Головна Наукові статті Криміналістика СПІВВІДНОШЕННЯ ТАКТИКИ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОВЕДЕННЯ СЛІДЧОЇ ДІЇ

СПІВВІДНОШЕННЯ ТАКТИКИ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОВЕДЕННЯ СЛІДЧОЇ ДІЇ

Наукові статті - Криміналістика
419

С. Ф. ДЕНИСЮК,

доктор юридичних наук, доцент, Голова Державної податкової адміністрації в Харківській області

СПІВВІДНОШЕННЯ ТАКТИКИ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОВЕДЕННЯ СЛІДЧОЇ ДІЇ

На основі аналізу юридичної літератури виділено підходи до співвідношення тактики та ор­ганізації проведення слідчої дії. Організацію стосовно тактики визначено як стратегію. Обгрунтовано необхідність знаходження досліджуваних категорій в єдиному розділі криміналістичної тактики.

На успішний результат слідчої дії впливає велика кількість факторів. Одними з його головних складників є тактика та організація, що визначають якість, раціональність окремих дій і заходів у системі слідчої дії. Проте, будучи спрямованими на досягнення єдиної мети, вони мають різне внутрішнє наповнення та завдання.

Тактика слідчих дій та деякі питання організації їх проведення були предметом ґрунтовного дослідження багатьох учених-криміналістів: Р. С Бєлкіна, В. П. Бахіна, А. Ф. Волобуєва, В. Г. Гончаренка, О. М. Васильєва, В. Д. Зеленського, В. О. Коновалової, В. І. Комісарова, В. С Кузьмичова, М. В. Салтевського, М. І. По-рубова, В. А. Образцова, В. Ю. Шепітька тощо. Однак у більшості випадків організація слідчої дії не виділяється, а часто навіть подається як тактика її проведення, у зв'язку з чим виникає плутанина та дискусії. Тому мета даної роботи -на основі аналізу юридичної літератури, ви­значити співвідношення тактики та організації проведення слідчої дії.

На початку нашого дослідження необхідно з'ясувати основні поняття. У багатьох підруч­никах з криміналістики тактика подається як система наукових положень і рекомендацій щодо організації та планування досудового і судового слідства, які розробляються на основі визначення оптимальної лінії поведінки осіб, прийомів п

ровадження слідчих і судових дій спрямованих на збирання і дослідження доказів та встановлення обставин, що сприяли вчиненню злочину [1, с 131]. З визначення видно, що до криміналістичної тактики включають і організацію слідства.

Якщо перше поняття є відносно усталеним, то визначення другого має гострий дискусій­ний характер. Серед усього найбільш вдалим уважаємо тлумачення О. В. Олішевського, за яким організація розслідування злочинів - це допоміжна до розслідування діяльність, що здійснюється шляхом упорядкування елементів розслідування та створення сприятливих для нього умов [2, с 77]. Нерозривно пов'язаними з даною дефініцією є рівні реалізації даного виду діяльності. Так, найбільш пошире­ною є думка про виділення чотирьох рівнів організації розслідування злочинів: 1) вищий рівень, який має своїм об'єктом розслідування як специфічну форму діяльності органів досудового слідства й дізнання всіх відомств і має абстрактний характер; 2) «управлінський» рівень, коли організація розслідування злочинів становить собою управління певним родом діяльності як основна функція слідчого апара­ту й підрозділів дізнання органів внутрішніх справ; 3) рівень криміналістичної методики; 4) тактичний рівень [3, с 363-365].

Як бачимо, організація на двох перших рів­нях виходить далеко за межі науки криміналіс­тики, однак решта пронизує її, міститься в кожному з її традиційних розділів. До предмета нашого дослідження входить лише площина криміналістичної тактики, тобто організація слідчої дії, яка має визначальне значення для всього процесу розслідування.

Організувати слідчу дію - це означає, на думку В. Д. Зеленського, визначити її цілі, міс-це, конкретний час, учасників, створити умови, підготувати (мобілізувати) учасників [4, с 44]. Зміст організації слідчої дії, на погляд автора, структурно виглядає так: прийняття слідчим рішення про проведення конкретної слідчої дії (на основі вивчення матеріалів кримінальної справи, іншої інформації); визначення структури слідчої дії (цілі, місця, часу, змісту, учасників); збір додаткової інформації (за необхідності); самопідготовка слідчого; складання плану слідчої дії; проведення дій зі створення умов для слідчої дії (підготовка технічних засобів та інше); запрошення учасників, їхній інструктаж і мобілізація; керівництво слідчою дією; забезпечення зв'язку з іншими діями [5, с 91-92].

Організація проведення слідчої дії, на думку Р. С. Бєлкіна, є комплексом заходів, що забезпечують вибір і застосування в конкретній слідчій ситуації найбільш ефективних і доці­льних техніко-криміналістичних і тактичних засобів і прийомів для досягнення цілей даної слідчої дії [6, с 451].

В. А. Сас та А. П. Гель під організацією слі­дчої дії розуміють створення в розрахунку на певну ситуацію оптимальних умов для використання доцільних тактичних прийомів з метою одержання, перевірки і застосування фактичних даних, встановлення істини [7, с 415].

Представлені для порівняння визначення є досить схожими, деяка різниця в наборі елеме­нтів дефініції зумовлена особистими бачення-ми авторів, але все зазначене можна звести до родового поняття «організація розслідування злочинів», поданого вище.

Організація слідчої дії має тісні кореляційні звязки з тактикою його проведення, що зумов­лює необхідність їх розмежування. Останнє обумовлено не суто теоретичними потребами -встановлення меж сприятиме предметному й повному розробленню проблем криміналісти­чної тактики, а для практики - логіку і чіткість розуміння способу побудови та проведення слідчої дії.

Таким чином, на основі аналізу юридичної літератури можна виділити наступні підходи до співвідношення тактики та організації про-ведення слідчої дії: 1) тактика містить органі­зацію; 2) організація містить тактику; 3) тактика та організація - окремі частини; 4) існування організаційно-тактичних заходів, які не відносяться ні до тактики слідчих дій, ні до організації їх проведення.

Зупинімось детальніше на їх аналізі. Слідча тактика, як відзначає В. П. Колмаков, рекомендує ряд методів підходу до організації слідчої дії: планування підготовчих заходів, що забезпечують ефективність і доцільність використання всього криміналістичного арсеналу при провадженні огляду, обшуку, допиту та інших слідчих дій, вибір моменту їх здійснення, творчий підхід у конкретній ситуації до вибору напрямку розслідування, поєднання в ньому слідчих, оперативних і спеціальних сил і засобів, використання допомоги громадськості [8, с 410-411].

На наш погляд, організація і тактика слідчої дії є різними поняттями, наповнені різним змі­стом, проте об'єднані для досягнення єдиної мети - успішного проведення слідчої дії. Тому вважаємо за необхідне підтримати думку В. Д. Зеленського, який вбачає основну відмінність організації слідчої дії від тактики її про­ведення в предметах дослідження: в організації - створення структури слідчої дії і умов для його оптимального проведення; у слідчій тактиці - вироблення найбільш раціональних спо­собів здійснення слідчої дії [4, с 57].

Прихильники другого підходу визначають, що тактика проведення процесуальної дії є більш вузьким поняттям щодо організації його прове­дення та співвідноситься з ним як окреме з загальним, будучи при цьому його елементом [9, с 424]. По-перше, така думка суперечить традиційній побудові структури криміналістики, що складалась протягом досить тривалого часу. По-друге, тактика проведення слідчої дії не може бути елементом організації, оскільки во­ни хоч і об'єднані єдиною метою, але мають різну сутність.

Стосовно третього підходу до співвідношен­ня тактики та організації проведення слідчої дії, то деякі автори взагалі вважають, що їх слід по-давати окремо один від одного. Зокрема, на думку О. Г. Філіппова, організація розкриття й розслідування злочинів це самостійний розділ криміналістики, що складається з наукових положень і рекомендацій з планування розслідування, взаємодії слідчого з оперативно-розшуковими апаратами та іншими службами органів внутрішніх справ, використання допомоги громадських організацій і населення та інших напрямів роботи слідчого, що мають переважно організаційний характер, тобто забезпечують максимальну ефективність роботи з розкриття, розслідування та попередження злочинів, незалежно від виду чи групи [10, с 122].

Спроби виділити питання організації в самостійний розділ криміналістики проводись неодноразово, однак у силу об'єктивних при­чин не знайшли підтримки серед науковців. Теоретичне дослідження організаційних і тактичних елементів свідчить про різний їх зміст та обсяг, але у практичній діяльності з розслі­дування злочинів вони тісно взаємодіють. То­му розділяти організаційні й тактичні заходи досить складно і недоцільно. Однак для вче­них, які працюють над проблемами криміналі­стичної тактики, таке розмежування сприятиме недопущенню підміни розроблюваних тактич­них рекомендацій загальними питаннями організації слідчих дій.

Існує також четверта точка зору, відповідно до якої співвідношення організаційних і тактичних аспектів у структурі слідчої дії полягає в їх частковому суміщенні, оскільки поряд із застосуванням власне організаційних заходів і тактичних прийомів існує ряд заходів спільного організаційно-тактичного характеру, які однаковою мірою можуть належати як до тактики слідчих дій, так і до організації їх проведення. їх тісний зв'язок та взаємозалежність дозволяє під час розслідування злочину забезпечувати доці­льне й ефективне провадження слідчих дій, отримувати необхідну доказову інформацію, але при цьому слід не допускати підміни організаційних і тактичних положень один одним [11, с 115]. Однак, на жаль, які саме заходи нале­жать лише до організаційно-тактичних і не на-лежать ні до тактики слідчих дій, ні до організації їх проведення цитований нами автор не визначає. На основі такої думки, не підкріпленої конкретними прикладами, важко зробити висновок про право на першість такого підходу.

Різноманітність зазначених та проаналізо­ваних підходів зумовлена недостатньою роз­робкою питань організації розслідування зло­чинів, дискусія в науковій літературі далеко не завершиться даним дослідженням. Однак для чіткості розуміння порушеної проблематики на прикладі огляду місця події розглянемо, які саме дії належать до тактики чи організації її проведення. До тактичних прийомів огляду місця події належать: зіставлення первісних даних та обстановки місця події з метою вияв­лення слідів злочину; аналіз окремих слідів на місці події; моделювання події, що відбулася; використання уявної реконструкції окремих елементів події; зіставлення модельованої події і реальної картини місця події; зіставлення слідів із довідковими даними; зіставлення слідів, виявлених на місці події, між собою; зістав­лення даних місця події з доказами, точно встановленими у справі тощо.

У свою чергу, до організаційних заходів огляду місця події можна віднести: визначення дати, часу доби і найбільш доцільного моменту початку провадження дії; підбір та вивчення необхідних матеріалів справи, аналіз відомостей про об'єкт тактичного впливу; розгляд пи­тання про коло учасників дії та забезпечення їх участі (залучення необхідних спеціалістів, оперативних працівників тощо); ужиття заходів з належного технічного забезпечення дії (засобами криміналістичної, оперативної та іншої техніки, засобами зв'язку, транспортом тощо); визначення методів попередження та нейтралізації можливих негативних наслідків слідчої дії; огородження й охорону території тощо.

Даний приклад переконливо демонструє співвідношення тактики та організації проведення слідчої дії, можливості та необхідності поділу заходів на відповідні паралельні, взаємовизначальні групи.

Таким чином, із зазначеного вище можна зробити наступні висновки. По-перше, якщо взяти умовно замкнену систему проведення слідчої дії, то організацію щодо тактики слід розуміти як стратерію. Стратегія як найважливіша частина військової науки - це мистецтво ведення великих операцій і війни в цілому, визначає напрям основного удару з таким розрахунком, щоб вирішити наперед характер опе­рацій на весь період війни. Тактика - це частина стратегії, що визначає шляхи й засоби, форми і способи боротьби, найбільш відповідні конкретній обстановці в даний момент і які найвірніше забезпечують успіх. Для слідчої дії це означає: стратегія вирішує напрямок її про­вадження, а тактика - прийоми, які спрямовані на збирання й дослідження доказів, встановлення обставин, що сприяли вчиненню злочину.

Оскільки стратегія і тактика припускають відповіді на два важливих питання: що робити і як робити, - то стосовно проведення слідчої дії на перше питання дає відповідь організація, а на друге - тактика. Тут необхідно чітко розуміти, що досліджувані поняття є невід'ємними, мають дуже тісні взаємозв'язки, а підвиди дія­льності, які вони відображають визначаються одне одним.

По-друге, для більш глибокого теоретичного дослідження проблем криміналістичної тактики зручніше відокремлювати тактичні рекомендації від загальних питань організації слідчої дії, щоб не допускати підміни цих категорій.

По-третє, в діяльності практичних підрозділів правоохоронних органів, а також у навчальному процесі підготовки їх працівників тактика та організація проведення слідчої дії повинні подаватися паралельно і знаходитись у єдино­му розділі криміналістичної тактики.

До перспективних напрямків дослідження тактики та організації проведення слідчої дії слід віднести питання, пов'язані з організацією проведення кожної окремої слідчої дії та їх взаємозв'язок із криміналістичною тактикою.

Список використаної літератури

Криміналістика : підручник / [кол. авт. : В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова, В. А. Журавель та ін. ; за ред. В. Ю. Шепітько]. - 4-е вид., перероб. і доп. - X. : Право, 2008. - 464 с

Олішевський О. В. Поняття організації розслідування злочинів / О. В. Олішевський // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2009. - № 4 (47). - С. 75-79.

Белкин Р. С. Курс советской криминалистики : учеб. пособие : в 3 т. Т. 2. Частные криминалистические теории/ Р. С. Белкин. - М. : Акад. МВД СССР, 1978. - 412 с.

Зеленский В. Д. О–ганизация расследования п.еступлений. Криминалистические аспекты : моно­графія / В. Д. Зеленский. Ростов н/Д : Изд-во Ростов ун-та, 1989. - 152 с.

Криминалистика : учеб. для в–зов / [под общ. ред. Е. П. Ищенко, А. Г. Филиппова ; под ред. В. Д. Зеленского, Г. М. Меретукова]. М. : Высш. образование, 2007. – 743 с.

Белкин Р. С. Курс криминалистики : учебн. пособ: в 3 т. Т. 2. Частные криминалистические теории / Р. С. Белкин. - М. : Юристъ, 1997. - 464 с.

Сас В. А. Організація дізнання і криміналістичне забезпечення слідчих дій у місцях позбавлення волі / В. А. Сас, А. П. Гель // Держава і право. - 2001. - Вип. 10. - С 114-421.

Колмаков В. П. Расследование убийств: следственный осмотр: Идентификационные действия сле­дователя: Введение в курс советской криминалистики (избранные труды по криминалистике) / В. П. Кол-маков. - Одесса : Юрид. лит., 2008. - 448 с.

Справочник следователя / [В. Н. Григорьев, А. В. Победкин, В. Н. Яшин, Ю. В. Гаврилин]. - М. : Эксмо, 2008. - 752 с.

Криминалистика: Схемы и комментарии : учебник / под ред. А. Г. Филиппова. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : Юриспруденция, 2001. - 240 с.

Чорноус Ю. М. Слідчі дії: поняття, сутність, напрями розвитку та удосконалення : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Чорноус Юлія Миколаївна. - К, 2005. - 245 с

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук