Головна Наукові статті Правоохоронні органи ДЕЯКІ ПИТАННЯ ВЗАЄМОДІЇ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ ТА СУДДІВ В АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

ДЕЯКІ ПИТАННЯ ВЗАЄМОДІЇ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ ТА СУДДІВ В АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Наукові статті - Правоохоронні органи
762

ЛОШИЦЬКИЙ М.В.,

кандидат юридичних наук, доцент, заступник начальника кафедри адміністративної діяльності

КОРОЄД С.О.,

здобувач кафедри адміністративної діяльності Київського національного університету внутрішніх справ

ДЕЯКІ ПИТАННЯ ВЗАЄМОДІЇ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ ТА СУДДІВ В АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Провадження у справах про адміністративні правопорушення, як і будь-яка інша процесуальна діяльність, складається з сукупності конкретних процесуальних стадій [1, с. 315], що являють собою таку порівняно самостійну частину провадження, яка, поряд із загальними завданнями провадження, має властиві тільки їй завдання та особливості. Стадії відрізняються одна від одної колом учасників провадження, характером вчинюваних дій та їх юридичною роллю (призначенням). Стадії провадження органічно пов’язані між собою: кожна наступна, як правило, починається лише після того, як завершена попередня, і на кожній наступній перевіряється те, що було зроблено раніше [2].

Серед органів, уповноважених розглядати та вирішувати справи про адміністративні правопорушення, особливе місце займають місцеві загальні суди.

Переважна більшість справ про адміністративні правопорушення, які щоденно розглядаються судами, порушуються і направляються до суду саме працівниками міліції.

У таких випадках працівники міліції здійснюють стадію порушення провадження у справі про адміністративне правопорушення та адміністративне розслідування, що завершується надісланням матеріалів за належністю на розгляд до місцевого загального суду, який в свою чергу виконує стадію розгляду справи про адміністративне правопорушення і прийняття рішення.

Як слу

шно відмічає Д.П. Калаянов, у разі судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, органи внутрішніх справ здійснюють неюрисдикційні дії для забезпечення необхідних умов щодо реалізації адміністративної юрисдикції судом (оформлення протоколів про адміністративні правопорушення і передача їх суду) [3, с. 12].

Однак після надіслання матеріалів на розгляд до суду процесуальна діяльність працівників міліції в адміністративно-деліктному провадженні закінчується не завжди. Зокрема, у деяких випадках працівники міліції забезпечують судовий розгляд справ про адміністративні правопорушення, доставляючи до суду порушників. Такі випадки, на нашу думку, можна охарактеризувати не інакше, як взаємодію працівників міліції та суддів в адміністративно-деліктному провадженні.

Так, під взаємодією органів (посадових осіб), які здійснюють провадження у справах про адміністративні правопорушення, в юридичній літературі розуміють спільну, погоджену в місці, часі і меті діяльність цих органів (посадових осіб), спрямовану на найбільш оптимальне використання наявних у них можливостей для виконання поставлених завдань [4, с. 26].

Визначивши завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення вирішення їх у точній відповідності до закону та забезпечення виконання винесеної постанови (ст. 245 КУпАП) [5], а також закріпивши випадки обов’язкової присутності порушника під час розгляду судом щодо нього справи та застосування приводу у разі ухилення його від явки до суду (ст. 268 КУпАП), зазначимо, що як в адміністративно-правовій науці, так судовій практиці залишилися пов’язані з цим невирішені питання.

Особливістю розгляду справ про адміністративні правопорушення є те, що присутність порушника при розгляді справи не є обов’язковою (за умови належного повідомлення), крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 268 КУпАП, згідно з якою при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 44, ст. 51, 146, 160, 160-2, 173, ч. 3 ст. 178, ст. 185, 185-1, ч. 1 ст. 185-3, 185-7 і 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов’язковою. У разі ухилення її від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю осо-бу може бути органом внутрішніх справ (міліцією) піддано приводу.

При цьому в юридичній літературі зазначається, що привід застосовується щодо особи, яка ухиляється від явки за викликом, оскільки заочний розгляд цих справ знижує виховний ефект, не забезпечує з’ясування обставин справи і оцінки порушником своїх дій, запобігання нових проступків, не створює умов для виявлення причин, що сприяють порушенням, адже це стосується переважно порушень, за вчинення яких встановлені найбільш суворі заходи стягнення – адміністративний арешт, виправні роботи, конфіскація або штраф у підвищеному розмірі [6].

За твердженням Д.М. Бахраха, привід присікає ухилення особи від виконання обов’язку з’явитися до суду і забезпечує умови для виконання процесуальних дій, які не можна здійснити заочно; здійснюється на підставі акту, який приймається судом; здійснюється працівниками міліції; означає доставляння особи в приміщення суду [7, с. 63-64].

Разом з тим аналіз статей 260–263 КУпАП дозволив встановити, що при вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених вищевказаною статтею, які до того ж усі підвідомчі судам, порушник повинен затримуватися працівниками міліції до розгляду справи судом.

Такий висновок також узгоджується із позицією Д.М. Бахраха, який, поділяючи адміністративне затримання на загальне та спеціальне, вказує, що спеціальне затримання застосовується щодо осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, які розглядаються суддями. При такому затриманні при направленні матеріалів до суду туди доставляється затриманий [7, с. 60-61].

Отже, на нашу думку, привід може мати місце лише в тому випадку, коли працівники міліції з якихось причин у порушення вищевказаних норм КУпАП не доставили порушника до суду, який має розглянути матеріали відповідної справи про адміністративне правопорушення.

Слід зазначити, що приводу може бути піддано лише порушника, який належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, в матеріалах справи є достовірні докази його повідомлення, але порушник два рази і більше не з’являється до суду та жодним чином не повідомляє про причини своєї неявки.

У зв’язку з цим правильно зазначають деякі науковці, що рішенню про застосування приводу має передувати перевірка причин неявки викликаної особи: чи отримала особа виклик; чи є дані про її хворобу чи відрядження; чи немає інших причин, які об’єктивно перешкоджають явці за викликом [8, с. 814].

Водночас, як було виявлено за результатами вивчення справ про адміністративні правопорушення, на практиці виникають ситуації, зокрема у справах про адміністративні правопорушення за ст. 160 (торгівля з рук у невстановлених місцях) і ст. 160-2 (незаконна торговельна діяльність) КУпАП, коли працівники міліції, склавши протокол та вилучивши предмети незаконної торгівлі, передають на розгляд судам матеріали таких справ, але не доставляють та не забезпечують явку до суду порушників. При цьому згідно зі статтею 268 КУпАП участь порушника при розгляді таких справ є обов’язковою, а КУпАП при вчиненні таких правопорушень прямо не надає працівникам міліції повноваження затримувати порушників до моменту розгляду справи судом.

А тому виникає необхідність забезпечення участі порушника під час розгляду судом справи про адміністративне правопорушення за ст. 160 і 160-2 КУпАП, явка якого згідно зі ст. 268 КУпАП є обов’язковою, але розглянути справу без якого, навіть за умови його належного повідомлення, закон забороняє.

Вивчення справ про адміністративні правопорушення дозволило з’ясувати, що в одних випадках суди повертали матеріали таких справ органам міліції для дооформлення, в інших випадках розглядали такі справи по суті у відсутність порушників, навіть не повідомлених про час і місце розгляду справи.

Так, у декількох справах про адміністративні правопорушення за ч. 2 ст. 160 КУпАП (торгівля з рук у невстановлених місцях) судом матеріали вказаних справ було повернуто для доопрацювання, оскільки правопорушники на виклики до суду не з’явилися, повістки їм вручені не були через їх відсутність за адресами, зазначеними в протоколах, що суду дало підстави дійти висновку про неналежну перевірку дійсних місць проживання порушників службовими особами органів внутрішніх справ, які склали протоколи. Тому підготовка до розгляду вказаних справ не може бути проведена, а зазначені недоліки не можуть бути усунуті в судовому засіданні. А в деяких протоколах місце проживання порушника зазначено нерозбірливими літерами, що унеможливлює здійснити його виклик за зазначеною адресою [9].

В інших справах про адміністративні правопорушення за ч. 2 ст. 160 КУпАП порушники до суду доставлені не були, повістки їм не вручені, проте суд розглянув ці справи на підставі наявних матеріалів та звільнив усіх порушників від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням [10]. Хоча згідно зі статтею 268 КУпАП явка (присутність) порушників була обов’язковою.

При цьому винесення суддею постанов про привід таких осіб, які вчинили порушення, передбачені ст. 160 і 160-2 КУпАП і які не з’являються до суду, також жодних результатів не дає, адже здебільшого ці особи зареєстровані і проживають поза межами району, де вони здійснювали незаконну торговельну діяльність, а деякі і в інших областях, при цьому у працівників міліції є багато іншої важливої роботи, ніж шукати таких дрібних порушників.

Враховуючи, що на сьогодні застосування приводу досить обмежене і свого призначення він не виконує, нами пропонується в усіх справах про адміністративні правопорушення, участь (присутність) порушника при розгляді яких є обов’язковою, покласти обов’язок затримувати і доставляти таких порушників до суду на суб’єктів, які уповноважені складати протоколи про адміністративні правопорушення в усіх випадках, в тому числі і при вчиненні правопорушень, передбачених ст. 160 і 160-2 КУпАП, – на працівників міліції. До того ж відповідні повноваження здійснювати заходи забезпечення провадження їм надано, їх лише необхідно уточнити.

В той же час ст. 11 Закону України «Про міліцію» прямо передбачено, що міліції для виконання покладених на неї обов’язків надається право затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складання протоколу або розгляду справи по суті [11].

З огляду на вказане положення закону, в порядку взаємодії працівників міліції та суддів в адміністративно-деліктному провадженні з метою виконання належним чином юрисдикційних та профілактично-виховних завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення, працівники міліції при складанні протоколів про адміністративні правопорушення, справи про які розглядаються судами з обов’язковою участю (присутністю) порушника, мають затримувати їх і доставляти до суду разом зі складеним протоколом.

Список використаної літератури:

Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. – М., 1996.

Бахрах Д.Н. Административное право. Учебник для вузов. – М., 1996. – С. 324; Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Монографія. – К., 2004. – С. 410; Кузьменко О.В., Гуржій Т.О. Адміністративно-процесуальне право України: Підручник / За ред. О.В. Кузьменко. – К., 2007. – С. 253.

Калаянов Д.П. Административно-юрисдикционная деятельность органов внутренних дел Украины: Учеб. пособие. – 4-е изд., стер. – Одесса, 2000.

Круглов В.А. Теоретические основы, правовые и организационные проблемы производства по делам об административных правонарушениях: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук. – Минск, 2003.

Кодекс України про адміністративні правопорушення: Станом на 25 жовтня 2005 року. – К., 2005.

Скавронік В.М. Адміністративно-юрисдикційна діяльність суду (судді) // Судова апеляція. – 2006. – № 2 (3). – С. 104.; Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій для студентів юрид. вузів та факультетів. – К., 1998. – С. 168.

Бахрах Д.Н. Административно-процессуальное принуждение // Правоведение. – 1989. – № 4. – С. 60-65.

Кодекс Украины об административных правонарушениях: Научно-практический ко-мментарий. Издание пятое. – Х., 2004.

Архів Шевченківського районного суду міста Києва. – Справи про адміністративні пра-вопорушення № 3-7113 / 2006 рік; № 3-7114 / 2006 рік; № 3-7115 / 2006 рік; № 3-7117 / 2006 рік.

Архів Шевченківського районного суду міста Києва. – Справи про адміністративні правопорушення № 3-11183 / 2006 рік; № 3-15843 / 2006; № 3-12657 / 2006.

Про міліцію: Закон України від 20.12.1990р. № 565-XII // ВВР УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук