ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ЗА ДОГОВОРОМ СУБПІДРЯДУ У КАПІТАЛЬНОМУ БУДІВНИЦТВІ

С. Сеник

У статті висвітлено питання, пов’язані з виконанням договору субпідряду у капітальному будівництві. Зокрема, значну увагу приділено з’ясуванню співвідношення понять „належного” та „реального” виконання зобов’язань, що виникають із договору субпідряду у капітальному будівництві.

Ключові слова: належне виконання, реальне виконання, якість, прострочення.

Під виконанням зобов’язання розуміють вчинення кредитором і боржником дій зі здійснення прав та виконання обов’язків, що ґрунтуються на зобов’язанні [1, с. 643]. Як зазначає Т.В. Боднар, саме при виконанні зобов’язання найповніше розкривається його зміст, оцінюється сукупність дій (бездіяльність) боржника щодо виконання покладених на нього обов’язків з погляду відповідності їх до вимог закону, умов договору, звичаїв, а отже, з точки зору визнання виконання належним [2, с. 19–20].

Вагоме значення мають загальні засади виконання цивільних зобов’язань, виражені у формі їхніх принципів. Варто погодитись із думкою В.В. Луця, що для учасників зобов’язальних правовідносин завжди важливим є те, чи реалізовано головну мету зобов’язання. Але саме досягнення цієї мети пов’язане не лише з виконанням певних дій, а й з необхідністю відповідати іншим „якісним” показникам, які загалом можна об’єднати поняттям належного виконання [1, с. 643].

У правовій літературі немає єдиної позиції щодо співвідношення принципів „належного” та „реального” виконання зобов’язання.

Зокрема на думку М.І. Краснова, „реальне виконання – складова належного виконання. Належне виконання є поняттям більш загальним, а реальне виконання – одна з окремих вимог, яка входить до змісту належного вик

Окрему позицію займав О.С. Йоффе. Він надавав принципу реального виконання значення загального. Відповідно було звернуто увагу на те, що „на етапі нормального розвитку зобов’язання реальне виконання передбачає і належне виконання, а після порушення боржником зобов’язання – виконання в натурі” [4, с. 64].

На думку М.І. Брагінського, реальне та належне виконання – це різноплощинні явища. У першому виявляється суть виконання як вчинення певної дії, у другому – якісна характеристика дії (або утримання від дії). У разі перевірки, чи виконав боржник зобов’язання, вирішуються два самостійні за значенням питання: чи вчинила особа дію, яка є об’єктом відповідних правовідносин (тобто чи дотримана вимога реального виконання), а також як ця дія вчинена (чи дотримана вимога належного виконання) [5, с. 336].

У контексті цього питання найбільш прийнятною є остання позиція. Обидва принципи мають самостійне значення, і жоден з них не є домінуючим над іншим. Швидше за все можна говорити про їх взаємозумовленість. Варто погодитися, що неможливо уявити собі належне виконання зобов’язання, якщо воно не виконано в натурі. Своєю чергою, реальне виконання не може бути неналежним, оскільки поки зобов’язання розвивається нормально, без порушень, реальне виконання передбачає і його належне виконання [6, с. 518].

Обидва принципи є диспозитивними, оскільки норми, в яких вони відображені, надають сторонам право сформулювати правила інші, ніж за законом. Як зазначає М.В. Кротов, роль загальних принципів виконання зобов’язання виявляється у тих випадках, коли сторони не встановлюють спеціальних правил виконання, які, звичайно, вказаним принципам не мають суперечити [6, с. 518].

Найдетальніше юридична природа реального виконання зобов’язань дослідив С.М. Братусь. Він висловлював думку, що посиленням механізму правової відповідальності, який слугує з метою забезпечення реального виконання зобов’язання, є застосування примусу через відповідний юрисдикційний орган до виконання зобов’язання у натурі [7, с. 119]. Проте така пропозиція не може знайти застосування у сфері капітального будівництва. Швидше така міра може використовуватись лише у зобов’язаннях, у яких йдеться про передачу у натурі наявної речі. У договорі субпідряду у капітальному будівництві, вбачається, контрагента, який порушив умови договору, можна примусити здійснити певну дію, можливо, лише під погрозою сплати санкцій. Саме сплата певної суми у вигляді неустойки і відшкодування збитків може змусити боржника виконати зобов’язання у натурі навіть тоді, коли він цього не зробив у встановлений строк.

Розвиток ринкового господарства зробив вільними мінові операції учасників обороту з приводу робіт, товарів і послуг. Відповідно основний принцип договорів – „ніякі грошові виплати не здатні замінити реального виконання” – втратив певною мірою своє значення [5, с. 419].

Врешті-решт варто погодитись із думкою М. Сибільова, що „…з розвитком ринкових засад в економіці принцип реального виконання зобов’язання, який набував особливого значення для господарських договорів, певною мірою втратив своє первісне значення. Це пов’язано з тим, що сплата кредиторові збитків, які виникли через невиконання зобов’язання в натурі боржником, в умовах ринкової економіки і може задовольнити інтерес у повному обсязі. За таких обставин новий ЦК України виходить з того, що в умовах ринкової економіки його роль поступово зменшуватиметься” [8, с. 72].

Проте це аж ніяк не означає, що реальне виконання перестало взагалі відігравати яку-небудь роль. Потрібно пам’ятати, що виконання робіт чи надання послуг, заміна товару чим-небудь іншим все ж таки далеко не завжди здатна задовольнити порушений інтерес потерпілої сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 883 ЦК за невиконання обов’язків за договором субпідряду у капітальному будівництві субпідрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі. Водночас, ця норма наводить на висновок, що сторони у договорі можуть, крім вищезазначених санкцій, передбачити і зобов’язання субпідрядника виконати субпідрядні роботи. Таке право генпідрядника і, відповідно, обов’язок субпідрядника виникатимуть на підставі ч. 1 ст. 622 ЦК, в якій передбачено, що боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов’язання, не звільняється від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Можна стверджувати, що невиконання зобов’язання виконати певну роботу передбачає для кредитора як право на вимогу про виконання його у натурі, так і право на сплату грошової компенсації за невиконання роботи. Проте, у контексті цього питання, слушною є думка, що неможливо зобов’язати боржника примусово здійснити яку-небудь дію, якщо він не бажає цього робити. Єдине, що може змусити до здійснення певної дії, – це майнова санкція, тобто фактично заміна виконання зобов’язання у натурі грошовою компенсацією [6, с. 518].

Проаналізувавши загальнотеоретичні підходи до з’ясування суті „належного” та „реального” виконання стосовно субпідрядних правовідносин у капітальному будівництві з приводу виконання робіт, можемо говорити, що належне виконання визначає „як робити”, а реальне – „що робити”.

Для досягнення цієї мети необхідними є наявність певних чинників. Передусім здійснення генпідрядником обумовлених дій, які будуть забезпечуватимуть своєчасне виконання субпідрядних робіт у капітальному будівництві. До таких дій потрібно зачислити координацію генпідрядником роботи усіх субпідрядників, які беруть участь у будівництві, забезпечення до початку робіт субпідрядника будівельної готовності об’єкта, тобто надання будівельного майданчика (фронту робіт), конструкцій чи окремих видів робіт.

Надання будівельного майданчика пов’язано з певними діями генпідрядника (звільнення будівельної площадки від матеріалів, конструкцій, закінчення робіт, які технологічно передують роботам субпідрядника та ін.). Якщо ж субпідрядник розпочав здійснення субпідрядних робіт, незважаючи на неліквідовані перепони, то це не дає підстави для припинення зобов’язання генпідрядника із забезпечення будівельної готовності об’єкта.

Своєю чергою субпідрядник повинен правильно організувати діяльність, пов’язану із проведенням робіт, забезпечити готовність спеціальних будівельних робіт і створити умови для здійснення подальших робіт.

До обов’язків генпідрядника входить і передання субпідрядникові дозволів відповідних органів на здійснення субпідрядних робіт у капітальному будівництві. Пунктом 40 Положення про субпідрядні договори передбачено обов’язок генпідрядника передати субпідрядникові до початку виконання робіт технічну документацію на геодезичну розбивну основу для будівництва і закріплені на території будівництва пункти і знаки цієї основи з оглядом їх у натурі. Склад і обсяги геодезичної розбивочної основи мають відповідати вимогам нормативних документів із будівництва. Виконання генпідрядником таких обов’язків дає змогу субпідрядникові завчасно ознайомитися з необхідними документами і належно підготуватися до виконання робіт.

Поряд з цим, у Положенні про субпідрядні договори у п. п. 35, 36 наведений перелік робіт, які виконує генпідрядник та субпідрядник щоб забезпечити виконання монтажних і спеціальних робіт. Крім цього, у п. 34 Положення про субпідрядні договори зазначено, що строки виконання взаємних зобов’язань щодо надання будівельної готовності об’єктів, конструкцій і окремих видів робіт, забезпечення готовності монтажних і спеціальних будівельних робіт сторонами визначені у договорі субпідряду.

Один із основних обов’язків субпідрядника – забезпечення належної якості субпідрядних робіт у капітальному будівництві. Тому якісно виконані роботи свідчать про належне виконання договору субпідряду у капітальному будівництві. Хоча, не зважаючи на зусилля, які приймаються, якість капітального будівництва деколи залишає бажати кращого.

У п. 42 Положення про субпідрядні договори вказується на обов’язок субпідрядника систематично у процесі виконання робіт, а після завершення робіт – остаточно, прибирати робочі місця від залишків матеріалів і відходів, що утворилися у процесі виконання субпідрядних робіт на об’єкті.

Крім цього, належному виконанню субпідрядником його договірних обов’язків сприяють численні послуги, які надає генпідрядник. Якщо вони обумовлені у договорі субпідряду у капітальному будівництві, то стають обов’язковими для виконання. Наприклад, за згодою сторін генпідрядник зобов’язується до прибуття на будівництво персоналу субпідрядника приймати адресовані йому вантажі, складаючи при цьому відповідний акт, який потім передає субпідрядникові.

Зазначмо, що у п. 4.13.8. Положення про підрядні контракти йдеться про те, що головним документом, який стежить за ходом будівництва від початку виконання робіт до їх закінчення, є журнал виконання робіт. Сторони домовляються про форму, зміст та порядок ведення журналу, контроль за його заповненням з боку замовника (генпідрядника). Відповідно до цього Пункту особу, на яку покладається відповідальність за ведення цього документа, повинен призначати субпідрядник.

Можна стверджувати, що належне виконання генпідрядником обов’язків з надання послуг субпідрядникові сприяє належній реалізації договору субпідряду у капітальному будівництві.

Отож, належне виконання договору субпідряду у капітальному будівництві охоплює дотримання комплексу вимог, які визначають, де і яким способом повинно здійснюватись виконання робіт. Виконання зобов’язання за субпідрядним договором у капітальному будівництві як такого, тобто реальне виконання чи виконання у натурі, означає для субпідрядника виконати та передати субпідрядні роботи, а для генпідрядника – прийняти та оплатити закінчені належним виконанням субпідрядні роботи.

У ст. 610 ЦК, говорячи про відповідальність за порушення зобов’язання, законодавець розмежовує неналежне виконання і невиконання зобов’язання. Крім цього, важливі вимоги, які ставляться до виконання зобов’язань, передбачені ст. ст. 526, 530 ЦК. Перша з них зобов’язує виконувати зобов’язання належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Друга – встановлює обов’язок виконувати зобов’язання у строк, передбачений договором або законом. Наведені норми закріплюють принцип належного та реального виконання, через який сторони зобов’язані виконувати зобов’язання відповідно до його умов.

Належним визнається виконання зобов’язання у чіткій відповідності з його змістом. Крім цього, належне виконання охоплює низку елементів.

По-перше, зобов’язання має бути виконане належною особою (ч. 2 ст. 527 ЦК). Передача виконання третій особі розглядається як належне виконання, якщо з умов договору, вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства або суті зобов’язання боржник не повинен виконати зобов’язання особисто (ч. 1 ст. 528 ЦК). У цьому разі кредитор повинен прийняти виконання, запропоноване за боржника третьою особою.

Отже, субпідрядні роботи у капітальному будівництві мають бути виконані субпідрядником, який є стороною договору субпідряду у капітальному будівництві. Субпідрядник, якщо інше не передбачено договором субпідряду або якщо на це є згода генпідрядника, має право передоручити виконання робіт іншому субпідрядникові. Проте у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання субпідрядником цей обов’язок боржник (1-й субпідрядник) повинен виконати сам (ч. 2 ст. 528 ЦК). Крім цього, у цьому випадку будуть діяти і положення ч. 2 ст. 838 ЦК.

По-друге, зобов’язання має бути виконане належній особі (ч. 2 ст. 527 ЦК). Положенням ч. 2 ст. 527 ЦК передбачене право обох сторін вимагати пред’явлення доказів того, що обов’язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою. Із цього робимо висновок, що у разі виникнення з цього приводу спору тягар доказування факту виконання обов’язку належним боржником і передання виконання належному кредиторові чи уповноваженій ним особі покладене відповідно на кредитора і боржника.

Отже, субпідрядник повинен виконати передбачені договором роботи і передати їх генпідрядникові, який є стороною договору субпідряду у капітальному будівництві. Обов’язок щодо передання виконаних за субпідрядним договором у капітальному будівництві робіт безпосередньо замовникові може бути передбачений генеральним договором підряду на капітальне будівництво.

По-третє, зобов’язання виконується певним способом. Слушною з приводу цього є думка В.В. Луця, що спосіб виконання зобов’язання прямо залежить від предмета виконання [1, с. 649]. Стосовно субпідряду у капітальному будівництві це означає, передусім, що роботи повинні бути виконані субпідрядником одноразово. Проте, керуючись змістом ч. 1 ст. 882 ЦК, договором субпідряду може бути передбачено і поетапне виконання субпідрядних робіт у капітальному будівництві.

Крім цього, вимога про спосіб виконання означає, що предмет виконання договору – робота, послуга, річ, яку у силу зобов’язання боржник повинен виконати, надати, передати кредиторові – за усіма своїми параметрами, якісними і кількісними, повинен відповідати вимогам, які закріплені у законі, інших нормативних актах, у договорі [9, с. 472]. Зокрема, субпідрядник повинен виконати зобов’язання, передбачені договором субпідрядні роботи на підставі затвердженої проектної документації, будівельних норм і правил, технічних умов і інших нормативних документів з будівництва. Великого значення з огляду на це набуває здійснення генпідрядником обов’язку зі своєчасного надання субпідрядникові проектної документації (якщо це передбачено договором) або передання затвердженої проектної документації, якщо забезпечення такою документацією покладено на субпідрядника. Затримання передання необхідних матеріалів ускладнює реалізацію у капітальному будівництві вимог принципу належного виконання. Як вище було зазначено, виконання субпідрядником субпідрядних робіт у капітальному будівництві відповідно до проектної документації не унеможливлює деякі відступи від проекту. З огляду на це слушним є зауваження С.С. Занковського, що специфіка капітального будівництва є такою, що у проектних рішеннях не завжди можна передбачити усі особливості і відступи, які виникають у разі його здійснення [10, с. 56]. Проте такі відступи мають відповідати двом вимогам: не змінювати принципів прийнятих рішень і не впливати на міцність деталей чи споруд.

У процесі виконання договору субпідряду до переданої генпідрядникові замовником проектної документації можуть бути внесені зміни у визначеному порядку. Додаткові зобов’язання, які виникають у генпідрядника (з передачі зміненої документації, відшкодуванню збитків тощо) передбачені ст. ст. 877, 878 ЦК. У цих випадках належне виконання субпідрядником своїх обов’язків передбачає виконання ним робіт відповідно до зміненою документації. У низці випадків інтереси капітального будівництва потребують внесення змін в обсяг субпідрядних робіт у капітальному будівництві, які виконуються субпідрядником на основі відповідного договору. Такі зміни можуть проводитися лише у межах загальної вартості монтажних та деяких спеціальних робіт, якщо інше не передбачено договором субпідряду у капітальному будівництві.

Під час виконання субпідрядних робіт у капітальному будівництві субпідрядник може виявити, що певні роботи не були визначені проектною документацією, і з цієї причини потрібно провести додаткові роботи (наприклад, через виявлення підземних течій).

Господарським судом Закарпатської області розглядалася справа за позовом субпідрядника „Т” (позивач) до генпідрядника „М” (відповідач) про оплату виконаних додаткових субпідрядних будівельних робіт на суму 57,242 грн. При розгляді справи судом з’ясовано, що субпідрядник виконав не передбачені проектно-кошторисною документацією субпідрядні роботи, не повідомивши про це генпідрядника. Судом також встановлено, що ці роботи були включені до акту приймання-передачі, підписаного представником генпідрядника та представником субпідрядника. Дослідивши усі докази у справі та з’ясувавши обставини справи, суд задовольнив позовні вимоги позивача, зазначивши у рішенні, оскільки результат виконаних додаткових робіт був включений до акта приймання-передачі, який генпідрядник підписав, то це означає, що він взяв на себе зобов’язання із розрахунків і за роботи, які були включені до проектно-кошторисної документації, і за виконані додаткові субпідрядні роботи [11].

Вбачається, що у випадку виникнення необхідності проведення додаткових робіт, не врахованих проектною документацією, і збільшення у зв’язку з цим кошторису, керуючись суттю ч. 3 ст. 877 ЦК, субпідрядник зобов’язаний був своєчасно повідомити про це генпідрядника та зупинити виконання робіт. Крім цього, субпідрядник повинен довести, що виникла необхідність у проведенні додаткових робіт, виконання яких призведе до збільшення ціни договору. У випадках, коли субпідрядник не виконає цих вимог – попередити генпідрядника про наявні обставини та зупинити виконання робіт – він позбавляється права вимагати від генпідрядника плату за виконані додаткові роботи і права на відшкодування завданих цим збитків. У такому випадку, субпідрядник, який не зупинив виконання роботи, бере на себе ризик продовження робіт.

Якщо субпідрядник все ж таки виконав додаткові роботи, він набуває права вимагати їх оплати тільки за умови, „якщо доведе, що його негайні дії були необхідними в інтересах генпідрядника, зокрема у зв’язку з тим, що зупинення роботи могло призвести до знищення або пошкодження об’єкта будівництва” (ч. 4 ст. 877 ЦК).

Зазначимо, що генпідрядникові належить широке коло прав з контролю і нагляду за діями субпідрядника (ст. 849 ЦК). А саме: генпідрядник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, у тім числі дотримання строків її виконання. Проте під час перевірки він не має права втручатись у діяльність субпідрядника. Відповідно до ч. 3 ст. 881 ЦК генпідрядник має право з метою здійснення контролю та нагляду за виконанням будівельних робіт і прийняття від свого імені відповідних рішень укласти договір про надання такого виду послуг зі спеціалізованою організацією або спеціалістом.

Складність об’єктів будівництва буває різною. Іноді якість виконання деяких видів робіт неможливо перевірити після здачі об’єкта без порушення, скажімо, елементів оздоблення. Наприклад, прокладення труб у моноліті бетону. Такі приховані обсяги робіт звичайно передаються за окремим актом у той момент, коли технологічно це ще можливо зробити. Тому, можливо, відповідно до особливостей об’єкта будівництва, у договорі субпідряду в капітальному будівництві потрібно було б розписувати умови про контроль і нагляд самого генпідрядника або його представника за виконанням робіт.

Зі змісту п. 2 ч. 1 ст. 847 ЦК робимо висновок, що генпідрядник має право давати певні вказівки субпідрядникові про спосіб виконання роботи. Проте такі вказівки не повинні суперечити умовам договору, а отже, являти собою втручання в оперативно-господарську діяльність субпідрядника. Крім цього, якщо такі вказівки загрожують якості або придатності результату роботи, субпідрядник повинен своєчасно повідомити про це генпідрядника (п. 2 ч. 1 ст. 847 ЦК); якщо ж генпідрядник у відповідний строк не змінить даних ним вказівок, субпідрядник має право відмовитись від договору субпідряду та право на відшкодування збитків (ч. 1 ст. 848 ЦК). Щодо відповідного строку, то, на нашу думку, якщо такий строк не зазначений у договорі чи законі, генпідрядник повинен дати відповідь у розумний строк.

По-четверте, виконання у належний строк (ст.ст.530, 531 ЦК). Порушенням цієї вимоги може бути як прострочення виконання, так і дострокове виконання. Тобто субпідрядник повинен виконати роботи у строк, передбачений договором субпідряду у капітальному будівництві. Щодо дострокового виконання субпідрядних робіт за договором субпідряду у капітальному будівництві, як ми уже зазначали, відповідно до абз.1 п.18 Загальних умов, воно можливе лише за згодою генпідрядника.

Поряд із нормами щодо прострочення боржника, є відповідні правила, встановлені на випадок прострочення кредитора. Кредитор визнається таким, що прострочив виконання, якщо він відмовився прийняти надане боржником належне виконання зобов’язання. Так, згідно із ч. 1 ст. 882 ЦК генпідрядник, який одержав повідомлення субпідрядника про готовність до передання робіт (етапу робіт), зобов’язаний негайно розпочати їх прийняття. Якщо ж генпідрядник не розпочне виконання цього обов’язку негайно (на нашу думку, правове поняття „негайно” повинно тлумачитись як „на наступний день після одержання повідомлення”), то його вважають таким, що прострочив виконання зобов’язання.

Крім цього, кредитор визнається таким, що прострочив виконання, якщо він не вчинив відповідних дій, без яких боржник не може виконати своїх обов’язків. Так, для того, щоб субпідрядник розпочав виконання своїх обов’язків, генпідрядник повинен надати будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію (ч. 1 ст. 875 ЦК).

По-п’яте, виконання зобов’язання у належному місці (ст. 532 ЦК). Можна погодитися із твердженням В.В. Луця, що виявлення з необхідною точністю місця, в якому має бути виконане зобов’язання, істотне саме тому, що від цього нерідко залежить вирішення інших, дуже важливих практичних питань [1, с. 649]. За загальним правилом (ч. 1 ст. 532 ЦК) місце виконання зобов’язання визначене у договорі. Проте якщо у договорі субпідряду у капітальному будівництві не зазначатиметься місце виконання зобов’язання, то у такому разі буде застосовуватись спеціальна норма. А саме, керуючись ч. 1 ст. 875 ЦК, для того, щоб субпідрядник міг розпочати виконання робіт, генпідрядник зобов’язаний передати йому будівельний майданчик (фронт робіт). Тобто, усі субпідрядні роботи, які виконуватимуться, будуть нерозривно пов’язані із будівельним майданчиком (земельною ділянкою або об’єктами, що на ній розміщені). Отже, на підставі ст. 181 ЦК об’єкти, розташовані на земельній ділянці, належать до нерухомих речей. У цьому випадку набуває чинності положення п. 1 ч. 1 абз. 2 ст. 532 ЦК, згідно з яким „якщо місце виконання зобов’язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за зобов’язаннями про передання нерухомого майна – за місцезнаходженням цього майна”.

Немає необхідності у договорі субпідряду у капітальному будівництві спеціально зазначати місце виконання та передання субпідрядних робіт, оскільки вони не можуть бути проведені та передані поза місцем знаходження будівельного майданчика. Отже, місцем виконання договору субпідряду у капітальному будівництві буде місцезнаходження будівельного майданчика (фронту робіт). Щодо виконання зобов’язання з оплати виконаних будівельних робіт за договором субпідряду у капітальному будівництві, то вважаємо, що місцем його виконання відповідно до п. 4 абз. 2 ч. 1 ст. 532 ЦК України буде місцезнаходження субпідрядника.

По-шосте, зобов’язання має бути виконане належно. Йдеться про положення ст. 529 ЦК, в якому зазначено, що кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов’язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

На підставі ст. 882 ЦК робимо висновок, що роботи за договором субпідряду у капітальному будівництві можуть бути виконані субпідрядником окремими етапами. У такому випадку генпідрядник повинен буде приймати результати робіт поетапно. Проте таке право субпідрядника і, відповідно, обов’язок генпідрядника мають бути передбачені безпосередньо у договорі субпідряду в капітальному будівництві.

??????????????

Цивільне право України : Підручн. : у 2-х кн. / [О.В. Дзера (керівн. авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової]. — К. : Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — 720 с.

Боднар Т. В. Виконання договірних зобов’язань у цивільному праві : монографія. / Т. В. Боднар. — К. : Юрінком Інтер, 2005. — 268 с.

Краснов Н. И. Реальное исполнение обязательств между социалистическими организациями / Н. И. Краснов. — М. : Госюриздат, 1959.

Иоффе О. С. Обязательственное право / О. С. Иоффе. — М. : Юрид. лит. — 1975. — 880 с.

Брагинский М. И. Договорное право. Книга первая : общие положения. / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский; [изд. 4-е, стереотипное]. — М. : Статут, 1997.

Гражданское право. Том 1. учеб. [изд. 5-е / под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого]. — М. : ПБОЮЛ Л. В. Рожников, 2001. — 632 с.

Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность / С. Н. Братусь. — М. : Юрид. лит., 1976. — 214 с.

Сибільов М. Структура та основний зміст загальних положень про зобов’язання у проекті нового Цивільного кодексу України / М. Сибільов // Українське право. — 1997. — Число 1. — С. 72—76.

Гражданское право. — М. — Т. 1. — СПб., 1996. — 531 c.

Занковский С. С. Субподряд в капитальном строительстве. Правовые вопросы / С. С. Занковский. — М. : Наука, 1986. — 80 с.

Справа № 11/242. Архів Господарського суду Закарпатської області.