Головна Наукові статті Філософія МАРГІНАЛІЗУЮЧИЙ ФАКТОР ПОРНОГРАФІЇ В СУСПІЛЬСТВІ

МАРГІНАЛІЗУЮЧИЙ ФАКТОР ПОРНОГРАФІЇ В СУСПІЛЬСТВІ

Наукові статті - Філософія
407

СКОРИК В.О.,

ад‘юнкт кафедри адміністративної діяльності Київського національного університету внутрішніх справ

МАРГІНАЛІЗУЮЧИЙ ФАКТОР ПОРНОГРАФІЇ В СУСПІЛЬСТВІ

Сексуальна експлуатація жінок для використання їх переважно в секс-індустрії стала гостро актуальною проблемою не лише для всієї світової спільноти, але й для сучасної України. Як мінімум у 60 країнах світу відслідковується торгівля людьми [1]. Зґвалтування, побої, образи, примусова проституція, сексуальне насильство є її постійними елементами. Особливе місце у цій сфері займає порнографія, яка представляє усі види фізичного й сексуального насильства, мовчазно пережиті жінками. Але на відміну від інших форм, насильство в порнографії йменується сексом. Загалом це означає, що порнографія сексуалізує, авторизує і впроваджує у свідомість споживачів зґвалтування, проституцію та інші форми насильства як норму життя. Вона еротизує домінування однієї статі над іншою і представляє динаміку домінування як загальну для всіх представників людського роду.

Порнографія надає сексуального характеру ієрархії відносин між чоловіком і жінкою й називає це правдою про відносини статей або, використовуючи деякі метафори, “дзеркалом реальності”. За допомогою цього процесу порнографія конструює уявлення про те, чого нібито підсвідомо або цілком свідомо бажає жінка. Однак це уявлення не жінки, а чоловіка, що очікує від сексуальних відносин і від жінки як представниці своєї статі таких форм сексуальної поведінки, які він сам конструює.

Порнографія конструює насамперед чоловічі очікування актів насильства над більш слабкими істотами. Оскільки жінка за визначенням істота слабка й залежна, то вона й стає об'єктом насильства. Але, на жаль, дії насильства визначаються в порнографії як “акти сексуальної рівності”, оскільки в ни

х беруть участь два партнери. У цьому сенсі деякі її захисники іноді стверджують, що “порнографічний світ рівності є гармонізованим і збалансованим”[2]. Передбачається, що біполярність чоловіків і жінок вирішується у рівних сексуальних бажаннях. Однак сутність цієї рівності, при ближчому розгляді, виражена крізь призму насильства. Всі способи чоловічої й жіночої любові в порнографії мають на увазі одне: чоловікам доставляє найвищу насолоду взяти жінку і вчинити над нею насильство; жінкам подобається бути взятими й зґвалтованими. Жінки, що найбільше охоче виражають бажання відповідати порнографічним стандартам, представляють собою, на думку творців порнографічних зображень, зразок рівності із чоловіком. Крім того, деякі дослідники схильні вважати, що порнографія є дещо безпечною формою реалізації сексуальної фантазії. Потурання порнографії заходить так далеко, що виникає навіть твердження, начебто порнографія являє собою “віддушину”, можливість психологічної розрядки, а її поширення може значно знизити ризики небезпечної поведінки, викликаної сексуальними фантазіями, що не знайшли виходу [3].

Що стосується супротивників поширення порнографії, їх можна умовно розділити на так званих “моралістів”, які борються з порнографією з принципових моральних міркувань, і на “прагматиків”, які вимірюють можливості боротьби з виготовлювачами, розповсюджувачами й споживачами порнографії залежно від соціального збитку, заподіюваного нею. У сучасних дискусіях із цього приводу представники першої групи зазвичай вважають виготовлювачів, розповсюджувачів і споживачів порнографії порушниками моральних норм і звертаються до правосуддя з метою юридичного обмеження діяльності осіб, які виготовляють порнографічні матеріали. Зокрема, американські феміністки засновують свої обвинувачення на адресу творців і користувачів порнографії на

Першій поправці до Конституції, яка не схвалює вживання в мові так званих “непристойних” виразів. Вони вважають, що порнографія прирівнюється до непристойностей, несумісних з вимогами суспільної моралі, виходить, вона має підлягати юридичному обмеженню. Юридичне визначення того, що ж можна вважати подібним порушенням моральних норм, було зафіксовано Верховним Судом США (справа штат Каліфорнія проти Міллера, 1973 р.) [2]. Відповідно до визначення, що випливає з цієї справи, під порнографією розуміється “інформація, що сприяє виникненню непристойних думок при зображенні сексуальної поведінки, яка відходить від вимог моралі”. Згідно з тим же визначенням, порнографія не має ніякої цінності як з позицій моралі, так і з позицій мистецтва, політики й науки. Більше того, інформація, прихована в порнографії, за своїм змістом негативно впливає на свідомість і поведінку особи. Тому звернення до закону дозволяє, з одного боку, припинити репресивними заходами шкоду, що завдається порнографією, а з іншого боку, допомагає визначити ступінь невідповідності моральним нормам.

Прихильниками морального осуду й припинення порнографії є так звані “моралісти”. Вони сприяли виникненню міжнародного антипорнографічного руху, який складається з таких груп, як “За моральність – більшість” (The Moral Majority), “Об'єднань християн” (The Christian Coalition), “Національний союз, що виступає за дотримання моральних норм” (The National Federation for Decency), “Форум Орла” (The Eagle Forum) “Міжнародна коаліція проти торгівлі жінок "Ангел"” (Angel International Coalition) та інших [2]. Всі ці групи не тільки вимагають створення законів, які несуть заборону на інформацію порнографічного характеру, але й ставлять перед собою значні політичні цілі, головні з яких – захист прав жінок, підтримка соціальної рівності й усунення дискримінації за ознакою статі.

Однак аналіз діяльності зазначених рухів дозволяє виявити слабкі сторони морального осуду порнографії. Йдеться, насамперед, про складні, часом суперечливі ситуації, які виникають при застосуванні етичних критеріїв до порнографії. Спроби їхнього вирішення самі по собі приведуть до розбіжностей. Цю слабку сторону “моралістів” підкреслюють як захисники порнографії, так і частина її супротивників. Незважаючи на повну розбіжність у поглядах між цими групами, вони погоджуються в одному: неможливо заборонити поширення порнографії тільки тому, що вона не відповідає моральним нормам, прийнятим у суспільстві. Введення законів, які забороняють порнографію як явище, несумісне з моральністю, припускає й наявність критеріїв, за якими можна судити, що відповідає нормам моральності у створеному зображенні, а що ні. Але ці критерії відносні, а тому спроба вирішити проблему обмеженням або забороною порнографії посиланнями на її аморальність не має успіху. Крім того, аргументи супротивників поширення порнографії не враховують заподіюваної суспільству шкоди.

Слід зазначити, що донедавна шкода, яка наноситься порнографією, пов'язувалася здебільшого із життєдіяльністю та свідомістю чоловіків, які купують і споживають цю продукцію. Шкода від порнографії, яка наноситься жінкам, сприймається частіше за посередництва чоловіків, тобто через насильство, зґвалтування, примус до проституції і, відповідно, до їх маргіналізації. Але з погляду фемінізму шкода від порнографії набагато значніша. А тому більша частина фахівців – противників порнографії утримується від моральних оцінок на її адресу.

Вважається, що проблему обмеження свободи слова й самовираження в порнографії не можна розглядати тільки з етичного погляду. Її необхідно вирішувати з урахуванням шкоди, яка наноситься жінкам як суб'єктам, найбільш уразливим до наслідків насильства. Шкідливий вплив такого виду діяльності, як порнографія, здебільшого носить загальний характер. Він переплітається з іншими соціальними видами діяльності й суспільних умовностей. Феміністки, наприклад, упевнені, що інформація, яка символізує образу й приниження жінок, у прихованому вигляді має місце й у мистецтві, і в науці, і в освіті. Зокрема, за твердженням С. Брауміллер, доводи феміністок проти порнографії будуються аж ніяк не на психологічному ефекті, надаваному нею на людину, а на її соціальних наслідках [4].

З огляду на викладене, заклик дотримуватися суспільної моралі неприйнятний не тільки тому, що рамки цієї моралі занадто розмиті, але також тому, що сама її істинність перебуває під сумнівом. Адже, засуджуючи порнографію, суспільна мораль у той же самий час лояльна до інших форм статевої дискримінації, таких як домашнє насильство, гендерна асиметрія в освіті й на ринку праці тощо.

Численні дискусії із приводу змісту й функцій порнографії вимагають відповіді на два питання: що ж таке порнографія? чи дійсно порнографія дискримінує жінок?

У загальному вигляді відповідь на перше питання може бути досить докладною. Порнографію можна визначити: а) як графічне зображення сексуальної субординації, створюваної за допомогою образів або слів з метою дегуманізації жінок як сексуальних об'єктів або товарів; б) як насолода болем, приниженням, зґвалтуванням, ментальною або фізичною шкодою в позах сексуального підпорядкування, служіння або зображення; в) як приниження частин тіла; г) як репрезентація жінок у сценаріях деградації, тваринності, шкоди, страти, недостатності, непристойності в контексті, що робить зазначені дії сексуальними [2].

Можна припустити, що зазначене розширене визначення порнографії тягне й розширене визначення поняття шкоди. Воно містить у собі як пряму фізичну шкоду, так і його соціальні наслідки, а саме презирство й приниження жінок як соціального класу. Поняття “порнографія”, як було вказано вище, це саме те, що серед іншого принижує й ставить жінок у залежність від культивованої ідеї вільного сексу. Парадоксально, але поняття шкоди може зачіпати й позитивну ідею свободи, перекручену в практиці порнографії у вигляді деградації особистості.

При відповіді на питання, чи насправді порнографія зображує жінок як нижчих істот, можна звернутися до книги С. Кепплер “Уявлення про порнографію”, в якій автор говорить про те, що існує різне розуміння порнографічного зображення жінок [4].

Основу цих розходжень вона бачить у суб'єкт-об'єктних відносинах статей. Роль чоловіків у цьому світі – бути суб'єктом і розглядати жінку як об'єкт своїх бажань. Головна проблема, що лежить в основі сексуальної поведінки чоловіків, полягає в тому, що вони ставляться до жінок як до об'єктів завоювання й захисту. Як завойовники чоловіки дозволяють собі стосовно жінок акти насильства, зґвалтування, приниження, виміщення образ. А порнографія закріплює таку поведінку. Її призначення – принизити, знеособити жіноче тіло заради почуттєвого задоволення. Порнографія – це соціально схвалювана директива сексуального насильства. Вона часто використовується ґвалтівниками як потужний стимул до практичних дій, як практичне втілення візуальних і мовних фантазій, як контроль над жіночим тілом і жіночими бажаннями. В умовах сексуальної нерівності порнографія представляє жінок у вигляді тривіальних істот, подібних механічним неживим об'єктам. Даний підхід дискримінує жінок як групу, а дискримінація припускає владу одного суб'єкта над іншим. Це та сама проблема, яка лежить за щирими взаєминами чоловіка й жінки, той самий спосіб, за допомогою якого чоловік бачить жінку.

Негативні характеристики порнографії – не єдине питання взаємозв'язку цього поняття із прямими й індивідуалізованими формами поняття шкоди. Це й питання думок жінок, які вважають, що порнографія формує свідомість, принижує їх в порнографічній практиці. Відволікаючись від сюжетів порнографічних книг, фільмів, шоу або змісту спектаклів з порнографічними зображеннями, основна мета гетеросексуальної порнографічної практики полягає у ствердженні сексуальної насолоди чоловіків.

І навіть коли жіноче сексуальне бажання стоїть під сумнівом, порнографія вимагає, щоб воно було пригнічене в ім'я задоволення чоловічих бажань. Саме від жінки залежить, одержить чоловік насолоду чи ні. Таким чином, влада й домінування в сексуальних відносинах належить чоловіку. Що ж залишається на частку жінок? Залишаються повторювані образи: жінки розпластані й горді, упевнені й змучені, покалічені, або зґвалтовані, але незмінно приймаючі панування, підкоряються йому й одержують сексуальне задоволення від підкорення. Жінки виглядають як іграшки в сексуальних відносинах, як об'єкти сексуальної покори, доступні і корисні, завдання яких – служити чоловіку. Зміст порнографії полягає тільки в одному: жінки постійно бажають брутальності й володіння, насильства й підпорядкування. В еротичному варіанті порнографічна сутність виражена через користування жінкою як об'єктом бажань. Але в обох випадках жіноча суб’єктивація представлена через несамовиті сексуальні бажання, у яких розчиняються всі інші якості й відносини.

Тому в порнографії жінки представлені як одержимі бажанням і ґвалтовані, а чоловіки – як володарі й ґвалтівники. Гендерна ієрархія стає основним і необхідним елементом для сексуального збудження. Додаткові елементи, такі як вік, предмети, прояв тваринности, фізична й ментальна недостатність, об'єктивація й інші явища супроводжують гендер, створюють різні порнографічні субсистеми.

Як пише К. Маккиннон, у порнографії залежність як така втілена в екстазі – це зміст сек-суальних бажань жінки. Жінки призначені для того, щоб їх насилували й ними володіли, у той час як чоловіки ґвалтують і володіють [6]. На простому візуальному рівні ієрархічна гендерна нерівність вважається найважливішим елементом у сексуальних відносинах. Те, що робить порнографія, насправді лежить поза її змістом: вона “еротизує” ієрархію й “сексуалізує” нерівність. Це специфічний поведінковий стимул. Спосіб його дії унікальний: він робить оргазм відповідною реакцією на якусь сліпу прихильність стереотипам. Цей той спосіб, де панування й покорення як повсякденна діюча сила соціальної ієрархії, особливо на рівні статевої нерівності, використовується на практиці, пізнається на досвіді, підсилюється й втілюється в задоволенні. І навіть якщо у чоловічому розумінні лише певні категорії жінок ототожнюються з поняттям порнографії, це анітрошки не применшує дискримінаційної сутності порнографії.

Не можна заперечувати той факт, що деякі жінки не вбачають небезпеки в порнографії. Більше того, вони знаходять жіночу й чоловічу порнографію збудливою. Але, незважаючи на присутність чоловічої порнографії, об'єктом бажань все-таки залишається жінка. І тією мірою, якою вони пов'язують свої бажання з поняттям “порнографія”, ці бажання можуть виявитися несумісними не тільки з їхньою власною безпекою, але й із самовизначенням, волею й упевненістю у своїх силах.

Виходячи з викладеного, можна припустити, що суспільство перебуває в тому стані, коли можна встановити зв'язок між порнографією і відсутністю соціальної рівноправності, маргінальністю. Порнографічні матеріали й те, що навколо них діється, – це не в меншому ступені образа жіночого достоїнства, тому що жінки розглядаються в них як об'єкти, грубі й безликі, як інструменти, що служать для задоволення сексуальних бажань і примх чоловіків.

Те, що створює порнографія, відбувається поза її змістом: вона еротизує ієрархію відносин і сексуалізує нерівність. Вона створює домінування й підпорядкування статей. Динаміка нерівності є її центральною ідеєю, яка переглядається через ілюзію повної сексуальної свободи, що будується на реальній силі і дискримінації однієї статі іншою. Щоб ілюзія свободи була повною порнографічні зображення повинні створювати видимість добровільної й навіть радісної жертовності. Жертва повинна виглядати вільною й добровільно піддаватися насильству. Добровільність жертви виражена через її графічне буття в позах відвертої доступності, призначеної для продажу й споживання.

З цієї точки зору порнографія не може бути нешкідливою фантазією, вона, по суті, є розпусною й перекрученою репрезентацією здорової, нормальної сексуальної ситуації. Вона інституціалізує чоловічу перевагу, поєднує еротизацію домінування й підпорядкування із соціальною конструкцією чоловічого й жіночого. Щоб уявити, що гендерність сексуальна, треба зрозуміти, що порнографія є частиною конструювання значень цієї сексуальності. Чоловіки ставляться до жінок так, як вони бачать їхнє буття, а порнографія допомагає його створювати. Чоловіча влада над жінками означає, що чоловіча спрямованість бачення жінок визначає, якою вона може бути. Вона створює образи, які не співвідносяться з реальними конструкціями. Вона не є перекручуванням, рефлексією, проектуванням, вираженням ідей, фантазією, символом або репрезентацією. Вона є сама сексуальною реальністю.

У роботі А. Дворкін “Чоловіки володіють жінками” (“Men Possessing Women”) підкреслюється, що порнографічна сексуальність – соціальний конструкт, заснований на гендерних відносинах. Суть сексуальної теорії гендерної нерівності полягає в тому, що порнографія відіграє роль конституюючої практики. Спосіб, за допомогою якого порнографія відтворює сама себе, означає конструювати й, таким чином, визначати чоловіків і жінок як таких. Процес, що надає сексуальності чоловіче значення переваги, є той же самий процес, через який гендерна нерівність стає соціально реальною [7].

При такому підході сексуальний досвід чоловіків, які купують і споживають порнографію, уявляється не як фантазія, або катарсис, або симуляція, а як сексуальна реальність, її певний рівень, на якому секс оперує сам по собі. Ця проблема не бере до уваги той факт, що у створеному порнографічному бутті його моделями є реальні жінки, з якими, у більшості випадків, це буття має справу. Шлях, за допомогою якого порнографія підтримує сама себе такою, якою її хочуть бачити покупці. Порнографія бере участь у цій еротизованій реальності через відчуження й продаж сексуальних об'єктів, якими здебільшого є жінки. Відчужувати й продавати – такий процес соціального конструювання чоловічої сексуальності в порнографії; бути відчужуваний і продаваній – такий процес соціального конструювання жіночої сексуальності. Жінка в порнографії така, яка вона уявляється з погляду її сексуального використання. Порнографія кодує значення жіночих тіл, рухів, бажань у напрямку, що дозволяє засвоїти уроки поведінки з реальними жінками. Як сексуальний об'єкт жінка визначається на основі того, як вона виглядає й у значенні можливості її використання для сексуального задоволення. Таке визначення допомагає зрозуміти сутність феміністського розуміння індивіда як “сексуального об'єкта”. У цьому значенні секс у житті й еротизовані або сексуальні образи в мистецтві практично мають рівне значення. Глядач бачить у порнографії не тільки сексуальний імідж жінки, у ній мистецтво й життя імітують один одного; у цій сексуальності вони взаємопереходять одне в одного.

Зробити приблизний епістемологічний переклад порнографії й визначити її зміст із позиції рівності статей – значить визначити субординацію жінок як сексуальну рівність. Епістемологія порнографії виявляє значну розбіжність її понять із жіночими очікуваннями. Наприклад, те, що з порнографічної точки зору є любов і романтика, у фемінізмі виглядає як ненависть і покарання. Насолода й еротичність стають насильством, сексуальне бажання з'являється як прагнення до домінування й підпорядкування, бажання проектованої сексуальної доступності віктимізується. Інакше кажучи, гра підкоряється ролям, створеним сценарієм. Фантазія виражає ідеологію. Замилування природною фізичною красою стає обвинуваченням жінки, прекрасне – злом. Порнографія є зло, породжене чоловічою перевагою. Зокрема, шкода порнографії не може бути описана і не знайде свого адресата, якщо погляди й підходи до неї будуть гендерно нейтральними. Іншими словами, успіхи порнографії в конструюванні соціальної реальності можливі остільки, оскільки її шкода глибоко законспірована. Якщо існує світ, створюваний порнографією, то питання складається більшою мірою не в тому, яка її шкода, а в тому, як ця шкода стає видимим, як вона може бути виявлена.

В умовах ліберальної культури більшість людей настроєна проти дискримінації. Але як тільки мова заходить про приватну сферу, до якої активно втручається порнографія, питання про дискримінацію піддається сумніву. Насильство або зґвалтування піддаються сумніву. У кримінальних розслідуваннях, судах, у приватних міркуваннях відразу виникають питання: а чи був факт зґвалтування? Може, жертва зґвалтування сама спровокувала такого роду дії? Може, їй навіть робить приємність дискримінаційне відношення? Таким чином, як тільки мова заходить про реальну жінку, право й громадськість не впевнені в суті насильства. Закони про сексуальне насильство включають протиріччя між проголошуваною повагою до жінки й сформованими стандарта-ми. Ці стандарти містять визначення, що ж є жінка в значенні її сексуальності.

Таким чином, можна дійти висновку, що порнографія не тільки створює світ або деякі образи. Вона впливає на життя куди суттєвіше, ніж це здається на перший погляд. Принижені жінки під впливом компрометуючих матеріалів зміщуються суспільством у маргінальні групи, і шлях назад, як правило, стає для них закритим. А від людей, яким нічого втрачати, шкода для суспільства причиняється набагато суттєвіша і глобальніша.

Список використаної літератури:

Головкін Б., Батиргарєєва В. Громадська думка щодо торгівлі людьми: кримінологічний погляд на проблему // Право України. – 2003. – № 7.

Ерохина Л.Д. Порнография и проблема равенства.

Whores and Other Feminists / Ed. by J.Nagle. – N.Y.& London: Routledge, 1997. – Р. 37.

Кон И.С. Надо ли бояться порнографии // Время МН. – 1998. – № 4. – С. 13.

Brownmiller Susan. Against Our Will: Men, Women and Rape: – NY Simon & Schuster,1980. – P. 253-254.

MacKinnon C.A. Feminism Unmodified: Discourses On Life and Law. – Cambridge: Harvard University Press, 1987.

Dworkin Andrea. Pornography: Men Possessing Women. – New York: Putnam, 1981.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук