212

---

Н.П. Тиндик

ГЛОБАЛІЗАЦІЙНЕ ПІДҐРУНТЯ КРИМІНОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ СУЧАСНОГО СВІТУ

Розкривається суть двох суперечливих складових світового процесу – глобалізації та локалізації, які за правилами подвійних стан­дартів сильних світу цього і залежними від них наднаціональними утвореннями можуть тлумачитися, виходячи з їх власних інтересів, і продукувати умови для зростання злочинності, зокрема транснаціо­нальної, організованої і терористичної.

Постановка проблеми. Глобалізація стала сьогодні однією з найважливіших проблем сучасності, що виражає головний напрям роз­витку світу і основну суперечність XXI ст. Якщо стрижневою проблемою другої половини XX в. було протистояння двох світових систем, то зараз нею стає взаємодія цивілізацій четвертого покоління на фоні прискорених процесів глобалізації. Вони серйозно зачіпають життя і права кожної людини, кожної країни і світу загалом, оскільки несуть не стільки позитивні зміни, скільки негативні і навіть трагічні наслід­ки, шляхи мінімізації яких поки що недостатньо розроблені. Особливу небезпеку становлять криміногенні та кримінологічно значущі чинни­ки глобалізації, які органічно пов’язані з порушеннями фундаменталь­них прав людини. Деякі політичні діячі сучасності, не особливо пере­ймаючись критичним аналізом глобалізації, вважають, що оскільки вона закономірна і неминуча, то її треба приймати такою, якою вона формується. Головне, вважають вони, треба вчасно у неї вбудовувати­ся, щоб не виявитися за бортом світового розвитку.

Стан дослідження. Упродовж останніх років побачила світ зна­чна кількість наукових публікацій, в яких всесторонньо висвітлювали­ся кримінологічні аспекти глобалізаційних процесів. Їх авторами були знані у світі фахівці та експерти Зб. Бжезинський, Дж. Сорос, Дж. Стігліц, Х. Шуман, Г.-П Мартін, У. Бек, Є. Прімаков, А. Панарін, В.

Большаков, А. Уткін, Н. Хомський, М. Делягін, Є. Азроянц, Ф. Боб­ков, Ю. Яковець та ін.

Наша мета - розглянути глобалізацію як явище кримінологічно багатозначне, як дуже складний і суперечливий соціальний процес, що одночасно може бути і криміногенним, і антикриміногенним, причому криміногенність глобалізації набагато перевищує її антикриміногенні можливості. І це положення є вихідним при її комплексній криміноло­гічній оцінці.

Виклад основних положень. На нашу думку, глобалізація хоча і закономірне явище, але як і будь-який соціальний процес має різні складові, що формуються не завжди стихійно. Соціальні закономірно­сті завжди багатоваріантні, а вибір варіантів істотно залежить від ана­літичних, прогностичних і управлінських здібностей керівництва краї­ни, її правлячих політичної, економічної і наукової еліт.

Інтереси країн і народів в умовах зменшення життєвих світових і національних ресурсів різні, як правило, суперечливі і нерідко анта­гоністичні, хоча зустрічаються і загальні. Глобалізація з самого почат­ку використовується США і особливо зацікавленими в ній іншими кра­їнами «золотого мільярда» та їх транснаціональними компаніями ви­нятково у своїх інтересах, реалізація яких несе для інших країн високу криміногенність, нехтування суверенітетом і правами громадян [1; 2].

Можливості глобалізації успішно використовують організована зло­чинність і організований тероризм. Транснаціональний характер цих найбільш небезпечних видів злочинної діяльності – пряме породження глобалізаційнних процесів.

Оцінці можливих наслідків глобалізації присвячено безліч дослі­джень. Тільки в нашій країні за останні роки вийшло понад десяток вітчи­зняних і зарубіжних публікацій, в яких аналізуються різні аспекти глоба­лізації, що становлять серйозну загрозу світовим і національним інтере­сам. Науковці вважають, що криміногенність глобалізації набагато перевищує її антикриміногенні можливості. І це положення – засадниче при комплексній оцінці кримінологічних сторін глобалізації. Можна гово­рити про її істотний і специфічний вплив на багато кримінологічних аспе­ктів, а також про порушення фундаментальних прав і свобод людини.

Перша кримінологічно значуща проблема – зайнятість і пов’язаний з нею рівень життя. Глобалісти-прагматики оцінюють її парою цифр 20 : 80 і концепцією тіттітейнмент (розвага з соскою). При глобалізації світу, яка в змозі буде використовувати всі досягнення науково-технічного прогресу, в XXI ст. достатньо 20% освіченого населення, що працює на сучасному устаткуванні. А інші 80% залишаться зайвими, без роботи і засобів до існування. У них виникнуть колосальні проблеми кри­міногенного характеру. Вони повинні будуть задовольнятися лише тіт-тітейнментом (термін Бжезінського). До початку XXI ст. існуюча прірва між бідністю і багатством неймовірно розширилася. І глобалізація інтен­сифікує цей процес. У цьому напрямі рухається більшість країн планети, в яких поглиблюється прірва між бідністю і багатством. Це величезна кри­мінологічна проблема для нашої країни і світу загалом.

Поза всяким сумнівом, глобалізація несе світу свободу, але сво­боду дикої природи: хто сильніший. У науковій літературі це обґрун­товано називають «соціальним дарвінізмом» [3, c. 18]. Глобальна сво­бода капіталу знищить свободу особи людини. У доповіді ООН «Про розвиток» (1998 р.) вказується, що «плоди глобалізації продаються глобальній еліті», господарям і управителям глобалізації. Професійну точку зору на проблему нерівності в процесі глобалізації висловив Дж. Сорос: «По-перше, це розрив, що все збільшується, між багатими і бідними як усередині країн, так і серед країн. За загальним визнанням, глобалізація – не гра з нульовою сумою: вигоди від неї перевершують всі витрати, інакше кажучи, приріст багатства не просто достатній для компенсації нерівності і інших негативних ефектів глобалізації, він вищий за всі витрати. Проблема у тому, що переможці не збираються виплачувати які-небудь компенсації тим, хто програв ні усередині кра­їн, ні на рівні державних відносин. «Держава загального добробуту» ... перестала існувати, а міжнародний перерозподіл доходів практично відсу­тній. У 2002 р. сума міжнародної допомоги досягла 56,5 млрд. дол. Це становить 0,18% глобального ВВП. В результаті розрив між багатими і бідними країнами продовжує зростати. На Землі 1% населення, яке стано­вить групу багатих, отримує стільки ж, скільки припадає на 51% населен­ня, котре належить до групи бідних. Близько 1,2 млрд. людей живе менш, ніж на 1 долар в день; 2,8 млрд. - менш ніж на 2 долари; понад 1 млрд. не мають доступу до чистої води; 827 млн. страждають від недоїдання. Не можна сказати, що все це результат глобалізації, але вона практично нічо­го не зробила для виправлення ситуації» [3, с 96-97].

Інша кримінологічна проблема - ринки фінансових спекуляцій в глобалізованому світі. Понад 80% фінансового капіталу нині перебуває у вільному плаванні і не має реального матеріального наповнення. Це -ринок, де гроші роблять гроші, тобто ринок гравців у рулетку. Фінан­сові ринки глобалізовані. Завдяки комп’ютерним технологіям фінансо­вий ринок, левова частка якого - ринок фінансових спекуляцій, заліз­ним обручем стягнув усі країни навколо найбільших фінансових маг­натів - країн «золотого мільярда». Це дозволяє їм залежно від своїх інтересів ставити ті або інші країни на межу фінансового краху [4].

До такого висновку приходять не тільки вітчизняні автори, а й ві­домий підприємець, філантроп і фінансовий спекулянт Дж. Сорос [5]. Фі­нансові потрясіння в умовах глобалізації провокують економічні, соціаль­ні та політичні кризи, а вони детермінують нові серйозні погіршення кри­мінологічної обстановки і дотримання прав і свобод у світі.

Третя кримінологічно значима проблема - істотне зниження можли­востей національних урядів щодо управління суспільством, попередження злочинності і боротьби з нею. Наприкінці 2000 р. Всесвітній банк видав 22-й аналіз («На порозі XXI ст. Доповідь про світовий розвиток 1999/2000 р.»). Головні проблеми цієї доповіді - глобалізація і локалізація, що становлять на сьогодні для світової спільноти два суперечливі виклики.

Глобалізація диктує, щоб національні уряди прагнули до укла­дання угод з іншими національними урядами, міжнародними організа­ціями (МВФ, ЄС, CОТ, ОПЕК тощо), зокрема військовими (НАТО), неурядовими організаціями і багатонаціональними заходами, роль яких надзвичайно посилюється. Вони перебирають на себе функції міжнародних суб’єктів, зневажають самостійність суверенних держав і диктують їм (усупереч вимогам ООН) свою волю.

Локалізація вимагає, щоб національні уряди домовлялися («ді­лилися») з регіонами і містами про розподіл відповідальності через субнаціональні інститути. І тут йдеться вже про децентралізацію влади, що залишилася, а часто і про розпад країн, який наднаціона­льними військовими і економічними утвореннями може бути визна­ний вигідним і ними підтриманим. На думку експертів, очікується, що в недалекому майбутньому на Землі може утворитися близько 500 держав. Тоді в глобальному масштабі буде зреалізовано давній прин­цип правителів – розділяй і володарюй.

Рада національної безпеки Європейського Співтовариства вва­жає, що глобалізація кидає виклик управлінським можливостям націо­нальних урядів у царині інформації, технологій, розповсюдження ма­сових хвороб, міграції, торгівлі зброєю, фінансових операцій, що за­конно і незаконно чиняться в їх межах. Далеко не всі уряди здатні справитися з такими реаліями глобалізації. Держави з бідним управ­лінням, слабкою економікою і «прозорими» кордонами стають справ­жнім «нерестилищем» для криміналу і зоною безпеки для транснаціо­нальних мереж організованої злочинності [6, с. 10–15]. Важлива умова розповсюдження тероризму і організованої злочинності – розширення і поглиблення всіх форм комунікацій, особливо в глобалізованому кіберпросторі, де дуже мало можливостей для контролю за організова­ною злочинністю.

Рекомендації «Вашингтонського консенсусу», «Золотого корсета», проекту «Нове американське століття» та інші імперативи, прийняті на користь приватного бізнесу і транснаціональних монополій, головним чином із США, вимагають передачі значної частини економічної і навіть політичної влади держав приватним і, як правило, транснаціональним компаніям. В умовах несиметричності світу економіка глобалізована, а політична влада як і раніше спирається на суверенітет держав. Тому він оголошується гальмом і пережитком. Інтереси транснаціональних компа­ній, які стають основними господарями життя – власний розвиток, прибу­ток і надприбуток. Істотне обмеження влади і можливостей національних урядів і перетворення їх у маріонетки глобального бізнесу приведуть до хаосу, а хаос – до безмежної злочинності.

Перелік кримінологічних проблем, що витікають з глобалізації, можна було б продовжити. Процеси глобалізації все більше висвітлю­ють тенденцію до хаотизації цивілізованого життя. Цивілізації втра­чають свою первозданну «чистоту», вони проникають одна в одну, створюючи «гримучу суміш» різних культур, різних історичних часів, різних етносів. Ця «суміш» не складається сама собою в єдину смисло­ву «картинку», і тому особливо криміногенна [7, с 63].

Поряд із цим відбуваються процеси уніфікації діянь, організо­ваності, озброєності і інтернаціоналізації злочинності - реальних ознак глобалізації злочинності і світу загалом. Міжнародний тероризм, що зростає, - складова частина глобалізації організованої злочинності, наслідок і специфічна протидія загальної глобалізації світу.

Процеси глобалізації вже усунути неможливо, але вони пови­нні відбуватися еволюційно при паралельному науковому і право­вому забезпеченні з боку ООН, інших повноважних міжнародних організацій і всіх країн світу. Найближче майбутнє людства - віль­не демократичне суспільство, але з надійним диференційованим і жорстким соціально-правовим контролем за реальними і можливи­ми кримінальними процесами.

Процес інтенсивної криміналізації суспільних відносин у глобалізованому світі та його різних регіонах і країнах - одна з ознак тепе­рішнього часу. Дослідження світових, регіональних і вітчизняних тен­денцій і закономірностей сучасної злочинності та її зумовленість глобалізаційними процесами у світі особливо актуальні. Трансформація національної злочинності в транснаціональні міжнародні форми в умо­вах глобалізації політичних, економічних, інформаційних і комуніка­тивних процесів є невід’ємною складовою глобалізації.

Аспекти криміналізації глобалізації не можна вважати якимось її самостійним горизонтальним рівнем, як, наприклад, економічні, со­ціальні тощо (хоча і цей розподіл умовний). Злочинність пов’язана з різними складовими глобалізації, якщо можна так сказати, «по верти­калі». Це означає, що і політичні, і економічні, і соціальні, і екологічні, і культурні й інші «горизонтальні» аспекти глобалізації можуть бути криміногенними (такими, що сприяють як національній, так і трансна­ціональній злочинності) і антикриміногенними (такими, що сприяють попередженню злочинності). Глобалізація як явище кримінологічно багатозначна. Як дуже складний і суперечливий соціальний процес, вона одночасно може бути і криміногенною, і антикриміногенною. Причому криміногенність глобалізації набагато перевищує її антикриміногенні можливості. І це положення є вихідним при її комплексній кримінологічній оцінці.

Аналіз співвідношення двох різних явищ або двох різних істо­ричних процесів: новітнього - глобалізації світу (хоча є автори, які вважають, що глобалізація почалася з найдавніших часів, але ми не поділяємо цієї позиції) і історично дуже стародавнього – криміналізації суспільних відносин в людському суспільстві, – показує, що аспект кримінології глобалізації дуже важливий. Усвідомлення того, як роз­виватиметься в найближчому майбутньому історичний процес – криміналізація людських відносин в умовах прогресуючої глобалізації світу або як у найближчому майбутньому протікатиме сам процес гло­балізації в умовах злочинності, що інтенсивно зростає, допоможе зав­часно виробити реалістичні заходи щодо мінімізації злочинності в сві­ті, що глобалізується. Без таких заходів важко прогнозувати дотри­мання демократичних принципів, прав людини і нормальних економічних, політичних, соціальних і культурних відносин у світі загалом і його окремих регіонах і країнах зокрема.

Аналіз наукової літератури дає підстави говорити, принаймні, про істотний і специфічний внесок глобалізації щонайменше у вісім кримінологічно значимих аспектів: 1) у високий рівень і своєрідну структуру злочинності в світі і його окремих регіонах; 2) у сукупність причин і умов злочинності та її різних видів; 3) у формування особи злочинців; 4) у виникнення нових форм і видів суспільно небезпечної діяльності; 5) у розширення специфічної сфери злочинного в криміна­льному законодавстві; 6) у транснаціоналізацію злочинності (особливо організованої і терористичної); 7) у вимушене розширення міжнарод­ної співпраці у боротьбі з транснаціональною злочинністю; 8) у зміст й організацію попередження і припинення злочинності [8, с. 12]. Факти­чно можна говорити про те, що всі складові частини кримінології і кримінального права у процесі глобалізації можуть зазнати і вже за­знають помітних кримінологічно значущих змін.

Слід мати на увазі, що ці зміни носять вторинний характер, оскільки вони детерміновані політичними, економічними, соціальними й іншими «горизонтальними» складовими процесу глобалізації в світі. Тому звернення до численних праць, що торкаються глобалізації, в яких фундаментально розглянуті ці первинні «горизонтальні» складо­ві, істотно допомагає з’ясувати характер і рівень криміногенності й антикриміногенності різних властивостей і особливостей глобалізації.

Глобалізація неминуча і закономірна. У неї треба професіональ­но вбудовуватися, щоб не виявитися за бортом світового розвитку. Проте це не означає, що для мінімізації негативних наслідків не слід оцінювати (у нашому контексті) її соціально небезпечні і криміногенні тенденції, можлива реалізація яких за умови бездіяльності також буде закономірною. Наприклад, перебудова і перехід до ринку при всій їх заданості проводилися без аналізу і прогнозу позитивних і негативних наслідків. До чого це призвело, загальновідомо. Адже прогноз навіть найбільш фатальних процесів може допомогти в їх своєчасний підго­товці. Колись Л.Н. Гумільов в книзі «Стародавня Русь і Великий степ» так писав з аналогічного приводу: «Управляти землетрусами або шля­хами циклонів люди не уміють, але сейсмологія і метеорологія допо­магають врятуватися від стихійних бід і, навпаки, використати сприят­ливі умови з найбільшим ефектом». Подібну мету повинно пересліду­вати і вивчення глобалізації у контексті кримінології.

Завдання, насамперед, полягає у виявленні тих особливостей глобалізації, які сприяють здійсненню злочинів, з метою їх своєчасно­го прогнозування та мінімізації, а також позитивних її сторін, які спри­ятимуть недопущенню або попередженню кримінальних відхилень. У структурі цих особливостей суттєве місце займають проблеми зайня­тості, ринків фінансових спекуляцій, втрати суверенітету національ­ними державами тощо.

Німецькі автори в своєму аргументованому дослідженні суттєво розширюють і загострюють кримінологічно значущі проблеми глоба­лізації. Особливу увагу вони звертають на такі негативні (криміноген­ні) аспекти глобалізації, як суспільство 20 : 80; правителі світу на шля­ху до іншої цивілізації; глобалізація і глобальна дезінтеграція; дикта­тура з обмеженою відповідальністю та ігри з мільярдами; вовчий закон і криза робочих місць; міф про чесність глобалізації; рятуйся, хто мо­же; зникаючий середній клас; нещасні глобальні гравці і оборотна сто­рона примушення; кому належить держава, втрата національного су­веренітету; небезпечний світовий жандарм тощо [9].

Широко відомий у світі Дж. Стігліц особливо стурбований від­чуженням держав у процесі глобалізації від вирішення національних проблем, а також несправедливістю міжнародних інститутів і розвине­них країн, які ними керують, відносно країн, що розвиваються: «Я не був... таким дурнем, щоб вважати, що ринки здатні самі розв’язати всі соціальні проблеми. Нерівність, безробіття, забруднення довкілля - все це проблеми, при рішенні яких державі належить вирішальна роль». А МВФ, з порочними підходами якого він боровся, ухвалював рішення від­носно тієї або іншої країни на основі дивної суміші ідеології і злегка при­критих особливих інтересів США та інших розвинених країн: «Сьогодні стало очевидним лицемірство розвинених країн, які під приводом допо­моги змушують країни, що розвиваються, відкрити ринки для своїх това­рів, при цьому залишаючи власні ринки закритими» [2, с 10-13]

Дж. Сорос, пише: «Коли я працював над нею (мається на увазі його попередня книга про глобалізацію. – Н.Т.), мене якнайбільше ту­рбували перекоси, що допускаються ринковими фундаменталістами, які вважають неприйнятними будь-які обмеження ринкових сил”. Далі він повідомляє про те, що політика США в світі і Америці “створює вигоди для багатих за рахунок середнього класу і бідних і закріплює безсовісний альянс між державою і великим бізнесом” [3, с. 10–30].

Висновок. Таким чином, неупереджений, реалістичний, крити­чний аналіз глобалізаційних процесів, завчасне професійне прогнозу­вання і встановлення їх можливих як негативних, так і позитивних, а також криміногенних і антикриміногенних наслідків, у поєднанні з науково обґрунтованою розробкою національних і глобальних шляхів мінімізації та елімінації кримінологічно небезпечних сторін глобаліза­ції є найважливішим завданням комплексних досліджень сучасних суспільних наук (економіки, соціології, політології, кримінології і су­міжних галузей права). Це дозволить без максимальних людських і економічних втрат вбудуватися у глобалізаційні світові процеси.

––––––––––

Хомский Н. Прибыль на людях: Неолиберализм и мировой порядок / Ноам Хомский; пер. с англ. Б.М. Скуратова. – М.: Праксис, 2002. – 245 с.

Стиглиц Дж.Ю. Глобализация: тревожные тенденции / Джозеф Юджин Стиглиц; пер. с англ. – М.: Мысль, 2003. – 302 с.

Сорос Дж. Мыльный пузырь американского превосходства. На что следует направить американскую мощь? / Джордж Сорос; пер. с англ. – М.: Альпина; Бизнес Букс, 2004. – 192 с.

Див.: Российская газета. – 2003. - 3 ноября. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.rg.ru/gazeta/rg-centr/2003/11/03.html.

Див.: Сорос Дж. Кризис мирового капитализма. Открытое общество в опасности / Джордж Сорос; пер. с англ. – М.: ИНФРА–М, 1999. – 262 с.

Лунеев В.В. Преступность ХХ века: мировые, региональные и рос­сийские тенденции / Виктор Васильевич Лунеев. – изд 2-е, переб. и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2005. – 912 с.

Скворцов Л.В. Россия: жизнь по истине или перманентная перестройка / Л.В. Скворцов // Россия и современный мир. – 2002. – № 2 (35). – С. 63.

Див.: Лунеев В.В. Терроризм и организованная преступность в усло­виях глобализации / В.В. Лунеев, В.Н. Кудрявцев, В.Е. Петрищев // Борьба с терроризмом / под ред. В.Н. Кудрявцева. – М., 2004. – С. 12.

Див.: Мартин Г.-П. Западня глобализации. Атака на процветание и демократию / Г.-П. Мартин, X. Шуман; пер. с нем. Г.Р. Контарева. – М.: дом «АЛЬПИНА», 2001. – 335 с.

 

< Попередня   Наступна >