179

---

Коритько Д.Г.

НАГОРОДНЕ ПРАВО: СТАН ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМАТИКИ

Акамулируется состояние исследований о становления и развитии наградного пра­ва как самостоятельной сферы правовых норм и отношений. Показано необходимость дальнейшего научного исследования феномена государственных наград, продолжения дискуссий для дальнейшего совершенствования наградного дела, рационального использования государственных наград как инструмента правового стимулирования и государственного управления, учитывая украинский и мировой опыт в наградной политике.

The author reviews research on the state and development of the law relating to the awarding as an sphere of the legal rules and relations. The author stresses the attention on the necessity of the further scientific research of the phenomenon of state awards, the contin­uation of discussions on the further improvementation of the law of state awards, the ration­al use of state awards as a tool of legal stimulation and and state management, considering Ukrainian and other states' experience in awarding politics.

Питання наукового дослідження феномена державних нагород не є новим для вітчизняної юридичної науки. Вивчення українського нагородного права, хоч і відображене в дослідженнях правових стимулів і заохочень в контексті правово­го регулювання, проте не проводилося в контексті дослідження нагородного пра­ва як цілісної системи правових норм, відносин і свідомості. Дослідження дано­го питання уможливлюється в зв'язку з актуалізацією застосування окремих дослідницьких доробків для вироблення концептуального підходу в дослідженні нагородної справи в Україні, вивчення тенденцій її розвитку.

Зацікавленість питаннями стимулювань і заохочень, відзначення заслужених вчинків, їх соціальна значущість як засобу державного регулювання зум

овлює формування самостійної сфери правових норм і відносин - законодавства про на­городи чи нагородне право. Воно формується на стику конституційного, адміністративного, трудового та інших галузей права, як й інші галузі, права має свій предмет і метод. В юридичній науці нагородне право розглядається як галузь права (перебуває на етапі становлення), яка регулює суспільні відносини, що ви­никають з приводу стимулювання осіб по наданню послуг суспільству, шляхом надання особам, що мають заслуги перед суспільством, заохочень (нагород), а та­кож шляхом позбавлення нагороджених осіб заохочень (нагород) на підставі й у порядку, закріплених у законі1.

Значний внесок, у осмисленні цієї проблеми зробили такі вчені, як Ч. Бекка-рія, І. Бентам, М. Гредескул, Р. Ієринц О. Радищев, П.Сорокін. Зокрема, П. Соро-кін, якого по праву називають одним із родоначальників соціології нагородної справи, у праці «Злочин і кара: соціологічний етюд про основні форми суспільної поведінки і моралі»2, розглядав різні аспекти правових заохочень: зв'язок «услужного акту» (заслуги) із нагородою; співвідношення подвигу зі злочином і нагород із покаранням; вплив покарань і заохочень на поведінку людини тощо. Багато із цих ідей мали й мають важливе теоретичне й практичне значення, що є основою досліджень у цій проблематиці.

Констатація доцільності стимулювання й заохочення громадян за вчинення суспільно корисних вчинків є характерною дослідницькою ознакою, сформульо­ваною та науково окресленою в радянській юридичній науці. У наукових дослідженнях цього періоду проблема правового стимулювання й заохочення була предметом уваги окремих дослідників, зокрема у сфері загальної теорії права. Радянські вчені та дослідники виробили єдиний підхід до розгляду явища державної нагороди, що поставала як засіб ушанування сумлінної праці, інстру­мент встановлення справедливості. Такі нагороди масово спонукали до перевико­нання зобов'язань, були стимулом для всіх і кожного. Попри періоди так званих «орденських дощів», нагороди, як і самі нагороджені, були під патронатом держа­ви та шанувалися.

У монографічному дослідженні В. Баранова3 на основі аналізу принципів дер­жавного заохочення досліджено правову та соціальну природу, структуру й функціонування заохочувальних норм, обгрунтовано виокремлення їх як особли­вого різновиду норм права. Однак ця праця 1980-х років не відображає постра­дянських політико-правових реалій.

У цей же період вагомий внесок у розробку проблеми правового заохочення зробили представники галузевих наук. Проте висновки останніх потребують уза­гальнення Серед сучасних дослідників історії виникнення нагород слід назвати В. Багаєва, В. Балязіна, В. Дурова, О. Казакевича, І. Всеволодова, О. Красновсь-кого, В. Конева, А. Кузнецова, О. Леонова, І. Можейко, П. Пермінова, Л. Рощина, І. Спасського, І.Ульянова, Н.Чепурнова, В. Шувалова. Питання геральдичного оформлення нагород висвітлено в публікаціях Г. Ражнєва, А. Ульянова, А. Хорош-кевич. Аналіз орденів і медалей різних країн здійснено О. Розановим, І. Спасським. Роль нагород як соціального чинника висвітлено в працях Д. Артамонова, С. Волкова, Б.Колоницького, Г. Мурашева, Л. Шепелева, Р. Ельдарова. Філософсько-політологічний аспект даної проблеми висвітлено в працях В. Ільїна, В. Пусько. Правових засад існування нагород у своїх працях торкалися М. Матузов та О. Малько. Нагороди як культурний феномен розкрито в працях А. Косарєвої, І. Суханова, Є. Щукіної та інших дослідників4 .

Істотним є доробок у дослідження проблеми правових заохочень і стимулю­вань О. Малька. Його численні публікації5 присвячено дослідженню правового заохочення на основі історико-юридичного аналізу в теоретико-інформаційному аспекті. Низка праць стосується порівняльного аналізу стимулів і обмежень у праві. Однак проблема правового заохочення досліджувалася О. Мальком без ак­центування на зв'язку з аналізом чинного нагородного законодавства, сфера яко­го є істотною за обсягом. У монографії «Стимули і обмеження в праві»6 аналізу­ються місце й роль стимулів і обмежень у правовому регулюванні сучасних суспільних відносин, показано їхню сутність, види, функції та взаємозв'язок. Роз­глядається механізм дії правових стимулів і правових обмежень, їх ефективність, а також особливості правового стимулювання й правового обмеження в умовах формування громадянського суспільства й демократичної, правової держави.

Науковий інтерес становить кандидатська дисертація В. Дуель про державні нагороди в російському праві7. Хоча праця не стосується української нагородної справи, у ній представлено малодосліджений, на наш погляд, підхід до вирішен­ня проблем нагородження державними нагородами: ідею нагородної юстиції, яку свого часу запропоновано ще І.Бентамом та Е. Сю. Автор дисертації підтримує аргументи В. Ниркова8, які зводяться до того, що питання про нагородження є пи­таннями встановлення справедливості. Суспільство повинно нагороджувати за заслуги та карати за вчинення злочину. Функція суду - здійснення правосуддя че­рез покарання злочинців. Аналогічно доцільно покласти на суд функцію нагоро­дження за правомірну заслужену поведінку. Ідея нагородної юстиції, підтримана згаданими науковцями, має доповнюватися законодавчо визначеними заслугами, які передбачають відзначення певною нагородою. У роботі обґрунтовується зга­дана теорія нагородної юстиції, що, на нашу думку, заслуговує на подальшу на­укову розробку.

Практичне значення мають і дослідження інших авторів: монографія Н. Гущи-ної (заохочувальні норми в зв'язку з теорією й законодавчою практикою)9, дисер­тації А. Налбандяна (застосування заохочувальних норм)10,О. Кисельової (заохо­чення як метод правового регулювання)11, В. Ниркова (спроба аналізу заохочень і покарань як парних юридичних категорій)12.

Розробка проблем, пов'язаних державним нагородженням, нагородною право-творчістю, правозастосуванням, не знайшла належної уваги в сучасних працях. Водночас слід згадати працю В. Гринчишина13, дослідника нагородного права кінця 1980-х - початку 1990-х років, який намагався дослідити питання вдоскона­лення правового регулювання державного нагородження. Після розпаду СРСР відбулося формування нових національних нагородних систем, зокрема україн­ської, проте дискусії на дану тему не продовжено.

Інтерес викликає й стаття О. Малінкіна14, у якій автор приділяє увагу висвітленню генези та сучасного стану жіночих нагород, що є проявом поваги і відстоювання рівності між чоловіками і жінками. Подібні нагороди існують і в ук­раїнській нагородній системі, відтак досвід російського вченого може сприяти по­дальшому дослідженню цієї проблематики в Україні.

Вивченню окремих аспектів правового заохочення присвячені публікації дослідників галузевих юридичних наук. Попри певну увагу до даної проблемати­ки в українській юридичній науці її актуальність зростає у зв'язку із становлен­ням демократичної правової системи. Здійснена Україні з кінця XX ст. політична й правова модернізація зумовлює потребу ґрунтовнішого дослідження інституту державних нагород не лише як заохочувально-стимулюючого засобу, а й дійового інструменту державного регулювання. Розробка тематики державних нагород по­требує комплексного вивчення істориками, філософами, соціологами, психолога­ми, фахівцями загальної теорії права й галузевих юридичних наук.

Дослідження питання становлення нагородної справи в Україні до 1996 p., стадій формування нагородної системи проведено групою вчених під керівництвом колишнього голови Комісії державних нагород та геральдики при Президентові України Д. Табачником. їхні здобутки викладено в трьохтомній праці «Нагороди України. Історія, факти, документи»15. У цій праці представлено архівні юридичні документи (укази, розпорядження, постанови, концепції, проек­ти законів тощо), що уможливлює чіткіші уявлення про історію нагородної прак­тики в Україні.

У 2004 р. видано одну з двох заявлених книг про державні нагороди «Ук­раїнська фалеристика. З історії нагородної спадщини: У 2 книгах»16. Вона є пере­робленим і доповненим варіантом згаданого трьохтомника, де подано історію ста­новлення нових державних нагород України (1996-2004 pp.), оновлено законодав­чу базу, що регламентує відносини щодо державних нагород.

У дисертаційному дослідженні М. Дей розглядається питання правового регу­лювання засобів стимулювання праці в умовах ринкової економіки. Державна на­города, як і будь-який інший засіб правового регулювання, виступає стимулюю­чим засобом учинення суспільно корисних дій, які перевищують звичайні соціальні обов'язки учасника суспільного життя. Відзначення особливих трудо­вих (і не тільки) заслуг перед суспільством і державою полягає в тому, що працівники можуть бути представлені до державних нагород17. Такої ж думки до­тримується О. Мельник, визначаючи не лише стимулюючу функцію нагороди, а й розглядаючи останню як чинник підвищення ефективності державного регулю­вання за умови раціонального використання інструменту державних нагород18.

Аналіз правового стимулу як комплексного правового інституту, використан­ня якого дає змогу не тільки значно збільшити продуктивність праці, але й підви­щити соціальну активність особистості здійснює С. Мірошник. У праці автора розкриваються сутність основних видів правових стимулів, особливості моти­вації соціально активної поведінки особи19.

У дослідженні В. Халіпова «Кратологія як система наук про владу», викладе­но систему уявлень щодо формалізації науки про владу (кратологія), автор пов'язує сферу нагород із сферою знань про владу, вказує на державні нагороди як на засіб державного впливу, стимулюючий інструмент, ефективний засіб вирішення економічних і соціальних проблем. Соціальну цінність нагороди автор убачає в тому, що вона сприяє вибору найкращого варіанту поведінки, формує ме­ханізм саморегуляції правомірної, законослухняної поведінки20.

Питання нагородження нині цікавить і спеціалістів кримінального права. Так, В. Григор'єв розглядає державні нагороди як засіб попередження корупції, висвітлює питання ролі заохочення в зв'язку з покаранням. Обидва зазначені за­соби стимулюють правомірну поведінку, попереджають правопорушення і тим самим взаємозв'язані. Відтак підстави і порядок заохочення не менш важливі, ніж підстави і порядок покарання. Автор підкреслює: посадова особа не повинна на­городжуватися за сумлінне виконання своїх обов'язків. Підставою для нагород­ження може бути, принаймні, перевиконання обов'язків або геройський вчинок. Обґрунтовуючи місце нагород у системі права, В. Григор'єв пропонує виокреми­ти нагородне право як підгалузь конституційного права21.

У дослідженнях російських вчених чимало уваги приділяється класифікації державних нагород. Найпоширенішою є класифікація за формою, що характери­зується плюралізмом підходів щодо критерію. С. Каринський вважає ордени, ме­далі й почесні звання формою нагородження22. М. Молодцов дає званню Героя Соціалістичної Праці, орденам, медалям і почесним званням різну оцінку, визна­чаючи їх як форми заохочення, як форми відмінності, як захід стимулювання і як види заохочення23. В. Баранов розглядає звання Героя Радянського Союзу, Героя Соціалістичної Праці, ордена, медалі й почесні звання як окремі групи заходів державного заохочення і як об'єкти заохочувальних правовідносин24.

На думку І. Всеволодова, особливістю державних нагород одноразового масо­вого нагородження є їхнє призначення для разової нагородної кампанії. Історія та­ких нагород закінчується разом із подіями і ювілейними датами, яким вони при­свячені. Після завершення нагородної кампанії така нагорода не відміняється, за­лишається «сплячою» й безстроково займає своє місце в системі державних наго­род25. До нагород необмеженого індивідуального застосування дослідник відно­сить ордени й групи медалей, які в російській правовій науці прийнято називати «орденськими медалями»26. їх відмінність від ювілейних настільки істотна, що І.Всеволодов навіть виносить ювілейні медалі "за дужки» нагородних27. Зазначи­мо, що в українській нагородній системі відсутні «орденські медалі», але їх існу­вання в пострадянську добу і практика відзначення також становить дослідниць­кий інтерес.

Такий різновид нагород, як вислужні, має нижчий статус порівняно з нагоро­дами за одиничне діяння. Історичні приклади нагородних систем дореволюційної Росії й СРСР доводять: вручення нагород за вислугу років приводить до знижен­ня їх соціального престижу. Таку думку обстоює Т. Лобіна28.

Різні етапи становлення нагородної справи відображені в публікаціях у ЗМІ. Переважно це бесіди-інтерв'ю з представниками Комісії державних нагород та геральдики при Президенті України (зокрема, її головою), які відображають про­цес запровадження нових державних нагород або внесення змін до нагородного законодавства. Подібні матеріали становлять дослідницький інтерес, оскільки

відтворюють картину становлення нагородної системи, її проблеми, шляхи їх розв'язання, ставлення громадськості до нагород.

Окремо слід відзначити комерційні та державні проекти - іміджеві видання, присвячені державному нагородженню. Вони докладно знайомлять із нагородже­ними, їхнім життєвим шляхом, заслугами перед державою29.

Нагородний процес нормативно регламентується Конституцією України30, За­коном України «Про державні нагороди України»31, статутами державних наго­род32, положеннями Концепції про вдосконалення нагородної справи33, актами Комісії державних нагород та геральдики. Правові норми цих нормативно-право­вих актів, а також відносини, що ними регулюються, основою формування наго­родного права України.

Отже, питання правового дослідження державних нагород в Україні є акту­альними й малодослідженими. В українській нагородній справі є чимало не-вирішених проблем, зокрема кількісні та якісні характеристики нагородження, їх аналіз у контексті регламентації та ефекту нагородження. Актуальними залиша­ються дискусії щодо подальшого вдосконалення нагородної справи, раціонально­го використання державних нагород як інструменту державного управління. Зга­дані вище дослідження мають стати основою подальшої розробки питань наго­родного права.

 

1. Григорьев В.А. Наградное право как средство предупреждения коррупции среди государственных служащих // Современная уголовная политика в сфере борьбы с транснациональной организованной преступностью и коррупцией. - М., 2002. - С. 153.

2. Сорокин П.А. Преступление и кара, подвиг и награда: социологи-чесский этюд об основных формах общественного поведения и морали. - М., 2006.

3. Баранов В.М. Поощрительные нормы советского социалистического права / Под ред. М.И.Байтина. - Саратов, 1978.

4. Демин А.Л. Наградная система государства как компонент политической культуры (Социально-философский анализ): Дис. канд. юрид. наук. - М., 2003. - С. 6-7.

5. Малько А.В. Основы теории правовых средств // Вестник Волжского ун-та им. В.Н. Татищева. Вып.1. - Тольятти, 1998. -С. 135-145; Поощрение как метод государственного управления // Правовая наука и реформа юридического образования: Сб. науч. трудов. Вып. 7: Государство, пра­во, управление. - Воронеж, 1998. - С. 27-31; Поощрение как правовое средство // Правоведенье. - 1996. - № 3. - С. 45-54; Проблемы наградной политики в России // Правоведение. - 1997. - № 4. - С.155-157; Юридические поощрения как разно­видность социальных санкций // Общественные науки и современность. - 1998. -№ 4. - С. 75-84; Юридические поощрительные санкции // Юриспруденция. -1996. - № 6. - С. 3-7.

6. Малько А.В. Стимулы и ограничения в праве. - 2-е изд. -М., 2004.

7. Дуэль В.М. Государственные награды в российском праве: Проблемы теории и практики: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - М., 2005.

8. Нырков ВВ. Поощрения и наказания как средства реализации правовой политики // Правовая политика и правовая жизнь. - 2001. - № 3. - С. 197.

9. Гущина Н.А. Поощритель­ные нормы российского права: Теория и законодательная практика. - СПб., 2003.

10. Налбандян А.С. Применение поощрительных норм российского права. Пробле­мы теории и практики: Автореф. дис. канд. юрид. наук . - Н.-Новгород, 1994.

11. Киселева О.М. Поощрение как метод правового регулирования: Автореф. дис. канд. юрид. наук - Саратов, 2000.

12. Нырков ВВ. Поощрение и наказание как пар­ные юридические категории: Автореф. дис. канд. юрид. наук. - Саратов, 2002.

13. Гршчишш В.А. Совершенствование правового регулирования государственно­го награждения: Автореф. дис. канд. юрид. наук. - К., 1990.

14. Малинкин А.Н. Женские награды в России: опыт исследования по социологии наградного дела // Мир России. - Т. XIII. - 2004. - № 2. - С. 96-114 (www.ecsocman.edu.ru/ons/ msg/165158.html).

15. Табачник Д.В., Безгін І.Д., Бузало В.И. Дмитрієнко М.Ф., Ку-рас І.Ф. Нагороди України. Історія, факти, документи: У 3 т. - К., 1996.

16. Табач­ник Д.В., Бузало В.Й. Воронін В.М., Дмитрієнко М.Ф., Куценко В.. Українська фа­леристика. З історії нагородної спадщини: У 2 кн. - К., 2004.

17. Дей М.О. Право­ве регулювання засобів стимулювання праці в умовах ринкової економіки: теоре­тичні аспекти: Дис. канд. юрид. наук. - X., 2005.

18. Мельник О. М. Правове регу­лювання та шляхи підвищення його ефективності: Автореф. дис. канд. юрид. наук. - К., 2004.

19. Мирошник С. В. Закон и мотивация труда. - Ростов-на-Дону, 2003.

20. Халипов В.Ф. Кратология как система наук о власти. - 1999 (www.vus-net.ru/biblio/ archive/xalipovkratologiya).

21. Григорьев В.А. Наградное право как средство предупреждения коррупции среди государственных служащих // Совре­менная уголовная политика в сфере борьбы с транснациональной организованной преступностью и коррупцией. - М., 2002. - С. 146-153.

22. Каринский С.С. Право­вые вопросы, связанные с установлением и применением наград и поощрений за личный труд//Правоведение. -1961.-№3.-С. 76-81; Каринский С.С. материаль­ные и моральные стимулы к повышению производительности труда (Правовые во­просы). - М., 1966.

23. Молодцов М.В., Крапивин О.М., Власов В.И. Трудовое пра­во России: Учебник для вузов. - М., 2001.

24. Баранов В.М. Поощрительные нор­мы советского социалистического права. - Саратов, 1978.

25. Всеволодов И.В. Бе­седы о фалеристике. Из истории наградных систем. - М., 1990. - С. 326, 327.

26. Чепурнов Н.И. Наградные медали Государства Российского: Энциклопедичес­кое. - С. 323, 324.

27. Всеволодов И.В. Беседы о фалеристике. - С. 323, 324.

28. Лю-бина Т.Н. Ордена в системе ценностей провинциальной бюрократии конца XIX на­чала XX века (по материалам Тверской губернии) // Геральдика: Материалы конфе­ренции «10 лет восстановления геральдической службы России». - СПб., 2002. (sovet.geraldika.ru/article/1967).

29. Відзнаки Президента України: Ордени, медалі, нагородна зброя. - К., 1999. -168 с; Державних нагород удостоєні / Національна іміджева програма «Лідери XXI століття» - X., 2003; Державні нагороди України. Кавалери та лауреати: Довідково-енциклопед. видання. - К., 2006. Лауреати наго­род. 1991-2002: Інформ.-біогр. довід. - X., 2002; Працівники, колективи культури і мистецтва України, удостоєні почесних звань України і нагороджені почесними відзнаками Президента, орденами та медалями України у 1997-1998 pp. - К., 1999; Шишков С.С. Награды СССР: Справочник: В 2 т. - 2. изд. - Д., 2005.

30. Консти­туція України від 28.06.1996 зі змінами і доповненнями.

31. Закон України «Про державні нагороди України» від 16.03.2000 № 1549-ІП зі змінами і доповненнями (станом на 02.09.2008).

32. Державні нагороди України. Кавалери та лауреати. Т-2. - К., 2008. 33. Концепція про вдосконалення нагородної справи, схвалена ука­зом Президента України від 18 серпня 2005 року № 1117/2005 // Державні нагоро­ди України. Кавалери та лауреати Т-2: Довідково-енциклопед. вид. - К., 2008. -С 11.

 

< Попередня   Наступна >