Наукові статті Криміналістика ОСВІДУВАННЯ ТА ТАКТИКА ЙОГО ПРОВЕДЕННЯ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ УМИСНИХ ТІЛЕСНИХ УШКОДЖЕНЬОСВІДУВАННЯ ТА ТАКТИКА ЙОГО ПРОВЕДЕННЯ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ УМИСНИХ ТІЛЕСНИХ УШКОДЖЕНЬ
| Наукові статті - Криміналістика |
Борідько О.А.,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри криміналістики
Логінова В.В.,
викладач кафедри криміналістики Херсонського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ
ОСВІДУВАННЯ ТА ТАКТИКА ЙОГО ПРОВЕДЕННЯ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ УМИСНИХ ТІЛЕСНИХ УШКОДЖЕНЬ
Основним завданням побудови правової України на сучасному етапі є захист прав та інтересів людини, її життя, здоров’я, честі та гідності. У Конституції нашої країни проголошено, що саме людина є найважливішою соціальною цінністю суспільства і держави. Значної шкоди цій соціальній цінності завдає злочинність, боротьба з якою залишається загальнодержавною проблемою. Велику небезпеку становлять злочини, що посягають на життя та здоров’я людини. Розслідування злочинів, пов’язаних із спричиненням умисних тілесних ушкоджень, обумовлено характерними рисами, які значно ускладнюють процес розслідування, що дозволяє віднести ці справи до підвищеної категорії складності. Тому важливе значення для повного й об’єктивного з’ясування обставин справи та отримання достовірної інформації є проведення невідкладних слідчих дій, однією з яких є освідування. Аналіз практики свідчить про те, що слідчі при проведенні освідування не завжди виконують всі процесуальні вимоги, підготовка і проведення слідчої дії не відповідають тактичним вимогам; зазвичай вона проводиться без належної підготовки та вивчення всіх матеріалів справи, без участі спеціалістів, пошук слідів злочину, особливих прикмет чи тілесних ушкоджень проводяться безсистемно, без визначення ключових ділянок тіла, не враховується місце і спосіб вчинення злочину.
Актуальність теми обумовлена необхідністю дослідження проблемних питань тактики проведення освідування при розслідуванні умисних тілесних
Метою є дослідження особливостей тактики проведення освідування на початковому етапі розслідування умисних тілесних ушкоджень в аспекті пошуку конкретних слідів злочину, що можуть знаходитися на тілі та одязі освідуваної особи.
Важливою умовою успішного проведення освідування, на нашу думку, є дотримання кримінально-процесуальних вимог, використання тактичних прийомів і застосування техніко-криміналістичних засобів і методів збирання доказової інформації. Основні положення тактики проведення освідування були розглянуті такими відомими вченими-криміналістами, як І.Л. Петрухін, Ю.Г. Торбін, С.А. Шейфер, З.З. Зиннатулін, Л.В. Вінницький, О.Є. Жалінський та іншими, але, на наш погляд, недостатньо повно, оскільки на практиці виникають проблемні питання проведення освідування, особливо при розслідуванні кримінальних справ, пов’язаних зі спричиненням тілесних ушкоджень.
Аналіз вивчення матеріалів судово-слідчої практики свідчить, що слідче освідування проводилося лише у 27,8 % кримінальних справ про умисне спричинення тілесних ушкоджень. Найчастіше проводилося освідування підозрюваних або обвинувачених – 14,3 %, потерпілих – 12,4 %, і лише 1,1 % – відносно свідків. У 43 % кримінальних справ про спричинення тілесних ушкоджень була необхідність у проведенні слідчого освідування, але, напевно, значення цієї слідчої дії слідчими недооцінено або відсутні практичні навички проведення освідування.
Щодо поняття «освідування» та його змісту серед вчених немає єдиної думки, але самостійність цієї слідчої дії визначається специфічністю його об’єкта, яким є тіло живої людини. Відповідно до ст. 193 КПК України можна виділити три види освідування:
самостійна слідча дія, що проводиться на підставі постанови слідчого з метою виявлення та фіксації на тілі свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого особливих прикмет;
медичне освідування з метою виявлення на тілі людини тілесних ушкоджень;
медичне освідування, що проводиться з метою виявлення стану алкогольного сп’яніння чи інших властивостей чи ознак, що мають значення для кримінальної справи.
Крім того, у проекті нового КПК України (ч. 1 ст. 258) розширений предмет пошуково-пізнавальної діяльності освідування: крім особливих прикмет, завданням освідування є також виявлення на тілі живої людини і слідів злочину. На нашу думку, таке доповнення є хоча і доречним, проте не бездоганним. Для практичних працівників дуже важливо визначити, що саме може бути об'єктом освідування. За змістом ст. 193 КПК України освідування провадиться для виявлення або засвідчення особливих прикмет. У КПК Росії йдеться про освідування обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого та свідка для встановлення на їхньому тілі слідів злочину або особливих прикмет. Тому, на нашу думку, слід внести пропозиції до змісту ст. 193 КПК України, розширивши предмет пошукової діяльності слідчого, виклавши її у такій редакції: «При необхідності виявити або засвідчити наявність у обвинуваченого, підозрюваного або у потерпілого чи свідка особливих прикмет, слідів злочину, тілесних ушкоджень та інших властивостей і ознак слідчий виносить про це постанову і проводить освідування». Під «іншими властивостями і ознаками» ми маємо на увазі спірну статеву належність особи, індивідуальний волосяний покрив, особливості побудови окремих органів та ін., що може мати значення для розкриття та розслідування злочину.
Відповідно до КПК проведення освідування можливо в тих випадках, коли є підстави вважати, що на тілі обвинувачуваного, підозрюваного, потерпілого або свідка є матеріальні сліди злочину або особливі прикмети, якщо при цьому не потрібне проведення судово-медичної експертизи, оскільки сутність освідування полягає в ретельному огляді тіла людини, і лише потім, врахувавши отримані результати, вирішувати питання про призначення експертизи. Крім того, очевидно, що для виявлення на тілі особливих прикмет взагалі не потрібно призначати судово-медичну експертизу, та й це не входить до предмету судово-медичного дослідження. Важливо провести освідування на початковому етапі розслідування або негайно після затримання особи, що підозрюється у вчиненні злочину. Сліди злочину можуть залишитись на тілі людини як синці, подряпини, сліди опору, татуювання, шрами та ін., деякі з них можуть швидко зникнути або бути знищеними на протязі декількох годин, при цьому відновити їх буде неможливо.
У цій категорії кримінальних справ рекомендуємо проводити освідування як потерпілого, так і підозрюваного. Якщо свідки злочину приймали участь у бійці (захищали потерпілого, відсторонювали учасників бійки та інше), то слід в обов’язковому порядку провести також їх освідування. У випадках відмови учасників від проведення освідування законодавець передбачив примусове проведення цієї слідчої дії. Освідування потерпілого з метою фіксації тілесних ушкоджень на тілі проводиться рідше; це можна пояснити тим, що у такій категорії кримінальних справ для визначення характеру, локалізації та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого обов’язково призначається судово-медична експертиза. Але можна погодитися з позицією В.С. Бурданової та Л.М. Нікітіна, які вважають, що судово-медична експертиза не може замінити освідування, особливо тоді, коли вона проводиться через декілька днів чи тижнів, оскільки за цей час незначні подряпини, синці зникають, а в медичних документах містяться дані лише про ті тілесні ушкодження, щодо яких проводилось лікування, і відсутні записи про незначні тілесні ушкодження [2, с. 33]. В результаті цього можуть бути втрачені досить суттєві докази, оскільки незначні тілесні ушкодження мають здатність швидко зникати, не залишаючи слідів.
Найчастіше в якості освідуваної виступає підозрювана у вчиненні злочину особа. Освідування підозрюваного проводиться з метою встановлення стану алкогольного сп’яніння на момент вчинення злочину (у випадку затримання підозрюваної особи по «гарячих слідах»), а також для підтвердження факту про опір потерпілого, в результаті чого на тілі підозрюваного могли залишитися сліди боротьби – подряпини, синці, сліди зубів та ін. Так, 23.07.2007 р. на ґрунті неприязних відносин між гр. К. та гр. П. виникла сварка, яка переросла у бійку, в результаті якої гр. П. спричинив гр. К. тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя в момент спричинення. Під час допиту в якості підозрюваного гр. П. факт своєї присутності у квартирі заперечував та у причетності до вчиненого злочину відмовлявся. Оскільки гр. К. вказав, що при бійці наніс декілька подряпин в області лівої ключиці та за лівим вухом, то слідчий виніс постанову про проведення освідування підозрюваного гр. П. У ході проведеної слідчої дії були виявлені сліди боротьби, вказані потерпілим гр. К., а також садна на кісточках кистей рук, які могли виникнути в результаті нанесення ударів в обличчя потерпілого [3].
Рішення слідчого про проведення освідування має базуватися на фактичних даних, що свідчать про наявність на тілі конкретної особи слідів злочину чи особливих прикмет. Потім слідчий повинен ретельно підготуватися до проведення освідування, що в себе включає:
Прийняття рішення про вид освідування з урахуванням отриманої інформації, процесуального положення особи, місця та способу спричинення тілесних ушкоджень для з’ясування, чи мала місце самооборона, які були знаряддя злочину;
Вирішити питання про залучення понятих, бажано однієї статі з освідуваної особою, та необхідних спеціалістів (судово-медичного експерта, лікаря, експерта-криміналіста, експерта-трасолога чи баліста та ін.). Часто слідчі не проводять освідування самостійно через незнання медичних термінів та можливості невірного описання виявлених тілесних ушкоджень. Су-дово-медичні експерти, які запрошуються до участі у проведенні освідування, не завжди з’являються вчасно, що тягне за собою тяганину у проведенні освідування та можливу втрату доказів. Під час проведення освідування підозрюваного, який спричинив тілесні ушкодження з застосуванням вогнепальної зброї, слід залучати спеціаліста в галузі судової балістики. Оскільки при проведенні пострілу з вогнепальної зброї відбувається викид незначної кількості порохових газів у зворотному від пострілу напрямку, на тильній частині рук та на одязі стріляючої особи утворюється нашарування слідів пострілу. Це спостерігається як при пострілі з довгоствольної, так і короткоствольної зброї. Візуально ці сліди непомітні навіть при використанні збільшувальних приладів, ультрафіолетового світла. Тому в підозрюваних осіб з рук роблять змиви марлевим тампоном зі спиртом. Порох містить в собі значну кількість сурми і барія, які мають здатність зникати, і вже через 12 годин, навіть якщо руки не мити, залишки пороху не можна виявити, тому змиви слід робити в найближчі строки. Також доцільним буде використання й інших спеціалістів з різних галузей науки та техніки.
Підготувати науково-технічні засоби фіксації ходу та результатів освідування – фотоапарат, відеокамеру, а також засоби виявлення слідів – лупу, світлофільтри, ультрафіолетовий освітлювач, електронно-оптичний перетворювач. Також у випадку інформації про наявність слідів злочину на одязі чи взутті освідуваної особи слід підготувати змінний одяг, взуття на випадок вилучення того, що вдягнено на освідуваному;
Визначення місця, часу проведення освідування. При виборі місця проведення освідування слід приймати до уваги мету проведення слідчої дії. Якщо це пов’язане з дослідженням тілесних ушкоджень та зняття пов’язок та бинтів, то його слід проводити в лікарській установі для надання при необхідності медичної допомоги. При визначенні часу проведення необхідно пам'ятати, що це невідкладна слідча дія. Зволікання з її проведенням може призвести до втрати доказової інформації й речових доказів внаслідок навмисних або ненавмисних дій особи, що підлягає освідуванню, спрямованих на знищення слідів злочину;
Складання плану проведення освідування, в якому зазначається найбільш раціональна послідовність дій слідчого з особою, що освідується.
Робочий етап проведення слідчого освідування можна поділити на дві стадії: підготовчі дії до проведення освідування і етап безпосереднього огляду тіла людини. На першій, підготовчій стадії робочого етапу слідчий повинен виконати такі дії:
Видалити з приміщення всіх зайвих осіб, у необхідних випадках організувати охорону приміщення. Запросити учасників слідчої дії.
Засвідчити особистість освідуваної особи та інших учасників. Оголосити постанову про проведення освідування.
Повідомити всіх учасників про мету проведення цієї слідчої дії, роз’яснити учасникам їх права та обов’язки. Враховуючи специфічний об’єкт дослідження – тіло людини – слід звернути увагу присутніх, що при проведенні освідування відбувається вторгнення в сферу особистих прав і свобод людини, що закріплені Конституцією України. При освідуванні можуть бути розкриті інтимні особливості особистого життя освідуваної особи, які він приховує від інших. Тому учасників освідування слід попередити про недопустимість розголошення чи використання фактів, які стануть відомими під час проведення даної слідчої дії. Понятим необхідно роз’яснити положення ст. 127 КПК України, спеціалістам – їх права та обов’язки, озна-йомити їх з обставинами справи.
З’ясувати в учасників слідчої дії, чи не бажають вони заявити клопотання чи відвід кому-небудь з учасників.
Другий етап освідування – безпосередній огляд тіла людини – слід проводити в такій по-слідовності:
Спочатку проводиться загальний огляд людини, який проводять зверху вниз, від зага-льного до конкретного, фіксується одяг, оглядаються відкриті ділянки тіла. При огляді відкритих ділянок слід звернути увагу на ділянки, вкриті волосяним покривом, ретельно оглядати руки.
Потім послідовно оглядають одяг, пропонують освідуваній особі поступово його зняти. Після чого слідчий оглядає тіло освідуваної особи та пропонує експертам за допомогою криміналістичної техніки оглянути тіло освідуваної особи з метою відшукання доказів. При цьому слід пам’ятати, що методи огляду залежать від мети проведення освідування та способу вчинення злочину. Якщо тілесні ушкодження були спричинені за допомогою вогнепальної зброї, то слід шукати на руках та рукаві сліди кіптяві та пороху. Також на пальцях чи долоні руки можуть бути характерні незначні тілесні ушкодження, отримані в результаті застосування вогнепальної зброї. Також тілесні ушкодження у підозрюваних можуть виникнути при використанні холодної зброї чи звичайних кухонних ножів, що виникають під час опору потерпілого чи незграбних дій підозрюваного. Якщо ж між потерпілим і підозрюваним був безпосередній контакт, що виражався у опорі потерпілого, то й на тілі підозрюваного можна виявити тілесні ушкодження, особливо якщо потерпілий використовував для захисту якісь предмети чи знаряддя. Тому в процесі опису тілесних ушкоджень чи особливих прикмет слід дотримуватися такої послідовності: вказувати спочатку конкретне місце їх виявлення на тілі людини, вид слідів у відповідності з прийнятою класифікацією, їх кількість, взаємне розміщення та розміщення відносно частин тіла, їх форму, розміри, стан, колір, характер країв ран і поверхні, а також наявність виражених особливостей. Саме тому участь судово-медичного експерта є необхідною.
Роль експерта-криміналіста також не слід недооцінювати. Основний метод огляду тіла людини – це просте спостереження, але для виявлення слідів, які не піддаються візуальному спостереженню (підшкірний крововилив, краплини крові чи сперми, татуювання, яке намагалися знищити та ін.), та для виявлення опіків, слідів від лугів чи інших хімічних речовин слід використовувати техніко-криміналістичні засоби, які здатні виявляти такі сліди та їх «засвічувати». Так, сліди сперми під дією ультрафіолетового світла набувають білувато-блакитного освітлення, сліди крові – чорно-коричневого. Інфрачервоні промені допомагають виявити підшкірний крововилив чи сліди пороху на шкірі, рентгенівські промені виявляють предмети, що знаходяться під шкірою (дріб, скло та ін.).
Виявлені при освідуванні особливі прикмети, сліди злочину чи тілесні ушкодження повинні бути належним чином зафіксовані в протоколі слідчої дії для набуття ними значення доказів. Необхідно передусім точно, всебічно і об’єктивно описати всі дії, що проводилися слідчим та експертами, а також отримані результати. При виявленні тілесних ушкоджень чи особливих прикмет слід зафіксувати їх за допомогою фото- чи відеокамери, можна також їх намалювати. Якщо особливі прикмети чи тілесні ушкодження виявлені на ділянках тіла, що скриті одягом, то з етичних міркувань слід їх фотографувати, по можливості уникаючи обличчя освідуваної особи.
Отже, проведення освідування можна вважати позитивним при умові, якщо досягнута мета проведення слідчої дії – виявлені та зафіксовані сліди злочину, з’ясована інформація для висунення нових чи відхилення старих версій, отримані достатні відомості для подальшого ефективного розслідування кримінальної справи.
Список використаної літератури:
Кримінально-процесуальний кодекс України. – Х., 2006.
Бурданова В.С., Никитин Л.Н. Расследование умышленного причинения вреда здо-ровью: Учеб. пособие. – СПб., 2000
Архів Голопристанського районного суду Херсонської області, кримінальна справа № 120345-07.
< Попередня Наступна >