Головна Наукові статті Криміналістика ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП РОЗСЛІДУВАННЯ ШАХРАЙСТВА З ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ

ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП РОЗСЛІДУВАННЯ ШАХРАЙСТВА З ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ

Наукові статті - Криміналістика
154

ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП РОЗСЛІДУВАННЯ ШАХРАЙСТВА З ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ

У статті розглянуто особливості початкового етапу розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами даного злочину: організація та планування роботи слідчих і оперативних підрозділів, типові ситуації, слідчі версії, які висуваються на даному етапі розслідування, специфіка необхідних початкових слідчих дій. Стан питання виявляє недостатність літератури та наукових робіт. Стаття пропонує новітнє виокремленням особливостей проведення слідчих дій на початковому етапі розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами. Окремо розглядаються обставини, що підлягають встановленню та типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами. Наводиться обґрунтована взаємодія слідчого з спеціалістами при розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами. Загальний висновок – розробка новітнього початкового етапу розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами.

Сучасний етап розвитку державності в Україні характеризується серйозними труднощами на шляху становлення ринкових відносин в економіці країни. Особливу роль у переході до ринкових відносин відіграє кредитно-фінансова система, яка покликана служити стабілізатором господарських процесів за рахунок здійснення міжрегіонального та міжгалузевого перерозподілу грошового капіталу. Широке впровадження в господарські відносини операцій з кредитування є однією з умов нормального розвитку економіки держави. Однак корінні зміни у роботі банківської системи, послаблення державного контролю та цілий ряд інших причин соціального і правового характеру призвели до появи нових, раніше невідомих, суспільно небезпечних форм економічної поведінки. Особливе місце серед них займає шахрайство з фінансовими ресурсами.

Фінансове шахрайство – здійснення протиправних дій у сфері грошового звернення шляхом обману, з

ловживання довірою і інших маніпуляцій з метою незаконного збагачення. У кримінальному законодавстві України шахрайство з фінансовими ресурсами з’явилося в 1994 р. У Кримінальному кодексі України даний злочинний делікт (ст. 222 КК) віднесено до злочинів у сфері господарської діяльності.

У криміналістичній літературі по-різному оцінюється значення початкового етапу роз-слідування злочинів для розробки окремих методик. Ряд криміналістів акцентують увагу на організаційно-тактичному і методичному значенні початкового етапу розслідування, на його нерідко вирішальній ролі для успішного розслідування в цілому. Питання організації розслідування злочинів були об'єктом дослідження багатьох криміналістів, таких як Т.С. Балугіна, Р.С. Бєлкін, В.К. Гавло, С. А. Величкін та ін.

Саме на даному етапі проводиться значна частина слідчої роботи зі збирання, оцінки та використання доказів для вирішення усіх завдань розслідування і встановлення обставин злочину або злочинної діяльності окремої особи чи групи осіб, повного і всебічного розкриття злочину.

На наш погляд, діяльність із розкриття та розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами неможлива без чіткої організації. Організувати розслідування означає:

вчасно розробити узгоджений план необхідних заходів;

налагодити взаємодію між слідчим, оперативними працівниками, фахівцями;

забезпечити кваліфіковане керівництво слідчо-оперативною групою;

забезпечити проведення регулярних оперативних нарад слідчою групою;

налагодити систематичний обмін інформацією і звітністю про результати роботи слідчої групи і кожного слідчого;

забезпечити необхідні умови роботи [1].

Для ефективного розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами необхідна чітка взаємодія органів досудового слідства і дізнання. Сама природа розслідування злочину припускає як необхідну передумову своєї організації поєднання слідчих та оперативно-розшукових дій, так як одних зусиль слідчих органів не завжди достатньо для вирішення численних завдань, пов’язаних з розкриттям злочинів.

Практика показує: там, де оперативний працівник і слідчий працюють в атмосфері взаємної довіри, товариської співпраці, погодженості дій, суворого дотримання вимог законів і нормативних актів, не виникає непорозумінь, швидко та вдало реалізуються оперативні матеріали, успішно використовуються процесуальні та непроцесуальні методи при збиранні орієнтуючої інформації і доказів, найбільш повно, якісно і швидко ведеться розслідування.

Анкетування слідчих МВС України показало, що 80,1 % випадків розслідування проводилось слідчо-оперативними групами; розслідування велося слідчими бригадами в 5,4 % випадках; в 15,5 % – слідчим особисто. Координація слідчих дій і оперативно-розшукових заходів здійснюється в процесі планування, крім випадків, коли оперативно-розшукові заходи передують порушенню кримінальної справи.

Нині діючий кримінально-процесуальний закон (ст. 114 КПК України) передбачає три форми взаємодії слідчого та органу дізнання при проведенні досудового слідства:

а) доручення слідчим органу дізнання проведення розшукових дій;

б) доручення слідчим органу дізнання виконання окремих слідчих дій;

в) надання допомоги органом дізнання слідчому при проведенні окремих слідчих дій.

Отже, взаємодія слідчого і органу дізнання не повинна обмежуватись вказаними формами взаємодії. До інших форм взаємодії можна віднести взаємний обмін інформацією, спільне обговорення слідчих та оперативно-розшукових даних, розробку планів спільних дій, надання консультативної допомоги тощо.

В організації розслідування злочину велике значення має планування. Правильно організоване планування уможливлює проводити розслідування цілеспрямовано, дозволяє закінчити слідство в установлені законом строки, дисциплінує слідчого, забезпечує повноту та об’єктивність слідства, сприяє одержанню максимуму ефекту при найменшій затраті слідчим часу, сил і коштів.

Процес планування розслідування має певну структуру, він складається із ряду взаємопов’язаних елементів, які одночасно слугують етапами цього процесу. Такими елементами є:

вивчення початкової інформації;

висунення версій;

визначення обставин, які необхідно довести, та вирішення інших завдань розслідування;

визначення шляхів, засобів і методів розслідування;

визначення послідовності і строків вирішення окремих завдань та виконання окремих дій;

визначення виконавців;

визначення організаційних заходів щодо залучення виконавців, забезпечення використання окремих засобів і проведенню тих чи інших дій;

складання письмового плану;

коригування і розвиток плану [2].

Центром планування є складання плану розслідування. Так, 85,3 % опитаних слідчих складають план розслідування за справами про шахрайство з фінансовими ресурсами; 8 % слідчих план не складають; 6,7 % респондентів складають тільки інколи.

План розслідування складається залежно від обсягу інформації, яку має в розпорядженні слідчий.

План розслідування – програма діяльності слідчого. Найбільш поширена форма плану розслідування складається із наступних елементів:

слідчі версії;

обставини, що підлягають з’ясуванню;

дії, які необхідно виконати для перевірки версії;

виконавці;

строки.

Процес розслідування поділяється традиційно на три етапи: початковий, наступний, завершальний. Отже, доречно і в плануванні розрізняти ті ж етапи, що і в самому розслідуванні.

Плануючи слідчі дії на початковому етапі розслідування, варто враховувати їх взаємодію з оперативно-розшуковими заходами, які проводяться одночасно. Дії слідчого та оперативних підрозділів органів внутрішніх справ мають бути погоджені за часом і метою.

На наступному етапі плануються не тільки дії, що допомагають зібрати докази, але й ті, за допомогою яких здійснюється перевірка доказової інформації, систематизація зібраного матеріалу, усуваються можливі суперечності. З урахуванням зібраної інформації на даному етапі коректуються версії і висуваються нові, планується призначення та проведення необхідних експертиз (судово-економічних, почеркознавчих, техніко-криміналістичних експертиз документів тощо), проведення обшуків, виїмок, очних ставок, додаткових допитів.

На завершальному етапі розслідування плануються дії, передбачені кримінально-процесуальним законом, по ознайомленню осіб із матеріалами кримінальної справи; дії, пов’язані з задоволенням заявлених клопотань; дії, визначені прокурором чи керівником слідчого підрозділу; додаткові дії, проведені за ініціативою самого слідчого в результаті оцінки зібраних доказів перед складанням обвинувального висновку.

У процесі розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами зазвичай доводиться працювати з великою кількістю фінансово-бухгалтерської документації, готувати і призначати різноманітні судові експертизи. Тому бажано включати в бригаду досвідчених слідчих. Крім того, необхідною умовою успішної роботи бригади є психологічна сумісність усіх її членів, і тому при її формуванні необхідно враховувати особисті якості кожного працівника: організаторські здібності, уміння налагоджувати контакти, схильність до кропіткої праці, до аналізу та узагальнення [5].

Шахрайство з фінансовими ресурсами вчиняється як однією особою, так і декількома, у змові з позичальником. Цей злочин можуть вчинити представники декількох підприємств (організацій), а також співробітники однієї фірми. Так, відносно співучасті злочинців, можна виділити версії:

злочинець діяв самостійно;

змова декількох осіб в межах підприємства, установи, організації;

змова декількох осіб як в межах підприємства, установи, організації, так і поза ними;

змова кредитора і позичальника. Відносно взаємодії злочинців:

злочин вчинено одноосібно;

злочин вчинено групою осіб;

злочин вчинено організованою злочинною групою.

При вчиненні шахрайства з фінансовими ресурсами завідомо неправдива інформація може міститися в різних документах, поданих у кредитну установу або державний орган. Як правило, така інформація міститься в декількох документах, а не в якомусь одному. Завідомо неправдива інформація може міститися:

в установчо-реєстраційних документах;

у фінансово-господарських документах;

у кредитному проекті;

в гарантійних документах.

Велике значення при розслідуванні злочину має пошук і виявлення майна (рухомого і нерухомого), нажитого злочинним шляхом, а також майна, що належить злочинцю, з метою забезпечення відшкодування нанесених збитків. Таке майно може знаходитися як в Україні (в одному населеному пункті або в декількох), так і за кордоном, як у самого злочинця, так і в інших осіб.

Так, залежно від наявності та місцезнаходження майна, здобутого злочинним шляхом, а також майна, що належить злочинцю, необхідного для відшкодування збитків, можна виділити наступні версії:

внески в банках;

готівка, коштовності, побутова техніка, цінні носильні речі, предмети антикваріату, вироби мистецтва та ін.;

авто- і мототехніка, плавальні засоби, літальні апарати;

квартири, будинки, інша нерухомість.

Після порушення кримінальної справи шляхом проведення слідчих дій встановлюються обставини, що входять у предмет доказування (ст. 23, 64 КПК України). До обставин, які належить з’ясувати при розслідуванні шахрайства з фінансовими ресурсами, належать: [6]

обставини створення фірми, яка одержала кредит чи пільги з оподаткування, законність її заснування, справжність пред’явлених при реєстрації фірми документів;

представлені гарантії фінансової благонадійності і забезпечення повернення кредиту, баланс, гарантійні листи, застава, страхові поліси;

оригінальність документів про право на пільгове одержання кредиту;

умови підписання кредитної угоди, відповідність руху одержаних кредитних коштів, вказаних в угоді, яка представлена як обґрунтування кредитного запиту [3];

причетність осіб до вчинення злочину;

спосіб незаконного одержання кредиту чи пільг щодо оподаткування;

справжність чи фіктивність документів, поданих для обгрунтування кредитної заявки;

достовірність чи завідома неправдивість даних про господарський чи фінансовий стан підприємства, відображений у вказаних документах;

визначення характеру і розміру збитків, завданих кредитору;

наявність причинного зв’язку між діями винних осіб та їх наслідками;

наявність чи відсутність змови між позичальником і співробітниками кредитної установи.

Розслідування будь-якого злочину відбувається в певній обстановці, яка характеризується системою фактичних та інших даних і відбиває хід та стан як провадження окремих слідчих, оперативно-розшукових та інших організаційно-технічних дій, так розслідування в цілому.

У криміналістичній літературі справедливо визначається динамічний характер слідчої ситуації. Л.Я. Драпкін зазначає, що слідчі ситуації, незалежно від їх класифікаційного групування, являють собою динамічні системи, які змінюють свій зміст, структуру і форму в результаті впливу різноманітних зовнішніх і внутрішніх факторів [6]. Слідча ситуація – це динамічний стан розслідування, що безперервно змінюється [10]. Слідча ситуація в міру заглиблення, розширення меж пізнання, поступального його руху в сторону адекватного відбиття явища, що досліджується, а також рішення інших завдань у динамічній рухомій системі розслідування переростає в нову, яка, в свою чергу, трансформується в наступну ситуацію та ін. «Вихід» із однієї слідчої ситуації, таким чином, є «входом» в іншу. Слідча ситуація перш за все обумовлює тактику слідчих дій [7]. Різноманітні підходи до розуміння слідчої ситуації, класифікації її за видами не мають особливого значення для методики розслідування злочинів, але представляють інтерес для криміналістичної тактики.

Як частина криміналістичної методики слідча ситуація виступає в рамках методики розслідування окремого виду злочину лише тоді, коли вона отримує свою типізацію. У цьому вигляді слідча ситуація впливає на формування розслідування конкретного злочину, висування версій, дозволяє намітити таке поєднання оперативно-розшукових та пошукових дій, їх черговість, які б призвели до досягнення позитивного результату. Глибокий аналіз слідчої ситуації дозволяє впорядкувати складний процес розслідування, намітити орієнтири та ефективні методи пізнання істини, зосередити зусилля слідства на найперспективніших напрямах з урахуванням висунутих версій.

У слідчій практиці відзначається повторюваність ситуацій, що створює передумови для їхньої типізації. При всій індивідуальності і неповторності конкретного злочину ми можемо знайти в ньому ознаки, характерні для певного виду злочинів. Сукупність даних про злочин і умови, в яких здійснюється розслідування в кожний окремий момент, створюють слідчу ситуацію, котра є похідною до групи однорідних злочинів, тобто типовою.

Типізація слідчих ситуацій дозволяє:

висунути найбільш обґрунтовані слідчі версії і визначити (скоректувати) напрями подальшого ходу розслідування у потрібному для справи напрямку;

накреслити оптимальний набір слідчих та оперативно-розшукових дій і цілеспрямовану їх черговість з метою належного розвитку ситуації;

звести до мінімуму число методичних рішень слідчого, основаних на пробах і можливих помилках [8].

Знання типових ситуацій дозволяє не тільки передбачити їх виникнення у відповідних умовах як закономірних, але і вибирати такі тактичні прийоми, які є найбільш оптимальними.

В основу типізації слідчих ситуацій на початковому етапі розслідування можуть бути покладені різноманітні критерії:

обсяг і зміст даних, що лежать в основі порушення кримінальної справи;

визнання злочинцем своєї вини і бажання співпрацювати з органами слідства;

кількість можливих співучасників злочину;

стосунки, що склалися між учасниками розслідування;

джерело одержаної інформації про вчинене шахрайство з фінансовими ресурсами тощо. Інформація про вчинене шахрайство з фінансовими ресурсами може бути також одержана в результаті:

заяв чи повідомлень підприємств, установ, організацій, службових осіб, представників влади, громадськості чи окремих громадян;

явки з повинною особи, що вчинила злочин;

повідомлення, опублікованого в засобах масової інформації;

розслідування іншої кримінальної справи [9].

Так, узагальнення кримінальних справ показує, що інформація про вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами, крім оперативних джерел, також поступала:

із заяв представників кредитно-фінансових установ – 8,2%;

із повідомлень державних органів – 1,5%;

у результаті розслідування іншої кримінальної справи – 4, 5 %;

із заяв представників підприємства (установи) позичальника – 6,7%.

При анкетуванні слідчих МВС України 37,3% показали, що інформація про вчинене шахрайство з фінансовими ресурсами надійшла до них із заяв представників кредитно-фінансової установи; 8 % – із повідомлень державних органів; 22, 6 % – у результаті розслідування іншої кримінальної справи; 1,3% – із повідомлень у засобах масової інформації; 16 % – із заяв представників підприємства (установи) позичальника.

При розслідуванні шахрайства з фінансовими ресурсами на початковому етапі слідчим мають бути проведені такі слідчі дії, як виїмка документів, обшук, допит, очна ставка, накладання арешту на майно та рахунки юридичних осіб, слідчий огляд документів, призначення судових експертиз. Так, узагальнення кримінальних справ за даною категорією злочинів пока-зало, що виїмки зустрічались у 100 % кримінальних справ; обшуки – у 59,1 %; допити – у 100 %; слідчий огляд документів – у 85,6 %; очні ставки – у 56,8 %; огляд приміщень, ділянок місцевості, що не були місцем події, – у 14 %; накладання арешту на майно приватних осіб – у 78,8 %; накладання арешту на грошові внески приватних осіб в банках – у 18,8 %; накладання арешту на рахунки юридичних осіб – у 21,8 %; відтворення обстановки та обставин події – у 2,7 %; пред’явлення осіб для впізнання – у 1,5 %; технічної експертизи документів – у 12,7 %; призначення ревізій після порушення кримінальної справи – у 75 %; призначення судово-почеркознавчої експертизи – у 52,2%; судово-економічної – у 29,7%; товарознавчої – у 3,5 %; будівельно-технічної – у 1%; психіатричної – у 0,5%.

До числа невідкладних початкових слідчих дій відноситься виїмка документів. Порядок проведення виїмки регламентується ст. 178 – 186, 1871 – 189 КПК України.

Результати анкетування слідчих МВС України показали, що при розслідуванні шахрайства з фінансовими ресурсами, виїмки документів у кредитно-фінансових установах проводили 95 % опитаних респондентів. Узагальнення кримінальних справ про шахрайство з фінансовими ресурсами дозволило одержати такі результати. Ефективність проведення виїмок в кредитно-фінансових установах виявилась у 88,8 %. Виїмки у позичальника проводили 75,8 % слідчих. Узагальнення кримінальних справ показало, що виїмка у позичальника проводилась в 54,9 %. Ефективність виїмки виявилась у 80% випадків; останні 20% виявились неефективними.

Відповідно до ст. 179 КПК України посадові особи і громадяни не мають права відмовитися пред’явити чи видати документи або їх копії, а також інші предмети, які вимагає слідчий під час виїмки. У випадку одержання відмови слідчий має право провести примусову виїмку відповідно до ч. 4 ст. 178 КПК України з дотриманням порядку, встановленого ч. 5 ст. 177 КПК України.

Важливим способом одержання доказової інформації є обшук, процесуальний режим якого визначений ст. 177, 179 – 186, 188, 189 КПК України. У справах про шахрайство з фінансовими ресурсами основними об’єктами пошуку є документи (ділові, бухгалтерські, засвідчення особи, підтверджуючі право володіння будь-яким майном, листи, чернетки), записні телефонні книжки, роздрукування з факсів, дискети з інформацією, печатки і штампи, пристосування для їх виготовлення, а також грошові кошти, коштовності, предмети антикваріату, кредитні картки, цінні папери – все те, що може бути використано для відшкодування нанесених збитків. Крім того, предмети, заборонені у вільному обігу, вилучаються незалежно від їх відношення до справи.

При розслідуванні шахрайства з фінансовими ресурсами існує необхідність проведення серії обшуків у службових приміщеннях і на квартирах підозрюваних. Такі обшуки отримали назву групових. Обшук у багатьох випадках проводиться в ситуації тактичного ризику, коли допускається ймовірність настання негативних наслідків.

До проведення обшуку необхідно зібрати орієнтуючу інформацію, яка містить:

інформацію відносно приміщення, його розташування, особливості підходів, входів, виходів, якщо завдання обшуку – обшук приміщення;

інформацію про обшукувану особу, що дозволяє слідчому одержати уявлення про професійні та інтелектуальні риси особи, які можуть бути використані для приховування об’єктів, які необхідно відшукати [5]. З’ясування даних про особу стосовно характеристик, які важливі для обшуку, виявляється в зборі інформації про:

професію особи;

її звички;

захоплення;

коло друзів і родичів;

антипатії і симпатії;

можливості приховування в службових та інших приміщеннях [11].

Обшук – це складна, трудомістка слідча дія, яка вимагає участі у ній різних спеціалістів, що викликається необхідністю:

застосування пошукових приладів (металошукача, рентгенівської установки та ін.) для виявлення прихованих об’єктів і тайників;

використання особливих технічних засобів для фіксації процедури і результатів обшуку;

виконання доручень, що вимагають вузькофахових знань і навичок (електромонтера, верхолаза тощо);

розпізнавання суті різноманітних предметів та об’єктів;

визначення місць приховування предметів і коштовностей, які шукаються [8];

одержання консультацій слідчим з питань, що виникають при проведенні обшуку (наприклад, про способи вилучення інформації з комп’ютера, поводження з електронною технікою тощо).

У зв’язку з тим, що основним предметом обшуку при розслідуванні шахрайства з фінансовими ресурсами є документи, що містять фінансово-господарські дані, значну допомогу може надати спеціаліст – бухгалтер, який проконсультує про призначення тих чи інших документів, допоможе відібрати із числа виявлених необхідні, виходячи із специфіки бухгалтерського, оперативного і статистичного обліків, які використовуються на даному підприємстві.

За допомогою допиту слідчий не тільки одержує дані про подію злочину і пов’язані з ним обставини, але й використовує результати допиту для встановлення фактів, раніше йому невідомих, перевіряє і оцінює їх, висуває нові версії [10]. Допиту підлягають:

директор і головний бухгалтер фірми-позичальника;

представники кредитно-фінансової установи (члени правління, співробітники кредитного відділу, служби безпеки, інші особи, що займалися наданням кредиту);

особи, вказані в документах, вилучених під час виїмки чи обшуку, як партнери по бізнесу;

інші особи, відносно яких наявна інформація про те, що вони володіють необхідними даними (колеги по роботі, секретарі, машиністки, іншій допоміжний персонал, родичі, друзі).

Ефективне розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами неможливе без участі спеціалістів. Специфіка розслідування даного злочину обумовлює необхідність якомога ширшого залучення спеціалістів для консультації та участі в проведенні окремих слідчих дій.

Потреба в допомозі спеціаліста-консультанта виникає на початковому етапі розслідування, коли слідчому необхідно одержати консультацію зі спеціальних термінів та економічних категорій, механізму господарювання, суті господарських процесів та операцій, оцінки економічної діяльності, вказівок, рішень, у зв’язку з аналізом стану обліку, звітності, механізму їх формування, правильності їх складання, вивчення порядку обліку і руху товарно-матеріальних цінностей, фінансів, відбиття в документах фактів, що мають ознаки порушень економічних процесів. Спеціаліст допоможе слідчому виявити і простежити порушення економічних зв’язків у діяльності суб’єктів господарювання, поставити питання експерту, визначити завдання ревізорам.

Предметом консультації із спеціалістом в банківській сфері може бути:

а) з’ясування виду реквізиту і ступеня належності того чи іншого документа до фінансово-кредитної операції;

б) механізм руху документів і фіксація їх у кредитних установах;

в) порядок збереження документів і умови їх отримання;

г) можливість використання технічних засобів для одержання чи виготовлення документів [3].

Спеціаліст у галузі бухгалтерського обліку може надати консультації з приводу:

процедури руху грошових коштів;

документального фіксування і обліку фінансових операцій;

бухгалтерської звітності;

- нормативних актів, що регулюють відношення в галузі бухгалтерського обліку і оподаткування;

постановки запитань на допиті;

підбору необхідних для пред’явлення документів тощо. До участі в слідчих діях спеціалісти залучаються при:

недостатньому оволодінні слідчим прийомами і засобами швидкого і якісного виконання тієї чи іншої роботи, яка вимагає спеціальних знань і навичок;

одночасному застосуванні низки засобів криміналістичної техніки;

- необхідності виконати великий обсяг роботи, яка вимагає спеціальних знань і навичок. У зв’язку з тим, що розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами пов’язано з використанням документів бухгалтерського, економічного і статистичного обліків, а також з товарно-матеріальними цінностями, участь спеціаліста-бухгалтера, товарознавця, економіста під час виїмки, обшуку, огляду обов’язкове як гарантія того, що будуть вилучені всі необхідні документи, що стосуються кримінальної справи, а також будуть забезпечені умови збереження речових доказів [5].

Виходячи із зазначеного вище, можна дійти висновку, що діяльність по розкриттю та розслідуванню шахрайства з фінансовими ресурсами неможлива без чіткої організації. Організація розслідування складається зі вчасної розробки узгодженого плану необхідних заходів; налагодження взаємодії між слідчим, оперативними працівниками, фахівцями; забезпечення слідчо-оперативної групи кваліфікованим керівництвом; забезпечення проведення регулярних оперативних нарад слідчою групою; налагодження систематичного обміну інформацією і звітністю про результати роботи слідчої групи і кожного слідчого; забезпечення необхідних умов роботи.

В організації розслідування злочину велике значення має планування. Правильно організоване планування дає можливість проводити розслідування цілеспрямовано, дозволяє закінчити слідство в установлені законом строки, дисциплінує слідчого, забезпечує повноту та об’єктивність слідства, сприяє одержанню максимуму ефекту при найменшій затраті слідчим часу, сил і коштів. Завдяки плануванню упорядковується процес розслідування злочину.

Розслідування будь-якого злочину відбувається в певній обстановці, яка характеризується системою фактичних та інших даних і відбиває хід та стан як провадження окремих слідчих, оперативно-розшукових та інших організаційно-технічних дій, так і розслідування в цілому.

При розслідуванні шахрайства з фінансовими ресурсами слідчими повинні бути проведені такі слідчі дії, як виїмка документів, обшук, допит, очна ставка, накладання арешту на майно та рахунки юридичних осіб, слідчий огляд документів, призначення судових експертиз.

Список використаної літератури:

Балугина Т.С. Проблема следственных ситуаций в криминалистической литературе // Правоведение. – 1983. – № 1.

Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. От теории к практике. – М., 1988.

Величкин С.А. Организация и планирование следователем взаимоотношений и деятельности лиц, участвующих в производстве следственных действий // Версии и планирование расследования. – Свердловск, 1985.

Гавло В.К. Теоретические проблемы и практика применения методики расследования отдельных видов преступлений. – Томск, 1985.

Герасимов И. Следственные ситуации на первоначальном этапе расследования // Соц. законность. – 1977. – № 7.

Гусаков А.Н., Филющенко А.А. Следственная тактика (в вопросах и ответах): Учеб. пособие. – Свердловск, 1991.

Драпкин Л.Я. Основы криминалистической теории следственной ситуации: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12. 00. 09. – М., 1987

Копылов И.А. Следственная ситуация и тактическое решение: Учеб. пособие. – Волгоград, 1988.

Лисиченко В.К., Батюк О.В. Следственная ситуация и ее значение в криминалистике и следственной практике // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1988. – Вып. 36.

Матусовский Г.А., Сущенко В.Н. Организация работы аппаратов дознания и предварительного следствия органов внутренних дея. – Х., 1983.

Хань Г.А. Планування розслідування як основа оптимізації слідчої діяльності // Вісник Луган. ін-ту внутр. справ МВС України. – 2000. – Вип. 4.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук