Головна Наукові статті Правоохоронні органи ПРИНЦИПИ ДОЗВІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ

ПРИНЦИПИ ДОЗВІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ

Наукові статті - Правоохоронні органи
684

О. В. ДЖАФАРОВА,

кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри адміністративної діяльності органів внутрішніх справ навчально-наукового інституту підготовки фахівців громадської безпеки Харківського національного університету внутрішніх справ

ПРИНЦИПИ ДОЗВІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ

Досліджено сутність принципів права, на підставі чого визначено поняття «принципи дозвільної діяльності правоохоронних органів» та використовуючи науковий підхід «від загального до конкретного», класифіковано принципи дозвільної діяльності правоохоронних органів на групи: а) загальні принципи; б) принципи дозвільної діяльності, або особливі принципи; в) власне принципи дозвільної діяльності правоохоронних органів України.

Новітні умови життєдіяльності потребують і відповідного перегляду ролі, завдань і місця багатьох державних органів. Насамперед це стосується системи правоохоронних органів як гаранта правопорядку і стабільності в суспільстві. Не можна будувати правову державу і громадянське суспільство при величезному послабленні правоохоронних органів, зростанні злочинності, втраті населенням почуття захищеності. Здійснюючи вплив на формування суспільних відносин, держава забезпечує їх державне регулювання, яке в юридичній науці розуміють як здійснюваний державою за допомогою всіх юридичних засобів владний вплив на суспільні відносини з метою їх упо­рядкування, закріплення, охорони й розвитку, а також на поведінку і свідомість учасників цих відносин шляхом нормативного закріплення їх прав та обов'язків, встановлення певних дозволів та заборон, затвердження певних правових актів тощо.

Виходячи із зазначеного, метою даної статті є дослідження принципів дозвільної діяльності правоохоронних органів, адже саме принципи консолідують правотворчість і право

охоронну діяльність, надають внутрішньої цілісності чинній правовій системі, сприяють зміцненню законності та правопорядку, державної та гро­мадської дисципліни, забезпечують єдність процесу створення права, його реалізації й охорони, гарантують реалізацію інтересів і прав громадян.

З метою дотримання послідовності у визначенні загальнометодологічних категорій, необхідно пам'ятати про стрижень усієї правової матерії - принципи права, які є орієнтирами для формування права, відображають його сутність і реально існуючі зв'язки в правовій системі. Як справедливо зазначає А. М. Колодій, принципи - це явища, що не тільки пов'язують право з політикою, економікою, духовним життям суспільства, а й забезпечують єдність різних, власне правових процесів, форм, теорій, ідей і концепцій, понятійно-категоріальних рядів [1, с 3], від яких узагалі залежить ефективність і якісне функціонуван­ня того чи іншого механізму правового регулювання. Більше того, дії з реалізації норм права утворюють механізм правового регулю­вання і мають самостійну сутність, самостійні принципи [2, с 8].

У дослідження принципів права значний внесок зробили такі вчені, як В. Б. Авер'янов, І. П. Голосніченко, В. М. Горшеньов, М. І. Ко-зюбра, А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, В. Ф. Опришко, М. Ф. Орзіх, В. Ф. Погорілко, П. М. Рабінович, О. Ф. Фрицький, Ю. С. Шемшученко тощо. Вони на високому науковому рівні визначили роль і місце принципів у праві.

Тому проблема наукового розуміння сутно­сті принципів права має сьогодні велике теоретичне і практичне значення: вона концентрує не тільки історичні, філософські, моральні та юридичні, а й сучасні соціально-політичні ас­пекти вітчизняної юридичної науки.

Так, С. С. Алексеев запропонував класифікацію принципів залежно від їх значення для права і відповідно від того, на яку сферу вони поширюються [3, с 105]. О. А. Лукашкова об­ґрунтувала необхідність розмежування загаль­них принципів організації суспільства і суто правових принципів. До останніх вона відно­сить принципи законності, справедливості, рі­вноправності, нерозривного зв'язку прав і обов'язків, співвідношення переконання і при-мусу, відповідальності за вину [4, с 111-124]. Г. А. Борисов, уважаючи головною підставою для класифікації різні сфери суспільних відносин, на які поширюються ті чи інші принципи, різний характер суспільних закономірностей, що ними відбивається, виокремлює такі групи принципів: 1) загальнополітичні; 2) правові; 3) принципи побудови та функціонування дер­жавної організації; 4) принципи окремих форм державної діяльності, зокрема правоохоронної; 5) принципи права; 6) міжгалузеві принципи; 7) галузеві принципи; 8) принципи окремих груп норм [5, с 10]. Залежно від функціональ­ного призначення й об'єкта відображення В. В. Копєйчиков поділяє принципи права на со­ціально-правові та спеціально-правові [6, с 109].

Існує класифікація принципів права на загально-соціальні та спеціально-соціальні (юридичні), яку запропоновано О. Ф. Скакун. Останні вона поділяє на загально-правові, галузеві та міжгалузеві [7, с 241-242]. С. С. Алексеев хоча в цілому й підтримує поділ принципів на загальносоціальні та спеціально-юридичні, але висловлює заперечення проти цього положення, тому що поза особливим юридичним виявлен­ням економічні, соціально-політичні та інші загальносоціальні основи не можуть набути значення принципів, і це питання потребує по-дальшого розроблення [8, с 262].

Отже, теорія принципів права перебуває нині в стадії становлення й пошуку, формується як складний синтез опосередкування й усвідомлення багатьох проблем, пов'язаних із політичними, економічними, духовними та іншими процесами. Крім того, така теорія сприяє набуттю суспільством ознак громадянського, а дер­жавою - правової.

Спеціальної уваги потребує питання про систему правових принципів дозвільної діяль­ності правоохоронних органів України. Тому важливим є визначення поняття принципів дозвільної діяльності правоохоронних органів та їх класифікації.

На основі принципів організується процес управління, тобто науково обґрунтоване впро­вадження дій для здійснення управлінських функцій, вибору методів і способів управлін­ського впливу [9, с 78], вони забезпечують інтеграцію окремих видів управлінської діяль­ності в різних підрозділах системи управління, взаємну їх погодженість і загальне спрямуван­ня на реалізацію вироблених цілей, і на їх основі створюється єдиний комплекс управлінської діяльності [10, с 16]. Нормативне (у законодавстві) закріплення принципів державного управління конкретизує й забезпечує сталість управлінських відносин, дозволяє об'єктивно визначати, хто і що конкретно повинен робити для реалізації даних принципів, гарантує суворе їх додержання [11, с 186, 188].

Отже, принципи дозвільної діяльності правоохоронних органів України можна вва­жати базовими ідеями, положеннями, обумовленими метою й завданнями дозвільної діяль­ності щодо формування безпечного стану людини, суспільства і держави в цілому, що визначають організаційні основи побудови дозвільної системи у сфері забезпечення національ­ної безпеки, умови її функціонування, правові і моральні норми поведінки посадових осіб у ході реалізації ними своїх владних повноважень.

Оскільки дозвільна діяльність правоохо­ронних органів України є складовою держав­но-управлінської діяльності, то в першу чергу доцільно виділити її загальносистемні принципи як загальні закономірності, відносини і про­цеси, що властиві всій системі державного управління, що формують закономірності у відносинах і взаємозв'язках різних груп її елементів (підсистем). Наступна підстава систе­матизації пов'язана з аналізом і науковою ха­рактеристикою тих закономірностей, відносин і взаємозв'язків, що притаманні дозвільній дія­льності. Останню групу принципів становлять власне принципи дозвільної діяльності право­охоронних органів України у сфері забезпе­чення внутрішньої безпеки держави.

