з дозволу головуючого у справі, після реєстрації видачі копій у журналі видачі копій судових документів та, у разі необхіднос­ті, після сплати судового збору.

Копії судових рішень видаються особам, які відповідно до зако­нодавства мають право на їх одержання. Якщо копія на кількох арку­шах, то вони повинні бути прошнуровані і скріплені підписом праців­ника апарату суду і печаткою суду із зазначенням кількості зшитих аркушів. У разі, якщо судове рішення не набрало законної сили, це зазначається на копії, що видається.

Особа, яка одержала копію, повинна підписатися в її одержанні. У разі надіслання копії документа поштою про це зазначається у спра­ві та у відповідному журналі (пп. 1.9, 23.2–23.4, 23.6, 23.7, 23.7.1, 23.7.4 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвер­дженої наказом Державної судової адміністрації України № 68 від 27 червня 2006 р.).

Слід звернути увагу, що витяги з документів відрізняються від їх копій тим, що не містять всіх відомостей, відображених в оригіналі документа;

2) брати участь у судових засіданнях. Для того, щоб особи, які беруть участь у справах позовного провадження, мали можливість ре­алізувати це право, суд повинен інформувати їх про всі судові засідан­ня, а також про проведення окремих процесуальних дій поза ним у строки і порядку, визначених у ст.ст. 74–77 ЦПК України;

3) подавати докази, брати участь у їх дослідженні. Відпові­дно до ч. 2 ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та ін­шими особами, які беруть участь у справах позовного провадження. Подання доказів цими особами передбачає їх передачу в розпорядження суду. Зокрема, сторони зобов’язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засі­дання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для їх подання. У разі подання до­казів з порушенням зазначених вимог, вони не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних при­чин (ст. 131 ЦПК України).

При цьому суд повинен сприяти всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснювати особам, які беруть участь у справах позовного провадження, їх права та обов’язки, попереджати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їх прав у випадках, встановлених ЦПК України (ч. 4 ст. 10 ЦПК України). Якщо в осіб, які беруть участь у справах позовного провадження, є складнощі щодо отримання доказів, суд за їх клопо­танням зобов’язаний витребувати ці докази (ч. 1 ст. 137 ЦПК України). Крім того, залучення доказів за ініціативою суду може здійснюватися шляхом надання ним судових доручень щодо збирання доказів (ст. 132 ЦПК України).

Поряд із поданням доказів особи, які беруть участь у справах позовного провадження, мають право брати участь у їх дослідженні. Дослідженням доказів є процесуальна діяльність суду та учасників цивільного процесу щодо безпосереднього сприйняття і вивчення у судовому засіданні фактичних даних, якими сторони обґрунтовують свої вимоги чи заперечення. Зокрема, відповідно до ст. 177 ЦПК Укра­їни суд під час судового розгляду справи, заслухавши пояснення сто­рін та інших осіб, які беруть участь у справі позовного провадження, встановлює порядок з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження дока­зів, якими вони обґрунтовуються. При цьому порядок дослідження доказів визначається судом залежно від змісту спірних правовідносин і в разі потреби може бути змінений;

4) задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам. Після заслуховування по­яснень до осіб, які їх надали, а також до свідків, експертів та спеціаліс­тів, звичайно, можуть виникнути запитання. Вони мають стосуватися суті цивільної справи, а також не зачіпати честь і гідність особи, якій вони поставлені.

Слід наголосити на тому, що задавати питання можна лише з дозволу головуючого. Це не означає необхідність отримання такого дозволу у прямому сенсі цього слова, але, оскільки головуючий керує ходом судового розгляду (ч. 2 ст. 160 ЦПК України), для недопущення порушення порядку у залі судового засідання потрібно, щоб він оголо­сив закінчення давання пояснень особами, які беруть участь у справі, і переходу до поставлення їм запитань [1, с. 442].

Що ж стосується свідків, то відповідно до ч.ч. 7–9 ст. 180 ЦПК України після допиту свідка першою йому ставить питання та з осіб, за заявою якої викликано свідка, а потім всі інші особи, які беруть участь у справі позовного провадження. При цьому суд має право з’ясувати суть відповіді свідка на питання осіб, які беруть участь у справі позов­ного провадження, а також за заявою цих осіб, знімати питання, поста­влені свідку, якщо вони за змістом ображають честь і гідність особи, є навідними або не стосуються предмета розгляду.

Для роз’яснення і доповнення висновку експерта особи, які бе­руть участь у справі позовного провадження, можуть поставити пи­тання і експертові після оголошення його висновку у судовому засі­данні. Першою ставить питання експертові особа, за заявою якої при­значено експертизу, та її представник, а потім інші особи, які беруть участь у справі позовного провадження. Якщо ж експертизу призначе­но за клопотанням обох сторін, першим ставить питання експертові позивач і його представник. Суд має право з’ясувати суть відповіді експерта на питання осіб, які беруть участь у справі позовного прова­дження (ч.ч. 2–3 ст. 189 ЦПК України).

Під час дослідження доказів суд може скористатися усними консультаціями або письмовими роз’ясненнями (висновками) спеціа­лістів (ч. 1 ст. 190 ЦПК України). При цьому спеціалісту можуть бути поставлені питання особами, які беруть участь у справі позовного про­вадження, по суті наданих усних консультацій чи письмових роз’яснень. Відповідно до ч. 2 ст. 190 ЦПК України першою має право ставити питання особа, за клопотанням якої залучено спеціаліста, та її представник, а потім інші особи, які беруть участь у справі позовного провадження. Якщо спеціаліста залучено за клопотанням обох сторін або за ініціативою суду, першим ставить питання спеціалістові пози­вач і (або) його представник. Поряд із цим суд має право з’ясовувати суть відповіді спеціаліста на питання осіб, які беруть участь у справі позовного провадження.

Отже, право осіб, які беруть участь у справах позовного прова­дження, ставити питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам допомагає з’ясувати всі деталі, що стосуються цивільної справи, усунути суперечності, які містяться у поясненнях, показаннях і висновках учасників процесу;

5) заявляти клопотання та відводи. Клопотання - це офіційне, адресоване суду прохання учасника цивільного процесу про здійснен­ня процесуальних дій або прийняття відповідного судового рішення.

Крім права подання клопотань, виходячи зі змісту ст. 168 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, мають право робити заяви -офіційні звернення до суду в усній або письмовій формі.

Слід зауважити, що законодавець не завжди розмежовує понят­тя «клопотання» і «заява». Так, відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі позовного провадження, має право за­явити клопотання про розгляд справи за її відсутності. А у п. 4 ч. 1 ст. 169 ЦПК України йдеться уже про заяву щодо розгляду справи за відсутності сторони. Також часто не розмежовуються ці два поняття і в юридичній літературі [2, с 151].

Ми не вбачаємо змістовної різниці у зазначених процесуаль­них формах офіційного звернення до суду осіб, які беруть участь у справах позовного провадження. Очевидно, причиною використан­ня різних понять для позначення одного і того самого явища є не­доліки юридичної техніки. Однак необхідно привести законодавчу термінологію до внутрішньої узгодженості. У зв’язку із цим пропо­нуємо для позначення офіційного звернення до суду з боку осіб, які беруть участь у справі, використовувати єдиний термін - «заява». На наше переконання, цей термін, виходячи із його лексичного тлумачення, охоплює всі можливі офіційні усні чи письмові форми звернення до суду осіб, які беруть участь у справі, у тому числі по­зовного провадження. Зважаючи на це, необхідно внести відповідні зміни до ЦПК України.

Поряд із клопотаннями, особи, які беруть участь у справах по­зовного провадження, мають право на підставах та в порядку, визначе­них у ст.ст. 20-23 ЦПК України, заявляти відводи судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту та перекладачу;

6) давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Реалізація такого права допомагає особам, які беруть участь у справі, інформувати суд про свою позицію щодо обставин цивільної справи, а також щодо їх ставлення до позицій інших осіб, які беруть участь у справі.

Науковців поєднує загальна думка, що серед пояснень інших осіб, які беруть участь у справах позовного провадження, пояснення сторін, третіх осіб, їх представників, з одного боку, можуть надати найбільш повні і точні відомості про обставини справи, оскільки вони є суб’єктами спірних правовідносин, що розглядаються судом, а з ін­шого – такі пояснення не завжди мають об’єктивний характер через особисту заінтересованість таких осіб [3, с. 294]. При цьому сторони, треті особи, їх представники, за загальним правилом, не можуть свід­чити на користь себе, тобто виступати як свідки. Проте ці особи за їх згодою можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи. Таким чином, пояснення сторін, третіх осіб та їх представників визнаються засобом доказування лише за умо­ви дотримання визначеного у ст.ст. 62, 180 ЦПК України процесуаль­ного порядку їх відібрання [1, с. 175].

Крім того, за загальним правилом, у своїх поясненнях особи, які беруть участь у справі, мають інформувати суд про обставини, якими вони обґрунтовують свої вимоги чи заперечення. Отже, не є засобами доказування такі пояснення сторін, третіх осіб, їх представників, що містять доводи і міркування щодо питань, які виникають під час судо­вого розгляду; заперечення проти клопотань, доводів i міркувань ін­ших осіб; письмові зауваження з приводу неправильності чи неповно­ти журналу судового засідання тощо [1, с. 176];

7) користуватися правовою допомогою. Це право осіб, які бе­руть участь у справах позовного провадження, випливає із загального конституційного права, закріпленого у ч. 1 ст. 59 Конституції України.

Залежно від свого бажання та меж правової допомоги, що по­требують особи, які беруть участь у справах позовного провадження, вони можуть обрати собі представника (ст.ст. 38–44 ЦПК України) або користуватися послугами особи, яка надає правову допомогу (ст. 56 ЦПК України);

8) знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильнос­ті чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові заува­ження з приводу його неправильності чи неповноти.

Суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксуван­ня судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Одночасно з проведенням фіксування технічними засобами секретарем судового засідання ведеться журнал судового засідання.

Особи, які беруть участь у справі позовного провадження, ма­ють право ознайомитися із технічним записом судового засідання, жу­рналом судового засідання, знімати з них копії та протягом семи днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові заува­ження щодо неповноти або неправильності їх запису.

У ч. 1 ст. 199 ЦПК України передбачено дві підстави для висло­влення зауважень:

а) неповнота запису - невідображення окремих процесуальних дій, які фактично мали місце в ході судового засідання, або відобра­ження їх лише частково. Наприклад, позивач під час попереднього судового засідання заявив клопотання про призначення експертизи,

яке судом було відхилено, а в журналі судового засідання про це нічо­го не зазначено;

б) неправильність запису - невідповідність запису в журналі су­дового засідання змісту процесуальних дій, які вчинялися. Наприклад, відповідач частково визнав позов, а у журналі судового засідання за­ значено, що позов визнаний ним у повному обсязі [1, с 468-469].

Як уже відзначалося, зауваження щодо неправильності чи непо­вноти технічного запису і журналу судового засідання можуть бути подані особами, які беруть участь у справі позовного провадження, протягом семи днів з дня проголошення у ній рішення. Однак на прак­тиці вирішення справи потребує проведення як мінімум двох судо­вих засідань, між якими існує певний проміжок часу: під час прова­дження до судового розгляду (попереднє судове засідання) і при судовому розгляді. Очевидно, що після сплину деякого часу майже неможливо детально пам’ятати все, що відбувалося під час попере­днього судового засідання, щоб визначити, чи були допущені нето­чності при його фіксуванні. Тому встановлений у ЦПК строк для висловлення зауважень може призвести до порушення процесуаль­них прав учасників процесу [1, с 469].

У зв’язку з цим вбачається, що зауваження щодо технічного за­пису чи журналу судового засідання повинні подаватися протягом се­ми днів з моменту закінчення судового засідання, а не проголошення рішення у справі.

Головуючий розглядає зауваження щодо технічного запису су­дового засідання та журналу судового засідання протягом п’яти днів з дня їх подання, про що постановляє відповідну ухвалу. У разі пропус­ку строку подання зауважень і відсутності підстав для його поновлен­ня головуючий залишає зауваження без розгляду;

9) оскаржувати рішення і ухвали суду. Відповідно до ст. 13 ЦПК України особи, які беруть участь у справах позовного прова­дження, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та в порядку, встановленому ЦПК України. Крім того, зазначені суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин ма­ють право оскаржити до Верховного Суду України судові рішення у цивільних справах у зв’язку із винятковими обставинами після їх пере­гляду у касаційному порядку (ст. 353 ЦПК України).

Поряд із зазначеними суб’єктивними загальними цивільними процесуальними правами, регламентованими у ч. 1 ст. 27 ЦПК Украї­ни, малолітні або неповнолітні особи, які беруть участь у справах по­зовного провадження, мають процесуальні права, передбачені у ч. 1 ст. 27-1 ЦПК України, дослідження яких становить перспективні на­прямки подальших наукових розвідок.

Висновки.

Для позначення офіційного звернення до суду з боку осіб, які беруть участь у справі, слід використовувати єдиний термін – «заява». Цей термін, виходячи із його лексичного тлумачення, охоплює всі мо­жливі офіційні усні чи письмові форми звернення до суду осіб, які бе­руть участь у справі, у тому числі позовного провадження. У зв’язку з цим, необхідно внести відповідні зміни до ЦПК України.

Залежно від свого бажання та меж правової допомоги, що потре­бують особи, які беруть участь у справах позовного провадження, вони мо­жуть обрати собі представника (ст.ст. 38–44 ЦПК України) або користува­тися послугами особи, яка надає правову допомогу (ст. 56 ЦПК України)

Зауваження щодо технічного запису чи журналу судового за­сідання мають подаватися протягом семи днів з моменту закінчення судового засідання, а не проголошення рішення у справі.

–––––––––––

Цивільний процесуальний кодекс України: науково-практичний ко­ментар / за заг. ред. С.С. Бичкової. – [2-ге вид., доповн. і переробл.]. – К.: Аті-ка, 2010. – 896 с.

Популярна юридична енциклопедія / відп. ред. О.В. Лавринович; на­ук. ред. В.Ф. Погорілко. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 528 с.

Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України. Академічний курс: підручник. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2005. – 624 с.

 

< Попередня   Наступна >