Наукові статті Теорія держави і права ЗМІСТ ПОНЯТТЯ «ТЛУМАЧЕННЯ» У СПІВВІДНОШЕННІ З ІНШИМИ ПОДІБНИМИ ПОНЯТТЯМИЗМІСТ ПОНЯТТЯ «ТЛУМАЧЕННЯ» У СПІВВІДНОШЕННІ З ІНШИМИ ПОДІБНИМИ ПОНЯТТЯМИ
| Наукові статті - Теорія держави і права |
Т.С. Коханюк
ЗМІСТ ПОНЯТТЯ «ТЛУМАЧЕННЯ» У СПІВВІДНОШЕННІ З ІНШИМИ ПОДІБНИМИ ПОНЯТТЯМИ
Здійснено порівняльний аналіз термінів, схожих за значенням з терміном «тлумачення», розглядаються окремі аспекти їх визначень чи трактувань науковцями.
Ключові слова: герменевтика, інтерпретація, коментар, семантика, тлумачення.
Постановка проблеми. Кожній галузі знань, у тому числі й юриспруденції, властива своя термінологія з характерними значеннєвими і понятійними особливостями. У цьому сенсі юридична наука не виняток, бо використовувані у ній терміни вимагають чіткої узгодженості, однозначності тлумачення тощо. Оскільки усталені поняття мають чітко визначений смисл, хоч часто вживаються для заміни один одного у тих випадках, що є недоцільними, а інколи і неприпустимими, то цим обумовлена необхідність роз’яснення відмінностей і встановлення чітких меж їх дефініції. Дехто з науковців взагалі не погоджується з тим, щоб не практикувати у нашій науці поширення збільшення кількості застосування схожих за змістом термінів. Певною мірою це стосується терміна «тлумачення», оскільки тепер спостерігається доволі активне вживання його у наукових публікаціях, чим дещо збіднюється і навіть істотно спрощується синоніміка однозначних термінопонять. Звичайно, ми не розглядатимемо предмет означеного поняття, бо це потребує окремого дослідження, але зауважимо, що такі терміни, як тлумачення, герменевтика, інтерпретація змістовно взаємопов’язані і цілком можуть бути взаємозамінними. До того ж синонімічного ряду слід віднести ще такі терміни, як коментар (коментування) та семантика.
Стан дослідження. Науковці (здебільшого мовознавці) приділили чимало уваги вивченню проблем термінології. Значний інтерес до них проявляють і правознавці. Особливо популярним об’єктом досліджень став те
Особливості правової термінології тісно пов’язані з ознаками самого права. Наприклад, така його ознака, як системність, передбачає тісний взаємозв’язок між термінами, їх внутрішньою відповідністю і узгодженістю [1, с. 45]. Тому нашою метою є встановлення чіткого розмежування вживання певних суміжних термінів для збереження однієї з найнеобхідніших ознак права – його системності.
Виклад основних положень. Тлумачення права, безумовно, необхідне з ряду причин. Адже, по-перше, норми права, що викладені у нормативних актах, виражаються за допомогою слів та певних формулювань; щоб зрозуміти їхній смисл та значення, а також логічний зв’язок між ними, потрібна конкретна розумова діяльність; по-друге, норми права мають загальний і абстрактний характер, а застосовуються до конкретних фактів та ситуацій; складність та багатоманітність останніх викликають у процесі вирішення юридичних справ різноманітні питання, що належать до змісту норм права; по-третє, особливості формулювання норм права проявляються у їх стислості, лаконічності, можливості неспівпадання тексту статті і смислу норми, у використанні різної спеціалізованої термінології, посилань на інші норми; по-четверте, недосконале і неадекватне використання законодавчої техніки, відсутність якісної, точної і зрозумілої мови нормативного акта викликає неконкретність або і неоднозначність формулювань тексту норми; по-п’яте, норми права регулюють суспільні відносини лише у взаємодії, тобто в системі, де дія однієї норми викликає дію іншої. Щоб зрозуміти дійсний смисл правової норми, необхідно знайти і дослідити її смислові зв’язки з іншими [2, с. 1037 ].
Насамперед для того, щоб навчитися правильно оперувати певними термінами, необхідно встановити, що вони собою являють, який їх смисл (сукупність тих суттєвих ознак, що дозволяють відмежувати елементи одного класу, позначуваного деяким поняттям, від будь-яких інших). Аксіома логічного мислення полягає у тому, що, не навчившись правильно оперувати поняттями ( у нашому випадку термінами), не можна правильно провести жодної мисленнєвої операції.
Як відомо, термін передусім - це слово або група слів, які виражають поняття про предмет. Наприклад, термін коментар (лат. соmmеntаrius -записна книжка, записки, замітки, тлумачення) - в юриспруденції -тлумачення змісту законів та інших нормативних актів, міжнародних договорів тощо. Цей термін має важливе значення для правильного розуміння права [3, с 65]. У перекладі з англійської commentary -коментар, commentator - коментатор, тлумач [4, с 117]. Отже, хоч термін «коментар» і може вживатися замість терміна «тлумачення нормативного акту, закону», але доцільнішим тепер є його вживання для позначення специфічних книг (коментарі до Кримінального кодексу, Кримінально-процесуального кодексу і т.п.). Крім того, коментар може бути не тільки книг, а й інших джерел, що містять у собі певну інформацію.
Термін семантика (a?ao. - означаючий, означую) - розділ логіки, що вивчає поняття і судження, особливо під час запису їх у вигляді висловів формальних систем. До завдань семантики належить передусім уточнення таких загальнологічних понять, як смисл, відповідність, предмет, множинність, логічна послідовність, інтерпретація [5, с 576]. На семантичному аспекті тлумачення акцентують В. Титов, О. Марченко, С. Острога, Ж. Павленко [6]. Ці науковці вважають, що більшість труднощів інтерпретації пов’язані із самою мовою права, яка, незважаючи на її близькість до природної національної мови, має безсумнівну специфіку, анітрохи не меншу, ніж мова медицини. Водночас вона вкрай рідко нормується законодавством - важко, наприклад, послатися хоча б на одну норму законодавства України, що закріплює лексику і логіку тлумачення правових текстів та приписує правила розуміння і вживання правових термінів. Тому при повноцінній інтерпретації правових текстів і потрібен вихід за межі права у царину логічних і філологічних норм, далеко не завжди прийнятних законодавцем, а тим більше правозастосовниками. Завдяки семантиці задається значення і з’ясовується смисл правових текстів.
За змістом термін інтерпретація (лат. іnterprеtаtіо - роз’яснення, тлумачення) наближений до терміна «тлумачення» [7, с 711; 8, с. 486]! Крім того, в деяких статтях науковці термін «інтерпретація» вживають як синонім терміна «тлумачення» [9], а з роз’яснення терміна «герменевтика», зробленого С Квітом, вбачається, що інтерпретація є його складовою [10, с. 563] Поза межами герменевтики (напр., у семіотиці) слово «інтерпретація» використовують також у деяких інших значеннях. Терміном «інтерпретація» (у перекладі з англійської іnterprеtаtіоn – тлумачення, пояснення, інтерпретація) [4, с. 440] у герменевтиці переважно позначають усно чи письмово викладене (артикульоване) розуміння. Ю. Власов встановив, що інколи науковцями висловлюються думки, що тлумачення норм права вживається у трьох різних значеннях – з’ясування, роз’яснення та інтерпретації. Під інтерпретацією у цьому випадку розуміють з’ясування співвідношення обсягу норми права, що тлумачиться, з обсягом її тексту. На думку цього науковця, це не зовсім вірний погляд, оскільки термін «інтерпретація» значно ширший, ніж класифікація результатів тлумачення за обсягом, і тут правильніше говорити про результати, до яких приходить суб’єкт тлумачення після з’ясування смислу норми права [11, с. 54].
Герменевтика (від грец. – пояснюю) у теорії та філософії призначена полегшувати розуміння й інтерпретацію текстів та інших виявів людського життя. Терміни «розуміння» та «інтерпретація» є центральними в герменевтиці. Об’єктами розуміння та інтерпретації в герменевтиці спочатку були різного роду тексти. І сьогодні герменевтику часто визначають як діяльність, націлену на розуміння та інтерпретацію текстів. У вузькому значенні інтерпретація – текст про текст. Найпоширенішими різновидами таких текстів колись були коментарі у вигляді не лише з’ясування значення окремих слів, висловів чи фрагментів тексту, а й осмислення цілого твору. Розуміння та інтерпретацію текстів пов’язували з урахуванням їх поділу на різновиди залежно від змісту – релігійні, літературні, юридичні, історичні. Це і мають на увазі, коли говорять про галузеву (регіональну) герменевтику – теологічну, філолого-літературну, юридичну, історичну [12, с. 561]. С. Квіт наголошує, що герменевтика, крім зазначеного, створює певні правила тлумачення і способи їх застосування, сам процес інтерпретації [13, с. 563]. На думку А. Колодія, категорія праворозуміння – першоджерельна у юридичній герменевтиці. Це поняття означає не просто пізнання права, а процес, завдяки якому на ґрунті «живої історичної мови» відбувається становлення конкретного історичного права. Юридична герменевтика тлумачить право як продукт герменевтичного праворозуміння, яке конструюється засобами мови [14, с. 578]. З точки зору П. Рабіновича, юридична герменевтика набуває особливої актуалізації, оскільки у деяких сучасних працях з філософії права герменевтичному підходу надається мало не визначальне значення в обґрунтуванні, оцінці природних явищ. Науковець підтримує думку, що герменевтика має стати так званою «універсальною мовою» [15, с. 62]. П. Рабінович вказує, що герменевтика – загальна теорія розуміння і має «виходи» чи не на всі етапи та зони правового регулювання, що є підставою для застосування цієї науки у загальнотеоретичному правознавстві. Крім того, в герменевтиці нині вироблено такі поняття, положення, методики, процедури, використання котрих дозволяє піднести наукову і практико-прикладну розробку тлумачення юридичних норм на якісно новий рівень. Йдеться, наприклад, про поняття смислу, поняття інформативності тексту та класифікацію текстів залежно від цієї ж властивості, а також про такі поняття, як адекватність смислової інтерпретації, інтерпретаційна модель, інтерпретаційний «зсув» (здвиг), переосмислювання («перекодовування») тексту, рівень семіосо-ціопсихологічної підготовки суб’єктів, семіосоціопсихологічне групування. Наведені поняття дозволяють, зокрема, виявити ступінь відповідності тлумачення закону задуму (волі) законодавця, рівень інформативності закону, ступінь підготовленості, здатності адресатів законів до його адекватного тлумачення і т.п. [15, с. 66].