Отже, використовуючи науковий підхід «від загального до конкретного», принципи дозвільної діяльності правоохоронних органів України можна розподілити на наступні групи:

а) загальносистемні принципи державного управління або загальні принципи;

б) принципи дозвільної діяльності, або осо­бливі принципи;

в) власне принципи дозвільної діяльності правоохоронних органів України щодо ство­рення належного стану внутрішньої безпеки держави або спеціальні принципи.

Першу групу принципів становлять загаль­носистемні принципи: розподіл влади; керованість; законність; об'єктивність; пріоритет прав та свобод людини і громадянина; рівність громадян перед законом; демократизм нормотворчості й реалізації права; публічність; контрольованість; взаємна відповідальність держави і людини; гуманізм і справедливість у відносинах між державою і людиною.

Наступну групу принципів становлять принципи дозвільної діяльності, або особливі принципи.

На сьогодні принципи дозвільної діяльності закріплені не тільки в Законі України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяль­ності» [12]. Однак зазначений закон є базовим та визначає наступні принципи, а саме:

встановлення необхідності отримання дозвільних документів, а також вимог до по­рядку їх отримання виключно законами;

принцип організаційної єдності та принцип декларування;

принцип мовчазної згоди;

адміністративна відповідальність посадо­вих осіб дозвільних органів за порушення про­цедур видачі дозвільних документів.

У ст. Закону закріплено основні принципи державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності, а саме: захист прав, законних інтересів суспільства, територіальних громад та громадян, життя громадян, охорона навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави; розвиток конкуренції; прозорість процедури видачі дозвільних документів; додержання рівності прав суб'єктів господарювання під час видачі дозвільних документів; відповідальність посадових осіб дозвільних органів, адміністраторів та суб'єктів господарювання за порушення вимог законодавства з питань видачі дозвільних документів; зменшення рівня дер­жавного регулювання господарської діяльнос­ті; установлення єдиних вимог до порядку видачі дозвільних документів.

Основна мета дозвільної діяльності право­охоронних органів полягає у захисті життя та здоров'я громадян, створенні безпечних і ком­фортних умов для учасників дорожнього руху, тому зменшення рівня державного регулювання господарської діяльності стосовно дозвіль­ної діяльності у сфері забезпечення внутрі­шньої безпеки держави є невиправданим.

Зважаючи на викладене, до принципів дозвільної діяльності слід віднести наступні: захист прав і свобод людини і громадянина; базування дозвільної діяльності на демократичних засадах; принцип законності; взаємна відповідальність суб'єктів дозвільного провадження; принцип гуманізму; прозорість процедури видачі дозвільних документів; додержання рівності прав суб'єктів господарювання під час видачі дозвільних документів; установлення єдиних вимог до порядку видачі дозвільних документів.

До останньої групи принципів віднесені власне принципи дозвільної діяльності право­охоронних органів України у сфері забезпе­чення внутрішньої безпеки держави, або спеці-альні принципи.

До спеціальних принципів правоохоронних органів України у сфері забезпечення внутрішньої безпеки держави належать наступні принципи:

- принцип єдності системи, який повинен забезпечувати цілісність системи та узгодже­ність дій усіх державних галузевих служб, у нашому випадку об'єднання структурних під-розділів правоохоронних органів України у ці-лісну систему забезпечення внутрішньої безпе­ки держави. Єдність цієї системи виявляється у такій взаємній залежності її компонентів, коли із зміною одного з них міняються й усі інші, що впливає на систему в цілому. Основними характеристиками будь-якої системи є структура її елементів, розподіл функцій між ними, взаємозв'язок елементів структури всередині її та з навколишнім оточенням [13, с 27]. Зазначений принцип надає можливість покладати на правоохоронні органи України основну функцію (забезпечення внутрішньої безпеки держави), виконання якої і є її основним завданням;

територіальний принцип, який відбивається у такій структурній побудові, за якої правоохоронні органи здійснюють комплексне управління на певних чітко окреслених територіях. Управління діяльністю із забезпечення внутрішньої безпеки держави забезпечує об'єднання підрозділів та служб із врахуванням адміністративно-територіального поділу, географічного положення, кількості населення тощо;

принцип системності, який передбачає, що суб'єкт управління при виборі методів форм, засобів впливу на об'єкт мусить враховувати ті зміни, які відбуваються в середовищі, у межах якого функціонує й розвивається сис­тема [14, с 31]. Зміни, які відбуваються в сус­пільстві, економічному, політичному, соціаль­ному житті, повинні впливати на розвиток і вдосконалення дозвільної діяльності право­охоронних органів України щодо забезпечення внутрішньої безпеки держави;

– принцип диференціації та фіксування по­вноважень, який передбачає чітке визначення компетенції правоохоронного органу та посадової особи [15]. Вважаємо за необхідність під­тримати точку зору В. Б. Авер'янова, який наголошує на тому, що «усі поточні правові документи, які оформляють організацію управ­ління, цілком відповідали компетенційним актам як основним базовим регуляторам діяльно­сті кожного органу» [16, с 22];

- принцип поєднання колегіальності та єдиноначальності, який передбачає існування двох

форм здійснення владних повноважень. Управ­ління органами виконавчої влади базується, як правило, на принципі єдиноначальності. Проте існують і колегіальні форми обговорення найважливіших питань. О. М. Бандурка зазначає, що колегіальність виступає як форма колективного розроблення проектів рішень і тим самим підвищує ступінь їх обґрунтованості, до того ж сприяє підвищенню відповідальності колективу в процесі виконання вироблених і прийнятих управлінських рішень [17, с 36].

принцип взаємодії підрозділів та служб органів, напрямком діяльності яких є забезпе­чення внутрішньої безпеки держави. Взаємодію як управлінський аспект можна розглядати як форму зв'язку елементів системи, за допомогою якої вони, взаємно доповнюючи один одного, створюють умови для успішного фун­кціонування всієї системи в цілому. Причому необхідно мати на увазі, що взаємодія як управлінська категорія виявляється не тільки у внутрішньоорганізаційній діяльності системи, але і в зовнішніх її функціях [18].

принцип контролю, який встановлює до-держання заданих системі параметрів та про­являється в управлінських завданнях. До них належать: неухильне додержання законів і нор­мативних актів, що регламентують дозвільну діяльність правоохоронних органів України, своєчасне та якісне виконання управлінських рішень, підвищення дисципліни тощо;

принцип раціональності, який полягає в тому, що цілі та завдання дозвільної діяльності правоохоронних органів із забезпечення внутрішньої безпеки держави повинні досягатися при найменших фінансових, ресурсних (сил та засобів) та часових витратах. Раціональність базується на розробленні науково обґрунтованих варіантів рішення, їх порівнянні та виборі найкращого. Основна вимога до розроблення рішень - обґрунтування ступеня ймовірності досягнення результату в певних межах та відповідальність за їх реалізацію [19, с 17]. Необхідно відзначити, що лише у деяких норматив­них документах, які приймаються у межах дозвільної діяльності правоохоронних органів щодо забезпечення внутрішньої безпеки дер­жави, визначено як мету прийняття такого рішення, так і суб'єктів її реалізації.;

- принцип повноти та достовірності інфор­мації. Повнота інформації використовується для визначення змісту найбільш істотних параметрів. Інформація вважається повною, якщо вона відповідає необхідному обсягу. Невідповідність між викликаною та отриманою інформацією свідчить або про її неповноту, або про її надмірність. А це потребує додаткових людсь-ких ресурсів і технічних засобів. Інформація повинна відповідати тому об'єкту, явищу або процесу, які вона відображає. Ступінь такої відповідності і характеризує її достовірність [20, с 13].

Таким чином, можна підвести підсумок, що власне принципи дозвільної діяльності право­охоронних органів України у сфері забезпечення внутрішньої безпеки держави, або спеціальні принципи мають велике значення, оскільки їх застосування дозволяє обрати найбільш оптимальні варіанти структури та функціонування органу, раціонально розподіляти компетенцію між суб'єктами діяльності, усунути паралелізм та дублювання функцій.

Список використаної літератури

Колодій А. М. Принципи права України: монографія/ А. М. Колодій. - К : Юрінком Інтер, 1998. - 208 с

Колодій А. М. Конституція і розвиток принципів права України (методологічні питання) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та істо–ія .ержави і права; історія політичних і правових вчень», 12.00.02 «Конституційне право» / А. М. Колодій. К, 1998. - 36 с

Алексеев С. С. Проблемы теории права : курс лекцій : в 2 т. Т. 1 / С. С. Алексеев. - Свердловск : Изд-во Свердлов. ун-та, 1973. - 396 с.

Лукашева Е. А. Социалистическое правосознание и законность / Е. А. Лукашева. - М. : Юрид. лит., 1973. - 344 с.

Борисов Г. А. О системе принципов, действующих в правовой сфере / Г. А. Борисов //Проблемы правоведения : межвед. науч. сб. – К. : Вища школа, 1976. - Вип. 34. - С. 11-18.

Загальна теорія держави і права / за ред. В. В. Копєйчикова. - К. : Юрінком, 1997. - 320 с

Скакун О. Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс) : підручник / О. Ф. Скакун. - X. : Еспа-да, 2006. - 776 с

Алексеев С. С. Общая теория права : в 2 т. Т. 1 / С. С. Алексеев. - М. : Юрид. лит., 1981. - 360 с.

Авдонин В. С. Правоохранительные органы. Сборник схем : учеб. пособие для юрид. вузов / В. С. Авдонин, Е. А. Карпов, А. Б. Науменко ; отв. ред. Г. В. Дроздов. – М. : Новый Юрист, 1997. - 112 с.

Бандурка О. М. Основи управління в о.ганах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи вдосконалення : автореф. дис. на здобуття наук ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.07 «Теорія управ-ління; адміністративне право і процес; фінансове право» / О. М. Бандурка. - О., 1996. - 55 с

Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : курс лекций / Г. В. Атаманчук. - М. : Юрид. лит., 1997. - 400 с.

Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності : закон України від 6 верес. 2005 p. № 2806-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 48. - Ст. 483.

Нижник Н. Р. Системний підхід в організації державного уп–авління : навч. посіб. / Н. Р. Нижник, О. А. Машков ; за заг. ред. Н. Р. Нижник. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. 160 с

Бандурка А. М. Психология управления / А. М. Бандурка, С. П. Бочарова, Е. В. Землянская. - X. : Фортуна-пресс, 1998. - 464 с.

Советское административное право: учебник /под ред. П. Т. Василенкова. -М. :Юрид. лит., 1980. - 372 с.

Державне управління: теорія і практика / за ред. В. Б. Авер'янова. - К. : Факт, 1998. - 432 с

Бандурка О. М. Основи управління в органах внутрішніх справ: теорія, досвід, шляхи удоскона-лення / О. М. Бандурка. - X. : Основа, 1996. - 398 с

СущенкоВ. Д. Організація управління персоналом в органах внутрішніх справ / В. Д. Сущенко, А. М. Смирнов, О. І. Коваленко, А. А. Смирнов. – К. : Акад. внутр. справ, 1999. - 352 с.

Четве–иков В. С. Административное право : учеб. пособие / В. С. Четвериков. - М. : Новый Юрист, 1988. 560 с.

Бандурка О.М. Принцип формування інформаційного середовища о–ганів внутрішніх справ України / О. М. Бандурка, І. В. Арістова // Міліція України. - 1999. - № 3–4. - С 1213.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук