476

---

В.С. Бондар,

Д.Г. Терьохін

ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ОБЛІКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ПРО ШАХРАЙСТВА, ВЧИНЕНІ ШЛЯХОМ НЕЗАКОННОГО ОТРИМАННЯ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУ)

Аналізуються проблеми вдосконалення облікової діяльності при розслідуванні злочинів в сучасних умовах, розглядаються можливості інтеграції оперативних та криміналістичних обліків органів внутрішніх справ, а також інформаційних систем банківських уста-нов для виявлення злочинів у сфері споживчого кредитування.

Ключові слова: інформаційне забезпечення розслідування злочинів, облікова діяльність, криміналістична класифікація злочинів, первинний облік кримінальних справ, інформаційна-пошукова система.

Постановка проблеми. До проблем криміналістичного моніторингу кримінальних справ з метою розслідування та попередження злочинів звернута постійна увага учених і практиків, а оптимізація цієї діяльності залежить від інтеграції усіх її складових – суб’єктів, об’єктів та завдань. Особливої актуальності вона набуває при розслідуванні кримінальних справ, які поєднують розслідування декількох епізодів злочинної діяльності та містять ознаки серійності. Для оптимального інформаційного забезпечення розслідування цих злочинів проведення моніторингу має бути орієнтованим на вирішення таких завдань: а) виявлення групи неодноразових злочинів, ймовірно скоєних однією особою (особами); б) встановлення та розшук осіб, які скоїли неодноразові злочини; в) виявлення додаткових епізодів, що становлять серію зі скоєними обвинуваченим (підозрюваним) злочинами, який намагається приховати факти від слідства.

Формування нової криміналістичної парадигми під впливом системного, діяльнісного (праксіологічного) та інших підходів, трансформація криміналіс

тичних знань в діяльність суб’єктів спеціальних знань дає змогу вважати облікову діяльність окремим видом криміна-лістичної діяльності, що виникла внаслідок взаємодії процесів диференціації та інтеграції в розвитку криміналістики та теорії оперативно-розшукової діяльності.

Стан дослідження. Чи здатні сьогодні діючі системи оперативно-пошукових обліків експертної служби та обліків департаменту інформаційних технологій МВС України забезпечити здійснення якісного моніторингу кримінальних справ та вирішення поставлених завдань? Частково відповіді на ці питання дають науковці [1].

Дійсно, сучасний потенціал високих технологій містить потужні можливості проведення моніторингу нерозкритих злочинів шляхом утворення єдиних інтегрованих інформаційних систем. Функціональна класифікація, що найбільш точно відображає існуючу структуру інформаційних підсистем ГУ МВС України в Луганській області складається з: а) автоматизованої інформаційно-пошукової системи «Армор», функції – пошукові, облікові, довідкові, прогнозуючі; б) інформаційно-аналітичної системи «Сова», функції - аналітичні, плануючі, діагнос­тичні; в) інтегрованої біометричної системи «Аргус», окрім функцій цих систем, тут реалізовано можливості біометричної ідентифікації людини за обличчям.

АІПС «Армор», зокрема, об’єднує 19 комп’ютерних інформа­ційних підсистем: АІС «Особа», АІС «Дактилоскопічні обліки», АІС «Оріон», АІС «Нерозкриті злочини» з відомостями про нерозкриті злочини, вчинені на території області, а саме: розбої, скоєні із застосу­ванням вогнепальної зброї; викрадення цінностей з металевих сховищ; викрадення антикваріату, культурних та історичних цінностей тощо.

Таким чином, використання підсистеми «Нерозкриті злочини» дозволяє: прогнозувати можливу кримінальну активність злочинця; об’єднувати кримінальні справи в одному провадженні (ст. 26 КПК) та вести цілеспрямований пошук на основі використання в комплексі інформації про конкретний випадок, профілактичну роботу тощо. Ця підсистема орієнтована на встановлення особи злочинця за особливо­стями способу вчинення злочину, тобто є системою «Модус операнді».

