265

---

В.В. Бірюков

ОБЛІКОВА ІНФОРМАЦІЯ В РОЗСЛІДУВАННІ. ЗАГАЛЬНА СТРУКТУРА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ

З’ясовуючи особливості будови та функціонування сучасних інформаційних систем, автор аналізує структуру інформаційних сис­тем, різних за призначенням та відомчою належністю, що дає підстави вважати, що сучасні фактографічні інформаційні системи мають принципово подібні структури; водночас дає визначення по­нять «облік», «облікова одиниця», «інтегрований банк даних».

Ключові слова: інформація, реквізит, основна облікова одини­ця, база даних, інформаційна система, автоматизована інформаційна система, інтегрований банк даних.

Постановка проблеми. Ефективність розслідування злочинів без­посередньо залежить від наявності інформації, від того, наскільки раціонально вона використається. Одним з напрямків такої раціоналізації є створення інформаційних систем в правоохоронних органах, а також використання інформації з обліків іншої відомчої належності. На сьогодні важко уявити будь-які предмети матеріального світу або явища які б не пройшли реєстрацію і не ураховувалися хоча б в одному обліку чи інформаційній системі. В.О. Гвоздєва та І.Ю. Лаврентьєва підкреслюють: «Потоки інформації, що циркулюють в оточуючому нас світі, величезні. У цих потоках є документи, що містять найрізноманітнішу інформацію. До­кументи супроводжують кожен наш крок» [1, с 22]. Ряд об’єктів реєстру­ється неодноразово, частіше за різноманітними властивостями. Вони відповідно стають об’єктами декількох інформаційних систем. Що ж до основних об’єктів обліку то ними є люди, основні та оборотні засоби, си­ровина та готова продукція, гроші, транспорт, робочий час, юридичні факти, а також інші різноманітні факти та об’єкти. Інформацію про них містять бази даних різних інформаційних систем, які створюються і функціонують в устан

овах різної відомчої приналежності. Будь-який кон­кретний облік реєструється з метою використання і поновлення інфор­мації, яка необхідна для виконання завдань, що стоять перед підрозділом чи відомством, які його здійснюють.

Стан дослідження. З’ясуванням можливостей використання обліково-реєстраційних даних в розслідуванні вже давно займаються фахівці у галузі в криміналістики. Свого часу їй приділяли увагу А. Бертильон та Г. Фолдс, Ф. Гальтон та В.І. Лєбєдєв, І.М. Якимов та Д.П. Рассєйкін, Р.С. Бєлкін та М.В. Терзієв. З 1990 р. ця тема стала пред­метом дослідження російських вчених Є.П. Іщенко та Е.І. Дєвікова, Р.А. Усманова та О.О. Бєлякова, О.О. Бєлова та П.М. Заблоцького, С.А. Яли-шева та інших вчених, всього було захищено 25 кандидатських та 1 док­торська дисертація. Натомість в Україні за останніх двадцять років за цією тематикою було захищено лише одну кандидатську дисертацію (1995 р.; автор - В.І. Пашко), в якій розглядалися питання функціонування обліків підрозділів експертної служби МВС України. Незважаючи на суттєвий роз­виток інформаційних систем під впливом інформатизації ця тема не знайш­ла достатнього висвітлення у працях вітчизняних криміналістів. Тому-то цілком очевидна необхідність усунення такої прогалини. На наш погляд, з урахуванням реальних ситуацій, інформація будь-яких інформаційних сис­тем незалежно від їх відомчої приналежності може мати криміналістичне значення, а отже, повинна використовуватися у розслідуванні справ.

Виклад основних положень. У загальній сукупності обліків, що існують в суспільстві, окреме місце належить облікам, які функціонують у системі МВС, а серед них - тим, що призначені безпосередньо сприяти розслідуванню злочинів. Ці обліки прийнято назива­ти криміналістичними, а окреме криміналістичне вчення, до предмета дослідження якого вони належать – «криміналістична реєстрація».

Сьогодні облікова діяльність базується на використанні сучасних досягнень у сфері телекомунікаційних та комп’ютерних технологій. Саме ці технології надають реальну можливість передачі облікової інформації миттєво на будь-які відстані, виключаючи її втрату чи перекручення, поєднувати окремі обліки в автоматизовані інформаційні системи та інтегровані банки даних, в автоматичному режимі аналізувати інформа­цію і виявляти зв’язки між певними об’єктами. Слід відзначити, що в сучасній слідчій, оперативній та експертній практиці доволі успішно використовується облікова інформація не тільки криміналістичних інформаційних систем, а й інших незалежно від їх прямого цільового при­значення та відомчої приналежності. І це не випадково, адже в них зберігається інформації про різноманітні об’єкти та явища яка у разі необхідності може набути криміналістичного значення. З цього приводу В.П. Захаров та В.І. Рудешко підкреслюють: «У процесі розслідування істотне значення може мати будь-яка інформація. В зв’язку з цим виникає необхідність в стислі терміни отримувати інформацію з різних банків да­них як системи МВС, так і інших міністерств і відомств» [2, с. 320]. На підтвердження цієї думки наведем деякі результати, одержані під час про­ведення нами анкетування. На запитання: «Як часто, на Вашу думку, виникає необхідність використовувати у процесі розслідування інформа­цію обліків паспортної служби та інших, що не належать до криміна­лістичних?» з 1002 опитаних осіб (а це були працівники практичних підрозділів ОВС і науково-педагогічні працівники кафедр криміналістики та споріднених кафедр навчальних закладів МВС України й Російської Федерації) 945 (94,4%) дали відповідь, що практично у кожній справі.

На жаль, доводиться констатувати, що на науковому рівні у криміналістиці питання про використання даних некриміналістичних обліків розглядаються доволі рідко, а в підручниках з криміналістики практично про це не згадують. Натомість слід підкреслити, що в ОРД для пошуку інформації такими можливостями ігнорувати не можна [3, с. 14–47; 4, с. 271–276].

Не викликає сумніву, що наявність знань про сучасний стан обліків як криміналістичного, так і некриміналістичного призначення, принципові основи їх побудови та функціонування, уміння правильно орієнтуватися у величезних потоках облікової інформації, визначати місця її концентрації та носії тієї, що необхідна, уміння її кваліфікованого вилучення та використання для встановлення окремих обста­вин у процесі розслідування, є необхідною умовою професійної діяльності сучасного правоохоронця. «Очевидно, що правознавець повинен знати, як можна застосовувати інформаційні технології у своїй роботі та які правові інформаційні системи вже створено й упроваджено, - справедливо зазначає О.О. Денисова. - Але незалежно від майбутнього місця роботи йому необхідні знання про комп’ютерні технології загалом, про тенденції комп’ютеризації та інформатизації, про інформаційні системи підприєм­ницьких фірм, банків, органів державної влади та ін. Без цього юрист не може ефективно виконувати свої функціональні завдання» [5, с 4].

Зрозуміло, що розглянути зміст інформаційних систем, які функціонують загалом у суспільстві в різних відомствах і навіть у окре­мих підрозділах МВС в рамках статті нереально, тому ми спробуємо лише охарактеризувати їх загальну структуру, яка притаманна практично всім таким системам незалежно від їх відомчої приналежності та об’єктів, що в них ураховуються. Коли йдеться про обліки та облікові системи, то слід пам’ятати, що вони утворюють конкретні інформаційні сукупності, які мають певний зміст. Їх структурні побудови можуть бути різними, але функціонують вони у межах якогось відомства, підрозділу чи якоїсь його складової. Найбільшим інформаційним утворенням, системою найвищого рівня можна вважати всю множину обліків, що функціонують у рамках відомства (наприклад, обліки МВС, СБУ та ін.). Така множина складається зі структурних систем та одиниць нижчого рівня. Вони зосереджуються в різних службах та підрозділах за територіальною та службовою належністю (наприклад, в МВС це обліки підрозділів ДІТ, ДНДЕКЦ ДАІ та ін., дер­жавного, обласного й районного рівня). Кількість та напрямки обліків на­пряму пов’язані з основною діяльністю підрозділу, який їх здійснює.

Найменшою неподільною обліковою одиницю будь-якого обліку чи облікової системи є реквізит. Саме реквізит містить мінімальну частку структурованої сукупності інформації про певні властивості об’єкта обліку, що відображається за допомогою символів, цифр, графічних зоб­ражень або відбитків. До речі, реквізит складається з двох частин - назви (найменування), яка, по суті, визначає вид інформації про об’єкт обліку, та інформаційного поля - частки реквізиту, де саме ця інформація відобра­жається. Поодиноко реквізити практично ніде не зустрічаються. У зви­чайних традиційних, неавтоматизованих обліках вони є складовими спеціально утворених облікових документів, які містять сукупність інформації стосовно об’єктів реєстрації. Залежно від форми обліку це мо­же бути окремий документ (первинний у документальних та облікові картки в фактографічних), або сукупність реквізитів у вигляді записів, що входять до якогось складного документа (журналу, зведеної таблиці та ін.), де відображається інформація стосовно одного об’єкта реєстрації. Для визначення такого утворення як терміна можна використати назву найбільше розповсюдженої в обліках одиниці – картки. Але таким чином ми не зможемо охопити інші форми обліку – журнальну, колекційну та АБД. При журнальній формі обліку, як правило, сторінки журналу мають розграфлення у вигляді таблиць, в заголовках яких назви полів для відображення інформації про якісь конкретні властивості об’єкта реєстрації. Для відображення інформації за такою формою про один об’єкт обліку зазвичай робиться один запис. Відповідно, для назви такого утво­рення необхідно ввести термін, який би дозволив охопити всі первинні, складні одиниці обліків незалежно від їх форми. Запропонуємо таке слово­сполучення «основна облікова одиниця» і спробуємо дати її визначення:

основна облікова одиниця – це окремий документ або сукупність взаємно пов’язаних між собою реквізитів документа (запис у журналі, таблиці чи ін.), що містять інформацію про один об’єкт реєстрації.

Цій одиниці притаманні всі ознаки системи, але системи найниж­чого рівня, яка складається з реквізитів – логічно неподільних складових інформаційних систем. Вона має визначену структуру, що утворюється взаємопов’язаними складовими, і цілісність, яку їй надає належність до одного об’єкта, а в ряді випадків – це окремий документ (первинний документ, або облікова картка). Зауважимо, що коли йдеться про колекцію, то вона практично завжди є складовою частиною комбіно­ваної форми обліку, при чому фактографічна інформація про об’єкт колекції завжди відображається в обліковій картці або окремим записом у журналі. Як основною обліковою одиницею в автоматизованих базах даних, а відповідно й АІС вважається запис. Тобто запис в АБД містить сукупність інформації про один, конкретний об’єкт обліку. Щодо неавтоматизованих масивів інформації запис в АБД можна порівнювати із записом, що роблять при журнальній формі обліку, де під одним номе­ром в окремі поіменовані поля реквізитів вносяться дані, що стосуються визначених параметрів, які характеризують один конкретний об’єкт обліку. Отже, основними обліковими одиницями є картки (у звичайних картотеках) і записи (у журналах та АБД).

Об’єкт реєстрації не можна ототожнювати з основною обліковою одиницею. Основна облікова одиниця це окремий, штучно утворений об’єкт, який являє собою єдність інформації про основний об’єкт реєстрації та матеріального носія на якому ця інформація відображена. Тобто вона завжди є або цілим документом (карткою, дактилокартою), або якимось фрагментом документа і водночас є його невід’ємною частиною (наприк­лад, записом у журналі, де відображено відомості про основний об’єкт реєстрації). За інформаційним навантаженням всі реквізити основної облікової одиниці можна розділити на дві групи: ті, що створюють умови для ідентифікації об’єкта, і ті, що містять іншу інформацію про нього.

Отже, такими є структура та зміст основної облікової одиниці. Але ж для виконання завдань що передбачаються обліком, потрібна інформація не про один об’єкт, а про сукупність якоїсь множини об’єктів. Зведення масиву основних облікових одиниць про однакові об’єкти обліку з однаковими реквізитами в одну систему дозволяє отримати сукупність подібної інформації про подібні об’єкти. Така сукупність нази­вається інформаційним масивом обліку, а в автоматизованих інформацій­них системах - автоматизованою базою даних (АБД). АБД для введення, пошуку та видачі інформації потребують наявності систем забезпечення.

При введенні в АІС інформація підлягає спеціальній обробці -індексуванню. За умов повного або часткового збігу образів (проіндексованих ознак) об’єкт вважаться таким, що відповідає запиту, і відповідну інформацію про нього АІС видає користувачеві. В діяльності ОВС, пов’язаній з розслідуванням злочинів, здебільшого використовуються інформаційно-пошукові інформаційні системи. Во­ни являють собою «системи, що забезпечують збирання, збереження та видачу інформації за запитом користувача» [6, с 64].

Для узагальненого визначення інформаційно-пошукових систем як автоматизованих, так і неавтоматизованих доцільно використовува­ти термін «облік». Ще Р.С. Бєлкін писав, що складові системи криміналістичної реєстрації зручніше називати «криміналістичними обліками», тому що вони відрізняються один від одного характерними обліковими даними, формами і засобами та методами їх систематизації, зосередження та користування ними [7, с 182]. Існує таке визначення: облік - це інформаційна система, завданням якої є забезпечення збору, введення, обробки, накопичення, збереження та видачі певної інформації про зареєстровані в ньому об’єкти. Термін «облік» є узагальнюючим практично для всіх фактографічних інформаційних систем незалежно від їх рівня та приналежності.

Розгляд інформаційних систем навряд чи можна вважати завер­шеним, не розглянувши інші, крім наведених у контексті, класифікації. Так за типом даних про об’єкти, що реєструються і відповідно зберігаються у базах даних, АІС поділяють на фактографічні, документальні, лексикографічні.

Фактографічні АІС зорієнтовані на роботу зі структурованою інформацією. «Фактографія – опис фактів без їх аналізу, узагальнення, пояснення» [8, с. 886]. У таких системах інформація про всі об’єкти обліку розташовується в облікових одиницях за визначеною системою. Як пра­вило, такі одиниці (картки, записи в БД) є похідними документами, що складаються за результатом обробки первинних (наприклад, протоколів та ін.). Фактографічні ІС становлять основу обліків системи МВС.

