586

---

ПАТРЕЛЮК Д.А.,

науковий співробітник відділу організації наукової роботи Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

ФІКТИВНІ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ЕЛЕМЕНТ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ (ВІДМИВАННЯ) КОШТІВ, ЗДОБУТИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ

У процесі трансформації національної економіки збільшується частка тіньових, кримінальних капіталів, власники яких намагаються їх легалізувати. Як наслідок, відбувається проникнення таких коштів у різні сфери економіки країни, здійснюється приховування частини доходів, що призводить до зменшення податкових надходжень до бюджету. Проблема відмивання «брудних» грошей набула глобального характеру та викликає стурбованість світової спільноти.

Актуальність досліджуваної теми зумовлена постійним ускладненням схем легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, необхідністю об’єднання зусиль правоохоронних органів різних країн у процесах запобігання та протидії відмиванню. Крім того, актуальність статті підсилюється тим, що боротьба з цим негативним явищем є однією з обов’язкових умов, які випливають із міжнародних правових актів та угод, зокрема, Конвенції Ради Європи «Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом та про фінансування тероризму», Директиви Європейського парламенту та Ради Європи «Про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання коштів та фінансування тероризму», Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) та інших документів.

Актуальність обраної теми визначена в Концепції розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму на 2005 – 2010 роки, затвердженій Розпор

ядженням Кабінету Міністрів України № 315-р від 3.08.2005 р. «Боротьба з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванням тероризму є невід'ємною складовою боротьби із злочинністю, що набула сьогодні особливої актуальності. Глобалізація світових господарських зв'язків та впровадження у фінансову сферу новітніх технологій одночасно з розвитком суспільства підвищують уразливість міжнародної фінансової системи, що дає змогу злочинцям у різних державах легалізувати незаконні доходи і фінансувати тероризм» [1].

У юридичній літературі питанням протидії легалізації злочинних доходів приділялась увага в роботах М.В. Салтевського, В.Ю. Шепітька, А.П. Шеремета, В.П. Головіної, П.П. Андрушка, В.І. Борисова, М.В. Бондаревої, Б.С. Болотського, О.О. Дудорова, Е.А. Іванова, Ю.В. Короткова, В.В. Лаврова, А.А. Музики, В.О. Навроцького, І.Б. Осмаєва, В.М. Поповича, Б.Г. Розовського, Є.Л. Стрельцова, О.О. Чаричанського, А.А. Шебунова й інших вітчизняних і зарубіжних авторів.

Метою написання цієї статті є комплексне теоретичне дослідження діяльності фіктивних підприємств як елементу криміналістичної характеристики легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом. Відповідно до поставленої мети завданнями роботи стануть:

дослідження поняття легалізації (відмивання) коштів, здобутих злочинним шляхом;

характеристика основних способів легалізації коштів за допомогою фіктивних фірм;

аналіз окремих методів, які використовуються фіктивними фірмами на різних стадіях вчинення злочину;

надання класифікації фіктивних фірм за різними критеріями.

У сучасних умовах джерелом отримання кримінальних доходів, окрім наркобізнесу, може бути незаконний обіг чи утримання притонів, контрабанда, незаконна приватизація, ухилення від сплати податків, розкрадання в різних сферах фінансово-господарської діяльності та інші правопорушення [6, с. 663].

Відповідно до Конвенції Ради Європи «Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму» легалізація визначена як процес, у ході якого кошти, отримані в результаті незаконної діяльності, розміщуються, переводяться чи іншим чином пропускаються через фінансово-кредитну систему або інвестуються іншим чином в економічну діяльність, повертаючись до власника у вигляді цілком легальних доходів [6, с. 663].

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» легалізація (відмивання) доходів являє собою вчинення дій, спрямованих на приховування чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів або іншого майна, за умови усвідомлення особою, що вони були доходами, з метою надання правомірного вигляду володінню, користуванню або розпорядженню доходами або дій, спрямованих на приховування джерел походження таких доходів [2].

Найбільш розповсюджені у 2004 – 2005 рр. тенденції, схеми та способи легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, були узагальнені Держфінмоніторингом і затверджені наказом від 27.12.2005 р. № 249 під міжнародною назвою «типології» [4].

Головна проблема полягає в тому, що злочинці повсякчас винаходять нові способи перетворення злочинних грошей в цілком легальні. За розвитком ідей та технологій вони завжди йдуть на крок попереду правоохоронних структур, покликаних з ними боротися. Шахраї постійно змінюють і валюту, і способи легалізації грошей, а також використовують міжнародні фінансові організації для відмивання злочинних прибутків.

Практично для всіх механізмів відмивання грошей характерним є використання фіктивних фірм, тобто суб’єктів фінансово-господарської діяльності. Фіктивні фірми широко використовуються в процесі відмивання грошей і фінансування терористичної діяльності для приховування незаконної природи отриманих коштів.

Фіктивне підприємництво визначається у ст. 205 КК України 2001 р. як створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона [3]. В сучасних умовах фіктивне підприємництво, порушує стабільність господарського обороту, дискредитує підприємницьку діяльність, завдає майнової шкоди юридичним і фізичним особам, розширює масштаби недобросовісної конкуренції, створює передумови для ухилення від сплати податків і зборів, незаконної конвертації безготівкових коштів у готівку, що в свою чергу сприяє легалізації «брудних» коштів. При цьому кримінально-правове визначення фіктивного підприємництва не позбавлене істотних вад, а податкове законодавство (п. 18. ст. 2 Закону від 21 грудня 2000 р. із змінами № 2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджета-ми та державними цільовими фондами») лише згадує поняття «фіктивна юридична особа», проте його зміст не розкриває.

У літературі можна почерпнути певний перелік можливих способів легалізації доходів з використанням фінансово-господарської діяльності. Це створення:

фіктивних фірм та здійснення через них різних правочинів та угод, в першу чергу недійсних (в тому числі фіктивних, удаваних);

лжебанків, конвертаційних центрів [8];

підприємств зі змішаною формою власності та розміщення їх філій в офшорних зо-нах;[7, с. 92]

торговельних компаній та підприємств спеціально для відмивання коштів [9];

системи використання некомерційних організацій (закладів освіти, спорту, культури, громадських організацій) для легалізації за допомогою спонсорських проектів [5, с. 268].

На підготовчому етапі злочину в більшості випадків відпрацьовується спосіб приховування легалізації (відмивання) грошових коштів, здобутих злочинним шляхом. Спосіб приховування, як правило, пов'язаний з підробленням фінансової та бухгалтерської документації; незаконною переадресацією грошових сум з рахунків однієї підставної фірми на іншу; веденням фінансово-господарської діяльності через «підставні» (фіктивні) фірми чи фірми-посередники, укладаючи дійсні правочини та угоди, надаючи операціям з легалізації вигляд цивільно-правових відносин.

На першому етапі – «розміщення» (placement) – грошові кошти розміщуються на підприємствах, в котрих значні суми готівки є звичайним явищем (ресторани, бари, готелі, компанії, торгові фірми та ін.). При цьому існує дві основні схеми: перша – розміщення незаконних доходів (злиття) в масу законних операцій фірми, яка реально існує. Друга – створення фіктивної фірми, котра не веде реальної діяльності та в якості фінансової звітності показує легалізовані кошти.

На другому етапі легалізації доходів – «нашарування» (layering) – відбувається відрив незаконних доходів від їх джерела шляхом створення складного ланцюга фінансових операцій, спрямованих на маскування аудиторського сліду [5].

Якщо на стадії «розміщення» (placement) суми нелегальних коштів були успішно отримані на рахунки фіктивною фірмою та не виявлені, то розслідування подальшої легалізації коштів утруднюється. Складні фінансові операції проводяться багаторазово, накладаючись одна на одну з метою ускладнити роботу правоохоронних органів з відшукування незаконних фондів, що підлягають конфіскуванню, та джерел таких фондів.

Методи, що можуть бути використані фіктивною фірмою на стадії «нашарування»:

переведення готівкових коштів у грошові інструменти. Після успішного розміщення грошових коштів на рахунках, фірмилегалізатори якомога швидше намагаються перетворити їх на грошові інструменти (банківські чеки, акції, облігації, векселі, грошові перекази, дорожні чеки). Це значно полегшує вивезення незаконних коштів за межі країни;

купівля та перепродаж майна. Відмивач грошей розміщує їх у майно, останнє з часом може бути перепродане в межах країни або вивезене за кордон для продажу. Це призводить до подвійного результату: по-перше, ускладнюється пошук легалізатора, по-друге, ускладнюється пошук та можливість конфіскації майна.

електронний переказ коштів. Один з центральних методів на стадії нашарування, перевагами якого є швидкість, мінімальний аудиторський слід, висока анонімність при переказах значних грошових сум [5, с. 31].

На третьому етапі – «інтеграція» (integration) – відбувається надання вигляду легальності доходам, здобутим злочинним шляхом. На цій фазі гроші отримують «нове» легальне джерело та входять у фінансову систему та інвестиційну діяльність.

Можливі методи цієї стадії:

продаж нерухомості. Нерухомість, що була придбана на попередній стадії, продається, отримані кошти вже є легально отриманою виручкою. Можливий варіант з купівлею неприбуткового бізнесу для того, аби показати його активну діяльність.

викривлення цін торговельних операцій. Існують дві схеми: завищення цін та заниження цін в документах;

підставні компанії та кредити. Фонд грошових коштів, що є незаконним, може бути представленим у вигляді кредитів. При цьому кредитором може виступати інша формально незалежна, але фактично контрольована злочинцями фірма. Вона може бути реальною або фіктивною.

Проаналізувавши вищевикладене, можна розробити класифікацію фіктивних фірм, що використовуються для легалізації грошових коштів. Їх можна розділити за наступними критеріями.

1) За часом існування:

ті, що створюються для разової легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом. Такі фірми зареєстровані з використанням корупційних зв’язків у відповідних державних органах на підставну особу, померлого, особу без визначеного місця проживання, викрадений чи підроблений паспорт. Фірми, як правило, уникають постановки на податковий облік, проте за звітний період пропускають значні суми, мають свою печатку та рахунок у банку (так звані «чорні фірми»);

ті, що постійно використовуються для легалізації доходів. Вказаний вид юридичних осіб постійно використовується в ланцюгу дій легалізаторів. Вони здійснюють певний вид господарської діяльності, мають підставного директора, регулярно звітують у податкові органи, мають повний пакет підроблених документів на нелегальний товар.

2) За типом юридичної особи:

ті, що створені для безпосередньої легалізації коштів. Це «чорні» та «сірі» фірми. Ці юридичні особи реєструються з метою надання правомірного вигляду володінню, користуванню або розпорядженню доходами або дій, спрямованих на приховування джерел походження таких доходів;

так звані «буферні», створені для заплутування слідів і являють собою абсолютно легальну структуру, всі без винятку операції якої прозорі та правомірні. Буферна фірма витупає ланцюгом в алгоритмі легалізації в ролі запобіжника та посередника. При перевірці не дозволяє одразу ж вийти на «чорну» та «сіру» фірми, що використовуються для легалізації.

Як висновок можна зазначити, що фіктивні фірми використовуються практично у всіх механізмах легалізації. Вони легалізують незаконні кошти, переводять у готівку безготівкові кошти, проводять різні фінансові операції, що в свою чергу негативно впливає на економічну систему держави. Фіктивні фірми створюються на короткий термін, іноді навіть під виконання конкретних операцій, а після цього просто ліквідуються, реорганізовуються, зникають їх власники. Одні фірми уникають постановки на податковий облік, проте за звітний період пропускають значні суми. Інші здійснюють певний вид господарської діяльності, мають підставного директора, регулярно звітують у податкові органи, мають повний пакет підроблених документів на нелегальний товар.

Подальше дослідження вказаної теми статті доцільним було б здійснювати за такими напрямками: 1) типові слідчі ситуації, що виникають при легалізації коштів через фіктивні фірми; 2) укриття легалізації (відмивання) «брудних» коштів в межах бізнес-структур; 3) використання відмінних рис національних правових систем для легалізації.

Список використаної літератури:

Концепція розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму на 2005 – 2010 роки: Затверджена Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 315-р від 3.08.2005 року;

Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28.11.2002 року // ВВР України. – 2003. – № 1.

Кримінальний кодекс України.

Наказ Держфінмоніторингу від 27.12.2005 р. № 249.

Рымарук А.И., Лысенков Ю.М., Капустин В.В. та ін. Отмывание грязных денег: международные и национальные системы противодействия / Под ред. проф.. Рымарука А.И. – К., 2003.

Криминалистика: Учеб. для студентов вузов / Под ред. А.Ф. Волынского, В.П. Лаврова: 2-е изд., перераб. и доп. – М., 2008.

Андрущенко І.Р. Проблеми виявлення та розслідування злочинів, що вчиняються в офшорних зонах // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2002 – №5.

Корж В. Способи легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих організованими групами, злочинними організаціями: [Електр. ресурс]: www.pravoznavec.com.ua/period/article/736/К.

Волобуєв А.Ф. Особливості механізму легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом: [Електр. ресурс]: www.naiau.kiev.ua/tslc/pages/biblio/visnik/2002_1/volobuev.htm.

 

 

< Попередня   Наступна >