280

---

М.Г. Вербенський

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ІЗ ЗАПОБІГАННЯ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ

На сьогодні структура та система органів внутрішніх справ Украї­ни у законодавстві та дослідженнях вчених чітко не визначена, що викли­кає певні труднощі при проведенні аналізу правових основ їх діяльності із запобігання транснаціональній злочинності. Спроба законодавчого закрі­плення структури та системи ОВС була зроблена авторами проекту Зако­ну України «Про органи внутрішніх справ». Так, у ст. 10 цього законопро­екту передбачено, що до структури ОВС України входить: Міністерства внутрішніх справ України – центральний орган виконавчої влади; терито­ріальні органи внутрішніх справ України; органи внутрішніх справ на транспорті; навчальні та науково-дослідні заклади і установи. А до систе­ми ОВС України віднесено: Національну міліцію; Службу досудового слідства; Національну гвардію МВС України; Державну прикордонну служба МВС України; Державну службу пожежної безпеки і порятунку МВС України; Державну міграційну службу; Антикорупційне бюро. Крім того, до складу територіальних та транспортних ОВС України включено підрозділи міліції, досудового слідства, організації управління, забезпе­чення, заклади охорони здоров’я. Однак, цей законопроект повною мірою не відображає реальну картину сьогодення.

Безперечно, до системи ОВС слід віднести міліцію. У діяльності її підрозділів (кримінальної міліції; міліції громадської безпеки; транс­портної міліції; державної автомобільної інспекції; міліції охорони; судової міліції; спеціальної міліції) поєднуються адміністративні, оперативно-розшукові, охоронні (на договірних засадах), слідчі та попе­реджувальні заходи протидії злочинності [1, с. 108]. Зважаючи на те, що до основних завдань міліції, які закріплено у ст. 2 Закону України «Про міліцію», віднесено: забезпечення особистої

безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопору­шенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського по­рядку; виявлення і розкриття злочинів, захист власності від злочинних посягань тощо. Крім того, враховуючи положення Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» щодо надання права здійс­нення кримінальною, транспортною та спеціальною міліцією, спеціа­льними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, судо­вою міліцією оперативно-розшукової діяльності, одне з завдань якої полягає у попередженні, припиненні та розкритті злочинів [2, с. 7]. Отже міліція є одним з основних органів виконавчої влади до компе­тенції якого віднесено здійснення заходів щодо запобігання транснаці­ональній злочинності. Тим така діяльність міліції окремим норматив­но-правовим актом не регулюється, що зумовлює неузгодженість у правовому регулюванні діяльності не лише окремих підрозділів мі­ліції, а й інших органів виконавчої влади.

Міністерство внутрішніх справ відповідно до покладених на нього завдань здійснює виявлення, розкриття і розслідування злочинів, що мають міжрегіональний і транснаціональний характер, веде боро­тьбу з організованою злочинністю, зокрема наркобізнесом і злочинніс­тю у галузі економіки. Крім того, МВС забезпечує реалізацію держав­ної політики щодо боротьби зі злочинністю; визначає основні напрями діяльності підпорядкованих йому органів, підрозділів, підприємств, установ і організацій та механізм їх реалізації; організовує здійснення органами внутрішніх справ профілактичних і оперативно-розшукових заходів щодо запобігання злочинам, їх виявлення, припинення і роз­криття, провадження дізнання і досудового слідства у справах про зло­чини, розслідування яких законом покладено на такі органи, а також бере участь у розробленні проектів міжнародних договорів України з питань боротьби із злочинністю, забезпечує в межах своїх повнова­жень виконання укладених міжнародних договорів України; укладає згідно із законодавством з відповідними органами іноземних держав угоди про співробітництво у сфері боротьби із злочинністю та з інших питань, що належать до його компетенції тощо.

МВС України організовує діяльність підрозділів міліції та здій­снює низку заходів спрямованих на запобігання транснаціональній злочинності відповідно до загальнодержавних програм і планів щодо протидії окремим видам злочинів. Так, згідно з планом заходів щодо протидії торгівлі людьми на період до 2010 р. МВС проводить аналіз міжнародних договорів з питань співробітництва у сфері протидії транснаціональній організованій злочинності, зокрема торгівлі людь­ми, бере участь у міжнародних оперативно-профілактичних операціях і розслідуванні злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, а також іні­ціює проведення таких розслідувань; здійснює співробітництво з Інтерполом, Європолом, Регіональним центром Південно-Східної Європейсь­кої ініціативи співробітництва у боротьбі з транснаціональною злочин­ністю (SECI), правоохоронними органами інших держав з питань спіль­ної протидії торгівлі людьми, обміну інформацією про транснаціональні злочинні групи та окремих осіб, які продовжують таку діяльність, роз­слідують злочини, пов’язані з торгівлею людьми.

Перелічені завдання і функції виконуються не МВС загалом, а від­повідними підрозділами його центрального апарату. Отже, МВС України відповідно до свого положення реалізує завдання безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління, управління в Ав­тономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управ­ління МВС на залізницях, районні, районні у містах, міські управління і відділи, а також через внутрішні війська, підприємства, установи і органі­зації, що належать до сфери його управління.

Діяльність цих структурних підрозділів щодо попередження злочинності має суттєві відмінності. Якщо для одних управлінь, служб та підрозділів (які виконують контрольно-дозвільні функції) попере­дження є супутнім завданням у межах правоохоронної діяльності чи супутнім результатом функціональної діяльності, то для інших - одні­єю із функцій у межах правоохоронної роботи (управління, служби і підрозділи, які безпосередньо проводять боротьбу з загальнокримінальною і організованою злочинністю і для яких її попередження є одні­єю із функцій у межах правоохоронної діяльності міліції), а для тре­тіх - функціональна діяльність включає в себе й попередження (орга­ни, для яких попередження злочинів є процесуально-правовим обов’язком у межах дізнання та попереднього слідства) [1, с 108].

В Україні окремого нормативно-правового акта, який би визначав діяльність органів і підрозділів внутрішніх справ щодо запобігання злочи­нам немає. На нашу думку, розроблення і затвердження окремого норма­тивно-правового акту МВС, який би регламентував в Україні діяльність органів і підрозділів внутрішніх справ щодо запобігання злочинам пози­тивно вплинуло б на організацію та ефективність такої діяльності.

Що стосується запобігання транснаціональній злочинності, то у Положенні про МВС України не конкретизовано, які саме служби та підрозділи ОВС виявляють, розкривають і розслідують злочини, що мають транснаціональний характер. Виходячи з логічного підходу до опрацювання цього питання та положення про відповідні нормативно-правові акти МВС, можна стверджувати, що такими слід вважати під­розділи кримінальної міліції, підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю та підрозділи слідства. Так, у Положенні про кримінальну міліцію України від 26 січня 1997 р. було передбачено, що одним із основних завдань кримінальної міліції в межах своїх повноважень є ко­ординація діяльності правоохоронних органів України у боротьбі зі зло­чинністю, що має транснаціональний характер. Що стосується функцій кримінальної міліції, спрямованих на виконання основних завдань, то вони мають певний загальний характер і націлені на запобігання конкрет­них видів злочинів, не посилаючись на можливий їх транснаціональний характер. Такі функції не були узгоджені з відповідними функціями МВС України (наприклад, з виявленням, розкриттям і розслідуванням злочинів, що мають міжрегіональний і транснаціональний характер.

Ураховуючи те, що згадане Положення про кримінальну мі­ліцію було скасовано, то на сьогодні завдання і функції оперативних служб та підрозділів, що входять до складу кримінальної міліції, ви­значаються положеннями про ці структурні підрозділи. Однак, відсут­ність такого положення зумовило розрізненість і відсутність коорди­нації виконання завдань і функцій підрозділів кримінальної міліції.

За результатами аналізу положень про структурні підрозділи кримінальної міліції можна зробити висновок, що до суб’єктів протидії транснаціональній злочинності слід віднести: Департамент боротьби з незаконним обігом наркотиків МВС України, Департамент боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми МВС України, Департа­мент кримінальної міліції у справах дітей, Державну службу боротьби з економічною злочинністю, Департамент карного розшуку.

Разом з тим хоча відповідно до завдань і функцій Департаменту боротьби з незаконним обігом наркотиків його підрозділи здійснюють заходи із запобігання злочинам у межах компетенції, посилання на їх транснаціональний характер відсутні.

Інша ситуація спостерігається нормативно-правовому регулюванні діяльності Департаменту боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми МВС України. Положення про вищезазначений Департамент розроблено з урахуванням норм міжнародних договорів щодо боротьби зі злочинністю. Ураховуючи завдання та функції ДБЗПТЛ МВС можна стверджувати, що його діяльність спрямована на організацію, координа­цію та оперативно-розшукове забезпечення запобігання транснаціональ­ній злочинності відповідного напрямку (викриття та документування зло­чинної діяльності транснаціональних (організованих) злочинних груп).

В Положенні про кримінальну міліцію у справах дітей окремо не зазначено такий напрям роботи, як запобігання транснаціональній зло­чинності. Однак у ньому вказано, що кримінальна міліція у справах дітей виявляє дорослих осіб, які займаються виготовленням та розповсюдженням порнографічної продукції, видань, що пропагують насильство, жорс­токість, сексуальну розпусту (хоча таке діяння, наприклад, у європейських державах відноситься до злочинів транснаціонального характеру).

У Положенні про Державну службу боротьби з економічною злочинністю відсутні норми щодо запобігання транснаціональній зло­чинності. Хоча таку діяльність служба здійснює, а саме протидіє зло­чинам міжнародного характеру (конвенційними злочинами) та злочи­нами, що вказані в міжнародних договорах з питань протидії трансна­ціональній організованій злочинності.

Подібна ситуація склалася щодо діяльності Департаменту кар­ного розшуку МВС у завданнях і функціях якого відсутні посилання на боротьбу зі злочинами транснаціонального характеру. Однак, урахо­вуючи організований характер транснаціональної злочинності, на ДКР МВС та його підрозділи покладаються завдання із запобігання транс­національній організованій злочинності.

Відповідно до вказаного Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» до державних органів, спеціально створених для боротьби з організованою злочинністю належать спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю МВС України, а до державних органів, які беруть участь у боротьбі з ор­ганізованою злочинністю належать органи внутрішніх справ України [3].

Основними структурними підрозділами МВС, які здійснюють бо­ротьбу з транснаціональною організованою злочинністю є підрозділи по боротьбі с організованою злочинністю, які виконують такі завдання як: протидія організованим злочинним групам і злочинним організаціям; за­побігання транснаціональній злочинності у всіх її проявах; перекриття і ліквідація каналів проникнення в Україну і транзитне переміщення нарко­тичних засобів, зброї і вибухових речовин тощо [4].

Зважаючи на те, що відповідно до основних завдань діяльності підрозділів особливого призначення «Беркут» віднесено вжиття захо­дів по боротьбі з організованою злочинністю, припинення терористич­них актів звільнення заручників тощо їх слід теж вважати суб’єктами запобігання транснаціональній злочинності.

Структурним підрозділом центрального апарату МВС України (міліції громадської безпеки), який забезпечує організацію й узго­дження дій органів внутрішніх справ на транспорті у боротьбі зі зло­чинністю, злочинними посяганнями на вантажі, припиненні правопо­рушень та запобіганні їм, охороні громадського порядку, захисті осо­бистої власності та безпеки громадян на об’єктах транспорту України є Департамент транспортної міліції МВС. Тому цілком очевидно, що підрозділи транспортної міліції, у межах своєї компетенції, є також суб’єктами запобігання транснаціональній злочинності. Крім того, суб’єктами запобігання транснаціональній злочинності також є слідчі підрозділи, а саме: в межах розслідування кримінальних справ з транснаціональних злочинів (у т.ч. учинені організованими групами і злочинними організаціями) та виконання міжнародно-правових до­ручень. Основним із підрозділів, що здійснює вказану діяльність та входить до складу кримінальної міліції центрального апарату МВС України є Робочий апарат Укрбюро Інтерполу.

Ефективність міжнародного співробітництва у протидії транс­національній злочинності залежить від наявного механізму надання правової допомоги з питань кримінального судочинства та організа­ційно-правового забезпечення проведення оперативно-розшукових заходів, слідчих дій в межах міжнародного співробітництва Таку ефек­тивність на сьогодні забезпечує Міністерство внутрішніх справ Украї­ни в особі Робочого апарату Укрбюро Інтерполу (на правах департа­менту) та його підрозділів в головних управліннях, управліннях МВС України в Криму, областях, містах Києві та Севастополі.

Можливості НЦБ Інтерполу в Україні використовуються у сфері боротьби з незаконним виготовленням підроблених грошових знаків; у сфері попередження, розкриття та розслідування злочинів, пов’язаних з транспортними засобами; у сфері боротьби з посяганнями на культу­рні цінності та предмети антикваріату; у сфері боротьби з незаконним обігом наркотиків; у сфері боротьби з незаконним обігом вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухівки та вибухових пристроїв; у сфері бороть­би із злочинами, пов’язаними з підробкою документів; у сфері захисту довкілля, а також боротьби із злочинами, пов’язаними з викраденням та незаконним перевезенням радіоактивних речовин.

В Положенні про Національне центральне бюро Інтерполу від 25 березня 1993 р. вказано, що Укрбюро Інтерполу представляє Україну в Міжнародній організації кримінальної поліції – Інтерполі та є центром координації взаємодії правоохоронних органів країни з компетентними органами зарубіжних держав щодо ведення боротьби із злочинністю, що має транснаціональний характер або виходить за межі країни. Здійсни­вши аналіз нормативно-правових актів МВС, що визначають правовий статус структурних підрозділів центрального апарату, можна виділити такі основні ознаки за якими їх завдання і функції будуть спрямовані на запобігання транснаціональній злочинності:

протидія організованим групам, злочинним організаціям з міжнародними зв’язками;

протидія злочинам міжнародного характеру (конвенційним злочинам) або тих злочинів, що вказані в міжнародних договорах з питань протидії транснаціональній злочинності;

взаємодія з правоохоронними органами зарубіжних держав і міжнародними організаціями у вирішенні питань боротьби зі трансна­ціональною злочинністю;

участь у підготовці міжнародних договорів з питань боротьби зі транснаціональною злочинністю.

Водночас з тим слід відзначити, по-перше, неузгодженість між собою нормативно правових актів МВС з питань, які стосуються запо­бігання транснаціональній злочинності; по-друге, неузгодженість за­вдань і функцій в частині запобігання транснаціональній злочинності у відповідних положеннях про підрозділи кримінальної міліції, а також між ними Положенням про Міністерство внутрішніх справ України; по-третє, з метою недопущення дублювання завдань і функцій струк­турних підрозділів МВС у цьому напрямку діяльності вважаємо доці­льним здійснити розроблення єдиного нормативно-правового акту МВС, який би регламентував діяльність органів внутрішніх справ що­до запобігання транснаціональній злочинності; по-четверте, необхід­ність розробки єдиного понятійного апарату щодо визначення поняття транснаціональної злочинності; по-п’яте, необхідність удосконалення правового регулювання діяльності підрозділів кримінальної міліції, у частині узгодження існуючих нормативно-правових актів з ратифіко­ваними Верховною Радою України міжнародними договорами, які ре­гламентують питання протидії транснаціональній злочинності.

Незважаючи на особливу актуальність і важливість для суспіль­ства питань ефективної протидії транснаціональній злочинності в ос­новних Законах України («Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організова­ною злочинністю» тощо), що регламентують діяльність ОВС, нема положень щодо їх запобігання.

––––––––––––

Кримінологія. Загальна та Особлива частини: підручник для студен­тів юрид. спец. вищ. навч. закладів / І.М. Даньшин, В.В. Голіна, О.Г. Кальман, О.В. Лисодєд; за ред. І.М. Даньшина. – Харків: Право, 2003. – 352 с.

Бандурка А.М. Оперативно-розыскная деятельность: правовой ана­лиз / А.М. Бандурка, А.В. Горбачев. –К.: РИО МВД Украины, 1994. – 160 с.

Див.: [Електронний ресурс]. Режим доступу: http: //www.rada.gov.ua

Див.: Сайт УМВС України в місті Севастополі [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://umvd.stel.sebastopol.ua/news.html

 

Наступна >