Втім, цей вид обліку характеризується незадовільними показ­никами ефективності використання, які згідно зі статистичними да­ними не перевищують 5-7%. За результатами анкетування слідчих та оперативних працівників на питання про рівень ефективності обліку «Модус операнді», його високу ефективність відзначили 2,6% опита­них, низьку - 69,4%. Тож наша мета - на основі аналізу функціо­нування криміналістичних та оперативних обліків запропонувати механізм їх інтеграції з метою вдосконалення процесу викриття та розслідування злочинів.

Виклад основних положень. У ході вивчення слідчої та судової практики, опитування слідчих та оперативних працівників бу­ло встановлено, що найбільш суттєвими чинниками, що впливають на ефективність оперативного обліку за способом вчинення злочинів, є: а) слабка інтеграція з криміналістичними обліками (67,8% опитаних слідчих); б) невірогідність та неповнота інформації, яка надається в облікові дані (75,3% опитаних); в) недосконалість інформаційно-пошукової картки «злочин» (91,6% опитаних); г) недостатня поінформо­ваність практичних працівників про можливості використання даних про спосіб для розкриття та розслідування злочинів (49,1% опитаних).

Для реєстрації інформації про нерозкритий злочин, відповідно до наказу МВС України № 1395 від 17 листопада 2003 р. «Про інформаційні системи органів внутрішніх справ» в інтегрованому банку даних (ІБД) використовується уніфікована інформаційно-пошукова карта на злочин (ІПК-«Злочин»).

ІПК має такі блоки: «Вид злочину», «Спосіб проникнення», в якому розрізняється 90 різновидів, «Спосіб насильницьких дій», «Засоби скоєння злочину», «Предмет злочинного посягання», «Місце скоєння злочину», «По справі є», в якому зберігаються вилучені сліди та речові докази (відбитки пальців, сліди ніг, крові, транспортних засобів тощо, що загалом відповідає структурі криміналістичної характеристики злочину). Однак детальний аналіз змісту та структури цих блоків свідчить про деякі недоліки. Наприклад, спостерігається відсутність уніфікованих поглядів на структуру способу вчинення злочину, замість цього є блоки, що містять відомості про лише окремі його елементи – «Спосіб проникнення», «Спосіб насильницьких дій», «Спосіб реалізації», «Під виглядом», «Під приводом». Поряд з цим введено блоки «Спосіб шахрайства» та «Спосіб фальшивомонетництва».

Крім того, зміст та структура блоку «Вид злочину» не зовсім відповідають принципам криміналістичної класифікації, а формуються переважно на основі кримінально-правової класифікації: шахрайства, шахрайства з фінансовими ресурсами, вбивства, крадіжки, кишенькові крадіжки. Наприклад, відповідно до існуючої класифікації обліку підлягають підпали як вид злочину, в той час як підпал – це лише спеціалізований елемент у структурі способу вчинення багатьох злочинів (вбивств, крадіжок, розбоїв тощо).

Моніторинг інформації в системі проводиться лише за умови адресного запиту, що знижує його ефективність.

Певні недоліки містить також методика постановки на облік. Зокрема, згідно з чинними відомчими наказами, заповнення первинних документів ІБД (ІБД-«Злочин», ІБД-«Особа») здійснюється працівниками карного розшуку, а в блоці ІПК «По справі є» слідова інформація фіксується у текстовій формі як перелік. Суттєвому викривленню інформації сприяють також різний рівень професійної підготовки, недостатня кваліфікація співробітників, відсутність єдиних поглядів на структуру способу вчинення злочину.

Ведення оперативно-пошукових обліків (дактилоскопічних, колекцій слідів зламування, взуття, транспортних засобів, волокон, замків і ключів тощо) здійснюється експертною службою МВС України. Втім, якісному використанню спеціальних криміналістичних знань у проведенні пошуково-аналітичної роботи з цього напрямку також перешкоджає низка проблем науково-методичного та організаційного характеру. Наприклад, колекції слідів, що складають слідові комплекси квартирних крадіжок, зосереджені на місцевому рівні, не є автоматизованими, систематизовані не за категоріями злочинів у відповідності з правилами та принципами криміналістичної класи­фікації, а здійснювані перевірки проводяться не систематично, мають здебільшого нульовий результат, що залежить переважно від суб’єктивних якостей виконавців. До цього слід додати й те, що обов’язок моніторингу інформації фактично покладений на підрозділи, що забезпечують функціонування дактилоскопічних обліків, отже, виявлення серій злочинів відбувається, зазвичай, в результаті перевірок лише слідів пальців рук. Таким чином, цілеспрямована аналітична робота з виявлення серійних злочинів проводиться безсис­темно й неефективно, а забезпечує отримання інформації лише за схе­мою: «особа - злочин - серія злочинів» [2, с 2].

Отож зв’язки взаємодії наукового потенціалу криміналістичної техніки та теорії оперативно-розшукової діяльності з відповідними напрямками практичної діяльності мають бути посилені. Однією з пе­редумов оптимізації цієї діяльності є взаємодія систем «Модус операнді» та використання спеціальних криміналістичних знань при проведенні обліків кримінальних справ підрозділами експертної служ­би МВС України з метою розробки єдиної уніфікованої форми обміну відомостями про злочини, що мають ознаки серійності, накопичення первинної бази даних, звернення до якої дозволяло б своєчасно перевірити зацікавленими співробітниками можливість скоєння аналогічних злочинів та інших пов’язаних із ними злочинів, справи про які вони розслідують, виявити серії таких злочинів, об’єднати зу­силля для розслідування.

Отже, на нашу думку, з метою оптимізації облікової діяльності по боротьбі зі злочинами необхідно: а) постійно проводити моніторинг та аналіз інформації щодо злочинів з метою виявлення ознак серійності, взаємодії слідчих, оперативних, експертних та інших підрозділів у цієї діяльності; б) підвищити оперативність виявлення серійних злочинів за рахунок чіткішої інформаційно-аналітичної робо­ти, поліпшення поінформованості співробітників слідчих та оператив­них підрозділів про такі злочини; в) ширше використовувати спеціальні криміналістичні знання для виявлення та діагностики серійних злочинів, всебічного виявлення існуючих між ними зв’язків, формування інформаційних масивів; г) забезпечувати своєчасне об’єднання кримінальних справ в одному провадженні (ст. 26 КПК України); ґ) вжити заходів щодо створення первісного обліку кримінальних справ з урахуванням принципів криміналістичної класифікації, функціонування яких повинна забезпечувати експертна служба МВС України.

Метою створення, накопичення та використання первісного обліку кримінальних справ, є отримання аналітичної інформації про особу злочинця, склад, структуру злочинних груп, ознаки дій та способів їх вчинення, факти перебування однієї й тієї ж особи на місці скоєння двох та більше злочинів, використання однієї й тієї ж зброї або знаряддя, транспортного засобу для скоєння декількох злочинів.

Створення первинного обліку кримінальних справ потребує розроблення методології проектування реляційних баз даних, інформаційно-пошукового тезаурусу для документальної інформаційно-пошукової системи, розробки методики постановки на облік та максимальної інтеграції можливостей кожної з форм використання спеціальних знань, а саме: експертних технологій, орієнтованих на пошук об’єктів за слідами-відображеннями, діяльності спеціаліста-криміналіста та слідчого зі збирання слідових комплексів на місці події та заповнення інформаційно-пошукової картки «злочин», яка має забезпечуватися чіткою організацією техніко-криміналістичного забезпечення процесу розкриття злочинів та використанням відповідної криміналістичної характеристики. Використання онтологічної матриці криміналістичної характеристики та встановлених закономірних зв’язків між її елементами дозволить створити наукову базу для здійснення практичного групування відомостей про обліковані злочини. Виявлення ознак певного способу вчинення злочину створює можливість встановлення не тільки серії повторних злочинів, а й на основі закономірних зв’язків з іншими елементами криміналістичної характеристики формувати версії для перевірки у процесі подальшого розслідування кримінальних справ, об’єднаних у порядку ст. 26 КПК України. Отже, як нам видається, алгоритм (як проект) використання системи «Модус операнді» з метою встановлення ознак серійності серед облікованих злочинів, що не є розкритими, матиме наступний вигляд: первинний облік – класифікація за криміналістичними ознаками способу вчинення злочину – встановлення серії злочинів.

Звертаємо увагу й на те, що різні за способом вчинення та кримінально-правовим характеристикам злочини можуть формуватися на підставі однієї злочинної установки та реалізовуватися одним злочинцем чи однією злочинною групою. Тому для ефективного вирішення завдань розслідування серійних злочинів потрібно багаторівневе моделювання, отже алгоритм дії системи у цьому випадку повинен виглядати таким чи­ном: первинний облік - виявлення тотожності слідів злочину - встанов­лення серії злочинів. Паралельне використання вказаних алгоритмів моніторингу кримінальних справ містить реальні передумови оптимізації використання криміналістичної техніки в обліковій діяльності при вирішенні завдань розслідування серійних злочинів.

Для встановлення першоджерел про аналогічні злочини треба використовувати відомості, які містяться у кримінальних справах, що розглянуті судом або перебувають у слідчому провадженні, у матеріалах перевірки; закритих та призупинених, так званих «старих» кримінальних справах.

Крім того, доцільно використовувати інформацію, що є у матеріалах дослідчої перевірки, на підставі яких було прийняте рішення про відмову у порушенні кримінальної справи. При їх вивченні можуть бути встановлені відомості, аналіз яких разом з відомостями з інших кримінальних справ та відмовних матеріалів, що мають ознаки серійності, надасть змогу висунути версію про особу, яка вчинила злочини, та встановити інші обставини, що мають істотне значення для їх розкриття та розслідування. Так, при огляді місця події за фактом крадіжки, що має ознаки серійності, були знайдені речові докази та сліди, що вказують на певні ознаки ймовірного злочинця, які були невідомі під час розслідування раніше виявленого злочину, але подальше встановлення вартості викраденого майна унеможливило порушення кримінальної справи за даним фактом, у результаті чого виявлені відомості не підлягатимуть обліку.

Джерелами інформаційно-аналітичного первісного обліку кримінальних справ по крадіжках з проникненням у житло повинні бути: слідові комплекси: сліди рук, взуття, злому, транспортних засобів; відомості про спосіб дій злочинця (ців), час, місце, предмет злочинного посягання тощо.

Це зрештою потребує розробки: методики постановки на облік, тобто підсистеми введення первинної інформації та доставки обробле­ного запиту кінцевому споживачеві інформації; первинних документів обліку кримінальних справ; комплексної технології формування авто­матизованих криміналістичних електронних баз даних, що об’єднують, крім традиційних текстових документів та дактиломасивів, ще й сліди взуття, рукавичок, знарядь злому, транспортних засобів та ін., які складають слідові комплекси відповідних злочинів.

Створення бази даних для автоматизованої системи потребує формування опису об’єкта, що пов’язане з виділенням його стійких ознак (якостей), в обсязі, достатньому для ідентифікації. Ця проблема залежить від формування та вибору найбільш інформативних ознак. Тому реєстрації повинні підлягати лише високоінформативні сліди.

Висновки. Для створення інформаційно-аналітичного первісного обліку кримінальних справ про шахрайства, вчинені шляхом незаконного отримання споживчого кредиту, необхідно здійснити низку методичних заходів.

По-перше, розробити форму документу криміналістичного обліку.

Первинним документом введення інформації в систему повинна стати інформаційно-пошукова картка (ІПК) на нерозкритий злочин, що відображає об’єктивну інформацію про матеріальні сліди та речові докази, вилучені при провадженні слідчих дій, зафіксовану в текстовій, графічній, фотографічній, мультимедійній формі. Якщо злочин, що обліковується, розкритий, то в ІПК вказуються відомості про характер дій злочинця при вчиненні злочину, найбільш відвідувані ним області України тощо. Ці дані мають значення для розслідування серійних злочинів, скоєних на території інших адміністративних суб’єктів України.

По-друге, розробити та затвердити на рівні ДНДЕКЦ єдині словники-класифікатори (тезауруси) всіх реквізитів, які використовуються у комп’ютерних інформаційних підсистемах. Кожному вихідному реквізиту надати свій номер-шифр, за яким він буде при потребі використовуватися у кожній підсистемі.

По-третє, розробити загальні та індивідуальні ознаки інформативних слідів вчинення злочину.

По-четверте, систематизувати картотеки за видами, способами, часом та іншими особливостями злочинів з урахуванням принципів правил та принципів криміналістичної класифікації.

Крім вдосконалення науково-методичного аспекту функціонування обліку кримінальних справ, для необхідного рівня аналітичної роботи має бути забезпечена й організаційна підтримка, що полягає в інтеграції всіх елементів моделі використання спеціальних криміналістичних знань в розслідуванні злочинів цього виду, а саме:

а) на співробітників підрозділів НДЕКЦ з ЕКЗР ОВС, що беруть участь у провадженні слідчих дій як спеціалісти-криміналісти покласти обов’язок складання первинного документу криміналістичного обліку (ІПК-«Злочин») кримінальних справ;

б) для ведення первинного обліку кримінальних справ у структурі НДЕКЦ ГУМВС, УМВС, УМВСТ виділити пошуково-аналітичні підрозділи.

Подальша організаційна підтримка функціонування первинного обліку кримінальних справ у підрозділах експертної служби МВС України повинна передбачати: аналіз інформації в рамках визначеної процедури з використанням типових методик, із долученням фахівців з провадження судових експертиз та використанням експертних технологій для ідентифікаційного пошуку шуканих об’єктів, визна­чення тотожності в деталях способу вчинення злочинів та інших елементів криміналістичної структури зареєстрованих подібних злочинів та вирішення інших завдань; організацію використання результатів аналізу інформації в практичній діяльності правоохорон­них органів та функціонуванні інтегративної моделі використання спеціальних криміналістичних знань.

На нашу думку, суттєвих змін потребує облікова діяльність, що супроводжує розслідування категорій злочинів, яке відбувається від особи підозрюваного (обвинуваченого). Облікова інформація може бути використана, наприклад, для виявлення незареєстрованих злочинів, що утворюють серію, вчинених встановленою у ході слідства особою при розслідуванні шахрайства, скоєного шляхом незаконного отримання споживчого кредиту або використання завідомо підробленого документу для цього. Отже, пропонуємо з метою вияв­лення додаткових епізодів злочинної діяльності, дані про особу засто­совувати для моніторингу кредитних договорів у єдиній інформаційній системі «Реєстр позичальників», що діє згідно з постановою НБУ № 245 від 27 червня 2001 р. Це дасть змогу виявити кредитні договори, строк виконання зобов’язань за якими не закінчився, у зв’язку з чим службою безпеки кредитної установи не був виявлений факт незакон­ного отримання кредиту.

Слід відзначити, що для моніторингу кредитних договорів у зазначеній системі можна також використовувати дані про спосіб вчи­нення злочину з метою викриття додаткових епізодів злочинної діяльності, наприклад, інформацію про реквізити підробленої довідки про доходи у випадку використання для отримання кредитів у кожно­му епізоді злочинної діяльності підроблених паспортів різних осіб.

Викладені науково-методичні та організаційні засади оптимізації використання криміналістичної техніки в обліковій діяльності при розслідуванні злочинів відображають лише перспективну теоретичну концепцію створення первісного обліку кримінальних справ та взаємодії оперативних та криміналістичних обліків, вирішення проблем теорії і практики розслідування злочинів.

–––––––––––

Див.: Волынский В.А. Криминалистическая техника: наука – техника – общество – человек / В.А. Волынский. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 311 с.; Яблоков Н.П. Криминалистика: природа и система / Н.П. Яблоков, А.Ю. Головин. – М.: Юристъ, 2005. – 174 с.; Криминалистика: информацион-ные технологии доказывания: учебник для вузов / под ред. В.Я. Колдина. – М.: Зерцало-М, 2007. – 752 с.

Пушкарев В.В. Проблемы диагностики, моделирования и прогнози-рования в следственной практике при расследовании серийных преступлений и направления оптимизации этой деятельности / В.В. Пушкарев, С.А. Мельников // Российский следователь. – 2008. – № 11. – С. 2–4.

 

 

< Попередня   Наступна >