238

---

Б.В. Щур

КРИМІНАЛІСТИЧНА МЕТОДИКА ЯК ПРЕДМЕТ КРИМІНАЛІСТИКИ: ПОНЯТТЯ ТА СТРУКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ

Проаналізовано погляди учених-криміналістів, що стосуються поняття та структури криміналістичної методики, викладено спів­відношення окремих понять, зокрема таких, як «методичні рекомен­дації», «слідчі технології» тощо.

Ключові слова: криміналістична методика, структура кримі­налістичної методики, методичні рекомендації, слідчі технології.

Постановка проблеми. Оскільки криміналістична методика є складовою криміналістики як науки, то це певною мірою позначається на її предметі. Р.С. Бєлкін зазначає, що криміналістична методика, як і криміналістична техніка та тактика, є результатом відображення криміналістикою свого предмета. В тому «опредметненом» виразі цей результат виступає в методиці у вигляді системи криміналістичних рекомендацій різного ступеня, які стосуються організації та веден­ня розслідування, оптимального для типових умов застосування засобів і прийомів криміналістичної техніки та тактики управління та наукової організації праці та інших галузей знань [1, с. 298]. Ціл­ком слушно А.В. Шмонін зазначає, що криміналістична методика є підсистемою науки, а її предмет є частиною предмета цієї галузі знань [2, с. 109]. В.В.Тищенко вважає, що механізм утворення, збе­реження і використання інформації про злочин з метою його роз­криття, є необхідним елементом предмета криміналістики і кримі­налістичної методики зокрема [3, с. 27]. Отже, зміни парадигм кри­міналістики позначаються на криміналістичній методиці, як наслідок, потребують глибокого вивчення, адже наукові досліджен­ня предмета криміналістики мають чітко визначене практичне зна­чення, бо становлять основу методичних рекомендації розслідуван­ня конкретних злочинів.

Стан дослідження. Аналіз окремих визна

чень предмета кримі­налістики дає підставу вважати, що «методичні рекомендації» стають їх важливим елементом. Питання предмету криміналістики та його елементів досліджується тривалий час. Так, І.Ф. Герасимов та Л.Я. Драпкін пропонують таке визначення: криміналістика – наука, яка вивчає закономірності виникнення, збирання та використання слідів злочинів, узагальнені характеристики та ознаки злочинних посягань, що сприяють їх розкриттю, і яка розробляє на цій основі технічні, так­тичні і методичні рекомендації, методи та прийоми розслідування [4, с. 6–7]. Г.Г. Зуйков у цьому зв’язку справедливо пише, що за­вдання методики розслідування – це створення злагодженої системи криміналістичних рекомендацій з розслідування конкретних видів злочинів на основі використання досягнень криміналістичної техні­ки та криміналістичної тактики. Методика розслідування забезпе­чує застосування цих рекомендацій в діяльності з розкриття, роз­слідування і запобігання злочинам [5, с. 266]. О.М. Васильєв та М.П. Яблоков до предмета криміналістики, зокрема, відносять й формування методичних рекомендацій з розслідування окремих видів злочинів з використанням науково-технічних засобів і такти­чних прийомів (методика розслідування) [6, с. 40].

Сучасні визначення предмета криміналістики не завжди містять прямі вказівки на «методичні рекомендації». Найпоширенішим є визначення криміналістики як науки про закономірності механізму зло­чину, виникнення інформації про злочин та його учасників, закономір­ності збирання, дослідження, оцінки і використання доказів та засно­ваних на пізнанні цих закономірностей спеціальних методах і засобах судового дослідження і запобігання злочинам [7, с 42]. Або інше ви­значення: криміналістика - наука про закономірності злочинної діяль­ності та її відображення у джерелах інформації, які слугують основою для розроблення засобів, прийомів і методів збирання, дослідження, оцінки та використання доказів з метою розкриття, розслідування, су­дового розгляду та попередження злочинів [8, с 6]. У цих визначеннях використовуються такі терміни, як «спеціальні методи та засоби», «за­соби, прийоми і методи» тощо.

М.П. Яблоков підкреслює, що предметом криміналістичного вивчення стосовно діяльності з розкриття та розслідування злочинів є пошуково-пізнавальні процеси під час такої діяльності, що вима­гають від слідчого та інших криміналістів, які допомагають йому, відповідного техніко-технологічного та тактико-методичного під­ходу до їх здійснення. Оскільки подібна діяльність також являє со­бою систему зі певними закономірностями, то елементами криміна­лістичного пізнання у цій діяльності є закономірності, характерні для зазначених процесів [9, с 28]. P.C. Бєлкін підкреслює, що мето­дика розслідування окремих видів злочинів - система наукових по­ложень і заснованих на них методичних вказівок і рекомендацій щодо розслідування і попередження злочинів [10, с 13]. У цьому контексті наша мета полягає у намаганні викласти окремі елементи системи «криміналістична методика», зокрема понять «методичні рекомендації», «слідчі технології».

Виклад основних положень. Оскільки криміналістична мето­дика - завершальний розділ криміналістики, то вона використовує по­ложення і засоби (технічні та тактичні) у переломленні до особливос­тей окремих видів злочинів. Причому коли йдеться про криміналісти­чні засоби (техніко-криміналістичні прийоми, тактичні прийоми, комбінації тощо) то слід мати на увазі, що вони не використовуються у чистому вигляді, хоч завжди застосовуються під час розслідування певного злочину (його виду). Відповідно криміналістична методика -засіб практичної реалізації положень (рекомендацій) криміналістичної техніки і криміналістичної тактики, бо поза реальними умовами роз­слідування конкретних злочинів нема їхнього застосування і викорис­тання [11, с 235]. Тому термін «криміналістичні методичні рекомендації» фактично охоплює засоби криміналістичної техніки та тактики щодо окремих видів злочинів.

Методичні рекомендації наповнюються певним змістом ви­дового спрямування злочинів. Рекомендації з методики розсліду­вання не можуть розглядатися як просте поєднання положень кри­міналістичної техніки і тактики. Вони є якісно новим засобом вирі­шення завдань розслідування на основі осмислення і пристосування цих положень до конкретних особливостей виявлення, збирання, дослідження, оцінки і використання доказової інформації відповід­но до специфіки здійснення і розслідування різних видів злочинів. Іншими словами, предметом техніки і тактики є загальне, а предме­том методики – особливе, що відрізняє роботу з доказами до різних видів злочинних посягань. Виявлення таких особливостей – завдан­ня криміналістичної методики [12, с. 681]. Проф. В.П. Бахіна спра­ведливо зауважує, що рекомендації з методики розслідування не можуть розглядатися як просте поєднання положень криміналісти­чної техніки та тактики. Вони являють собою якісно новий засіб практичного вирішення завдань розслідування на підставі осмис­лення та пристосування цих положень до конкретних особливостей виявлення, збирання, дослідження, оцінки і використання доказової інформації стосовно специфіки вчинення і розслідування різних видів злочинів [13, с. 4].

Що ж слід розуміти під терміном «методичні рекомендації» в криміналістиці? P.C. Бєлкін розглядає криміналістичну рекомендацію у двох значеннях: по-перше, як науково обґрунтовану й апробовану слідчою практикою пораду (вказівку), що стосується обрання та засто­сування техніко-криміналістичних засобів, криміналістичних прийомів і методик збирання, дослідження, оцінки й використання доказів; по­друге, як узагальнене найменування розробок криміналістики для практики боротьби зі злочинністю [14, с. 66–67]. Є.П. Іщенко та А.О. Топорков зазначають, що методична рекомендація – це науково обґрунтована порада про найдоцільніший спосіб дії слідчого у тій чи іншій типовій ситуації в процесі розкриття та розслідування злочинів [15, с. 483]. Тому можна вважати, що методична рекомендація – це різновид криміналістичних рекомендацій.

Методичні рекомендації – комплекси взаємопов’язаних типо­вих порад, апробованих слідчою практикою і пропонованих до за­стосування в розслідуванні окремих видів злочинів, спрямованих на оптимізацію слідчої діяльності. P.C. Бєлкін підкреслює, що елементами системи є не криміналістичні прийоми і засоби, слідчі або ін­ші дії і заходи, а криміналістичні (у цьому випадку - методичні) рекомендації, тобто науково обґрунтовані і апробовані практикою поради, що торкаються організації розслідування, вибору та засто­сування з врахуванням певних обставин техніко-криміналістичних засобів та криміналістичних прийомів. Система виступає як ком­плекс порад типізованого характеру, тобто така, що відображає ти­пове для розслідування злочинів певного виду. При цьому P.C. Бєлкін вважає, що підставою для створення таких комплексів слугують комплексний характер завдань, вирішуваних у процесі розслідування; необхідність розроблення комплексу дій, що вжи­ваються для вирішення цих завдань; комплексна участь у розкритті, розслідуванні і запобіганні злочинам у межах своєї компетенції, окрім слідчого, працівників органів дізнання, експертних установ та інших спеціалістів, представників громадськості; реально існуючі зв’язки і залежності між рекомендаціями [16, с 729]. На думку В.В. Тіщенка, назва останнього розділу криміналістики «Криміналі­стична методика розслідування злочинів» лише умовно передає сутність змістовного навантаження, що несе в собі поняття «мето­дика»... В криміналістичній методиці розслідування розроблюються й рекомендуються до використання у розслідуванні не тільки певні методи, але й положення, які стосуються криміналістичної характе­ристики відповідної категорії злочинів, типових слідчих ситуацій, стратегічних і тактичних завдань розслідування, висування і пере­вірки слідчих версій, організаційних заходів, напрямів взаємодії слідчого з іншими учасниками розслідування тощо. Такі рекомен­дації являють собою програми розслідування у вигляді типових ве­рсій і завдань, що вирішуються за допомогою відповідних алгорит­мів дій слідчого, і тим самим набувають технологічного характеру [17, с 21-22]. A.B. Шмонін підкреслює, що процес (технологія) розслідування, є цілеспрямованою людською діяльністю і охоплює такі елементи: суб’єкт розслідування, об’єкт розслідування, засоби розслідування. Засоби розслідування, за логікою, визначаються як методами (методикою) розслідування, так і іншими засобами [2, с 131]. Т.С. Волчецька аргументує за необхідне використовувати термін «технологія доказування». На її думку, майбутнє криміналі­стики - це впровадження різноманітних нових технічних, гуманіта­рних, та інших розробок в технологію доказування, розроблення поняття, принципів, а також самої процедури технології доказування [18, с. 69]. Процес доказування та процес розслідування – не є синонімічними. В криміналістичній методиці мова має йти саме про процес розслідування, а не про доказування (яке є процесуальною категорією). Тому, на нашу думку, правильніше говорити про тех­нології в розслідуванні злочинів. Процес розслідування не обмежу­ється лише методичними рекомендаціями щодо окремих видів зло­чинів, а й передбачає використання певних технологій, тому постає актуальне питання про доцільність слідчих технологій.

У криміналістичній літературі останнім часом стали використо­вувати термін «технологія». Наприклад, у підручнику (автори – Т.В. Авер’янова, P.C. Бєлкін, Ю.Г. Корухов, О.Р. Россинська), де йдеться про проведення окремих процесуальних дій, поряд з терміном «тактика» використовується й термін «технологія». У цій книзі є глави «Тактика і технологія слідчого огляду і освідування», «Тактика і тех­нологія обшуку та виїмки», «Технологія одержання зразків для порів­няльного дослідження», «Технологія прослуховування і запису теле­фонних переговорів». Однак їх автори не дають пояснень термінів, хоч фактично проводять різницю між тактикою і технологією. О.Р. Россинська зазначає, що використання поняття «технологія» у криміналісти­ці, зокрема, у криміналістичній тактиці, дозволяє не тільки по-новому підійти до викладання класичних розділів навчального курсу, а й нада­ти новий імпульс розвитку саме технології здійснення низки слідчих дій [19, с. 69].

До технологічного підходу звертаються й у тому випадку, коли вивчають злочинну діяльність, процеси вчинення злочинів. Так, І.О. Возгрін підкреслює існування «технології злочинної діяльності», яку розуміє як певний зміст та динаміку процесів, що становлять ме­ханізм і спосіб учинення злочину [20, с. 34–35]. A.B. Шмонін вважає за необхідне запропонувати гіпотезу про використання у криміналістиці поняття «технологія злочинів». При цьому він наводить такі аргументи на користь використання технологічного підходу під час дослідження злочинів: 1) як в науці, так і на практиці термін «технологія» достатньо добре знайомий, адже використовується як в науковій та навчальній літературі з криміналістиці, так і практичним працівникам, очевидно позначається т.зв. «віяння часу»; 2) багато вчених незалежно від того, яку б термінологію не використовували («криміналістична характерис­тика злочинів», «механізм злочину» («механізм злочинної діяльнос­ті»), «модель злочину» тощо), вказують на технологічний аспект як на характерний для криміналістичного дослідження злочинів; 3) пропонований технологічний підхід у криміналістичних дослідженнях злочинів дає можливість наблизити поняття до його змісту; усунути відомі умовності, властиві сучасній криміналістиці; 4) термін «тех­нологія» на сучасному етапі має достатньо чіткий та визначений зміст, що само по собі обумовлює успіх у вирішенні поставленої проблеми [2, с 164-165].

О.М. Зінін та Н.П. Майліс визначають експертну технологію як сукупність здійснюваних у відповідній послідовності операцій дій, що виконуються на основі спеціальних знань, у зв’язку з проведенням дослідження яких-небудь об’єктів, які є речовими доказами, з метою пошуку відповідей на поставлені перед експертом питання. Технологія експертного дослідження являє собою поєднання ряду складових, а саме: знання методичних основ експертного дослідження; структури експертного висновку; критеріїв оцінки проміжних даних, одержаних під час дослідження; формування переконання експерта в обґрунтова­ності висновків; формування остаточних висновків; оформлення ре­зультатів експертизи [21, с 429-433]. До проблеми формування експе­ртних технологій звертається й В.М. Шерстюк Результати проведеного ним анкетування та інтерв’ювання судових експертів підтверджують тезу про те, що поняття «експертна технологія» є достатньо новим і викликає неоднозначне його розуміння. Зокрема, тільки 54% опитаних зазначили, що знають, що таке «експертна технологія». Вони вважа­ють, що це сукупність правил, прийомів і способів організації прова­дження судових експертиз (24%); застосування усього експертного потенціалу (33%); певна послідовність операцій, які виконуються на підставі спеціальних знань (21%); використання експертних методик під час дослідження (14%); система застосування експертних засобів (5%); інше (3%) [22, с 108-113].

Заслуговують на увагу підходи деяких учених-криміналістів до виокремлення «інформаційних технологій», визначення їхнього місця в системі криміналістики. На сучасному етапі цивілізації слідчий не може проводити свою діяльність без створення інтегрованих баз да­них, банків знань, інформаційних систем, які можуть у багато разів спростити пошук, аналіз, передачу й обробку інформації [23, с 280]. У криміналістичних джерелах інформаційну технологію визначають як процес, що використовує сукупність засобів і методів збирання, обро­блення і передавання даних (первинної інформації) для одержання ін­формації нової якості про стан об’єкта, процеса або явища (інформа­ційного продукту). Мета інформаційної технології - виробництво інформації для її аналізу людиною і прийняття на його основі рішення щодо виконання якої-небудь дії.

Певний інтерес становлять пропозиції В.В. Тіщенка, який звер­тає увагу «на необхідність виділення технологічного аспекту в діяль­ності з розслідування злочинів, поєднуючи його з іншими криміналіс­тичними сторонами такої діяльності – техніко-криміналістичною, так­тичною і методичною». На його думку, відповідно до такого підходу у криміналістичній науці «повинна знайти відображення і подальша по­глиблена теоретична розробка вказаної проблеми на всіх її напрямках дослідження – загальнотеоретичних, техніко-криміналістичних, експе­ртних, тактичних і методичних, що сприятиме підвищенню ефектив­ності у розслідуванні і розкритті злочинів» [17, с. 23]. В.В. Тіщенко підкреслює, що застосування технологічного підходу у процесі розслі­дування та розкриття злочинів не дивує своєю новизною, адже вже тривалий час перебуває у процесі активного дослідження науко­вцями... Технологія як певна система дій, операцій, методів за сво­єю сутністю є складним процесом, з відокремлення стадій, етапів, що, як наслідок, викликає необхідність його оптимізації та впоряд­кування. Обґрунтування доцільності застосування технологічного підходу породжує проблему розгляду поняття «криміналістична технологія» в контексті понятійно-категоріального ряду «методика-тактика-технологія».

Щодо цього науковці вважають, що «безперечним є наявність технологічного аспекту діяльності з розслідування злочинів, а та­кож його наукового обґрунтування, у зв’язку з чим зазначене пи­тання потребує подальшої теоретичної розробки у напрямі запрова­дження цього поняття в понятійне – категоріальний апарат кримі­налістики». Зокрема, Л.Д. Самигін підкреслює, що процес роз­слідування містить так званий базовий рівень – технологічний, який складається з окремих технологічних операцій (маніпуляцій) з тими або іншими об’єктами за допомогою тих чи інших технічних мето­дів, прийомів, способів або засобів. Ці операції є елементами, з яких складається кожна слідча дія: вимірювання сліду, проваджен­ня масштабного фотознімка, дослідження об’єкта металошукачем, складання плану місця події, огляд об’єкта в ультрафіолетових променях, виготовлення фонограми допиту, складання протоколу обшуку тощо [24, с. 24].

Останнім часом у криміналістичній літературі деякі автори по­чали спонтанно використовувати термін «криміналістичні технології» щодо розслідування певних категорій злочинів, без встановлення па­раметрів таких технологій, хоч фактично розглядають традиційні пи­тання. У деяких публікаціях тепер інколи використовується термін «технологія розслідування», який збігається з окремою криміналістич­ною методикою. Зокрема, В.А. Журавель зазначає, що між новим ме­ханізмом злочину і новою методикою розслідування завжди існує не­розривний генетичний зв’язок, тобто «механізм злочину» знаходить своє відзеркалення в «технології розслідування» (конкретній методиці розслідування) [25, с 42]. У криміналістичній літературі висловлю­ються пропозиції про зміну назв розділі. Так, А.В. Шмонін зазначає, що обґрунтовуючи необхідність приведення науки криміналістики у злагоджену і несуперечливу систему наукових знань, уявляється мож­ливим запропонувати внести в назву її розділів зміни, а саме: третій розділ йменувати - «Технологія тактичних комплексів», а четвертий «Технологія розслідування злочинів» (залишивши перші два розділи криміналістики з традиційними назвами) [2, с 400]. На нашу думку, такі пропозиції передчасні. Справа в тому, щоб слід насамперед дослі­дити внутрішній зміст криміналістичної методики (або криміналістич­ної тактики), а не змінювати її назву. У цьому сенсі В.В. Тіщенко справедливо заперечує: «Якщо в методиці розслідування можна вико­ристовувати технологічний підхід, розглядати її з технологічних пози­цій, то не зрозуміло, чому технологія поглинає методику зазначеної діяльності?» [17, с 22].

У криміналістичній літературі використовуються також й ін­ші терміни або словосполучення зі словом технологія: «технологія протидії різноспрямованих сторін обвинувачення та захисту», «су­часна комп’ютерна технологія», «комунікативна технологія», «зло­чини в галузі високих технологій» [26, с 76-77] тощо. Формулю­вання поняття «слідча технологія» передбачає звернення до його семантичного аналізу, а також встановлення найбільш суттєвих йо­го ознак. Термін «технологія» означає «сукупність знань, відомос­тей про послідовність окремих виробничих операцій у процесі ви­робництва чого-небудь». Сукупність способів обробки чи перероб­ки матеріалів, виготовлення виробів, проведення різних виробничих операцій тощо. При цьому технологічний процес тлумачиться як «процес обробки або переробки матеріалів і виготовлення виробів за суворо встановленою технологією» [27, с 1245]. У довідниках (радянського періоду) термін «технологія» або «технологічний про­цес», визначається як: 1) сукупність прийомів і способів одержання, обробки або переробки сировини, матеріалів, напівфабрикатів чи виробів, що здійснюються в окремих галузях промисловості, будів­ництва тощо; 2) наукова дисципліна, що розроблює і удосконалює такі прийоми та способи; 3) операції видобування, обробки, пере­роблення, транспортування, складування, зберігання, які є голо­вною складовою частиною виробничого процесу або технологічно­го процесу; 4) опис виробничих процесів, інструкції по їх виконан­ню, технологічні правила, вимоги, картки, графіки та ін. Аналогічним чином технологія визначається й у криміналістиці [28, с. 53]. Р.С. Бєлкін вказує, що технологія є галуззю наукового знан­ня, яка виявляє і досліджує фізичні, хімічні, механічні та ін. зако­номірності з метою визначення та використання на практиці най­більш ефективних і економічних виробничих процесів. Заслуговує на увагу підхід A.B. Шмоніна, який вважає, що розгляд структури і змісту поняття «технологія», в криміналістичному аспекті дозволяє припустити, що технології пронизують як злочинну діяльність, яка є одним з об’єктів в криміналістиці, так і діяльність органів розслі­дування та інших суб’єктів правоохоронної системи (експерта то­що), спрямовану на розслідування злочинів.

Висновки. Таким чином, технологічний підхід у криміналіс­тичних дослідженнях за відомих обставин може постати як нова парадигма криміналістичної науки, здатна вивести її з кризи, про яку останнім часом стали говорити вчені-криміналісти. Термін «слідча технологія» є новою категорією у криміналістиці. Необхід­но констатувати, що слідча технологія – це різновид криміналісти­чних технологій (інформаційних технологій, експертних техноло­гій, технологій проведення окремих слідчих дій тощо), а тому має відповідати усім їх суттєвим ознакам. Така технологія визначає найбільш оптимальніший рух кримінальної справи при розсліду­ванні злочину, послідовність виконання слідчих дій, оперативно-розшукових або організаційно-технічних заходів, систему викорис­товуваних криміналістичних засобів та їх режим. Слідча технологія – це певний процес, послідовність реалізації слідчої діяльності, за­стосування криміналістичних засобів (прийомів, способів, рекомен­дацій, операцій) при розслідуванні окремого виду (підвиду) злочи­нів, спрямований на досягнення об’єктивної істини по справі. Тех­нологія дає змогу оптимально здійснити діяльність з розслідування злочинів завдяки організації і координації всіх необхідних дій і за­ходів, що використовуються у відповідності до комплексної програми розслідування з послідовного і поетапного вирішення поста­влених завдань. На шляху до цього неминучий етап формалізації накопичених криміналістичних знань. А формалізація неможлива без глибокого системно-структурного і функціонального аналізу розслідування злочину і самого злочину.

–––––––––––

Белкин Р.С. Курс криминалистики: учеб. пособие для вузов / Р.С. Белкин. – [3-е изд., доп.] – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. – 837 с.

Шмонин А.В. Методология криминалистической методики: моно­графия / А.В. Шмонин. – М.: Юрлитинформ, 2010. – 416 с.

Тищенко В.В. Теоретичні і практичні основи методики розслідуван­ня злочинів: монографія / В.В. Тіщенко. – Одеса: Фенікс, 2007

Криминалистика: учебник / И.Ф. Герасимов, Л.Я. Драпкин, Е.П. Ище-нко и др.; под ред. И.Ф. Герасимова, Л.Я. Драпкина. – М.: Высшая школа, 1994. – С. 6, 7.

Зуйков Г.Г. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений / Г.Г. Зуйков // Криминалистика: учебник /под ред. P.C. Белкина, И.М. Лузгина. – М.: Акад. МВД СССР, 1980. – T. 2. – 897 с.

Васильев А.Н. Предмет, система и теоретические основы кримина­листики / А.Н. Васильев, Н.П. Яблоков. – М., 1984. – 87 с

Криминалистика. Ч. I: Общая теория криминалистики и криминалис­тическая техника: учеб. пособие / Е.В. Бурцева, И.П. Рак, А.В. Селезнев, Э.В. Сы­соев. – Тамбов: Изд-воТамб. гос. техн. ун-та, 2006. – 96 с.

Криміналістика: підручник / кол. авт. В.Ю. Шепітко, В.О. Коновалова, В.А. Журавель та ін. / за ред. В.Ю. Шепітка. – [4-те вид., перероб. і доп.]. – Х.: Право, 2008 – 986 с.

Яблоков Н.П. Объект и предмет криминалистического изучения / Н.П. Яблоков // Вестник Московского ун-та. Серия. 11. Право. –1997. – № 1. – С. 25–32.

Белкин P.C. Предмет, система и задачи советской криминалистики // Криминалистика: учебник / под ред. P.C. Белкина, Г.Г. Зуйкова. – М.: НИ и РИО ВШ МВД СССР, 1969. – Т. 1. – 613 с.

Бахін В.П. Криміналістика: курс лекцій (ч. 1) / В.П. Бахін, І.В. Гора, П.В. Цимбал. – Ірпінь: Акад. ДПС України, 2002. – 435 с.

Аверьянова Т.В. Криминалистика: учебник / Т.В. Аверьянова, P.C. Белкин, Ю.Г. Корухов, Е.Р. Российская; под ред. Р.С.Белкина. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 742 с.

Бахин В.П. Криминалистическая методика: лекция / В.П. Бахин. – К., 1999. – 29 с.

Криминалистика: краткая энциклопедия/ авт. сост. Р.С. Белкин. – М.: Большая Российская энциклопедия, 1993. – 876 с.

Ищенко Е.П. Криминалистика: учебник / Е.П. Ищенко, A.A. Топор­ков; под ред. Е.П. Ищенко. – М.: Юрид. фирма «КОНТРАКТ»: ИНФРА-М, 2005. – 783 с.

Белкин P.C. Курс криминалистики: учеб. пособие для вузов. – [3-е изд., доп.] / Р.С. Белкин. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. – 1229 с.

Тіщенко В.В. Криміналістичні технології в теорії та практиці роз­слідування / В.В. Тіщенко // Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. праць. – 2008. – Вип. 44. – С. 20–28.

Волчецкая Т.С. Развитие криминалистической науки и предмет криминалистики / Т.С. Волчецкая // 50 лет в криминалистике. К 80-летию со дня рождения P.C. Белкина: матер. междунар. науч. конф. – Воронеж: Воро­неж., гос. ун-т, 2002. – С. 68–72.

Россынская Е.Р. Роль P.C. Белкина в современной криминалистиче­ской науке / Е.Р. Российская // Ученые-криминалисты и их роль в совершенст­вовании научных основ уголовного судопроизводства: матер. вузов, юбил. науч.-практ. конф. (к 85-летию со дня рождения P.C. Белкина: в 2 ч. – М., 2007. – Ч. 1. – 634 с.

Возгрин И.А. Криминалистические методики расследования пре­ступлений / И.А. Возгрин. – Минск: Вышэйшая шк., 1983. – 215 с.

Зинин А.М. Судебная экпсертиза: учебник / А.М. Зимин, Н.П. Май-лис. – М., 2002. – 320 с.

Шерстюк В.М. Організаційно-правові та морально-психологічні за­сади судово-експертної діяльності: дис. …канд. юрид.наук: 12.00.09 / В.М. Шерстюк. – Х.: Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, 2007. – 154с.

Шепітько В. Сучасний стан та тенденції криміналістики в її прагма­тичному аспекті / Валерій Шепітько // Щорічник українського права: зб. наук. пр. /відп. за вип. О.В. Петришин. – X.: Право, 2009. – № 1. – С. 278–287.

Самыгин Л.Д. Расследование преступлений как система деятельно­сти / Л.Д. Самыгин. – М.: Изд-во МГУ, 1989. – С. 24.

Журавель В.А. Напрями вдосконалення криміналістичних методик розслідування злочинів / В.А. Журавель // Криміналістика у протидії злочин­ності: тези доповідей наук.-практ. конф. (Київ, 16 жовтня 2009 р.). – К.: «Хай-Тек Прес», 2009. – С. 38–46.

Зорин Г.А. Современные проблемы криминалистики сегодняшнего и завтрашнего дня с позиции исследования и развития научного наследия проф. P.C. Белкина / Г.А. Зорин // 50 лет в криминалистике. К 80-летию со дня рождения P.C. Белкина: матер, междунар. науч. конф. – Воронеж: Воронеж, гос. ун-т, 2002. – С. 73–78.

Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. – 1440 с

Большая советская энциклопедия: алфавитный именной указатель к третьему изданию. А–Я. – М.: Сов. энцикл., 1981. – 719 с

 

< Попередня   Наступна >