276

---

М.Г. Риков

ВИЯВЛЕННЯ ТА ДОКУМЕНТУВАННЯ ПІДРОЗДІЛАМИ ДСБЕЗ МВС УКРАЇНИ ЗЛОЧИНІВ У ПРОЦЕСІ «МІНІМІЗАЦІЇ» ПОДАТКІВ

Як свідчить практика, чинним законодавством України питання своєчасності та повноти надходжень до бюджету податків віднесені ви­ключно до компетенції податкових органів, однак підрозділами Держав­ної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України (ДСБЕЗ) за результатами оперативно-службової діяльності протягом 2009 р. вияв­лено 448 злочинів, пов’язаних з мінімізацією податкових зобов’язань. По­зитивна динаміка викритих правопорушень дає підстави розглядати міні­мізацію сплати податків як окремий напрямок роботи підрозділів ДСБЕЗ. Без усвідомлення природи цього явища неможливо визначити конкретні завдання з протидії злочинним проявам у цій сфері.

Аналіз практики свідчить, що існують можливості зменшення розміру податкових зобов’язань за допомогою цілеспрямованих пра­вомірних дій платника податків, включаючи повне використання всіх наданих законодавством пільг та інших законних способів і прийо­мів. Адже податкові платежі зводяться до оптимального розміру на законних підставах, на відміну від ухилення від сплати податків, здійснюваного із застосуванням незаконних методів, що є криміна­льно караним діянням.

Оптимізація податків - легальний шлях зменшення податкових зобов’язань підприємства, заснований на використанні наданих зако­нодавством можливостей у галузі податкового законодавства, зокрема, шляхом зміни схем діяльності. Ухилення від сплати податків - нелега­льний шлях зменшення податкових зобов’язань, заснований на кримі­нально караному свідомому використовуванні методів приховування обліку доходів і майна від податкових органів, а також викривлення бухгалтерської і податкової звітності.

Словосполучення «мінімізація податків» та тер

мін «мінімізатор» набули широкого вжитку відносно недавно, асоціюються як спосіб ошу­кування держави та потребують особливої уваги з боку контролюючих і правоохоронних органів. «Мінімізатор» - саме так називають ту катего­рію підприємств, які, маючи великі доходи від своєї діяльності, деклару­ють їх рівність витратам, а отже, досягають таким чином практично ну­льового податкового навантаження (співвідношення податку на прибуток до валових доходів). З метою заниження своїх податкових зобов’язань певна категорія підприємств застосовує різноманітні способи зменшення податкового навантаження, які умовно можна розділити на ті, що перебу­вають у правовому полі, та ті, що є незаконними. До перших (законних) належать схеми з використанням платників податків, що працюють на спрощеній системі оподаткування, пільгові категорії підприємств, офшорні компанії тощо. До незаконних належать схеми, що поєднуються наяв­ністю в них підприємств з ознаками фіктивності, на які й перекладаються податкові зобов’язання та шляхом використання яких відбувається без­підставне формування податкового кредиту з ПДВ, завищення валових витрат реально діючих суб’єктів господарювання.

Найхарактернішими в цьому напрямку прикладами протиправ­ної діяльності суб’єктів господарювання є:

1. Мінімізація податку на додану вартість.

Відображення недостовірних відомостей в податковій звіт­ності з метою мінімізації зобов’язань з податку на додану вартість шляхом безпідставного завищення податкового кредиту.

Проведення «безгрошових» господарських операцій із за­стосуванням розрахунків у вигляді цінних паперів з метою безпідстав­ного формування податкового кредиту та подальшої мінімізації подат­кових зобов’язань.

Перенесення об’єкта оподаткування на інших осіб з менши­ми (пільговими) ставками оподаткування.

Перенесення об’єкта оподаткування на суб’єктів господа­рювання з ознаками фіктивності.

Проведення безтоварних операцій.

2. Мінімізація податку на прибуток.

Завищення валових витрат без їх підтвердження первинни­ми документами.

Завищення валових витрат шляхом використання суб’єктів господарювання з ознаками фіктивності.

3. Зловживання посадовців податкових органів при здійсне­ні перевірок суб’єктів господарювання з питань дотримання ними вимог податкового законодавства.

Вимагання та отримання хабарів за зменшення або відміну штрафних санкцій при виявленні порушень суб’єктами господарюван­ня вимог чинного законодавства.

Зловживання службовим становищем шляхом внесення не­достовірних даних під час проведення перевірок дотримання вимог податкового законодавства.

Під час організації роботи з виявлення фактів вчинення злочи­нів цієї категорії необхідно визначитися із найбільш ймовірними об’єктами для подальшого відпрацювання, оскільки проведення су­цільних перевірок всіх суб’єктів господарювання призведе до розпо­рошення зусиль правоохоронних органів, відволікання їх на безрезуль­татні перевірки. На початковому етапі необхідно використовувати як метод економічного аналізу, так і оперативно-розшукові заходи.

На основі зібраних даних щодо задекларованих до відшкоду­вання сум податку на додану вартість суб’єкта господарювання та його службових осіб оперативними підрозділами здійснюється відбір об’єктів для подальшого відпрацювання з метою встановлення ознак злочину, притягнення винних до кримінальної відповідальності.

Такими об’єктами можуть бути: а) декларація (декларації) з по­датку на додану вартість із заявленою до відшкодування сумою ПДВ; б) господарська операція або операції, за наслідками якої (яких) плат­ником сформовано від’ємне значення податку; в) діяльність суб’єкта господарювання, який заявив до відшкодування ПДВ з бюджету; г) діяльність особи (фізичної особи, посадової особи підприємства), причетної до проведення господарських операцій, що призвели до ви­никнення від’ємного значення податку [4].

Критеріями для відбору об’єктів для відпрацювання можуть бути:

виявлені під час минулих документальних перевірок пла­тника податку порушення вимог податкового та валютного законо­давства;

проведення нетипових для основного виду діяльності платника податку господарських операцій, у тому числі зовнішньо­економічних;

декларування платником податку значних обсягів реалізації у звітному періоді за відсутності господарської діяльності у попередні звітні періоди;

встановлення факту реалізації товарно-матеріальних ціннос­тей на адресу неіснуючого резидента;

проведення платником операцій з товарами (послугами), які використовувалися у схемах ухилення від оподаткування або незакон­ного відшкодування ПДВ з бюджету;

здійснення правоохоронними органами стосовно посадових осіб або засновників суб’єкта господарювання, контрагентів такого платника оперативно-розшукових заходів, наявність підтвердженої оперативної інформації про штучне (протизаконне) формування пода­ткового кредиту з податку на додану вартість;

наявність кримінального провадження тощо.

Для вчинення зазначеної категорії злочинів, як правило, за­лучаються фіктивні підприємства. Тому дуже важлива наявність оперативної інформації про протиправний характер діяльності та­ких підприємств.

На підставі проведеного аналізу та наявності законних підстав, з метою запобігання, припинення та розкриття злочину заводиться оперативно-розшукова справа, визначаються конкретні методи і тактичні прийоми проведення оперативно-розшукових заходів, реалізації отри­маних матеріалів.

Керівники підприємств, задіяні у злочинних схемах, вимушені при складанні документів, необхідних для відшкодування ПДВ з бю­джету, контактувати з багатьма посадовими особами державних орга­нів, установ та організацій, тому їх діяльність та контакти повинні ви­світлюватися джерелами оперативної інформації, тим більше, що на­далі це дасть можливість встановити особи злочинців.

Особливу увагу слід звернути на наявність відповідних опера­тивних позицій, передусім у державних організаціях та установах, які займаються оформленням відповідних документів про здійснення фінансово-господарської діяльності, оскільки це дає правоохоронним органам певні можливості як для запобігання зазначеним злочинам і заподіянню збитків державі, так і для своєчасного викриття та притяг­нення до передбаченої законом відповідальності корумпованих поса­дових осіб.

Важливого значення у зв’язку з цим набуває проведення (за наявності відповідних підстав) у передбаченому законом порядку оперативно-розшукових заходів, в тому числі застосування техніч­них засобів, що дасть змогу використовувати отримані в результаті їх проведення фактичні дані як джерела (нерідко єдиного) доказів причетності посадових осіб саме до розкрадання державних коштів, зловживання службовим становищем, службового підроблення, ха­барництва тощо.

Особливе місце відводиться аналізу даних з декларації про ПДВ, зокрема за базою даних податкових декларацій з податку на до­дану вартість АРМу «Звіт» відбираються дані про обсяги операцій з реалізації товарів (робіт, послуг) і обсяги придбаних товарів (робіт, послуг). Порівняються обороти СПД і виводиться різниця таких опе­рацій. Для наочності дані зводяться до вигляду сортування за віднос­ним відхиленням. Наведемо наприклад.

Для відбору необхідно залишити СПД з мінімальним відносним відхиленням. На практиці для перевірки відбиралися СПД, відносне відхилення по операціях яких становило менше 1%.

По кожному такому СПД проводиться детальніший аналіз, під час якого здійснюється розбивка сукупних обсягів продажу та при­дбання на окремі періоди (поквартально, помісячно)

Наведений приклад показує, що у підприємства «Е» співпада­ють обсяги реалізації та придбання продукції (без урахування ПДВ). Проте вказаний факт, хоч і викликає певну зацікавленість в аналітич­них підрозділів, проте не є завершенням аналізу.

На відібраних підприємствах проводять аналіз за декларацією про прибуток підприємства (АРМ «Звіт»), приділяючи особливу увагу характеру доходів і витрат, зокрема: а) аналізу однорідності доходів (для «транзитних» і «фіктивних» підприємств характерна їх однорід­ність, тобто це переважно доходи від продажу робіт і послуг; операції з реалізації основних фондів, цінних паперів, лізингу не характерні, і через складність їх обліку не використовуються); б) аналізу однорід­ності витрат (для «транзитних» і «фіктивних» підприємств характерна їх однорідність, тобто це переважно витрати, пов’язані з придбанням матері­альних активів, виконанням робіт, наданням послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, інші витрати не харак­терні для транзитних фірм, а саме: витрати на утримання та експлуатацію об’єктів соціальної інфраструктури, витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів, витрати за лізинговими (орендними) операціями); в) аналізу витрат підприємства на оплату праці (відсутність таких витрат вказує на сумнівність діяльності СПД, яке впродовж тривалого часу не виплачує і не нараховує працівникам і його керівникам матеріальної вина­городи, у «транзитних» та «фіктивних» фірм також можуть бути характе­рними витрати на оплату праці у розмірі мінімальної заробітної плати, або у розмірі постійного відсотка від обсягів реалізації, що нагадує стабільний відсоток від послуг за конвертації коштів у готівку); г) аналізу приросту (убутку) балансової вартості (перевірка вказаних розділів здійснюється для перевірки відібраних для аналізу СПД і вилучення з їх переліку СПД, які хоча й мають однакові обсяги реалізації і придбання ТМЦ, проте на кінець звітного періоду мають зміни залишку товарів на складі); ґ) аналізу результатів фінансові діяльності СПД (встановлюється, чи здійснює СПД виробничу діяльність з метою отримання прибутків, чи проводить по­літику мінімізації прибутку).

Таким чином, викладені вище відомості дають підстави зробити певні висновки. По-перше, вбачається, що запорука підвищення ефек­тивності роботи в цьому напрямку полягає в оперативному перекритті сфери адміністрування податків, зборів і обов’язкових платежів якіс­ною мережею сил ОРД. По-друге, з урахуванням вимог чинного зако­нодавства, яке регламентує сферу адміністрування податків, зборів і обов’язкових платежів та повноважень підрозділів ДСБЕЗ доцільно використовувати можливості органів прокуратури, які згідно зі ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» мають право вимагати проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних під­приємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз. По-третє, збір матеріалів про фік­тивне підприємництво та порушення кримінальних справ за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 205 КК України, має розглядатися співробітниками ДСБЕЗ не як кінцева мета (показник), а як криміналь­но-процесуальний засіб для виявлення реально діючих підприємств, які використовують схеми мінімізації шляхом залучення суб’єктів гос­подарювання з ознаками фіктивності. По-четверте, використання схем мінімізації реально діючими суб’єктами господарювання відкриває досить широкі перспективи підвищення ефективності діяльності під­розділів ДСБЕЗ в частині встановлення осіб, причетних до вчинення злочинів та відшкодування завданих державі збитків.

 

< Попередня   Наступна >