Наукові статті Кримінальний процес РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ПРОЯВІВ ВАНДАЛІЗМУ: НАРУГА НАД МОГИЛОЮРОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ПРОЯВІВ ВАНДАЛІЗМУ: НАРУГА НАД МОГИЛОЮ
| Наукові статті - Кримінальний процес |
РОСТОМЯН Л.С.
здобувач кафедри криміналістики Київського національного університету внутрішніх справ
РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ПРОЯВІВ ВАНДАЛІЗМУ: НАРУГА НАД МОГИЛОЮ
Останніми роками в Україні відбувається збільшення соціально негативних явищ, зростання рівня насильства і жорстокості серед населення. В результаті деформації суспільної моралі розповсюджуються види поведінки, що порушують громадський спокій та заподіюють шкоди правам і законним інтересам громадян, суспільству та державі. До подібних проявів антигромадської поведінки належить вандалізм, одним із видів якого є наруга над могилами. Вчинення цих злочинів свідчить про нагальну потребу захисту суспільної моралі в сфері шанобливого ставлення до померлих та місць їхнього поховання.
Питання розслідування наруги над могилою вітчизняними науковцями розглядалися лише на рівні статей та доповідей на конференціях. Водночас на практиці виникає потреба в науково обґрунтованих методичних рекомендаціях щодо розслідування такого виду злочинів проти громадського порядку та моральності, як наруга над могилою.
Як відомо, в структурі методики розслідування злочинів першим елементом є криміналістична характеристика даної категорії злочинів.
Введення самого поняття криміналістичної характеристики злочину дозволило систематизувати широке коло знань про спосіб скоєння злочину, предмет злочинних посягань, обставини, особливості, обстановку вчинення злочину, його причини, умови та наслідки, інші суттєві для протиправного діяння фактори у певну систему, що стала своєрідним підґрунтям розробки методики розслідування окремих видів злочинів [1, с. 269]. Як справедливо зазначає В.П. Бахін, криміналістична характеристика складається із криміналістично значущих даних (котрі можут
Стаття 297 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за наругу над могилою, іншим місцем поховання, над трупом або урною з прахом покійного, а також викрадення предметів, що знаходяться в місці поховання або на трупі.
У словниках поняття «наруга» визначається як «образливе, грубе знущання, блюзнірство, образливе знущання над ким-небудь, чим-небудь» [3, с. 591].
Об’єктивну сторону наруги над могилою складають образливі для пам’яті померлих дії: розривання могили, знищення, зруйнування чи осквернення могили, квітника при могилі, пам’ятника, огорожі, та викрадення предметів, що знаходяться в місці поховання або на трупі.
Тому наруга над могилою або іншим місцем поховання – це активні дії щодо їх осквернення (руйнування, розривання, знищення або пошкодження надмогильних споруд, елементів благоустрою могил, нанесення цинічних й зневажливих написів тощо). Такого типу злочинні діяння мають широкий суспільний резонанс та тісно пов’язані з національно-культурними та релігійними традиціями громадян.
До елементів криміналістичної характеристики наруги над могилою належать:
предмет злочинного посягання;
спосіб вчинення злочину;
обстановка вчинення злочину;
типова слідова картина злочину;
особа злочинця;
особа потерпілого.
Пропонуємо проаналізувати їх більш детально.
Предмет злочинного посягання.
У групі предметів, вказаних в диспозиції ст. 297 КК України, що піддаються посяганню, перелічені тіла померлих, могила або інші місця поховання, урна з прахом померлого, предмети, які знаходяться в місці поховання або на трупі.
Розуміння сутності зазначених понять є важливою умовою правильного застосування кримінального закону в кожному випадку розслідування злочинної діяльності. Так, під тілом померлого (останками) розуміється посмертний анатомічний комплекс органів і тканин людини, у тому числі й кісткової, що має особливий порядок етично-правового регулювання. Місце поховання – це кладовище, крематорій, колумбарій або інша будівля чи споруда, призначена для організації поховання померлих. Більш конкретизованим місцем поховання є могила, тобто місце на кладовищі, у крематорії, колумбарії або в іншій будівлі чи споруді, призначене для організації поховання померлих, де похована труна з тілом померлого чи урна з прахом [4]. При нарузі над могилою злочинному впливу піддаються пам’ятні споруди, що встановлюються на могилах та увічнюють пам’ять про померлих, тобто надмогильні споруди.
Серед предметів, які знаходяться в місці поховання або на трупі та викрадаються злочинцями, можуть бути нагороди померлого (медалі, ордени, іменна зброя), вставні щелепи, зубні коронки з дорогоцінних металів, а також предмети, що мають культурну цінність.
Спосіб вчинення злочину.
Даний злочин вчинюється тільки шляхом активних дій. Ці дії названі законодавцем в диспозиції ст. 297 КК України та мають характерні ознаки:
активність дії;
спрямованість на поховані посмертні людські останки;
необмеженість тимчасовими рамками (етапами похоронного обряду) – з моменту смерті до поховання, під час похоронів або після поховання (кремації) тіла;
дії ображають пам’ять про померлого і відчуття його близьких;
порушення звичаїв, традицій і встановленого порядку поховання померлих.
Досліджуваний нами злочин вчинюється шляхом осквернення, знищення, пошкодження могили, іншого місця поховання або останків померлого та викрадення предметів, що знаходяться в місці поховання або на трупі.
На підставі аналізу літературних джерел та слідчої практики пропонуємо власний погляд на визначення та розкриття понять осквернення, пошкодження та знищення могили або інших місць поховання.
Осквернення могили як узагальнення відповідних способів вчинення злочину виявляється в:
нанесенні образливих написів фарбником на надмогильній споруді;
відправлення людських потреб на могилі (включаючи вимазування надмогильних споруд екскрементами);
псування портретів померлих домальовуванням образливих елементів;
спалювання вінків, іншого похоронного приладдя.
Тому осквернення – це нескладні за механізмом фізичні дії на місцях поховання, що полягають в наданні останнім образливого для суспільної моралі зовнішнього вигляду і характеризуються відповідними матеріальними і ідеальними слідами.
Під пошкодженням розуміється така зміна властивостей могили або інших місць поховання, при якому істотно погіршується їх стан, порушується цілісність, втрачається значна частина функціональних властивостей і воно стає частково або повністю непридатним для цільового використання. Пошкоджені надмогильні споруди або інші об’єкти піддаються відновленню, приведенню у початковий стан.
Пошкодження могил або інших місць поховання зводиться до:
вилучення конструктивних частин споруди, будівлі, надгробка;
фізичних дій, направлених на приведення в часткову непридатність надмогильної споруди;
підпалу надмогильної споруди і приведення її до стану, що піддається подальшому відновленню.
Під знищенням прийнято розуміти приведення об’єкта до повної непридатності зі втратою можливості його відтворення, на відміну від пошкодження, що означає лише якісне погіршення предмету, яке може бути усунене шляхом реставрації, ремонту тощо.
Знищення могил або інших місць поховання найчастіше характеризується:
руйнуванням надмогильних споруд;
підпалом надмогильної споруди, що виключає подальше відновлення.
Як було зазначено вище, предметом злочину може бути тіло померлого. В результаті узагальнення слідчої практики нами виділені відповідні способи вчинення наруги у відношенні трупа:
оголення тіла померлого, вилучення речей і предметів, що знаходяться при останках (нагород, предметів культу, що мають цінність, одягу, коронок з дорогоцінних металів і т.п.);
статевий контакт (зносини) з трупом (некрофілія);
витягання останків з могили, яке порушує встановлений обрядом (ритуалом) порядок («злочинна (кримінальна) ексгумація»);
поїдання трупа або його частин;
нанесення пошкоджень, розчленовування трупа з метою позбавлення його певного органу;
вимазування останків виділеннями людського організму (екскрементами).
Викрадення предметів, що знаходяться в місці поховання або на трупі, передбачає незаконне заволодіння ними. Факт викрадення таких предметів у будь-якому випадку є проявом зневаги пам’яті про померлого, що засвідчує оцінку такого діяння як злочину проти моральності.
Обстановка вчинення злочину.
Відомо, що обстановка вчинення злочину – це середовище, сукупність просторових, часових та інших умов, при яких вчинюється злочин. В обстановці вчинення наруги над могилою ми виділили типові місце і час скоєння злочину.
Так, типовими місцями вчинення злочину є кладовища, в одиничних випадках – морги. Злочинним посяганням піддаються «густонаселені» кладовища (1000 і більш місць поховань), як правило, в місті або в населеному пункті міського типу. При цьому таке кладовище погано охороняється, безлюдне або малолюдне, віддалене від місця проживання людей.
Більшість цих злочинів вчинюється за місцем проживання злочинців (у тому ж населеному пункті, де розташовано кладовище).
Характерною порою року для даних посягань є весна і осінь.
Типовий час злочину – нічний час (з 22 до 6 год.); вечірня пора (з 18 до 22 год.).
Для окремих форм прояву наруги над могилою характерні різні місця і часові показники. Так, характерним місцем здійснення некрофілії є приміщення моргів, патологоанатомічних колекцій, рідше – кладовища. Відповідно, для такого виду наруги найбільш типовим часом скоєння злочину є вечірній і нічний (з 18 до 6 год.).
Типова слідова картина злочину.
Слідову картину наруги над могилою утворюють сліди біологічного (кров, сліди пальців рук) і хімічного (фарба, вапно) походження, сліди взуття і знарядь злочинного посягання. Найбільш характерними для даного виду злочинів є сліди рук і взуття.
Значна кількість слідів залишається на місці скоєння злочину у зв’язку із вживанням алкогольних напоїв на самому кладовищі. Характерно виявлення ємкостей з-під спиртних напоїв зі слідами пальців рук.
Як знаряддя скоєння злочину найчастіше застосовуються підібрані випадково предмети: елементи надгробків, огорожі місць поховання, камені, шматки вугілля і вапно. Нерідко на місці скоєння злочину залишаються ножі, предмети одягу, побутові предмети та інші знаряддя вчинення злочину.
При корисливій мотивації застосовуються предмети побутового призначення: лопата, лом, сокира, слюсарні кусачки, шліф-машина і т.ін.
Характерними знаряддями для посягань хуліганської, релігійної спрямованості, а також діянь із мотивів національної або расової ворожнечі є предмети, спеціально підготовлені: металева арматура, прути, ланцюги, місткості з фарбувальними речовини, аерозольні
Деякі відомості діагностичного характеру можуть дати осколки зруйнованої надмогильної споруди. Зокрема, за їх розташуванням на місці скоєння злочину можна приблизно встановити, як і за допомогою чого здійснювалася фізична дія на предмет руйнування. Також можна судити про розмір знаряддя, фізичну силу підозрюваного, а в сукупності зі слідами взуття – правша або лівша завдавав удари.
На місці події виявляються й сліди фарбувальних та інших речовин різного хімічного складу. Найчастіше як такі в ході осквернення застосовуються автофарби, емалі в балончиках; розведене вапно, мастила, нітрофарби; крейда, вугілля тощо.
При скоєнні злочину з корисливих мотивів у разі значної ваги майна (наприклад, плити з природного каменя, елементів споруди з кольорового металу і т.п.) для його вивозу злочинці використовують автомобіль, сліди коліс якого можна виявити як на місці скоєння злочину, так і на під’їздах до кладовища.
Особа злочинця.
Узагальнення практики розслідування наруги над могилою дозволило виокремити таку категорію злочинців:
групи неповнолітніх;
дорослі особи, що скоюють такі злочини з користі, помсти та інших мотивів;
особи з аномаліями психіки;
особи без певного місця проживання;
групи осіб з мотивів расової ненависті або національної ворожнечі;
родичі, знайомі померлого, які здійснюють наругу з особистих мотивів.
Скоєння злочину, передбаченого ст. 297 КК України, організованою групою є нехарактерним, за винятком молодіжних екстремістських груп типу «скінхеди», які об’єднуються за національними ознаками з метою пропаганди націоналістичної ідеології.
Розглянемо окремі моменти інформаційної моделі злочинця, який вчинює наругу над могилою. Типовим віком для особи, що скоює злочин, передбачений ст. 297 КК України, є вік від 16 до 18 років (переважна більшість злочинів) і від 19 до 25 років. Цей злочин вчинюється, як правило, особами чоловічої статі.
Типовий освітній рівень осіб, що здійснюють дану категорію злочинів, – неповна середня або закінчена середня освіта, рідше – середня спеціальна освіта. Найбільш типовою є відсутність у них певного роду занять, а також джерела постійних доходів.
Особа, що скоює злочини цієї категорії, не має ніякого уявлення про релігію, відноситься до релігії байдуже або є атеїстом.
Найчастіше злочин, передбачений ст. 297 КК України, здійснюється раніше не судимими особами, що багато в чому обумовлюється віком неповнолітнього. Вчинення даного виду злочинів раніше судимими особами наголошується у разі розкрадання частини (частин) надмогильної споруди, могильних плит і т.п.
Більшість тих, що здійснюють осквернення, знищення, пошкодження об’єктів, у момент скоєння злочину знаходяться в стані алкогольного сп’яніння. Серед злочинців, що скоюють злочин в стані сп’яніння, досить великий відсоток осіб з аномаліями психіки. Вони є психопатичними особами [5, с. 43-44].
Окремо зупинимося на мотивах злочину. Наруга над могилою не визначається одиничними, окремими мотивами. Злочин є результатом прояву не одного, а декількох одночасно домінуючих мотивів.
Корисливий мотив виражається у викраданні частин надмогильних споруд з кольорових металів, нагород (медалей, орденів, іменної зброї), що знаходяться в могилах, дорогих предметів, а також предметів, що мають культурну цінність.
Рідко має місце прояв емоційно-особистих мотивів. У цю групу слід включити мотиви, обумовлені заздрістю, помстою, що виникають між родичами, знайомими померлого як за жит-тя, так і після його смерті.
Хуліганські мотиви у разі скоєння цього злочину виявляються досить часто. Хуліганський мотив – це прояв потреби самоствердження, демонстрації своєї переваги над суспільством. Такі спонукання виявляються в тому, що злочин скоюють задля забави, із задоволення, парі і т.ін. чи ж без жодного особливого мотиву, безцільно.
Визначимо здійснення невмотивованих дій із осквернення, пошкодження, знищення надмогильних споруд, що характерне для неповнолітніх. До цього можуть спонукати гра, цікавість, емоції, пов’язані з протестом.
Наругу над могилою може бути скоєно і з національних, расових, релігійних мотивів, ненависті або ворожнечі та на сексуальному ґрунті (некрофілія).
Особа потерпілого.
При нарузі над могилою жертвою злочину виступає не померлий, а жива особа, об’єктивно пов’язана з нею на емоційно-психологічному рівні. Етичні страждання конкретної особи виражається в горі, неспокої, приниженні та інших негативних емоціях.
Потерпілому злочином заподіюється моральна шкода – негативні наслідки немайнового характеру, які полягають в порушенні психічного благополуччя особи, зазнані потерпілим етичних страждань. Причому така шкода за цією категорією злочинів часто буває істотнішою і більш значущою, ніж матеріальна.
Потерпілими за цією категорією справ можуть бути:
- родичі померлого, над тілом якого відбулася наруга (йому заподіюється тільки моральна шкода);
- родичі померлого – власник надмогильної споруди, яка осквернена, пошкоджена, знищена (моральна і матеріальна шкода).
Таким чином, розглянута нами криміналістична характеристика наруги над могилою є інформаційною моделлю вчиненого злочину і має своїм призначенням на підставі даних про типові елементи злочинної діяльності оптимізувати процес висунення та перевірки версій з метою швидкого, повного та об’єктивного розслідування цієї категорії злочинів.
Список використаної літератури:
Іщенко А.В. Методологічні проблеми криміналістичних наукових досліджень: Монографія / За ред. І.П. Красюка. – К., 2003.
Бахин В.П. Криминалистика. Проблемы и мнения (1962-2002). – К., 2002.
Большой энциклопедический словарь: В 2-х т. / Гл. ред. А.М. Прохоров. – М., 1991. – Т. 1. – 1991.
Закон України «Про поховання і похоронну справу» від 10 липня 2003 року // ВВР України. – 2004. – № 7. – Ст. 47.
Джемелинский В.А., Натура А.И. Первоначальный этап расследования надругательств над телами умерших и местами их захоронений: Учеб.-практ. пособие / Под общ. ред. А.И. Натура. – М., 2006.
< Попередня Наступна >