Документальні ІС можуть бути повнотекстовими та бібліо­графічно-реферативними. Повнотекстові в МВС частіше являють со­бою систематизовані сукупності «первинних» документів – різні спра­ви (оперативно-розшукові, наглядові справи, кримінальна справа – та­кож є упорядкованою сукупністю первинних документів, що зосеред­жені в ній за певною системою, та ін.).

Ступінь інтеграції даних та автоматизація керування ними є важливим критерієм АІС. За цим критерієм всі системі поділяють на локальні та розподілені. У локальних системах вся інформація зосе­реджена в базі даних, що міститься на носіях однієї ЕОМ.

В розподілених системах організується взаємодія декількох ЕОМ, що об’єднані між собою каналами зв’язку. Розподілена інформаційна сис­тема являє собою об’єднання інформаційних систем, що виконують свої незалежні від інших функції з метою колективного використання інформаційних фондів та технічних ресурсів цих систем. Кожна з систем, що входить до складу розподіленої системи, може обробляти дані і ло­кально, але, будучи складовою системи відносно вищого рівня, за запитом вона може передавати дані до свого організаційного центру. Різновидом розподіленої системи є інтегровані банки даних. Найвищим рівнем інтеграції облікових систем сьогодні є інтегровані банки даних (ІБнД). Вони являють собою складні інформаційні системі, основу яких станов­лять окремі інформаційні системи, призначені для вирішення певних зав­дань, що стоять перед якимось підрозділом, службою, управлінням. Кож­на з таких систем обробляє частку інформації про об’єкт, який взято на облік в інших системах за іншими параметрами.

Сьогодні інтегровані банки даних МВС становлять сукупність ок­ремих автоматизованих інформаційних систем, зведених в єдину розподілену систему, яка має високоорганізовану систему забезпечення з організацією доступу через одну адресу – ядро інтегрованого банку даних. Зв’язок між складовими цієї системи здійснюється з використанням су­часних телекомунікаційних технологій. Всі складові ІБнД використову­ють типове програмне забезпечення та операційні системи. Ідея створення ІБнД ґрунтується на цільовому призначенні інформаційних систем та зручності отримання різноманітної інформації про один об’єкт з однієї адреси. Наведемо таке визначення цього інтегрований банк даних - це сукупність окремих інформаційних систем (обліків), що мають спільне застосування, високоорганізовану систему забезпечення з організацією доступу до інформації будь-якої його складової через одну адресу - ядро інтегрованого банку даних.

Надійність роботи ІБнД безпосередньо залежить від надійності ме­режевих технологій зв’язку. Доступ до інформації ІБнД може здійсню­ватися з віддалених місць доступу. Наприклад, до інформації ІБнД УІТ УМВС України в Луганській області такий доступ можна здійснити з чергової частини будь-якого РВ УМВС. Водночас ІБнД УІТ УМВС України у Луганській області має вихід до ІБнД ДІТ МВС України. Інтеграція інформаційних систем має тенденцію до централізації.

Висновки. Отже, інформаційні системи незалежно від їх підпорядкування і основного призначення є одним з надійних джерел інформації, яка може використовуватися в розслідуванні і набути криміналістичного значення залежно від реальної ситуації. Незалежно від підпорядкування та призначення інформаційних систем всі вони мають типову структуру. Найменшою неподільною одиницею будь-якого обліку чи системи є реквізит. Їх сукупність утворюють основну облікову одиницю. Найскладнішими утвореннями, різновидом інфор­маційних систем, є інтегровані банки даних. Необхідність використан­ня в розслідуванні злочинів даних інформаційних систем інших відомств зумовлює потребу в їх інтеграції до ІБнД на певному рівні.

–––––––––––

Гвоздева В.А. Основы построения автоматизированных информационных систем: учебник / В.А. Гвоздева, ИЮ. Лаврентьева. - М.: Инфра-М, 2007 - 320 с.

Захаров В.П. Проблеми інформаційного забезпечення правоохорон­них структур навч.-практ. посібник / В П. Захаров, В.І. Рудешко. - Львів:

ЛьвДУ 3 С Сілюков В 7 О. с. Засоби оперативно-розшукової діяльності: навч.-практ. посібник / В.О. Сілюков, В.О. Черков. - Луганськ, 2007 - 96 с

Теория оперативно-розыскной деятельности / кол. авт. под ред. діяльності / О.О. Денисова. - К. КНЕУ, 2003. - 315 с.

Белкин Р.С. Курс криминалистики. Частные криминалистические теории: в 2 т. / Р.С. Белкин - М: Юристъ, 1997. - Т. 2. - 454 с.

Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. 2004. - 960 с.

 

< Попередня   Наступна >