В широкому розумінні тлумачення визначають як пізнавальний процес, спрямований на розуміння та пояснення явищ природи або суспільного буття. Тлумачення – багатозначний термін. З одного боку – це певний процес мислення, пізнання, спрямований на з’ясування явищ і об’єктів, та результат цього процесу, а з іншого – це пояснення результату з’ясування, що має прояв у сукупності висловлювань мови, які надають зазначеним явищам і об’єктам певного значення [11, с. 54]. Одначе зі словом «тлумачення» можна пов’язувати особливий смисл, відтінок, позначаючи ним вільнішу, «спекулятивну» інтерпретацію – на противагу «інтерпретації», яку здійснюють з дотриманням певних принципів і правил [12, с. 561]. На думку Ю.Бондара, термін «тлумачення» вживається у трьох різних, хоч і пов’язаних між собою, значеннях. По-перше, тлумаченням називається усвідомлення значення правової норми особою, що її застосовує (тлумачення за способом). По-друге, тлумаченням називають прийняття актів державними органами і висловлювання окремих осіб з метою роз’яснення змісту правової норми (тлумачення за суб’єктом). По-третє, тлумаченням також називається інтерпретація, тобто з’ясування співвідношення об’єкта правової норми, що тлумачиться, з об’єктом (буквальним значенням) її тексту. Тлумачення як розумовий процес складається із двох взаємопов’язаних стадій — усвідомлення і роз’яснення [ 2, с.1038 ].
Щодо тлумачення норм права, то, як вважають Ю. Власов, В. На-гребельний, – це інтелектуально-вольова діяльність, спрямована на з’ясування (усвідомлення) і роз’яснення волі законодавця, матеріалізованої у нормі права, а також результати цієї діяльності. У правовому регулюванні роль тлумачення норм права обмежується правильним розумінням дійсного змісту норми права та його розгорнутим, обґрунтованим роз’ясненням іншим суб’єктам права [16, с.80]. На нашу думку, слід визнати слушним таке визначення, хоч у деяких словниках та довідниках при роз’ясненні цього терміна не зазначається, що у ньому мали б позначатися результати діяльності, з’ясування і роз’яснення волі законодавця [2, с. 1038 ], а сама «воля законодавця» прирівнюється до «змісту норм права» [17]. Крім того, у деяких словниках з юридичним нахилом нема взагалі таких термінів, як тлумачення чи інтерпретація [18]. Інтерпретаційні акти – це термін, який характеризує нормативно-правові акти як результат тлумачення. Цікаву думку, яку необхідно використовувати і при законотворенні, висловлено в роз’ясненні терміна «тлумачення міжнародних договорів», а саме, що договір має тлумачитись добросовісно, з точки зору надання термінам їх звичайного значення [19, с. 115].
Висновки. Отже, такі терміни, як тлумачення, інтерпретація, герменевтика, коментар, семантика, мають певні спільні риси і в певних випадках деякі з них можуть заміняти один одного. Щодо терміна коментар, то на сучасному етапі розвитку суспільства у сфері права доцільно вживати його, наприклад, для позначення коментарю Конституції України. Семантика виділяється окремим розділом логіки, результати якого активно використовувались і використовуються у тлумаченні загалом та тлумаченні норм права зокрема. Інтерпретація виступає як частина науки герменевтики і в той же час є синонімом терміну тлумачення. Крім того, термін інтерпретація можна застосовувати поряд із семантичним аспектом тлумачення для позначення стадії попереднього створення певного терміна. Як визначає більшість теоретиків права, саме питання інтерпретації залишається відкритим. Герменевтика як загально-філософська наука призначена полегшувати розуміння та інтерпретацію (тлумачення), а її різновид – юридична герменевтика можна замінити словами «техніка тлумачення норм права». Коли йдеться про способи, види і т.п., то в поєднанні доцільно вживати термін тлумачення. Інтелектуально-вольова діяльність, спрямована на з’ясування (усвідомлення) і роз’яснення волі законодавця, матеріалізованої у нормі права, а також результати цієї діяльності – узагальнюється терміном тлумачення норм права.
Подібні дослідження набувають досить вагомого значення, оскільки, керуючись бажанням спрощення і доступності права, виникає необхідність включати в мову законодавця різноманітні форми висловлювання близьких за змістом або тотожних термінів. Переважно ці терміни або давно не вживані, або є словами іншомовного походження. І в першому, і в другому випадках виникає потреба чіткого роз’яснення їх змісту для уникнення можливих суперечностей, що зумовлює подальші розвідки у цьому ж напрямку.
–––––––––
Пиголкин А.С., Юсупов С.Н. Пути оптимизации работu над правовой терминологией // Советское государство и право. – 1983. – ? 12. – С. 45–52.
Бондар Ю. Тлумачення норм права // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Відп. ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2003. – Т. 1. – С. 1037–1038.
Білоус В.С. Коментар // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко ( відп. ред.) та ін. – К.: Українська енциклопедія, 2001. – Т. 3. – С. 165.
Зубков М., Мюллер В. Сучасний англо-український та україно-англійський словник. – Х.: Школа, 2005. – 768 с.
Философская yнциклопедия / Гл. ред. Ф.В. Константинов. – М.: Советская yнциклопедия, 1967. – 592 с.
Титов В., Марченко О., Острога С., Павленко Ж. Юридична герменевтика з погляду сучасної формальної логіки // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – № 1. – С. 164–179.
Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: Українська енциклопедія, 1999. – Т. 2. – С. 744.
Українська Радянська Енциклопедія: У 10 т. / Ред. М.П. Бажан та ін. – К.: Гол. ред. УРЕ, 1961. – Т. 5 – 560 с.
Див.: Лисенков С.Л. Тлумачення (інтерпретація) норм права: причини необхідності, види та способи // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2006. – ? 5. – С. 3–9; Рабинович П., Савчук Н. Офіційне тлумачення законодавства: герменевтичний аспект // Право України. – 2001. – ? 11. – С. 22–25; Селіванов А.О. Право тлумачити закони та юридичні наслідки застосування офіційної інтерпретації // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – ? 2 (21). – С. 2–6; Черданцев А.Ф. Гносеологическая природа толкования права // Советское государство и право. – 1972. – №10. – С. 105–109.
Квіт С.М. Герменевтика // Енциклопедія сучасної України: У 30 т. – К., 2006. – Т. 5. – С. 563.
Власов Ю. Теоретичні проблеми визначення сутності тлумачення в правовій науці // Правова держава. – 2000. – Вип. 11. – С. 54–61.
Лісовий В.С. Герменевтика // Енциклопедія сучасної України. – К., 2006. – Т. 5. – С. 561–563.
Квіт С.М. Герменевтика // Енциклопедія сучасної України: У 30 т. – К., 2006. – Т. 5. – С. 563–564.
Колодій А.М. Герменевтика юридична // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: Українська енциклопедія, 1998. – Т. 1. – 578 с.
Рабинович П. Герменевтика і правове регулювання // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – ? 2. – С. 61–71.
Власов Ю., Нагребельний В. Тлумачення норм права // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: Українська енциклопедія, 2004. – Т. 6. – С. 80–82.
Див.: Головченко В.В., Ковальський В.С. Юридична термінологія: Довідник. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 172 с.; Гіжевський В.К., Головченко В.В., Ковальський В.С. та ін. Популярна юридична енциклопедія – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 448 с.; Юридичні терміни. Тлумачний словник / В.Г. Гончаренко, П.П. Андрушко, Т.П. Базова та ін.; за ред. В.Г. Гончаренка. 2-ге вид., стереотипне. – К.: Либідь, 2004. – 271 с.
Сучасна українська енциклопедія: У 16 т. – Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2005; Словник термінів і понять, що вживаються у чинних нормативно-правових актах України / Упоряд.: О.В. Богачова, К.С. Винокуров, Ю.І. Крусь, О.А. Менюк, С.А. Менюк; відповід. ред. В.Ф. Сіренко, С.Р. Станік. – К.: Оріяни, 1999. – 502 с.; Словник законодавчих термінів. – К.: Основа, 2000. – 608 с.
Законотворчість. Словник термінів і понять з міжнародного та європейського права / В.О. Зайчик, О.Л. Копиленко та ін. – К., 2005. –160 с.
< Попередня Наступна >