154

---

Ю.Я. Коцан

ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ПРАВОВИХ КОЛІЗІЙ

Відстежується процес виникнення та існування колізії як яви­ща, що має складну соціально-правову природу і зумовлюється впли­вом багатьох об’єктивних та суб’єктивних причин.

Ключові слова: колізія, правова колізія, суспільство, правове регулювання, юридична практика.

Постановка проблеми. Правова реформа в Україні покликана закріпити принципові політичні, соціальні і економічні зміни в нашо­му суспільстві і спрямована на побудову правової держави, формуван­ня повноцінного цивільного суспільства і зближення зі світовою спі­льнотою. Це спричинило значні перетворення у вітчизняній системі законодавства. Зміни в законодавстві спричинили збільшення, і виник­нення невідомих раніше колізій правових актів. У зв’язку з цим актуа­лізується теоретичне осмислення питань, пов’язаних з причинами ви­никнення, з усуненням і подоланням цих колізій. Звичайно, досконалої системи законодавства, позбавленої колізій загалом і колізій правових актів зокрема, бути не може. Виникнення у сфері правового регулю­вання суперечностей неминуче через природний розвиток суспільних відносин. Але в Україні причини виникнення правових колізій харак­теризується рядом обставин. По-перше, це незавершеністю правової реформи. По-друге, не високою якістю нормативних актів, що при­ймаються. По-третє, особливостями територіального устрою, (наявніс­тю автономного утворення).

Таким чином, з’ясування причин виникнення правових колізій актуальне ще й тому, що від того, наскільки чітко уявлятиметься зна­чення проблеми, залежатиме її вирішення. У вітчизняному правознавс­тві причини виникнення колізій правових актів поки що висвітлені частково, в основному з позиції того, що колізія руйнує єдність право­вого регулювання, внутрішню узгодженість системи права

, деструкти­вно впливає на правову політику, що проводиться в державі, породжує хаос і протиріччя в правозастосуванні, а першопричини виникнення такого явища, як колізія у праві, залишаються не з’ясованими.

Стан дослідження. У радянській юридичній науці протягом тривалого часу проблема виникнення колізій у вітчизняному праві майже не досліджувалася. Це було пов’язано з підходом до колізій правових актів як до явищ, що носять тимчасовий, техніко-законодавчий характер, відкидалася сама постановка питання не­минучості суперечностей в радянському суспільстві і праві. Кате­горія «колізія» використовувалася в основному стосовно сфери міжнародного приватного права. У сучасній юридичній літературі проблеми виникнення колізій правових актів у вітчизняній систе­мі права розглядалися з позицій як загальної теорії права, так і галузевих наук.

Необхідно відзначити, що у вітчизняній науці останнім часом наголошується значне підвищення інтересу до питань юридичних колізій загалом і колізій правових актів зокрема. Але комплексного уявлення про правову природу виникнення і взаємодію способів усунення і подолання колізій у вітчизняній системі законодавства не склалося. Вітчизняна юридична наука повинна звернутися до системної розробки проблем виникнення, усунення і подолання ко­лізій правових актів. Вирішення цих концептуальних питань сприя­тиме підвищенню ефективності процесу розв’язання колізій у пра­вових актах.

Важливість цієї проблеми привертала увагу багатьох відомих науковців. Їй присвячено публікації, авторами яких є О. Баєв, В. Баранов, Ю. Дмитрієв, Н. Єгорова, B.C. Жеребін, М. Капустіна, Д. Керімов, В. Кудрявцев, А. Лашков, А. Любімов, М. Марченко, Н. Матузов, А. Поляков, П. Рабінович, Ю. Тіхоміров, Р. Товкалов, С. Фаркуш та ін.

Незважаючи на значний науковий доробок, все ще не з’ясрвано залишаються чимало причин виникнення правових колізій.

Виклад основних положень. З метою розкриття генезису колі­зій розглянемо класифікацію причин їх виникнення.

1. Об’єктивні причини. Різноманіття і складність форм суспі­льних відносин багато учених визначають як одну з об’єктивних при­чин виникнення правових колізій [1, с 143]. Соціальне життя суспіль­ства - складне багатопланове явище. Поширити загальні шаблони на всіх суб’єктів права практично неможливо. Інакше за формальним розповсюдженням загубиться особа, оскільки люди від народження не наділені однаковим фізичним здоров’ям, розумовими здібностя­ми. Так, встановлення для усіх однакових прав і обов’язків було б несправедливим щодо людей з певними розумовими і фізичними ва­дами, інвалідів.

До основних об’єктивних причин виникнення правових колізій можна віднести такі:

а) дію суспільних відносин у часі. Іноді виникає панорамне відо­браження стану об’єктивної дійсності. Суспільні відносини існують в часі, через що зазнають постійних змін. Одні форми суспільних відно­син змінюють інші, з’являються треті і, зрештою, зазнають змін. В іде­алі за зміною суспільних відносин повинні відбуватися відповідні змі­ни у правовідносинах, але в реальному житті цього не стається. Через розрив у часі розвитку суспільних відносин і права виникають колізії, що отримали декілька назв в юридичній літературі. Йдеться про так звані формальні [1, с 325] або основні суперечності [2, с 247]. Цей вид колізій проявляється у невідповідності положень норм права вимогам правового регулювання суспільних відносин, які необхідні для ефек­тивної правової дії в певний період часу;

б) дію суспільних відносин в просторі. Деякі суспільні відносини мають складну структуру, є такими, що тривають в тому значені, що починаються на одній території, продовжуються на іншій, припиняють свою дію на третій. Наприклад, людина скоїла правопорушення в од­ній адміністративно-територіальній одиниці, потім правопорушення продовжилося на території іншої адміністративно-територіальної оди­ниці, завершилося на території третьої. Норми, що передбачають від­повідальність за це триваюче порушення, в кожній з вказаних адмініс­тративно-територіальних одиниць по-різному його кваліфікують.

2. Суб’єктивні причини. До них належать:

а) безліч нормотворчих органів. Суспільні відносини, що скла­даються у певних сферах соціального життя, можуть регулюватися одночасно цілою групою нормотворчих органів. Так, порядок стягнен­ня і розмір оподаткування, зборів і неподаткових платежів регламен­туються великою кількістю нормотворчих суб’єктів;

б) багаторівнева ієрархічна структура правотворчих органів. Багаторівнева організація управління суспільством підставою виник­нення субординаційних відносин у ньому. Суть владних відносин по­роджує необхідність підпорядкування одних суб’єктів іншим. Всі ці об’єктивні передумови породжують субординаційні відносини між нормотворчими суб’єктами права, що визначають своїми актамиобов’язкові правила поведінки для невизначеного кола осіб;

в) необґрунтоване розширення меж правового регулювання. Межі правового впливу на соціальні зв’язки і процеси вельми рухомі, і в умовах будівництва України як правової держави це виявляється на­ очно. Мабуть, найпомітнішим є розширення сфери правового регулю­вання за рахунок виникнення нових галузей і видів людської діяльнос­ті, що потребують правового опосередкування, підведення правової основи під ті сфери соціального життя, які залишалися раніше поза сферою правової дії [3, с. 15];

г) спеціалізація правового регулювання. Спеціалізація законо­давства, що виступає в різних формах (диференціації, конкретизації, деталізації) як об’єктивна закономірність, що існує в системі права, є безпосередньою причиною виникнення колізій норм права. Видання спеціальних норм, що передбачають особливий режим і виняток з пра­вових розпоряджень загальних норм для окремого виду суспільних відносин, призводить до виникнення змістових колізій норм права;

ґ) невизначеність компетенції правотворчих органів. Однією з причин виникнення колізій норм права, на думку науковців, є не чітке встановлення компетенції правотворчих органів, дублювання їх компетенційних повноважень. Встановлення для правотворчого органу невизначених прав і обов’язків дає можливість йому при­ймати норми з невизначеного кола питань, втручатися у сферу компетенції іншого нормотворчого органу, спеціально створеного для впорядкування певних суспільних відносин. Це втручання від­бувається шляхом видання власних правових норм, що часто розхо­дяться з правовстановленнями спеціально уповноважених правотворчих органів;

д) недотримання правил законодавчої техніки і недостатнє за­кріплення їх у законодавстві. Під законодавчою технікою науковці розуміють вироблені на практиці навики і прийоми створення право­вих норм у формі ухвалення нормативно-правових актів [4, с. 296]. На

думку С. Алексєєва, юридична, або законодавча, техніка - це сукуп­ність прийомів, правил розробки, оформлення, публікації, системати­зації законів, інших правових актів, що забезпечує їх досконалість,

ефективне використання [5, с 214].

До типових порушень законодавчої техніки, що породжують| виникнення колізії норм права, можна віднести: неточне визначення складів правопорушень; порушення термінології, відсутність єдиної термінології у пакетах нормативно-правових актів; порушення логіч­ного взаємозв’язку між нормами права; недотримання процедурних правил ухвалення нормативно-правових актів; відсутність чіткої стру­ктури правових актів;

е) непоінформованість нижчестоящих правотворчих органів про норми права, прийняті вищими органами, вузьковідомчі інтереси, низький рівень правової підготовки розробників нормативно-правових актів [6, с 37]. Особливо актуальною проблема забезпечення право­вою інформацією нормотворчих органів всіх рівнів була до появи еле­ктронних баз даних. Відсутність електронних засобів передачі даних, інформаційних правових систем, наявність тільки паперових носіїв правової інформації породжувало проблему своєчасного й всестороннього інформування нормотворчих органів про стан системи законо­давства, що діяла, і про прийняті нові норми права;

є) нерівномірний розвиток галузей права, правових інститутів, складових однієї галузі права. Як приклад, нерівномірного розвитку правових інститутів можна привести ситуацію, що склалася в україн­ській системі права у 90-ті рр. ХХ ст. Лібералізація у сфері державного регулювання підприємницької діяльності, викликана проведенням економічних реформ, супроводжувалася ухваленням маси нових нор­мативно-правових актів, що регулюють господарські відносини, вста­новлюють нові форми здійснення підприємницької діяльності, новий порядок визначення збитків і інші нововведення;

ж) нівеляція ролі закону і збільшення ролі відомчої нормотворчості. Це проявляється у «вторгненні» відомчих актів у сферу регулю­вання законів, у підміні положень законів відомчими інструкціями, «здрібнінні» сфери правового регулювання законів. Таким чином руй­нується єдність правової дії [7, с 29-37];

з) відмінність в рівні правосвідомості людей і правовий нігілізм. На практиці мають місце випадки, коли люди, які займаються розроб­кою і прийняттям нормативно-правових актів, володіють низьким рів­нем правосвідомості, що проявляється у нездатності усвідомити за­вдання, вирішення яких необхідне державі, сенс розвитку, цілі політи­ки правових перетворень, що проводяться в країні;

и) відсутність зворотного зв’язку між практикою застосуван­ня норм права і нормотворчістю. Для своєчасного усунення колізій важливим є їх виявлення у системі чинного права. Сигналом, що свід­чить про можливі суперечності у правових розпорядженнях, є супере­члива практика застосування норм права. Якщо в результаті узагаль­нення судової практики виявиться суперечлива практика вирішення певної категорії справ, що свідчить про розбіжності у правовому регу­люванні, то органу правозастосування треба донести інформацію про виявлені колізії нормотворчому органу, правомочному відмінити дію колізуючих (ті, що являються колізіями і провокують виникнення но­вих) норм права;

і) рецепція норм іноземного права і оцінювальні поняття. До появи колізій може часто призводити юридично пророблена рецеп­ція правових норм [8, с. 126]. Вони виникають зазвичай при прове­денні правових реформ, коли для модернізації, оновлення чинного законодавства у правову систему держави імплементуються цілі інститути іноземного права, не враховуючи рівня правової культури і правових та соціальних умов, що реально склалися, для проведен­ня таких перетворення. Останнім часом національне законодавство включає безліч оцінювальних понять без чіткого визначення їх меж і обсягу. З одного боку, використання оцінювальних понять має позитивні наслідки для ефективності правового регулювання, оскі­льки дозволяє різнобічно врахувати особливості дозволу безлічі реальних ситуацій, а з іншого – може безпосередньо стати причи­ною виникнення колізій.

Висновки. Отже, колізії часто є наслідком одночасної дії де­кількох вище перелічених причин. Після аналізу суб’єктивних і об’єктивних причин виникнення колізій маємо підстави вважати: специфіка об’єктивних причин полягає у тому, що, якщо для усу­нення колізій, спровокованих дією суб’єктивних причин, треба вжити систему заходів щодо їх усунення і запобігання, то відносно колізій, що є наслідком дії об’єктивних причин, можливе лише ух­валення комплексу правових засобів, що пом’якшують дію негативних наслідків, породжених ними, але усунути повністю вплив об’єктивних причин неможливо, оскільки вони є невід’ємними ат­рибутами життєдіяльності суспільства.

Універсальними правовими засобами є правове виховання і тіс­но пов’язане з ним правове навчання. Вони у механізмі розв’язання правових колізій забезпечують передачу правової культури, досвіду, поглядів з розв’язання правових колізій від одного покоління людей до іншого. Завдяки політиці правового виховання, спрямованій на підви­щення загальної правової культури суб’єктів правозастосування, згла­джується полярність рівнів правосвідомості, що зумовлює виникнення правових колізій, підвищується рівень правової культури і освіти суб’єктів права, що сприяє своєчасному розв’язанню нових правових колізій, і подоланню існуючих.

Тому для запобігання появи, подолання і усунення колізій важливе значення має формування, за допомогою правового вихо­вання, у суб’єктів права правової аксіології, орієнтованої лише на правові засоби розв’язання правових колізій, формування активної цивільної позиції у громадян з приводу необхідності проведення всебічної, обґрунтованої політики по попередженню виникнення колізій, своєчасному вживанню заходів по їх усуненню і ефектив­ному подоланню.

––––––––––––

Абрамович А.М. Право и социально-экономическое развитие страны / А.М. Абрамович // Беларуская думка. – 1997. – № 7. – С. 29–37.

Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: опыт комплекс­ного исследавания / С.С. Алексеев. – М.: Статут, 1999. –712 с.

Байхмаханов М.Т. Противоречия в правовой надстройке при социа­лизме) / М.Т. Байхмаханов. – Алма-Ата: Наука, 1978. – 359 с.

Власенко Н.А. Коллизионные нормы в советском праве / Н.А. Власенко. – Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1984. – 99 с.

Дробязко С.Г. Право як система і його закономірності / С.Г. Дро-бязко // Право і демократія (Мінськ). – 1999. – Вип. 10. –С. -3–16.

Жеребкин С.В. Противоречия в праве / С.В. Жеребкин. – Владимир: Б.И.Р.А, 1992. – 215 с.

Теория государства и права: учеб. для вузов / В.О. Лучина, Б.С. Эбзеева; под ред. М.М. Рассолова. – М.: ЮНИТИ-ДАНА; Закон и право, 2000. – 640 с.

Тіхоміров Ю.А. Курс порівняльного правознавства / Ю.А. Тіхоміров. – М.: НОРМА, 1996. – 427 с.

 

< Попередня   Наступна >