Наукові статті Питання юридичної освіти УНІКАЛЬНЕ ВИДАННЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ ЮРИДИЧНОЇ НАУКИУНІКАЛЬНЕ ВИДАННЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ
| Наукові статті - Питання юридичної освіти |
НЕГОДЧЕНКО О.В.,
доктор юридичних наук, професор, ректор; МИСЛИВИЙ В.А., доктор юридичних наук, професор, проректор з наукової роботи Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ
УНІКАЛЬНЕ ВИДАННЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ
Напередодні повноліття незалежної України юридична скарбниця держави збагатилася першим в історії вітчизняної правової науки загальноакадемічним виданням «Правова система України: історія, стан та перспективи», підготовленому авторським колективом видатних вітчизняних юристів, багаторічні дослідження яких стали підґрунтям для висвітлення конституційних засад, теорії і практики галузей права та перспектив їх розвитку. Без жодного перебільшення можна стверджувати, що авторський колектив створив видання, яке не має аналогів на світових юридичних теренах. Вітчизняна юридична теорія і практика опрацьована на засадах комплексних фундаментальних узагальнень, що не тільки вбирають історичні і сучасні моменти її розвитку, а й трансформуються як орієнтири подальшої розбудови правової системи.
Презентація видання відбулася на Загальних зборах Академії правових наук України 30 січня 2009 року як результат праці протягом двох останніх років найвідоміших юристів України – науковців Академії правових наук. Як відзначається у презентації видання на сайті АПр-НУ, це фундатори, знані вчені вітчизняної юриспруденції, основу яких складають академіки і члени-кореспонденти Академії правових наук України, провідні науковці її установ, інші відомі вчені. В цілому авторський колектив видання налічує 112 науковців, серед яких 88 докторів наук, професорів. За обсягом наукового матеріалу це видання не має собі рівних, його загальний обсяг становить 165 друкарських аркушів.
Уперше в історії української юриспруденції в одному виданні узагальнено ві
Видання є важливим відбитком процесу національного відродження та розбудови української державності на шляху до громадянського суспільства, основними рисами якого має бути пріоритет прав і свобод людини на базі докорінних соціальних, економічних, політичних перетворень суспільних відносин, створення вітчизняної правової системи. Правова система України почала створюватися з прийняттям у 1990 році Декларації про державний суверенітет України. Отже, держава отримала унікальну історичну можливість створення досконалої самостійної правової системи та системи права, проте цей процес внаслідок впливу складних політичних, соціальних факторів, економічної нестабільності перехідного періоду виявився складним і суперечливим. За 18 років незалежності нашої країни прийнято тисячі законів та нормативно-правових актів, які створили підґрунтя для розвитку української державності, але й сьогодні у Верховній Раді України продовжують опрацьовуватися законопроекти розроблені ще у минулому столітті.
Очевидно, що своєчасне осмислення юридичною наукою досвіду та проблем теорії і практики розбудови правової системи є безцінним матеріалом для вирішення стратегічних питань державотворення, раціонального продовження правових реформ, удосконалення правового регулювання суспільних відносин в Україні.
Саме у цьому контексті є важливим висвітлення у першому томі видання історико-теоретичних та методологічних проблем формування й розвитку правової системи України, в якому розкривається сучасний стан методології дослідження правової системи, зокрема філософсько-правові підходи до усвідомлення права як соціального явища, змісту принципу верховенства права, а також історико-правові витоки формування та розвитку національної держави та права, починаючи з колиски українства – Київської Русі. За змістовою сутністю можна вважати, що це оригінальне наукове видання окреслює засади створення нової парадигми – концептуальної моделі наукової теорії правової системи сучасності як історично закономірного, складного та багатомірного соціально-правового явища, а також аналіз таких її основних структурних елементів, як право, правовідносини, суб’єктивні права та обов’язки особи, правова культура і правосвідомість, відповідальність, правозастосовна практика, правове регулювання тощо.
Є підстави без будь-якого перебільшення вважати, що це дійсно визначне для національної науки видання, яке відрізняється у першу чергу своєю фундаментальністю, тобто ґрунтовністю, глибиною зробленого на великий період висвітлення сучасного стану правової системи та, особливо, її складової – системи права в Україні, узагальнення досвіду побудови правової держави, створення її правових інституцій, розбудови та реформування вітчизняного законодавства відповідно до європейських та світових стандартів. Значний за змістом матеріал не тільки стане в нагоді сучасним науковцям, але й має заповнити прогалини правового поля минувшини, якому, на жаль, надто бракує таких досліджень. Адже наявність подібних антологічних, енциклопедичних видань дозволяє формувати для нинішніх та майбутніх поколінь правників точне уявлення про напрацювання юриспруденції певної історичної доби, надати відповідний фактичний матеріал у контексті існуючих соціальних, економічних, політичних, правових умов буття суспільства, а отже, запобігти прогалинам або довільним теоріям та спотворенням вітчизняного правознавства.
Сьогодні в Україні видається багато монографій, підручників, коментарів та інших наукових праць, присвячених різноманітним правовим питанням, проте вони мають або дуже загальний, чи навпаки, вузькоспеціальний характер, що не дозволяє отримати інтегроване уявлення про широкий спектр проблем вітчизняного законодавства, сучасної правової теорії та правозастосовної практики. Саме такий, інтегративний, найбільш прагматичний і збалансований підхід було обрано та реалізовано авторським колективом видання.
Комплексне правове дослідження відрізняється широким узагальненням галузей права, що регулюють найбільш важливі суспільні відносини, висвітленням з єдиним цілісним тлумаченням з позицій загальної теорії права широкого кола теоретичних проблем, що ґрунтуються на великому вітчизняному досвіді правової думки та відбивають сучасний стан юридичної науки на сторінках видання.
Унікальною особливістю цієї юридичної праці є її методологічний характер, що створює необхідні засади для опанування витоків, сучасного стану і перспектив розвитку національного законодавства та права. Основна складність, з якою автори успішно впоралися, полягає в тому, що вирішення поставленої проблеми вимагало комплексного, інтегративного підходу до неї з позицій сполучення загальноправової теорії та положень галузевих наук. Здається, що сама ідея створення рецензованої праці та її матеріалізація у багатотомному виданні є універсальним прикладом використання наукових методів пізнання та їх застосування відповідно до специфіки кожного з об'єктів, що розглядається авторським колективом.
П’ятитомне юридичне дослідження такого плану за обсягом наукового матеріалу є одним із найбільших серед правових літературних джерел, а отже, на окремий аналіз та рецензування заслуговує кожна книга видання, що, очевидно, стане предметом дослідників різних галузей права та, безумовно, всіх, хто вивчатиме наукову спадщину правознавства.
Привертаючи увагу вчених і фахівців-практиків у галузі права до останнього, п’ятого тому видання, в якому розглядаються питання кримінально-правових наук та актуальних проблем боротьби зі злочинністю в Україні, відзначимо оригінальний підхід, обраний авторами до структурно-логічної побудови роботи, яка починається з розгляду злочинності в Україні, її сучасних тенденцій та характеристики окремих найбільш небезпечних видів злочинів. Методологічно важливим уявляється розгляд теоретичних основ запобігання злочинності з обґрунтуванням системи державної протидії злочинним проявам. Визначення політики держави у сфері боротьби зі злочинністю розглядається через комплекс кримінально-процесуальних, кримінологічних та кримінально-правових інструментів.
Окремий розділ присвячено правовому забезпеченню діяльності суб’єктів запобігання злочинності та боротьби з нею і регламентації запобігання злочинної діяльності з урахуванням загально соціального та спеціально-кримінологічного рівнів.
Ґрунтовний та цікавий для кримінологічної науки розділ присвячений системі запобігання злочинності, яка в трактовці авторів органічно поєднує теоретичні позиції і практичні механізми впливу на злочинність. Проблема розглядається з урахуванням історично-правового досвіду кримінологічних досліджень, їх сучасного стану і перспектив розвитку. Проте виключно позитивним значенням наукового викладення матеріалу є постановка доктринальних та практичних проблем, поки що не вирішених у державі, що в першу чергу стосується "…відсутності в Україні єдиної системи суб’єктів, яка б повністю відповідала завданням спеціально-кримінологічного запобігання злочинності" (Т. V, с. 393), і, що важливо, це не тільки сама актуалізація питань, а й чітке окреслення авторами методологічних підходів до вирішення названих завдань, розкриття гносеологічних шляхів майбутнього наукового пошуку.
У наступних розділах розглядаються проблеми діяльності органів досудового розслідування щодо запобігання злочинності, а також здійснення правосуддя у кримінальних справах. В окремих розділах зазначеного тому розглядаються проблеми сучасної експертної практики, її організаційні та процесуальні питання, якості стосовно професійної діяльності судових експертів.
Окреме місце на сторінках видання присвячено аналізу діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України в загальній системі протидії злочинності, порядок виконання покарань, а також виправлення та ресоціалізації засуджених до позбавлення волі (стор. 576-616).
Видання містить цікавий узагальнений матеріал щодо психологічних засад діяльності суб’єктів запобігання злочинності, який розглядається переважно в рамках кримінально-процесуальної діяльності та психології окремих слідчих дій. Наукове трактування теоретичних узагальнень видання базується на глибокому аналізі чисельних наукових праць вітчизняних та іноземних вчених, сучасному законодавстві, судовій практиці. Визначено найбільш актуальні й гострі проблеми сучасної політики боротьби зі злочинністю, запропоновано шляхи їх урегулювання.
Рецензоване видання відрізняється високим рівнем мовної культури та її науковим стилем, що, безумовно, сприяти подальшій уніфікації ключової юридичної термінології, яка утворює універсальне підґрунтя для взаємозбагачення та розвитку багатьох вітчизняних правничих галузей.
Подальше використання системної методології – один з перспективних напрямків дослідження найбільш глибоких пластів правової дійсності, ролі й місця різноманітних правових явищ в її правовій системі. Становлення національної правової системи на різних етапах розвитку нашої державності, подолання проблем та негараздів на шляху розбудови правової держави і громадянського суспільства обґрунтовує сподівання на позитивні тенденції і перспективи її реформування та вдосконалення.
Поява таких фундаментальних робіт показує, наскільки масштабні, багатогранні та складні проблеми та виклики сучасного державотворення постають перед юридичною наукою. Адже очевидно, що сама правова система вимагає реформування та вдосконалення, оскільки вона ще не повною мірою відповідає сучасним соціальним потребам, завданням докорінної зміни суспільних відносин, побудови громадянського суспільства, нових демократичних інституцій. Вона продовжує бути незавершеною. На сьогодні не прийнято Кримінально-процесуального та Податкового кодексів України, низки інших важливих законодавчих актів. Залишається незавершеною реформа судової системи та правоохоронних органів, не забезпечено надійних механізмів захисту прав і свобод людини, неефективна боротьба зі злочинністю та корупцією.
Отже, зазначене видання є тим важливим важелем для поштовху розвитку вітчизняної юридичної наукової думки, яка має всіляко сприяти підвищенню потенційних можливостей розбудови правової системи, від якої залежить успіх перетворень, що проводяться, утвердження законності, правопорядку, дотримання прав людини в Україні.
< Попередня Наступна >