Головна Наукові статті Правоохоронні органи ВЗАЄМОДІЯ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ (за результатами контент-аналізу)

ВЗАЄМОДІЯ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ (за результатами контент-аналізу)

Наукові статті - Правоохоронні органи
495

НЕДОВ С.Л.

здобувач кафедри адміністративного права Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

ВЗАЄМОДІЯ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ (за результатами контент-аналізу)

У статті розглядаються проблеми взаємодії засобів масової інформації та органів внутрішніх справ. За результатами методу контент-аналізу зроблено висновок про необхідність посилення контролю з боку засобів масової інформації за діяльністю органів внутрішніх справ, з одного боку, та потребу у підвищенні активності міліції щодо інформування засобів масової інформації про свою діяльність, з іншого.

Українське суспільство потребує удосконалення інформаційної політики, яка забезпечує презентацію органів державної влади, в тому числі і органів внутрішніх справ. Позитивний імідж міліції в демократичному суспільстві є одним з елементів довіри населення до неї. Розробка нових комунікативних форм і методів, наявність зворотного зв’язку з громадськістю повинні сприяти, з одного боку, формуванню позитивного іміджу влади, а з другого – підтримці населенням демократичних перетворень у суспільстві.

Враховуючи функціональні можливості ЗМІ у формуванні правосвідомості та світоглядних цінностей особи, зазначимо, що у процесі розповсюдження соціальної інформації вони повинні керуватися інтересами суспільства і держави, серед яких одним з пріоритетних є боротьба зі злочинністю. Реалізація вказаного завдання неможлива без професіоналізму правоохоронця, без розвинутого почуття необхідності дотримання норм права як головного регулятора суспільних відносин. До того ж у сучасних умовах важливо організувати цілеспрямовану профілактичну роботу через засоби масової інформації. Необхідно, щоб вони не тільки займалися пропагандою правових знань серед населення, низький рівень співп

раці органів внутрішніх справ із засобами масової інформації, недосконалість нормативної бази та організації управління в означеній сфері правовідносин, відсутність теоретичних розробок зі вказаних питань обумовлюють актуальність та важливість глибокого і всебічного наукового дослідження організаційно-правових засад взаємодії органів внутрішніх справ із засобами масової інформації.

Актуальність теми обумовлена тим, що інформаційна взаємодія мас-медіа та органів виконавчої влади у державному управлінні сприяє реалізації Конституції України, законів та Указів Президента України: “Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади” від 01.08.2002 р.; “Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення” від 13.08.2002 р. та ін.

Крім цього, слід враховувати, що мас-медіа є одним з найоперативніших та в цілому об’єктивним джерелом одержання правової та іншої соціально значущої інформації, в тому числі й щодо діяльності ОВС. Наприклад, останнє загальнонаціональне дослідження стану корупції в Україні, проведене у 2007 р. Київським міжнародним інститутом соціології, засвідчило, що 32 % респондентів визнали ЗМІ найбільш об’єктивним джерелом даних про це явище [1].

Спеціальні комплексні дослідження, присвячені цьому питанню, відсутні, однак значна кількість вчених займалась вивченням особливостей взаємодії суспільно-правових інституцій у реалізації державних функцій; зокрема, виділяються праці В.Б. Авер’янова, С.С. Алексєєва, О.М. Бандурки, О.В. Джафарової, Д.Г. Заброди, Я.Ю. Кондратьєва, О.В. Негодченка, О.Ф. Скакун, О.І. Остапенка, В.П. Пєткова, В.М. Плішкіна, О.Г. Фролової, В.К. Шкарупи, А.М. Шульги та ін.

Окремі питання процесу формування громадської думки про діяльність органів внутрішніх справ засобами масової інформації досліджували С.Г. Братель, О.С. Денисова, І.Д. Казанчук, Ю.О. Легеза, П.В. Макушев, О.Л. Порфімович та ін.

Метою даного дослідження стало визначення шляхів підвищення ефективності взаємодії ЗМІ та ОВС у процесі розбудови демократичного суспільства, що стало можливим завдяки спеціальному методу дослідження – контент-аналізу як формалізованому методу аналізу змісту інформації, що ґрунтується на статистичному дослідженні тексту. Вперше таку методику використали в США в роки другої світової війни, її засновником став теоретик Г. Лассуелл [2]. Враховуючи проблеми воєнного часу, перед дослідниками були поставлено питання про необхідність виявлення профашистських друкованих видань. Зробити це за допомогою існуючих методів виявилося неможливим. Була запропонована нова методика контент-аналізу, яка базується на тому, що спочатку висуваються гіпотези, які в ході дослідження або доводяться, або спростовуються. Тоді було сформульовано 14 гіпотез, подібних до профашистської агітації («тести Лассуелла»), потім тексти газет, що підозрювалися в антинаціональній діяльності, аналізувалися на предмет присутності в них конкретних пропозицій (фраз, речень), що збігаються за змістом з тестовими положеннями. За даними проведеного контент-аналізу було закрито декілька видань. [2, с. 68-87].

У сучасній науковій літературі під конентаналізом (англ. content analysis – аналіз змісту) розуміють кількісний аналіз текстів та текстових масивів з метою наступної змістовної інтерпретації виявлених числових закономірностей [3, c. 568].

З урахуванням мети цієї публікації передбачається: 1) обрати одиниці аналізу та об’єднати їх у відповідні категорії; 2) підрахувати частоту розподілу повторюваних взаємозалежностей; 3) інтерпретувати одержані результати.

У ході проведеного нами контент-аналізу досліджуваних текстів фіксуються кількість тверджень щодо взаємодії ЗМІ та ОВС як складових суспільної системи (найбільш характерні положення в узагальненому виді наведені на сторінках цієї роботи); кількість інших тверджень.

Результати математичної обробки отриманих даних дозволяють дійти обґрунтованого висновку про якість та ефективність взаємодії ОВС та ЗМІ, а також про сформоване інформаційне спрямування друкованого видання в цілому.

Отже, предметом контент-аналітичного дослідження визначено взаємодію мас-медіа (ЗМІ) та органів внутрішніх справ. Під взаємодією в управлінському аспекті розуміють форму зв’язку елементів системи, за допомогою якої вони, взаємодоповнюючи один одного, створюють умови для успішного функціонування системи в цілому [4, с. 500].

Відносини між органами внутрішніх справ та засобами масової інформації є непростими. Засоби масової інформації мають величезні можливості у формуванні громадської думки щодо діяльності міліції в цілому, розслідування конкретних злочинів тощо. Особливої уваги ця проблема вимагає саме тепер, коли до основних напрямків нової концепції діяльності органів МВС віднесено запровадження нових критеріїв оцінки діяльності правоохоронців залежно від громадської думки. Останнім часом багато юристів, вчених і практиків приходять висновку, що тільки тісні науково обґрунтовані зв’язки із засобами масової інформації можуть різко покращити напрямки діяльності органів внутрішніх справ, економічно та раціонально використовувати їх інтелектуальні й матеріальні ресурси. Це пояснюється в першу чергу тим, що деякі традиційні засоби боротьби з правопорушеннями в сучасних умовах втратили свою ефективність, разом з тим засоби масової інформації можуть бути широко використані у формуванні громадської думки, в соціальній профілактиці правопорушень, правовому вихованні, у процесі розслідування й розкриття злочинів. Слід також визначити й те, що взаємодія органів внутрішніх справ із засобами масової інформації пов’язана з реалізацією принципу гласності. Мас-медіа є засобами гласності, їх вплив розрахований на широкі маси населення.

Органи внутрішніх справ і ЗМІ функціонують в одному соціальному середовищі. Виконуючи різні функції і маючи різну природу, вони повинні однаково служити суспільним інтересам. Важливість взаємодії органів внутрішніх справ із ЗМІ зумовлена тим, що висвітлення їх діяльності має значний вплив на формування іміджу як системи МВС в цілому, так і працівників цього правоохоронного відомства зокрема.

Поняття взаємодія використовується тоді, коли йдеться про взаємоузгоджену діяльність різноманітних органів і організацій. Взаємодію прийнято розуміти у вузькому та широкому значенні. У широкому значенні під взаємодією розуміється співпраця, яка розкривається у спільних узгоджених діях, спрямованих на спільну мету, у взаємній допомозі під час вирішення завдань [5, с. 100]. У вузькому значенні термін «взаємодія» полягає у планомірному здійсненні комплексу заходів у певній сфері, наприклад, у боротьбі із злочинністю [6, с. 94].

Категорія «взаємодія» є однією із значних характеристик соціальної системи, оскільки саме явище взаємодії забезпечує життєдіяльність соціосистеми. У дослідженні ми розглядаємо категорію «взаємодія» як закономірний, суттєвий і дуже активний вид зв’язку, залежності або відношення між об’єктивними явищами.

Отже, пропонується розглядати взаємодію засобів масової інформації з органами внутрішніх справ як комплекс заходів, форм, методів взаємовпливу на суспільну свідомість, метою реалізації яких є, з одного боку, забезпечення виконання правоохоронної функції держави, а з іншого – формування позитивного іміджу української міліції.

Для підвищення репрезентативності нашого аналізу опрацьовано ряд газет двох рівнів (загальнодержавного та місцевого), а також різних форм власності – приватної, державної та комунальної.

Контент-аналіз публікацій у всеукраїнській недержавній газеті «Дзеркало тижня», у всеукраїнській газеті «Урядовий кур’єр», засновником і видавцем якої є Кабінет Міністрів України, у місцевій газеті «Наше місто», засновником якої є Дніпропетровська міська рада депутатів, здійснювався за період січень-березень 2007р. (три місяці).

Обсяг вибіркової сукупності досліджуваних номерів дорівнює близько 30 % величини генеральної сукупності.

Основна гіпотеза дослідження: зазначені друковані видання у 2007р. є виданнями суспільно-політичними, в яких прослідковується тяжіння до інформативно-правової роботи над вибіркою інтерпретовано близько 1500 газетних матеріалів, у яких виявлено 215 тверджень (14 % від загальної кількості інформаційних повідомлень), які можуть свідчити про реалізацію функції правового інформування про діяльність правоохоронних органів, з них близько 50 присвячені діяльності органів внутрішніх справ. У відсотковому співвідношенні обсяг інформації про діяльність ОВС катастрофічно незначний – приблизно 3%. До того ж обсяг цих повідомлень становить близько 1% від загальної площі видання і виглядає як перелік вчинених найбільш сенсаційних правопорушень за тиждень. Ґрунтовних, аналітичних матеріалів про недоліки діяльності ОВС, шляхи їх подолання було виявлено всього декілька (близько 5) – фактично 1-2 повідомлення в кожному виданні.

Це дозволяє дійти висновку про відсутність, з одного боку, інтересу журналістів до тематики висвітлення проблем органів внутрішніх справ, а з іншого – відсутність зацікавленості зі сторони правоохоронців надавати суспільного огляду проблемам боротьби зі злочинністю.

Отже, вивчені друковані видання не ставлять собі за мету інформування населення про діяльність правоохоронних органів, в тому числі й міліції. До того ж не можна не помітити певну закономірність: якщо йдеться про державні видання або видання органів місцевого самоврядування, можемо констатувати в цілому нейтральність інформаційних повідомлень; контекст інформаційних повідомлень недержавних суспільно-політичних видань має здебільшого негативне спрямування.

Отже, незважаючи на науково обґрунтовану необхідність підвищення реалізації функції контролю громадськості за діяльністю правоохоронних органів, в тому числі й органів внутрішніх справ, у процесі розбудови правової держави, вона фактично нівелюється відсутністю належного інформування населення. При цьому в умовах функціонування незалежних від владних структур мас-медіа спостерігається конструктивна опозиційність преси до влади, без чого остання не змогла б виконувати свою соціальну функцію.

Таким чином, досягнення мети взаємодії засобів масової інформації з органами внутрішніх справ ускладнюється відсутністю бажання у перших подавати позитивну інформацію про діяльність останніх, акцентуючи увагу на негативних явищах (корупції, хабарництві, службовій невідповідності тощо), яка викликає інтерес у громадськості та обумовлює низький рівень довіри громадськості до міліції. Вирішення цієї проблеми має досягатися через підвищення рівня правосвідомості українських журналістів, формування у них глибинного відчуття необхідності різнопланового висвітлення діяльності українських правоохоронних органів, а також підвищенням вимог до кадрового відбору працівників міліції.

З боку органів внутрішніх справ необхідно активізувати роботу з надання журналістам інформації про діяльність міліції, акредитації журналістів при ОВС, укладання творчих договорів про співпрацю, спільного планування виступів в ЗМІ, проведення спільних благодійних акцій, «прямих ліній», організації роботи телефонів довіри, вивчення отриманої кореспонденції, відгуків на виступи ЗМІ та підтримки у судових позовах.

Список використаної літератури

Стан корупції в Україні: результати загальнонаціонального дослідження 2007 р. (скорочена версія).–К., 2007.

Lasswell H., Leites N. Landuade of Politias. – New York., 1949.

Добреньков В.И., Кравченко А.И. Методы социологического исследования: Учебник.– М., 2008.

Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник / За ред. канд. юрид. наук Ю.Ф. Кравченка. – К., 1999.

Маркелов Т.Л. Взаимосвязь органов прокуратуры с общественностью в борьбе с правонарушениями // Проблемы участия общественности в борьбе с преступностью. – М., 1978. – С. 100-142.

Кримінологія: Учебник для юридических вузов / Под ред. проф. В.Н. Бурлакова, проф., академика В.П. Сальникова. – СПб., 1998.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук