263

---

М.М. Богданов

ПРАВОВА ОСНОВА ПРОТИДІЇ КОНТРАБАНДІ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ УКРАЇНИ

Здійснено аналіз правового регулювання та практичних особли­востей діяльності правоохоронних органів, спрямованої на протидію контрабанді продуктів харчування.

Ключові слова: правове регулювання, правоохоронні органи, контрабанда, контрабанда продуктів харчування, якість.

Постановка проблеми. Соціально-економічні перетворення, утвердження демократичних інституцій в Україні, надання широких прав і свобод громадянам за роки незалежності супроводжуються й загостренням негативних процесів: розвитком тіньової економіки, поширенням корупції, укоріненням організованої та професійної злочинності. Трансформація суспільних відносин вплинула на криміналізацію різних галузей економіки та зниження соціального за­хисту населення. Недостатня захищеність легітимних економічних відносин стала визначальною причиною кримінальних процесів у сфері господарської діяльності, серед яких значного поширення набула контрабанда.

Особливу суспільну небезпеку становить контрабанда проду­ктів харчування, яка визначається тим, що на територію нашої краї­ни, з її території чи транзитом через Україну неконтрольовано пе­реміщуються продукти харчування, що становлять потенційну не­безпеку для життя та здоров’я населення. Причому, на думку науковців, факт контрабанди не може бути доведеним, якщо не буде встановлено, яким саме кримінально-значущим способом відбу­лося фактичне переміщення [1, с 25].

За оцінкою Кабінету Міністрів України [2, c. 34-42], контрабан­да завдає суттєвої шкоди економічним відносинам у сфері господарсь­кої діяльності нашої держави. Збитків зазнають інтереси вітчизняного товаровиробника, порушується нормальний порядок товаровідн

осин на внутрішньому ринку України та у сфері зовнішньої торгівлі, що зрештою негативно позначається на розвитку економічних відносин між державами, гальмує входження України до загальносвітового еко­номічного простору. Нелегальне ввезення іноземних товарів зменшує попит на вітчизняну продукцію. Порушується монополія держави на експорт та імпорт певних груп товарів, особливо на ті з них, що ви­ключені із загального товарообігу. Крім того, результати такої злочин­ної діяльності негативно впливають на суспільні відносини у сфері захисту життя та здоров’я громадян. Тому О.В. Процюк слушно зазна­чає, що, незважаючи на наявні загрози, контрабанда досі ще не дістала належної правової оцінки [3, с 3].

Стан дослідження. Про підвищену актуальність становлення до явища контрабанди загалом, продуктів харчування зокрема свідчить постійна увага до цієї тематики вітчизняних та зарубіжних науковців. Важливий внесок у дослідження питань, пов’язаних з контрабан­дою, зробили Л.В. Багрій-Шахматов, А.Ф. Бандишев, В.А. Влади­миров, В.М. Володько, С.А. Гадойбоєв, В.О. Глушков, Д.Д. Давіта-дзе, М.П. Карпушин, О.І. Козаченко, М.М. Маренич, П.С. Матишевський, ПП Михайленко, А. А. Музика, Н. А. Мірошниченко, О.М. Омельчук, М.П.Селіванов та інші. У їх публікаціях висвітлено чимало аспектів правового регулювання протидії цій злочинності. Однак слід відзначити, що ще низка питань організаційно-правового по­требують обґрунтованих відповідей і практичних рекомендацій. Необхідно також подолати суперечності у трактуванні й вирішенні проблем, що знову ж таки як зовнішні, так і внутрішні економічні процеси, створює відчутні перешкоди входження нашої держави до загальносвітових економічних організацій.

Виклад основних положень. Коли йдеться про явища контра­банди продуктів харчування, то насамперед слід звернути особливу увагу на їх якість. Безпека харчової продукції і продовольчої сирови­ни - одна з вирішальних складових економічної безпеки кожної дер­жави. Вона визначається спроможністю країни ефективно контролювати виробництво й ввезення безпечного та якісного продовольства на загальновизнаних у світі засадах.

В Україні правовою основою забезпечення якості продуктів ха­рчування є Закон України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» від 5 листопада 2002 р., який також регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) і споживачами під час розробки, виробництва, вве­зення харчових продуктів на митну територію України, їх закупівлю, використання, споживання та утилізацію. Крім того, правовою осно­вою забезпечення якості продуктів харчування є Закони України: «Про захист прав споживачів», «Про забезпечення санітарного та епідеміо­логічного благополуччя населення», «Про вилучення, знищення та подальше використання неякісної та небезпечної продукції», «Про відповідальність постачальника за випуск і реалізацію неякісної і не­безпечної продукції», «Про стандартизацію», «Про підтвердження від­повідності» тощо. Та незважаючи на це, державний контроль не в змо­зі припинити як випуск неякісної продукції, так і ввіз на територію України продуктів харчування сумнівної якості. Ймовірно, це стало можливим через недоліки у роботі правоохоронних органів, прогалин у чинному законодавстві, низький рівень правозастосовної діяльності у справах про контрабанду та існуючі термінологічні розбіжності в кри­мінальному та інших галузях права.

Практично в усіх країнах світу під контрабандою розуміють не­законне переміщення через митний кордон держави певних товарів (або інших предметів), що вчиняється з приховуванням цих предметів у спеціальних сховищах (тайниках) або з іншими порушеннями [4, с. 96]. Відповідно до ст. 201 КК України контрабанда розглядається як переміщення товарів через митний кордон України поза митним конт­ролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактив­них матеріалів, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливсь­кої зброї та бойових припасів до неї), а також стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповід­ні правила вивезення за межі України [5, с. 509].

Законодавче визначення способів вчинення контрабанди міс­титься у ст.ст. 351, 352 Митного кодексу України. Під переміщенням предметів поза митним контролем розуміють їх переміщення через митний кордон поза місцем розташування митного органу, або поза часом здійснення митного оформлення, або з використанням незакон­ного звільнення від митного контролю в наслідок зловживання служ­бовим становищем посадовими особами митного органу. Обов’яз­ковою ознакою об’єктивної сторони складу злочину контрабанди є місце її вчинення - це митний кордон. У ст. 6 Митного кодексу Украї­ни зазначено: «Межі митної території України є митним кордоном. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон становлять митний кордон України» [6].

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 лютого 1999 р. № 2 «Про судову практику в справах про контрабан­ду та порушення митних правил» підкреслено: «Під переміщенням предметів поза митним контролем слід розуміти їх переміщення через митний кордон поза місцем розташування митниці або поза часом здійснення митного оформлення» [7, с 84].

Переміщення продуктів харчування через митний кордон Укра­їни з приховуванням від митного контролю має місце шляхом: викори­стання тайників або інших засобів, що ускладнюють виявлення таких продуктів; надання продуктам харчування вигляду інших товарів; на­дання митному органу України як підстави для переміщення товарів підроблених документів; надання документів, отриманих незаконним шляхом; надання документів, що містять неправдиві відомості; надан­ня документів, що є підставою для переміщення інших продуктів хар­чування, або інших предметів.

Злочинці при перевезенні продуктів харчування нерідко вико­ристовують тайники, тобто спеціально влаштовані сховища для конт­рабанди, а також обладнані або пристосовані конструктивні порожни­ни, ємкості у транспортних засобах. Під наданням продуктам харчу­вання вигляду інших предметів слід розуміти зміну їх зовнішніх ознак (форми та стану, упакування, ярликів, етикеток тощо). У тому ж пункті згаданої постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що «підробленими слід вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що «перекру­чують» зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими відбитками печаток, штампів, підписами тощо» [7, с 84].

Якщо особа отримала документи за відсутності законних під­став чи з порушенням встановленого порядку, то вони вважаються одержаними незаконно.

Кваліфікуючими ознаками контрабанди, передбаченої ст. 201 КК України, є вчинення за попередньою змовою групою осіб або осо­бою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею. У п. 8 згаданої постанови Пленум Верховного Суду України вказано: «Під групою осіб, які організувалися для зайняття контрабандою, необхідно розуміти двох або більше осіб, які спеціально об’єдналися для вчинен­ня одного чи декількох незаконних переміщень предметів через мит­ний кордон» [7, с. 85].

Однією з особливостей сучасного стану контрабанди продуктів харчування є її транснаціональний характер. Транснаціональна конт­рабанда продуктів харчування зумовлена таким явищем, як глобаліза­ція злочинності. В.С. Овчинський зазначає, що глобалізація соціальних та економічних процесів породила і глобалізацію злочинності, яка ро­бить її все більш організованою, транснаціональною і витонченою. Кримінальні співтовариства значно швидше, ніж державні системи різних країн, реагують на розвиток усіх типів комунікацій, на будь-які пом’якшення прикордонного контролю та полегшення пересувань [8, с. 5]. Такий стан справ ставить перед працівниками правоохоронних органів завдання налагодження дієвої та ефективної взаємодії з усіма зацікавленими службами, оскільки протидіяти організованим трансна­ціональним структурам власними зусиллями виявляється неможливим.

Відповідно до чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства, органи внутрішніх справ мають всі законні підстави захищати громадян від будь-яких злочинних та корупційних посягань. Незважаючи на те, що відповідно до ст. 112 КПК України досудове слідство у справах про контрабанду (ст. 201 КК України) проводиться слідчими органів Служби безпеки України. Від­повідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» органи внутрішніх справ зобов’язані вживати необхідних оперативно-розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення, при­пинення і розкриття будь-яких злочинів, у тому числі контрабанди продуктів харчування.

За результатами оперативно-розшукової діяльності при встано­вленні ознак такого злочину, міліція як орган дізнання відповідно до п. 5 ст. 94 КПК України зобов’язана винести постанову про порушення кримінальної справи за відповідною статтею КК України. Після цього орган дізнання внаслідок виконання невідкладних слідчих дій у межах строків, передбачених ст. 108 КПК України, складає постанову про передачу через відповідного прокурора за територіальністю справи про контрабанду до слідчого підрозділу Служби безпеки України. При цьому слід відзначити, якщо під час розслідування кримінальної спра­ви буде встановлено інші злочини, вчинені особою (особами), щодо якої (яких) ведеться слідство і які не є підслідними, то орган, що здійс­нює у справі досудове слідство, у разі неможливості виділення цих матеріалів до окремого провадження, здійснює нагляд за досудовим слідством, а прокурор своєю постановою визначає підслідність усіх цих злочинів. Згодом служби ОВС, за матеріалами яких було поруше­но кримінальну справу, здійснюють відповідне оперативно-розшукове забезпечення досудового і судового слідства за цією справою.

У контексті вирішення проблеми, заслуговує уваги пропозиція М. Корнієнка про створення прикордонної міліції. Очевидно, що це дасть можливість суттєво підвищити ефективність діяльності ОВС у протидії не лише контрабанді продуктів харчування, а й взагалі зло­чинності у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Проведене нами опитування слідчих СБ України дає підстави стверджувати, що виявлення та розслідування контрабанди продуктів харчування пов’язані із суттєвими ускладненнями. Практичним пра­цівникам доводиться долати значні перешкоди при розслідуванні контрабанди продуктів харчування. На їх думку, складнощі насам­перед проявляються в організаційному аспекті (відсутність належ­ної взаємодії між оперативними працівниками і слідчими, складно­щі у проведенні попередніх та експертних досліджень, велике нава­нтаження тощо). На це вказали 39% опитаних; на відсутність окремої криміналістичної методики - 17,3%; на відсутність інфор­маційно-довідкових даних - 13,3%; на брак спеціальної літератури -5,4%, на інші - 24% респондентів.

Крім зазначених організаційних недоліків, на стан такої роботи вкрай негативно впливає недооцінка ролі оперативно-розшукової дія­льності. Як зазначають О.О. Дульський та В.П. Захаров, в Україні, на відміну від інших європейських країн робота з конфідентами ще не стала основною рушійною силою в боротьбі з контрабандою. Існуючі в МВС відомчі правові та організаційно-тактичні засади цієї діяльності дозволяють більш-менш успішно боротися лише із звичайною загально-кримінальною та економічною злочинністю на сільському і селищ­ному рівнях [9, с. 14].

Висновок. Практика свідчить, що кількісне зростання контра­банди продуктів харчування супроводжується ускладненням способів її вчинення та постійною зміною різновидів предметів контрабанди залежно від ринкової кон’юнктури. Вважаємо, що така ситуація зо­бов’язує державу та правоохоронні органи забезпечувати належну протидію шляхом розроблення та впровадження сучасної правової бази, організації ефективної взаємодії контролюючих суб’єктів, а та­кож постійної наукової розробки дієвих методів виявлення та розкрит­тя цього складу злочину.

––––––––––––

Костін М.І. Контрабанда. Доказування обставин вчинення злочину на досудовому слідстві: монографія / М.І. Костін. – К.: ДІЯ, 2003.

Про затвердження державної програми «Контрабанді – СТОП» на 2005-2006 роки: постанова Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2005 р. № 260 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 14. – С. 34–42.

Процюк О.В. Кримінальна відповідальність за контрабанду: дис. на здо­буття наук. ступеня канд.. юрид. наук : 12.00.08 / О.В. Процюк. – К., 2006. – 256 с.

Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия / Р.С. Белкин. – М.: Мегатрон ХХI, 2000. – 558 с.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: А.С.К., 2003. – 1104 с.

Митний кодекс України від 11 липня 2002 року № 92-IV. Офіційний текст зі змінами і доповненнями станом на 24 травня 2004 р. – К., 2004. – С. 262.

Про судову практику в справах про контрабанду та порушення мит­них правил: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 лютого 1999 року № 2// Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963–2000). Офіційне видання: у 2 т. / за заг. ред. В.Ф. Бойка. – К., 2000. – С. 83–88.

Овчинский В.С. ХХI век против мафии. Криминальная глобализация и Конвенция ООН против транснациональной организованной преступности / В.С. Овчинский. – М.: ИНФРА-М, 2001.

Дульський О.О. Підвищення ролі оперативно-розшукової діяльності у сфері боротьби з контрабандою та пов’язаною з нею корупцією / О.О. Дульський, В.П. Захаров // Науковий вісник Львівського державного уні­верситету внутрішніх справ. – Л., 2007. – № 1. – С. 3–21.

Исаев И.А. История государства и права России / И.А. Исаев. - М.: Юристъ, 2004. - 797 с.

Чебышевъ-Дмитріевъ А. О преступномъ дъействіи по руському до­петровскому праву / А. Чебышевъ-Дмитріевъ. - Казань: Въ типографіи Импе-раторскаго университета, 1862. - 242 с.

Крип’якевич І.П. Історія України / І.П. Крип’якевич. - Львів: Світ, 1990. - 520 с.

Эверс И.Ф.Г. Древнее русское право в историческом его раскрытии / И.Ф.Г. Эверс. - СПб.: Тип. штаба отд. корп. вн. стражи, 1835. - 447 с.

 

< Попередня   Наступна >