494

---

Є. О. МІЧУРІН,

доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ

ПРАВОВА МЕТА ВСТАНОВЛЕННЯ ОБМЕЖЕНЬ МАЙНОВИХ ПРАВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Досліджено правову мету встановлення обмежень майнових прав фізичних осіб. Доведено, що чітке уявлення мети правового регулювання при встановленні обмежень майнових прав фізичних осіб сприяє правильному підбору засобів впливу на суспільні відносини через їх встановлення у нормі права та сприяє ефективному правовому регулюванню.

Останнім часом вчені дедалі частіше звер­таються до розгляду різних аспектів обмежень майнових прав фізичних осіб. Маже доведено у те, що обмеження в механізмі правового ре­гулювання відіграють роль впливового регуля­тора суспільних відносин.

Утім, у правовій державі обмеження майно­вих прав фізичних осіб мають бути обґрунто­ваними та діяти з урахуванням природи прав фізичних осіб та додержанням їх завжди, коли право вповноваженої особи не конкурує з важливими інтересами суспільства та правами інших осіб.

У той же час майже не приділялося окремої уваги меті встановлення обмежень майнових прав фізичних осіб. Тим не менш, саме мета встановлення обмежень може виправдати їх існування, вказати на ефективність таких об-межень через те, досягається ця мета чи ні. Крім того, у разі недосягнення обмеженнями тієї мети, заради якої вони встановлюються, є підстави припустити, що такі обмеження мають коригуватися.

Отже, мета встановлення обмежень майнових прав фізичних осіб відіграє важливе значення через указані аргументи й тому вона цілком заслуговує того, щоб були досліджені ті аспекти обмежень, що стосуються мети їх встановлення.

tify;">Вирішення проблеми мети встановлення обмежень майнових прав фізичних осіб започатковано в таких працях. Російський дослідник М. К. Маликов привернув увагу до проблеми мети в праві. Він указав, що визнання правової основи ефективності різноманітних механізмів права передбачає визначення проблеми ефективності через категорію «мета» [1, c. 40]. Утім, досі вчені ще не дійшли однозначного тлумачення категорії мети правового регулювання. Так, одні з них вказують на мету в юриспруденції як передбачення бажаного результату поведінки людей у суспільстві [2, c. 370]. Інші вказують, що метою в праві є відображення того, що має бути досягнуто завдяки правово­му регулюванню [3, c. 78]. Як бачимо, чіткого визначення категорії «мета» в юриспруденції не розроблено, хоч можна попередньо погодитися, що мета - це певний результат, якого намагаються досягти при правовому регулюванні.

Отже, не вирішеними залишаються пробле­ми визначення мети при правовому регулюванні, немає чіткої узгодженості позицій вчених з цього приводу. Щодо обмежень майнових прав фізичних осіб, то проблемі мети їх встановлення, також приділялося обмаль уваги і цьому не присвячено жодного окремого дослідження.

Мета даної статті - виявити та сформулювати мету встановлення обмежень майнових прав фізичних осіб; завданнями, які необхідно вирі-шити для досягнення вказаної мети, - проаналізувати існуюче правове регулювання та наукові підходи до мети встановлення обмежень май-нових прав фізичних осіб, сформулювати на основі проведеного дослідження висновки.

Конституційний Суд України приділив увагу визначенню мети правового регулювання. Так, у справі щодо кредиторів підприємств комунальної форми власності Суд указав на необхід­ність урахування балансу конкуруючих суспільних цінностей, якими (в контексті порушених у конституційному зверненні питань) є принципи державної політики стосовно банкрутства суб'єктів господарювання в комунальному се­кторі економіки та прав фізичних осіб на отримання комунальних послуг [4]. Отже, сус­пільна, загальнокорисна мета встановлення окремих обмежень у цивільному праві врахо­вується під час їх встановлення.

У дослідженні механізму правового регулювання та його ефективності категорії «мета» приділяється окрема увага. Пояснюється це тим, що правове регулювання здійснюється не заради абстрактного врегулювання відносин якимось чином, а задля досягнення при цьому певної мети правового регулювання. Утім, як зазначається в літературі, через найбільш загальний характер і те, що вона прямо стосується всіх галузей права, категорія «мета» досить слабко розроблена в галузевих науках [5, c. 169]. Багатогранність видів та форм впливу норм права на особу та суспільні відносини усклад­нюють однозначний опис мети правового ре­гулювання [1, c. 41]. Більше того, виявлення мети обмежень важливе для практичного застосування, виконання Україною міжнародних актів. Так, ст. 18 Римської конвенції про захист прав людини і основних свобод від 4 листопада 1950 р. встановлює, що обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначе­них прав і свобод, не застосовуються для інших цілей, ніж ті, для яких вони встановлені. Отже, межі обмежень, встановлених зазначе­ною статтею, мають додержуватися державою, відповідно до чого обмеження майнових прав фізичних осіб, які встановлені у законі, мають відповідати цілям, заради яких права особи обмежуються.

У тлумачному словнику С. І. Ожегова під метою розуміють предмет намагання, те, що треба, бажано здійснити [6, c. 873]. Отже, мета так чи інакше тяжіє до досягнення певного результату дії правового регулювання, що цілком можна віднести й до обмежень майнових прав фізичних осіб. Причому зважаючи на механізм правового регулювання його ефективність мо­же виявлятися у правовій нормі, законодавстві тощо. Так, цільова концепція ефективності правової норми досліджувалася в окремих працях, де було визначено, що ефективність правозастосування базується на правозастосовному механізмі та засобах досягнення тих загальних цілей, що постають перед відповідним інститутом чи нормою права [1, c. 109]. Більше того, ефективність правозастосування взагалі зводиться окремими дослідниками до визначення мети правової норми та результатів дій правозастосовних актів [7, c. 8], з чим у цілому можна погодитися.

Окремі вчені доводять, що до цілей право­вих норм слід віднести передусім встановлення підстав (юридичних фактів), умов та порядку виникнення, зміни та припинення різних видів суспільних відносин [8, c. 16]. Більш правиль­ним убачається інший підхід, за яким найближчим завданням будь-якої юридичної норми є впорядкування суспільних відносин, їх регулювання. Проте кінцеві цілі регулятивної дії окремих правових норм можуть мати свої осо­бливості. Уявлення про такого роду цілі право­вого регулювання тих чи інших суспільних відносин закладено в основу виділення спеціально-юридичних функцій права: регулятивно-статичної, регулятивно-динамічної та охоронювальної [9, 96-98]. Остання має бути взята за основу при визначенні правової мети обме­жень, які виконують охоронювальну функцію щодо суспільних інтересів та прав інших осіб, не дозволяючи уповноваженій особі здійсню­вати свої права на шкоду іншим.

Зрозумілу чітку мету, що відображає об'єктивні закономірності суспільного розвит­ку в літературі, називають критерієм ефектив­ності норми права [10, c. 25]. Щодо норми права, якою встановлюються обмеження, слід відзначити, що метою її встановлення є досяг­нення належної охорони майнових прав усіх уповноважених осіб у цивільному праві та сус­пільних інтересів. Це тяжіє до досягнення рів­новаги між правами різних осіб у державно організованому суспільстві. Сказане підтвер­джується рішенням Конституційного Суду України у справі щодо кредиторів підприємств комунальної власності. Зокрема, суд вказує, що обмеження державою прав кредиторів під­приємств комунальної власності є розмірним (пропорційним) та суспільно необхідним для задоволення нагальних потреб жителів тери­торіальних громад, які можуть отримувати відповідні комунальні послуги виключно від та­ких категорій підприємств. Цією нормою оп­тимально врівноважено права і законні інте­реси жителів територіальних громад на отримання життєво необхідних послуг від ко­мунальних унітарних підприємств, з одного боку, та права і законні інтереси кредиторів цих суб'єктів господарювання – з другого [4]. Така мета відображає об'єктивні закономірності суспільного розвитку, оскільки охорона та розвиток прав фізичних осіб на конституційному рівні (ст. 3 Конституції України) проголошена основ­ним напрямком діяльності української держа­ви. У літературі надано загальнотеоретичне підґрунтя такого становища, адже головною функцією правової держави є охорона нею фізичної особи, її прав і свобод [11, c. 116].

Список використаної літератури

Маликов М. К. Проблемы реализации права / М. К. Маликов. - И–кутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1988. - 144 с.

Философские проблемы права / [под ред. Д. А. Керимова]. М. : Мысль, 1972. - 472 с.

Эффективность правовых норм / [сост.: В. Н. Кудрявцев, В. И. Никитинский, И. С. Самощенко, В. В. Глазырин]. -М. : Юрид. лит., 1980. - 176 с.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням відкритого акціо­нерного товариства «Кіровоградобленерго» про офіційне тлумачення положень частини восьмої статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (справа щодо кредиторів підприємств комунальної форми власності) від 20 черв. 2007 р. № 5-рп/2007 [Електрон-ний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.kiev.ua.

Шабалин В. А. Методологические вопросы правоведения / В. А. Шабалин. - Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1972. - 244 с.

Ожегов С. И. Толковый словарь русского языка / С. И. Ожегов, Н. Ю. Шведова. - 7-е изд., доп. - М. : Азбуковник, 1999. - 944 с.

Лебедев М. П. Государственные решения в системе управления социалистическим обществом /М. П. Лебедев. - М. : Юрид. лит., 1974. - 297 с.

Аюева Е. И. О взаимосвязи цели и инте–еса в п–авоприменительной деятельности / Е. И. Аюева // Советское государство и право. - 1973. - № 2. С. 1219.

Алексеев С. С. Проблемы теории права Т. 1 / С. С. Алексеев. - Свердловск : Изд-во Урал. ун-та, 1972. –– 396 с.

Алексеев С. С. Функции применения права / С. С. Алексеев, И. Я. Дюрягин // Правоведение. -1972. -№ 2. -С. 22-27.

Тиунова Л. Б. Системные связи правовой действительности / Л. Б. Тиунова. - СПб. : Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1991. - 136 с.

Скурко Е. В. Эффективность правового регулирования международной торгово-экономической ин­теграции: вопросы теории и практики / Е. В. Скурко // Новая правовая мысль. - 2003. - № 2. - С. 49-53.

Чулюкин Л. Д. Природа и значение цели в советском праве / Л. Д. Чулюкин. - Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1984. - 104 с.

Сапун В. А. Деятельность по использованию правовых средств в реализации советского права / В. А. Сапун // Проблемы реализации права / [отв. ред. А. Ф. Черданцев]. - Свердловск : Изд-во Свердлов. ун-та, 1990. - С. 9-19.

 

< Попередня   Наступна >