Ватрас В.А.

ДО ПИТАННЯ ПРО ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАКРІПЛЕННЯ ПОНЯТТЯ СІМ’Ї

Исследованы вопросы юридического определения семьи, его отличия от распрост­раненного в юридической науке социологического понимания семьи. Путем творческого обобщения взглядов ученых, анализа законодательства и выделения ключевых свойств предложено собственное определение семьи. Автор предлагает закрепить на законо­дательном уровне это определение семьи путём принятия новой редакции ст. 3 Семей­ного кодекса Украины.

In the article the problems of legal definition of family, their differences from the prevail­ing legal science in the sociological understanding of the family. Through a creative synthesis of the views of scientists, analyzing legislation and the allocation of key properties, proposed his own definition of the family. The author proposes to enshrine in legislation his own defi­nition of family, by adopting the new wording of art. 3 of the Family Code.

Переважна більшість учених обстоюють доктринальне правове визначення сім'ї. Однак щодо дефініції сім'ї та її закріплення у чинному законодавстві одно­стайності в думках науковців немає. Ця проблема досліджувалася такими вчени­ми, як М.В. Антокольська, Ю.Ф. Беспалов, Є.М. Білогорська, І.А. Бірюков, В.І. Бошко, Я.Р. Вебере, Є.М. Ворожейкін, Л.І. Глушкова, П.П. Глущенко, В.Г. Голова­нов, B.C. Гопанчук, В.І. Данилін, Н.М. Єршова, І.В. Жилінкова, О.І. Загоровсь-кий, О.М. Калітенко, О.Ю. Косова, П.В. Крашенінніков, І.М. Кузнецова, Р.П. Ма-нанкова, Г.К. Матвеев, В.Ф. Маслов, СО. Муратова, О.М. Нечаева, О.М. Нємков, М.Т. Оридорога, Л.М. Пчелінцева, З.В. Ромовська, В.О. Рясенцев, Г.М. Свердлов, СЯ. Фурса, Ю.С. Червоний, В.П. Шахматов, Я.М. Шевченко та інші. З огляду на це і виникла необхідність висловити свої міркування щодо доцільності законодав­чого закріплення поняття «

Недоцільність закріплення поняття сім'ї у законодавстві обґрунтовується на­уковцями таким чином: по-перше, закріплення нормативного визначення сім'ї можливе, але це потягло б за собою більше негативних наслідків, ніж переваг. З одного боку, якщо таке визначення побудувати як надто широке, прагнучи охопи­ти максимально ширше коло відносин, що регулюються сімейним правом, то во­но розходитиметься з соціологічним розумінням сім'ї і перетвориться в юридичному сенсі в надуману, штучну конструкцію. По-друге, якщо до нормативного визначення поняття сім'ї включити такі додаткові ознаки, як «спільне проживан­ня», «ведення спільного господарства», «народження і виховання дітей», «взаємна підтримка і турбота», що пропонується окремими науковцями1, то дове­деться або віднести кожну із включених ознак сім'ї до факультативних, що поз­бавляє це визначення практичного змісту, або звузити поняття сім'ї до такої межі, за якою знову ж відбудеться її розходження з поняттям сім'ї у соціологічному ро­зумінні. По-третє, сім'я не є суб'єктом права, а тому давати її правове закріплен­ня в законі не потрібно2. В тій чи іншій модифікації зазначену позицію підтриму­ють І.М. Кузнецова, LB. Жилінкова, В.Ф. Маслов та інші3. Вважаємо, що ці твер­дження науковців не позбавлені певних недоліків. Зокрема, ми не можемо пого­дитися з думкою авторів, які ставлять у залежність доцільність закріплення нор­мативного визначення сім'ї та питання визнання її суб'єктом права. Такий підхід навряд чи можна назвати конструктивним, оскільки в законодавчому масиві юри­дичні дефініції даються не лише суб'єктам права. Більше того, розходження в соціологічному та юридичному визначеннях сім'ї не лише можливі, вони неми­нучі, оскільки йдеться про різні науки.

Представники іншого правового підходу переконані у тому, що необхідно сформулювати нормативне визначення сім'ї та закріпити його у чинному законо­давстві. Розбіжності тут стосуються лише питання щодо доцільності чи не­доцільності формування універсального поняття сім'ї у всьому законодавчому масиві держави. На нашу думку, такий підхід є більш обгрунтованим та виваже­ним. На думку Е.М. Ворожейкіна, сім'я є основним об'єктом регулювання сімей­ного права. Тому поняття сім'ї повинно знайти відображення в законодавстві. У зв'язку з тим, що національний і місцевий фактори можуть мати деяке значення при визначенні поняття сім'ї, його слід дати в законі. Особливо це необхідно з ог­ляду на те, що сам закон постійно вживає це поняття4.

Я.М. Шевченко зазначала, що однією з найбільших проблем у сфері охорони сім'ї була відсутність у сімейному законодавстві визначення поняття сім'ї як об'єкта правового регулювання. Насамперед це створює труднощі в практиці пра-возастосовчих органів, коли виникають питання щодо сім'ї як цілісного утворен­ня чи окремих її членів. Крім цього, відсутність законодавчого визначення понят­тя сім'ї перешкоджає виявленню тих сімейних відносин, які необхідно охороня­ти, і тих, які охороняти не слід. Відсутність правового визначення сім'ї особливо відчувається тоді, коли особи, які виступають як носії сімейно-правових обов'язків та прав, вступають у відносини, що регулюються іншою галуззю пра­ва. При цьому не завжди можна чітко ідентифікувати їх правове становище як суб'єктів права5.

Відстоював необхідність законодавчого закріплення поняття сім'ї російський вчений-цивіліст B.C. Толстой, який вважав, що чи не в кожній із галузей права термін «сім'я» має особливе значення, яке відповідає потребам регулювання да­ної сфери суспільних відносин6.

Неправильною вважає позицію, яка заперечує необхідність легального визна­чення сім'ї, З.В. Ромовська. Вона зазначає, що у літературі домінувала хибна дум­ка про те, що, оскільки окремі галузі законодавства містять свої поняття сім'ї, то єдиного, універсального поняття сім'ї дати неможливо і не потрібно. При цьому змішувались два нетотожних правових явища, а саме: поняття сім'ї та перелік осіб, які за відповідними законами мають права членів сім'ї7.

Ми підтримуємо ці позиції в частині необхідності нормативного визначення поняття сім'ї в законодавстві. По-перше, закріплення універсального визначення сім'ї в чинному законодавстві України, яке, власне, уже відбулося, хоча не настільки, як хотілося б, не створить жодних незручностей та непорозумінь, а на­впаки, поліпшить правове регулювання суспільних відносин у сфері сім'ї, оскільки буде сформована єдина законодавча конструкція, за допомогою якої чітко будуть окреслені критерії та ознаки, за якими певна сукупність фізичних осіб вважатиметься чи не вважатиметься сім'єю. Це дасть змогу розв'язати не ли­ше цілу низку суперечностей між теоретиками, а й сприятиме практиці застосу­вання, оскільки суди та інші правозастосовчі органи, отримавши норму-дефініцію, однаково та правильно будуть застосовувати законодавчий масив при прийнятті правових рішень. При цьому права та охоронювані законом інтереси учасників тієї чи іншої правової процедури будуть повніше реалізовані та захи­щені, аніж тоді, коли кожному доведеться доводити обставини такого характеру: підпадають ті чи інші особи під ознаки та критерії сім'ї чи ні. Крім цього, це дасть змогу чітко визначати момент виникнення, зміни і припинення правовідно­син між членами сім'ї.

По-друге, законодавче закріплення поняття «сім'ї» нарешті чітко розмежує питання щодо того, йдеться, власне, про сім'ю як цілісне утворення чи про окре­мих її членів. Наявність у законі універсального поняття сім'ї зніме зазначену проблему. А тому поняття «член сім'ї» розглядатиметься з позиції завдань і особ­ливостей тієї чи іншої галузі права, а поняття «сім'я», маючи універсальний ха­рактер, для усієї системи права України буде єдиним.

По-третє, з огляду на завдання сімейно-правого регулювання можна дійти висновку, що сімейне право не повинно врегульовувати усі відносини між людь­ми у сім'ї, а лише ті, які насправді потребують правової охорони та захисту. Тому наявність законодавчого закріплення поняття «сім'я» дасть змогу визначитись із тим, які суспільні відносини у сфері сім'ї слід піддавати правовій охороні зако­ном, а які залишити для врегулювання нормами моралі, звичаїв, традицій тощо.

По-четверте, правове закріплення поняття сім'ї дасть змогу чітко ідентифіку­вати фізичних осіб як носіїв сімейної правосуб'єктності від осіб, які такими не є. А отже, буде можливість виокремити осіб, які є учасниками сімейних правовідно­син, з-поміж суб'єктів інших галузевих правовідносин. Більше того, буде мож­ливість простежити участь осіб, які мають сімейні права та обов'язки, у відноси­нах, що регламентуються іншими галузями права. Таким чином, буде можливість відокремити осіб як носіїв сімейної правосуб'єктності від осіб як суб'єктів інших галузей права.

По-п'яте, ставити у залежність доцільність чи недоцільність законодавчого закріплення поняття сім'ї від того, чи є вона самостійним суб'єктом права, на на­шу думку, не потрібно. Це може означати, що в законодавчому масиві норми-дефініції мають стосуватися лише визначення суб'єктів права. Однак це не так. Сім'я є об'єктом правової охорони, а тому визначення поняття «сім'я» має бути закріплене у чинному законодавстві.

Законодавець, усвідомивши доцільність нормативного визначення поняття «сім'я», спробував його закріпити у ст. З СК України: «Сім'я є первинним та ос­новним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вва­жається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних при­чин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я ство­рюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства»8.

Правовий аналіз ст. З СК України дає можливість дійти висновку, що вона складається з таких частин: 1. Соціологічне визначення сім'ї - сім'я є первинним і основним осередком суспільства (ч. 1). 2. Юридичне визначення сім'ї - сім'ю становлять особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (ч. 2). 3. Підстави створення сім'ї: Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підста­вах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч. 4).

Виходячи з цього, законодавець зробив спробу визначити поняття «сім'ї» в юридичному розумінні у ч. 2 ст. З СК України. Що ж до інших положень статті, то в ч. 1, намагаючись розкрити поняття сім'ї з позиції соціології, він, як зазначає І.В. Жилінкова, вирішує лише питання щодо місця та значення сім'ї у суспільстві9.

Структура та зміст ч. 2 ст. З СК України, яка, власне, і розкриває, за задумом законодавця, юридичне визначення сім'ї, має певні недоліки, зокрема: по-перше, законодавець пішов шляхом простого переліку окремих ознак сім'ї, що, зрештою, не становлять чіткого та стислого юридичного визначення, оскільки не всі озна­ки названі; по-друге, вжиті законодавцем ознаки наявності взаємних прав та обов'язків, спільного проживання та спільного побуту можуть сприйматися неод­нозначно і в такому вигляді їх цілком реально застосувати до студентів, які про­живають у звичайному гуртожитку в одній кімнаті, і таким чином зробити висно­вок, що вони також сім'я; по-третє, ознака спільного проживання, вказана у Ко­дексі, нівелюється у ньому ж положенням про її факультативність щодо подруж­жя, яке вважається сім'єю і без спільного проживання з поважних причин (на­вчання, робота, лікування, необхідність догляду за батьками, дітьми тощо). Це ж стосується і дитини, яка належить до сім'ї батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає (ч. 2 ст. З СК України).

По-четверте, спірним видається положення Кодексу і щодо наділення права­ми члена сім'ї одинокої особи. Виходячи з нього, одинока особа є теж сім'єю, але це суперечить поглядам на природу сім'ї як сукупності, союзу чи об'єднання кількох осіб, тобто двох і більше.

По-п'яте, дещо суперечливим є положення, яке перераховує підстави створен­ня сім'ї. Так, тлумачення ч. 4 ст. З СК України дає привід говорити про те, що мо­жуть бути й інші підстави для створення сім'ї, окрім перерахованих, за умови, що це не буде заборонено законом та не суперечитиме моральним засадам суспільства. Це означатиме, що сім'єю можна буде назвати будь-яку сукупність осіб, яка не заборонена законом, не суперечить моральним засадам суспільства, спільно проживає, наділена спільним побутом та має взаємні права і обов'язки. Наприклад, групу солдат у збройних силах, які проживають у спільній казармі.

Підтримуємо позицію Я.М. Шевченко, яка вдало ілюструє недосконалість визначення поняття сім'ї, що наведене у ст. З СК України. Учений зазначає, що критерії розмежування останньої як соціального осередку та правового феномена є поєднанням випадкових обставин, внаслідок чого поняття сім'ї може бути поширене й на інші правові та соціальні явища. Визнання того, що сім'ю утворю­ють особи, які проживають разом, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, породжує уявлення про щось подібне до комунальної кварти­ри. Адже проживання разом і спільне ведення господарства можуть стосуватися будь-якої групи людей, які прихильно ставляться одне до одного. Однак ці люди можуть і не бути пов'язані сімейним узами. Що ж до взаємних прав та обов'язків, то їх характер взагалі може бути найрізноманітнішим10.

Про те, що намагання дати юридичне визначення сім'ї у законодавстві є не­вдалим, зазначають й інші вітчизняні науковці. І.В. Жилінкова вважає, що в ново­му СК України вперше зроблена спроба дати нормативне визначення сім'ї. На жаль, її важко назвати вдалою. Насправді в СК визначається не поняття сім'ї, а ко­ло осіб, які до неї входять11. Ю.С. Червоний, критикуючи думку О. Дзери про те, що у ст. З СК відсутнє визначення поняття сім'ї в юридичному розумінні12, пере­конаний, що таке визначення є. Інша справа, що воно є не досить вдалим13.

Виходячи з цього, запропонована законодавцем норма-дефініція потребує вдосконалення як щодо самої конструкції, так і уточнення юридичного визначен­ня сім'ї у законі. Вважаємо за доцільне навести приклад законодавчого визначен­ня сім'ї у законодавстві Республіки Білорусь. Зокрема, ч. 1 ст. 59 Кодексу Рес­публіки Білорусь про шлюб та сім'ю (надалі КРБпШС) вставновлює: «Сім'я - це об'єднання осіб, пов'язаних між собою моральною та матеріальною спільністю і підтримкою, веденням спільного господарства, правами і обов'язками, що випли­вають зі шлюбу, родинності, усиновлення». Коментуючи цю правову норму, біло­руські вчені зазначають, що дефініція сім'ї, яка міститься у Кодексі, враховує ро­зуміння сім'ї як із соціологічної, так і з правової точок зору14. На нашу думку, по­няття сім'ї у Кодексі Республіки Білорусь є більш досконалим, ніж вітчизняне, од­нак у частині конкретизації підстав створення сім'ї та окремих ознак воно потре­бує уточнення. Проте на відміну від визначення українського законодавця вказа­на дефініція не призводить до висновків про сім'ю як комунальну квартиру та гуртожиток.

Слід зазначити, що нормативні визначення сім'ї, окрім СК України, містяться і в інших законодавчих актах України. Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01.06.2000 р. № 1768-ІП15 визначає сім'ю так: «Сім'я - це особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побу­том, мають взаємні права та обов'язки», повністю відтворюючи ч. 2 ст. З СК України. Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 р. № 2811-ХП16 дає поняття сім'ї з дітьми як поєднане родинними зв'язками та зобов'язаннями щодо утримання коло осіб, у якому виховуються рідні, усиновлені діти, а також діти, над якими встановлено опіку чи піклування. Вказане визначення істотно відрізняється від попереднього. Отже, конче не­обхідним є закріплення єдиного нормативного визначення поняття сім'ї у законо­давстві з метою уникнення її неоднозначного правового тлумачення.

Вважаємо за необхідне внести зміни до СК України, насамперед щодо юри­дичного визначення поняття "сім'я" у сімейному законодавстві України та щодо конкретизації підстав створення сім'ї. Пропонуємо власну редакцію статті З СК України:

Стаття 3. Сім'я

1. Сім'я є первинним і основним осередком суспільства.

2. Сім'я - це юридичний зв'язок між фізичними особами, заснований на шлюбі, відносинах родинності, усиновленні та інших підставах, передбачених у законі, який проявляється у наділенні їх на засадах рівності взаємними особисти­ ми немайновими та майновими сімейними правами та обов'язками, спільному житті, спільності інтересів та взаємній юридичній відповідальності.

Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з на­вчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не про­живає.

Що ж до ч. З ст. З СК України, у якій зазначено, що права члена сім'ї має оди­нока особа, то, на нашу думку, її слід вилучити із ст. З СК України з огляду на те, що вказана норма поглинається ст. 4 Кодексу, яка регламентує право особи на сім'ю, відповідно до якого кожна особа, у тому числі одинока, може створити власну сім'ю. Також недоцільна конкретизація підстав створення сім'ї, передба­чена у ч. 4 ст. З Кодексу, оскільки такі підстави чітко вказані у пропонованій на­ми дефініції поняття «сім'я».

1. Белякова A.M. Советское семейное право. - М., 1974. - С. 34.

2. Гражданское право: Учебник: В 3 т. Т.3. / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. - М., 2004. -С. 324-325.

3. Комментарий к Семейному кодексу Российской Федерации / Отв. ред. И.М. Кузнецова. - М., 2002. - С. 27-28; Жилинкова И.В. Правовой режим иму­щества членов семьи / И.В. Жилинкова. - X., 2000. - С. 11; Маслов В.Ф. Действу­ющее законодательство о браке и семье. - X., 1972. - С. 47.

4. Ворожейкин Е.М. Правовые основы брака и семьи. - М., 1969. - С. 16.

5. Шевченко Я.Н. Правовое регулирование охраны семьи по советскому семейному законодательству // Мате­риалы Всесоюзной научно-практической конференции «Проблемы советского се­мейного права» (19-21 января 1979 г.). -М., 1980. - С. 13.

6. Толстой B.C. Понятие семьи в советском праве // Советская юстиция. - 1969. - № 19. - С. 5.

7. Ромовсь-ка З.В. Сімейне законодавство України: Тендерна експертиза. - К., 2001. - С. 8.

8. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року // ВВР України. - 2002. -№ 21-22. - Ст. 135.

9. Сімейне право України: Підручник / За заг. ред. В.І. Борисо­ве!, І.В. Жилінкової. -К., 2004. - С. 49.

10. Шевченко Я.М. Проблеми нового Сімей­ного кодексу України // Проблеми законності. - Харків, 2003. - С. 5-9.

11. Сімейне право України: Підручник / За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Жилінкової. - К., 2004. -С. 49.

12. Сімейне право України: Підручник / За ред. В.С.Гопанчука. - К., 2002. -С. ЗО.

13. Сімейне право України: Підручник / За ред. Ю.С.Червоного. - К., 2004. -С. 67.

14. Комментарий к Кодексу Республики Беларусь о браке и семье / ТА. Бе­лова, Ж.В. Захарова, В.В. Левый и др. Под ред. В.Г. Тихини, В.Г. Голованова. - Мн., 2000. - С. 75.

15. Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям: За­кон України від 01.06.2000 р. № 1768-ІП // ВВР України. - 2000. - № 35. - Ст. 290.

16. Про державну допомогу сім'ям з дітьми: Закон України від 21.11.1992 р. № 2811-ХП // ВВР України. - 1993. - № 5. - Ст. 21.