Головна Наукові статті Криміналістика ОКРЕМІ КРИМІНАЛІСТИЧНІ МЕТОДИКИ: ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ТА ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ

ОКРЕМІ КРИМІНАЛІСТИЧНІ МЕТОДИКИ: ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ТА ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ

Наукові статті - Криміналістика
225

Б.В. Щур

ОКРЕМІ КРИМІНАЛІСТИЧНІ МЕТОДИКИ: ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ТА ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ

Розглядаються проблемні питання методики розслідування як наукового положення криміналістики, так і практики діяльності слідчо-судових органів; узагальнюючи погляди провідних вчених-криміналістів на окремі методики розслідування злочинів, автор пропонує принципи їх формування у контексті галузі права та прак­тичної діяльності.

Ключові слова: криміналістика, методика розслідування, окремі методики розслідування, принципи формування окремих мето­дик розслідування.

Постановка проблеми. В умовах якісно-кількісних змін стану злочинності в Україні підвищується соціальна роль криміналістичної науки, що фактично стоїть на передовому рубежі протидії цьому нега­тивному соціальному явищу. Незважаючи на те, що криміналістика загалом та її окремі розділи (загальні положення, криміналістична тех­ніка, тактика та методика) досягли досить високого рівня, ця галузь юридичних знань потребує подальшого розвитку, який можуть забез­печити відповідні дослідження. Тільки на їх основі сучасна криміналі­стика зможе достойно відповідати на виклики злочинного світу, допо­може державі, суспільству, правоохоронним органам вести ефективну боротьбу зі злочинністю. Ситуація, яка склалася тепер потребує кон­солідації сил вітчизняних учених-криміналістів з метою якнайшвид­шого вирішення існуючих дискусійних питань, що стосуються окре­мих розділів криміналістики, особливо її завершального розділу криміналістичної методики.

Методичне забезпечення процесу розслідування та попереджен­ня злочинів завжди було і є одним із пріоритетних напрямків розвитку криміналістики. Це обумовлено тим, що саме у криміналістичній ме­тодиці, як в особливому розділі цієї науки, аналізується нагромадже­ний досвід виявлення, ро

зслідування та попередження злочинів, від­шукуються найефективніші прийоми, методи ведення слідства у пев­них категоріях справ. Розроблені наукою криміналістичні рекомендації стають найважливішим інструментарієм слідчого, своєрідним алгори­тмом дій у типових слідчих ситуаціях.

Очевидно, вдосконалення слідчої діяльності неможливе без вивчення злочинної діяльності, врахування тенденцій її розвитку. Лише тоді криміналістичну методику можна вважати, за влучним висловом, «переднім краєм» криміналістики [1, с 680]. Ця пробле­ма набуває надзвичайної гостроти у зв’язку із постійним оновлен­ням механізмів вчинення злочину, їх адаптацією до суспільних пе­ретворень, що фактично визначає актуальність дослідження окре­мих криміналістичних методик.

Стан дослідження. Існування у криміналістичній методиці про­тягом багатьох років дискусійних пороблених питань стримує розроб­ку нових, досконаліших типових методик розслідування злочинів, кот­рі потрібні насамперед практичними підрозділами, на які покладено завдання протидіяти злочинам, викривати винних, притягувати їх до кримінальної відповідальності. Питання методики розслідування зло­чинів досліджували вчені-криміналісти України та інших держав СНД Ю.П. Аленін, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, А.І. Вінберг, А.Ф. Волобуєв, В.К. Гавло, В.І. Гаєнко, Г.А. Густов, А.В. Дулов, В.А. Журавель, Г.Г. Зуйков, О.Н. Колесніченко, В.О. Коновалова, А.М. Кустов, В.В. Ли­сенко, А.Ф. Лубін, І.М. Лузгін, В.Г. Лукашевич, Г.А. Матусовський, В.О. Образцов, М.В. Салтєвський, В.Г. Танасевич, В.В. Тіщенко, С.Н.Чу-рілов, В.Ю. Шепітько, М.П. Яблоков та ін.

Мета. У цій публікації визначатимемо основні поняття методи­ки розслідування окремих видів злочинів – окремі криміналістичні методики, принципи формування та підстави систематизації окремих криміналістичних методик.

Виклад основних положень. До основних понять заверша­льного розділу криміналістики насамперед відносять поняття «ме­тодики розслідування». Вдосконалення криміналістичної методики як системи знань і самостійного розділу науки криміналістики має здійснюватись через узагальнення та теоретичне пояснення нагро­мадженого емпіричного матеріалу і пізнання наукових фактів, що належать до сфери вчинення злочину, а також їх розкриття, розслі­дування та попередження.

Як зазначає проф. В.А Журавель, перед науковцями постають такі завдання: уніфікувати сучасні погляди на криміналістичну ме­тодику як наукову категорію, її структуру, мету, завдання; модерні­зувати існуючі і розробити нові методичні рекомендації з розсліду­вання тих чи інших категорій злочинів на основі запровадження універсальної «базової» моделі розслідування злочинів, ситуаційно­го підходу і більш широкого застосування таких наукових катего­рій, як криміналістична класифікація злочинів, криміналістична характеристика, типові версії тощо; викласти відповідні методичні рекомендації у найбільш доступній для сприйняття формі, у тому числі у вигляді певних алгоритмічних схем, котрі реалізуються на базі сучасних комп’ютерних технологій [2, с. 177].

У літературі є доволі різноманітні визначення які, по суті, відрізняються елементами свого змісту. Н.А. Селіванов вказує, що «методика розслідування не обумовлена предметом доказування система взаємопов’язаних та взаємообумовлених слідчих дій, що провадяться в найкращій послідовності з метою встановлення всіх необхідних обставин справи й доказування на основі планування слідчих версій, з врахуванням типових способів вчинення злочину цього виду, слідчих ситуацій і характерних для їх розслідування особливостей застосування тактичних прийомів і науково-технічних засобів» [3, с 112]. Визначення Р.С. Бєлкіна відрізняється від попереднього тим, що він вказує на систему наукових положень, на основі яких розробляються окремі криміналістичні методики. Уче­ний вказує, що це «система наукових положень і розроблюваних на їх основі рекомендацій з організації, здійснення розслідування і попередження окремих видів злочинів» [4, с 299]. Подібну позицію відстоює І.А. Возгрин, який розкриває це поняття, вказуючи на за­кономірності організації і здійснення розкриття, розслідування і попередження злочинів, на базі яких розробляються рекомендації для практики [5, c. 61].

На основі загального поняття криміналістичної методики можна визначити окрему методику розслідування як типізовану систему ме­тодичних (науково-практичних) рекомендацій з організації і здійснен­ня розслідування, попередження окремого виду злочинів. Сукупність окремих методик розслідування і загальні положення як підстави для формування і адаптації цих методик до особливостей розслідування одиничних злочинів утворюють систему криміналістичної методики як розділу криміналістичної науки.

С.Н. Чурілов зазначає, що при розслідуванні одиничних зло­чинів одного і того ж виду застосовуються індивідуальні методики, що формуються на основі окремої методики з врахуванням особли­востей та умов розслідування конкретного злочину [6, с 15]. А. Старушкевич акцентує на тому, що в історії криміналістики були неодноразові спроби науковців і практиків відповісти на питання щодо існування універсального методу розслідування злочинів. Од­нак у міру розвитку науки криміналістики ставало все ясніше, що вирішити проблему створення універсального методу розслідуван­ня надто складно, тому науковці настоюють на позиції, за якою до­цільніше розробляти окремі методи розслідування, а відтак система складала б загальний щодо них метод [7, с 297].

Очевидно будь-який злочин є унікальним і індивідуальним. Не­ма тотожних злочинів. Водночас кожна одинична подія - прояв одно­типних (однопорядкових) подій, що характеризуються наявністю не тільки індивідуальних, а й типових ознак, котрі стосуються групи, ро­ду або виду. У методиці розслідування окремих видів злочинів об’єднувальною засадою є видові особливості складів злочинів, найха­рактерніші способи їх вчинення. Науковою підставою криміналістич­ної методики є наявність спільності ознак у структурі кожного виду злочинів [8, с 5].

Зважаючи на розвиток криміналістичної методики, слід вка­зати, що за своїм змістом вона фактично охоплює систему окремих методик, тому виникає необхідність розробляти та використовувати у практичній діяльності «міжвидові методики», «родові методики». Враховуючи те, що методики розслідування повинні бути інструме­нтом у процесі розкриття та розслідування злочинів, неприпустима відсутність уніфікації цих методик, різні підходи до їх визначення залежно від науковця, який їх описує, беручи до уваги те, що мето­дика розслідування є певною програмою, алгоритмом дій слідчого. Цим ще раз підтверджується потреба уніфікації методик, вироблен­ня чітких методичних рекомендацій щодо виконання процесуальної діяльності слідчого [9, с. 349].

Проф. В.Ю. Шепітько слушно зазначає, що поняття криміналіс­тичної методики слід розглядати в трьох основних напрямах: як розділ криміналістик; як методика розслідування певного виду злочинів або різновиди злочину (окремі криміналістичні методики), як переломлен­ня (адаптація) видової методики до конкретного злочину(в практично­му аспекті) [8, c. 6].

Також погоджуємося з позицією В.А. Журавля у тому, що, визначаючи напрям наукового пошуку в галузі криміналістичної методики, необхідно виходити з потреб судово-слідчої практики, прогностичного бачення ймовірних шляхів розвитку та структур­них змін злочинних проявів, міжнародного досвіду боротьби з ни­ми [2, с. 178–179].

Слушною, водночас і об’єктивно кричущою, є думка Р.С. Бєлкіна про те, що трапляються випадки, коли на практиці стихійно протидіють нововведенням, намагаються зберегти звичайний status quo звичайного способу дій. Цьому сприяють і сформовані стереотипи мислення слідчих, небажання і деякою мірою побою­вання нового, незвичного прикриваючись іронічним ставленням до рекомендованих новинок. Корені такого ставлення різноманіт­ні. Це можуть бути результати професійної деформації, втрати інтересу до своєї професії. Це може бути конформізм молодих слідчих, які потрапили під вплив «заражених» такою байдужістю старших колег [10, с. 124].

Актуальним є питання розв’язання завдань з модернізації, вдосконалення існуючих та розроблення нових методик розсліду­вання злочинів, що передбачає необхідність визначення з цілого кола питань, зокрема щодо формування універсальної базової мо­делі криміналістичної методики розслідування злочинів, здійснення класифікації криміналістичних методик, підвищення пізнавальної функції криміналістичної характеристики окремих видів злочинів за рахунок виявлення й використання кореляційних зв’язків між її елементами і побудови на цій підставі типових версій щодо особи злочинця, а також викладення методичних рекомендацій у формі відповідних програм розслідування чи алгоритмічних схем дій слі­дчого [11, с 364]. В.А. Журавель на підтримку цієї думки навів шість аргументів, зокрема до них відніс розбіжності щодо елемен­тарного складу структури окремої криміналістичної методики та щодо послідовності їх розташування, брак належного взаємозв’язку між наведеними елементами структури, що призводить до викла­дення інформації у відокремленому вигляді, превалювання описової форми окремих криміналістичних методик, яка є громіздкою і не дає змоги слідчому в умовах дефіциту часу й екстремальної ситуації від­творити в пам’яті цю чи іншу методику, відсутність серед учених-криміналістів одностайності щодо визначення етапності процесу роз­слідування та брак у сучасних методичних побудовах кінцевої мети, основного призначення криміналістичних методик, що відповідно зменшує рівень їх практичної реалізації [11, с 365-366].

Вищевикладене дає підстави стверджувати про неодностай­ність теоретико-наукових позицій щодо поняття, структури окре­мих методик розслідування злочинів, про відповідну складність, а відтак і не можливість якісного застосування цих методик під час розслідування кримінальних справ. Потребує дослідження та роз­робки, як вказує В.А. Журавель, базова модель криміналістичної методики розслідування злочинів у вигляді інформаційно-пізнава­льної моделі на підставі застосування предметних та функціональ­них прийомів дослідження.

Натомість Н.П. Яблуков, розкриваючи методику розслідування окремих видів злочинів, визначає її як цілісну частину криміналістики, яка вивчає досвід вчинення злочинів та слідчу практику їх розсліду­вання, що розробляє на основі кримінальних закономірностей систему найефективніших окремих методик і попередження різних видів зло­чинів. До числа інформаційних джерел методики розслідування науко­вець відносить результати науково узагальненого злочинного та слід­чого досвіду, відповідні кримінальні та кримінально-процесуальні норми, що визначать загальні умови провадження кримінального судо­чинства, дані загальної теорії криміналістики, теоретичні положення інших розділів криміналістики, положення загальної наукової методо­логії. На підставі цього він умовно виділяє в структурі методики дві частини – загальнотеоретичну та особливу – власне окремі методики розслідування злочинів. По суті, це підсумкові елементи криміналісти­ки загалом [12, с. 196–197].

Таким чином для якісної розробки окремих методик необхід­на консолідована позиція з приводу загальних положень, наукових основ методики розслідування злочинів. Лише на цій основі та на досягненнях інших розділів криміналістики видається можливим розробити якісні окремі методики розслідування злочинів, придатні для практичного застосування під час розкриття та розслідування конкретних злочинів.

Необхідно також звернути увагу на принципи формування окремих криміналістичних методик, до яких слід відносити ті поло­ження в яких є вказівки на залежність їх змісту і структури від джерел формування. Відповідно вичерпний перелік джерел криміналістичних окремих методичних рекомендацій складають право, практика та нау­ка. В. Тіщенко серед принципів наукової розробки методики розслі­дування окремих категорій злочинів запропонував такі вихідні по­ложення, як розгляд об’єктів методики розслідування, використан­ня даних і новітніх досягнень інших наук, розробка методичних рекомендацій на підставі криміналістичного аналізу та класифікації злочинів, використання досвіду слідчої практики, розробка окремих методик на основі визначення і характеристики обставин виду зло­чину, що підлягає розкриттю, розробка напрямків і завдань розслі­дування з урахуванням специфіки етапів розслідування, розробка на підставі інформаційно-ситуаційної оцінки стану розслідування [13, с. 339–341]. Загалом погоджуючись з викладеним, дозволимо собі дещо диференціювати та деталізувати.

По-перше, принципами залежності окремих криміналістичних методик від права є: норми конституційного і міжнародного права, міжнародні договори, законодавство про оперативно-розшукову діяль­ність, про боротьбу зі злочинністю та щодо її попередження, законо­давство про прокурорський нагляд; норми галузевого права – криміна­льного, кримінально-процесуального, адміністративного, цивільного тощо; інші нормативні та довідкові матеріали (в тому числі й підзаконні нормативні акти, які регламентують розкриття та розслідування різних видів злочинів).

По-друге, принципами залежності окремих методик розсліду­вання від науки є положення суспільних неправових наук (філософії, логіки, науки управління); галузевих юридичних наук (кримінального права та процесу, цивільного права, та інших); спеціальних юридичних наук (судової статистики, кримінології, юридичної психології та ін­ших); наук, що розвиваються на стику природничих та технічних наук (кібернетика, біофізика тощо); криміналістичної науки, що загалом інтегрує здобутки вище згаданих.

По-третє, принципами залежності окремих методик розсліду­вання від практики, що обумовлюються досвідом розкриття та розслі­дування злочинів, є вчинення і приховування злочину, знання у вигля­ді криміналістичної характеристики окремих видів злочину; розкриття розслідування та попередження злочинів знаннями у вигляді криміна­лістичної характеристики розслідування окремих категорій злочинів; протидія розслідуванню злочинів, що вчиняться організованими гру­пами та злочинними організаціями.

Вказані підсистеми залежності виражають закономірності роз­робки окремих криміналістичних методик, а загалом становлять їх ці­лісну систему.

Висновки. Таким чином маємо підстави констатувати, що потрібна розробка системи уніфікації окремих криміналістичних методик, на підставі чого слід розробляти чіткі, зрозумілі, лаконі­чні методичні рекомендації з розслідування окремих видів злочи­нів. За своїм змістом криміналістична методика має охоплювати систему окремих методик з врахування необхідності розробки міжвидових, видових, підвидових та комплексних криміналістич­них методик розслідування злочинів, а провадитись ця діяльність повинна на підставі аналізу потреб судово-слідчої практики, між­народного досвіду, з врахуванням динаміки змін злочинних про­явів, застосуванням ситуаційного підходу та новітніх інформацій­них технологій.

–––––––––––

Аверьянова Т.В. Криминалистика: учебник для вузов / Т.В. Аверья­нова, Р.С. Белкин, Ю.Г. Корухов, Е.Р. Россинская; под ред. проф. Р.С. Белкина. – М.: НОРМА – ИНФРА-М, 1999. – 990 с.

Журавель В. Сучасні концепції формування окремих криміналістич­них методик розслідування злочинів / В. Журавель // Вісник АПрН України. – 2007. – № 2 (49). – С. 177–187.

Селиванов Н.А. Советская криминалистика: система понятий / Н.А. Се­ливанов. – М.: Юридическая литература, 1982. – 152 с.

Белкин Р.С. Курс криминалистики: в 3-х т. / Р.С. Белкин. – М., 1997. – Т. 3. – 480 с.

Возгрин И.А. Криминалистические методики расследования престу­плений / И.А. Возгрин. – Минск: Вышэйшая шк., 1983. – 215 с.

Чурилов С.Н. Методика расследования преступлений: общие поло­жения / С.Н. Чурилов. – М.: ЗАО Юстицинформ, 2009. – 232 с.

Старушкевич А. Проблеми універсального методу розслідування злочинів у криміналістиці / А. Старушкевич // Актуальні питання державотво­рення в Україні очима молодих вчених: матер. міжнарод. наук.-практ. конфер. студентів та аспірантів Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 19–20 квітня 2007 р. – К.: Промінь 2007. – С. 296–297.

Розслідування злочинів у сфері господарської діяльності: окре­мі криміналістичні методики: монографія / кол. авторів В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова, В.А. Журавель та ін.; за ряд. В.Ю. Шепітька. – Х.: Право, 2006. – 624 с.

Щур Б.В. Криміналістичні методики: проблеми становлення та зміс­ту / Б.В. Щур // Науковий вісник Львівського державного університету внут­рішніх справ. Серія юридична. – 2008. – Вип. 1. – С. 342–349.

Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злобод­невные вопросы российской криминалистики / Р.С. Белкин. – М.: НОРМА, 2001. – 240 с.

Журавель В.А. Актуальні проблеми криміналістичної методики розслідування злочинів / В.А. Журавель // Проблеми законності: Респ. міжві-дом. наук. зб. – 2009. – Вип. 100. – С. 362–385.

Яблоков Н.П. Криминалистика: природа, система, методологичес­кие основы / Н.П. Яблоков, А.Ю. Глоловин. – 2-е изд., доп. и перераб. – М.: Норма, 2009. – 288 с.

Тіщенко В. Принципи розробки криміналістичних методик розслі­дування злочинів / В. Тіщенко // Вісник Львівського університету. Серія юри­дична. – 2007. – Вип. 44. – С. 337–342.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук