310

---

О.В. Авраменко

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВЕ ЗНАЧЕННЯ СТАНУ СИЛЬНОГО ДУШЕВНОГО ХВИЛЮВАННЯ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ ЗАРУБІЖНИХ ДЕРЖАВ

Аналізуються кримінальні кодекси окремих зарубіжних держав у частині встановлення особливостей кримінальної відповідальності за злочини, вчинені у стані сильного душевного хвилювання, з’ясовується суть поняття та кримінально-правове значення стану сильного душевно­го хвилювання за кримінальним законодавством зарубіжних держав.

Ключові слова: стан сильного душевного хвилювання, афект, кримінально-правове значення.

Постановка проблеми. Протягом тривалого часу законодавець надає вагомого кримінально-правового значення емоційним станам, в яких перебуває особа, яка вчиняє злочин, що впливають на її здатність усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними. Зниження здатності особи усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними враховуються як на рівні диференціації кримінальної відповідальності, так і на рівні її індивідуалізації.

Безумовно, що до таких станів належить стан сильного душев­ного хвилювання. Це поняття не нове ні для кримінального законодав­ства України, ні для кримінально-правової науки. Загальновизнаним є положення про те, що науково обґрунтований розвиток законодавства будь-якої держави неможливий без врахування досвіду інших держав. У сучасних умовах становлення України як правової держави, адапта­ції вітчизняного законодавства до законодавства держав Європейсько­го союзу значення порівняльно-правового методу стає як ніколи акту­альним. З цього приводу С.С. Яценко слушно зауважує, що порівняння дає можливість визначити спільне та відмінне, бачити як недоліки, так і кращі зразки вирішення певних питань [1, с. 438].

Стан дослідження. Кримінально-правове значення стану силь­но

го душевного хвилювання висвітлювалося в основному в наукових статтях або ж розглядалося при аналізі питань кримінальної відповіда­льності за злочини, вчинені у такому стані. Цьому присвячено праці М.І. Бажанова, С.В. Бородіна, В.М. Бурдіна, О.В. Бурка, В.К. Грищука, М.Й. Коржанського, М.В. Костицького, М.І. Мельника, В.О. Навроць-кого, В.І. Осадчого, О.М. Попова, О.І. Рарога, Б.В. Сідорова, О.Д. Сітковської, В.В. Сташиса, В.Я. Тація, В.І. Ткаченка, Т.Г. Шавгулідзе, С.С. Яценка та ін.

Проблеми кримінальної відповідальності за злочини, вчинені у стані сильного душевного хвилювання, стали предметом дисерта­ційних досліджень О.В. Авраменка, А.В. Байлова, М.І. Дубиніної, Л.А. Остапенко, Л.І. Шеховцової.

Незважаючи на значний науковий інтерес до цієї проблеми, є підстави вважати, що учені поки що не запропонували прийнятну де­фініцію поняття «стан сильного душевного хвилювання», не визначи­ли обсяг та зміст цього поняття. Не менш важливим є дослідження врахування стану сильного душевного хвилювання або аналогічного за змістом поняття у кримінальному законодавстві зарубіжних держав, що й становить мету цієї розвідки.

Виклад основних положень. Для з’ясування суті поняття «стан сильного душевного хвилювання» здійснено порівняльний аналіз норм кримінального законодавства низки зарубіжних держав у межах кон­тинентальної системи права, зокрема, таких держав Східної та Західної Європи, як Іспанія, ФРН, Болгарія, а також колишніх радянських рес­публік – Російської Федерації, Республіки Білорусь, Латвійської Рес­публіки, Республіки Молдова, Республіки Казахстан, Республіки Азер­байджан, Киргизії, Грузії, Вірменії та КК України, які надають кримі­нально-правового значення емоційним станам, що позбавляють особу можливості повною мірою усвідомлювати свої діяння та (або) керува­ти ними під час вчинення суспільно небезпечного діяння.

У проаналізованих нами КК по-різному вирішується питання застосування термінології для позначення вказаних станів, а також окреслюються випадки, коли таким емоційним станам надається кри­мінально-правове значення. Так, у ст.ст. 107, 113 КК РФ, ст.ст. 141, 150 КК Республіки Білорусь, ст.ст. 120, 127 КК Латвійської Республі­ки, ст.ст. 105, 114 КК Республіки Вірменії, ст.ст. 111, 121 КК Грузії, ст.ст. 122, 129 КК Азербайджану вказується на таку ознаку суб’єк­тивної сторони складів злочину, як стан сильного душевного хвилю­вання. А у ст.ст. 118, 132 КК Республіки Болгарія передбачено таку ознаку складу злочину, як сильне хвилювання, без вказівки на душев­не. До обставин, які пом’якшують кримінальну відповідальність, п. 5 ст. 54 КК Киргизької Республіки, п. «ж» ст. 57 КК Туркменістану від­носять стан сильного душевного хвилювання.

Крім того, слід відзначити, що законодавці окремих держав роб­лять спроби ввести у кримінальне законодавство більш сучасний, з психо­логічної точки зору, термін для позначення таких станів - афект. Так, у ст.ст. 141, 150 КК Республіки Білорусь, ст.ст. 98, 108 КК Республіки Ка­захстан, ст.ст. 122, 129 КК Республіки Азербайджан, ст.ст. 107, 113 КК РФ, ст. 98 КК Киргизької Республіки використовується термін «афект». Проте у цих КК поряд із ним використовується у диспозиціях відповідних статей термін «стан сильного душевного хвилювання». Так, у назвах ст.ст. 141, 150 КК Республіки Білорусь вказується лише на стан афекту, проте у змісті статей цей термін не використовується, а йдеться про стан сильного душевного хвилювання. У ст.ст. 107, 113 КК РФ, ст.ст. 98, 108 КК Респу­бліки Казахстан у назвах також вказується лише на стан афекту, проте у самому тексті статтей знову ж таки йдеться про стан сильного душевного хвилювання, але у дужках зазначається афект. У назвах ст.ст. 122, 129 КК Республіки Азербайджан, ст. 98 КК Киргизької Республіки, навпаки, зга­дується лише про стан сильного душевного хвилювання, а у змісті статей після використання цього терміна в дужках згадується афект.

За такого використання цих термінів у законодавстві окремих дер­жав науковці по-різному підходять до визначення співвідношення цих по­нять. Так, на думку Д. Носкова та Л.А Остапенко, законодавець в КК РФ, по суті, порівняв за обсягом поняття «стан сильного душевного хвилюван­ня, що виник раптово» та «афект». До такого висновку, на їхню думку, при­зводить граматичне тлумачення КК РФ [2, с. 39–40; 3, с. 8]. М.О. Подольний дотримується іншої думки, зазначаючи, що поняття «стан сильного душевного хвилювання, що виник раптово», та «афект» співвідносяться між собою як загальне та часткове. З цього він робить висновок про те, що вказівка у відповідних статтях КК РФ на афект конкретизує лише один із про­явів стану сильного душевного хвилювання [4, с. 64].

Таким чином, введення у законодавство нового терміна «афект» і його одночасне використання з терміном «стан сильного душевного хвилювання» не тільки не дає однозначного розуміння психічної хара­ктеристики емоційних станів, що ним позначаються, а, навпаки, ще більше ускладнює правозастосовну практику, оскільки не тільки стан афекту здатний впливати на свідомість і волю людини, а й інші емо­ційні стани, такі, як стрес, фрустрація та ін.

Позитивним, на нашу думку, є закріплення у ст. 31 КК Республіки Білорусь положення про вчинення діяння у стані афекту, де вказується, що кримінальна відповідальність за діяння, вчинене у стані сильного ду­шевного хвилювання, що раптово виник (афекту), викликаного насильст­вом, знущанням, тяжкою образою чи іншими протиправними чи грубими аморальними діями потерпілого або тривалою психотравмуючою ситуаці­єю, яка виникла у зв’язку з систематичною протиправною чи аморальною поведінкою потерпілого, коли особа не могла повною мірою усвідомлю­вати значення своїх дій чи керувати ними, настає лише у випадку умисно­го спричинення смерті, тяжкого чи менш тяжкого тілесного ушкодження. Таке законодавче положення виключає будь-які сумніви щодо того, чи тягне за собою кримінальну відповідальність заподіяння у стані сильного душевного хвилювання, спровокованого протиправною чи аморальною поведінкою потерпілого, іншої шкоди, крім умисного вбивства, тяжкого чи менш тяжкого тілесного ушкодження.

У кримінальному законодавстві зарубіжних держав по-різному вирішується питання про перелік обставин, які можуть обумовити ви­никнення емоційного стану, коли особа втрачає здатність повною мі­рою усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними. Так, у ст.ст. 120, 127 КК Латвійської Республіки зазначається, що стан силь­ного душевного хвилювання як обов’язкова ознака суб’єктивної сто­рони окремих складів злочинів може бути зумовлений лише насильст­вом чи тяжкою образою з боку потерпілого.

Крім насильства та тяжкої образи, в окремих державах серед об­ставин, які здатні викликати вищевказаний емоційний стан особи, перед­бачено поряд з іншими також наклеп чи інші протизаконні дії, в результа­ті яких настали чи могли настати тяжкі наслідки для винного чи його бли­зьких (ст.ст. 118, 132 КК Республіки Болгарія), знущання (ст.ст. 141, 150 КК Республіки Білорусь, ст.ст. 98, 108 КК Республіки Казахстан, ст.ст. 105, 114 КК Республіки Вірменії, ст.ст. 107, 113 КК РФ), будь-які інші протиправні чи грубі аморальні дії потерпілого (ст.ст. 141, 150 КК Республіки Білорусь), протизаконні чи аморальні дії потерпілого, якщо ці дії потягли чи могли потягти тяжкі наслідки для винного чи його родичів (ст.ст. 146, 156 Республіки Молдова), протизаконні чи аморальні дії (без­діяльність) потерпілого (ст.ст. 98, 108 КК Республіки Казахстан, ст.ст. 105, 114 КК Республіки Вірменії, ст.ст. 122, 129 КК Республіки Азербайджан, ст.ст. 107, 113 КК РФ), протизаконні дії з боку потерпілого (ст.ст. 98, 106 КК Киргизької Республіки), тяжкі аморальні дії потерпілого стосовно винного чи його близького родича (ст.ст. 111, 121 КК Грузії), тривала психотравмуюча ситуація, яка виникла у зв’язку з систематичною проти­правною чи аморальною поведінкою потерпілого (ст.ст. 141, 150 КК Рес­публіки Білорусь, ст.ст. 98, 108 КК Республіки Казахстан, ст.ст. 105, 114 КК Республіки Вірменії, ст.ст. 122, 129 КК Республіки Азербайджан, ст.ст. 98, 106 КК Киргизької Республіки, ст.ст. 107, 113 КК РФ), психічна травма, обумовлена неодноразовою протиправною чи аморальною пове­дінкою потерпілого (ст.ст. 111, 121 КК Грузії).

У зарубіжних державах також по-різному вирішується питання про те, заподіяння якої саме шкоди у стані сильного душевного хвилю­вання, повинно визнаватися злочином і передбачати кримінальну відпо­відальність. Відзначимо, що неоднозначно вирішена ця проблема і в КК України. Так, у ст.ст. 116, 123 КК відповідно передбачено кримінальну відповідальність за умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевно­го хвилювання, та за умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання. Інших складів злочину, в яких стан сильного душевного хвилювання виступав би як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони, в КК України немає. Таким чином, створюється враження, що, диференціюючи кримінальну відповідальність, законода­вець встановлює вичерпний перелік діянь, вчинення яких у стані силь­ного душевного хвилювання, спровокованого відповідною протиправ­ною чи аморальною поведінкою потерпілого, визнається злочином.

Таким чином, питання про те, чи повинно визнаватися злочином заподіяння у стані сильного душевного хвилювання іншої шкоди, крім умисного вбивства та умисного тяжкого тілесного ушкодження, зали­шається невирішеним.

Ця проблема у кримінальному законодавстві окремих зарубіж­них держав трактується по-різному. Аналогічно вирішується питання про заподіяння у стані сильного душевного хвилювання шкоди і в КК Киргизької Республіки та КК Республіки Азербайджан. Так, у ст.ст. 98, 106 КК Киргизької Республіки, ст.ст. 122, 129 КК Республіки Азербайджан йдеться відповідно про умисне вбивство, вчинене у стані сильно­го душевного хвилювання, та умисне тяжке або особливо тяжке тілес­не ушкодження (заподіяння тяжкої чи менш тяжкої шкоди здоров’ю – за КК Киргизької Республіки та КК Республіки Азербайджан), заподі­яне у стані сильного душевного хвилювання. Проте у п. 5 ст. 54 КК Киргизької Республіки та в ст. 59 КК Республіки Азербайджан серед обставин, що пом’якшують кримінальну відповідальність, передбаче­но вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними (за КК Республіки Азербайджан і амора­льними) діями потерпілого. Таким чином, питання про те, чи повинно тягти за собою кримінальну відповідальність заподіяння в такому стані іншої шкоди, також залишається відкритим.

Чіткіше, на наш погляд, вирішено цю проблему у КК Латвійсь­кої Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Молдова, Республіки Вірменії, Республіки Казахстан, РФ. У цих кодексах передбачено кри­мінальну відповідальність за вбивство, вчинене у стані сильного душе­вного хвилювання (ст. 120 КК Латвійської Республіки, ст. 141 КК Рес­публіки Білорусь, ст. 146 КК Республіки Молдова, ст. 98 КК Республі­ки Казахстан, ст. 105 КК Республіки Вірменії, ст. 103 КК РФ), а також за тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (тяжке та менш тяжке тілесне ушкодження – за КК Республіки Білорусь; тяжку чи се­редньої тяжкості шкоду здоров’ю – за КК Республіки Казахстан, КК Республіки Вірменії та КК РФ), заподіяне у стані сильного душевного хвилювання (ст. 127 КК Латвійської Республіки, ст. 150 КК Республіки Білорусь, ст. 156 КК Республіки Молдова, ст. 108 КК Республіки Ка­захстан, ст. 114 КК Республіки Вірменії, ст. 113 КК РФ). Проте серед обставин, що пом’якшують кримінальну відповідальність, не вказуєть­ся на вчинення злочину у стані сильного душевного хвилювання. У КК Республіки Болгарія стан сильного хвилювання також використовуєть­ся лише як ознака окремих складів злочину. Так, у ст.ст. 118, 132 КК Республіки Болгарія встановлено кримінальну відповідальність відпо­відно за вбивство у стані сильного хвилювання та тяжкі, середньої тя­жкості або легкі тілесні ушкодження, заподіяні у такому ж стані.

У КК згаданих держав серед обставин, що пом’якшують кримі­нальну відповідальність, зазначається вчинення злочину під впливом протиправної чи аморальної поведінки потерпілого (п. 7 ст. 47 КК Ла­твійської Республіки, п. 8 ст. 63 КК Республіки Білорусь, п. «і» ст. 76 КК Республіки Молдова, п. «и» ст. 53 КК Республіки Казахстан, п. 7 ст. 62 КК Республіки Вірменії, п. «з» ст. 61 КК РФ). Таким чином, законодавець, диференціюючи кримінальну відповідальність, включаю­чи таку ознаку як стан сильного душевного хвилювання до суб’єк­тивної сторони окремих складів злочинів, не визнає злочином заподі­яння у такому стані іншої шкоди.

У ст. 31 КК Республіки Білорусь вказується, що кримінальна відповідальність за діяння, вчинене у стані сильного душевного хви­лювання, що раптово виник (афекту), викликаного насильством, зну­щанням, тяжкою образою чи іншими протиправними чи грубими амо­ральними діями потерпілого або тривалою психотравмуючою ситуацією, яка виникла у зв’язку з систематичною протиправною чи аморальною поведінкою потерпілого, коли особа не могла повною мірою усвідомлю­вати значення своїх дій чи керувати ними, настає лише у випадку умисно­го спричинення смерті, тяжкого чи менш тяжкого тілесного ушкодження. Таке законодавче положення виключає будь-які сумніви в тому, чи тягне за собою кримінальну відповідальність заподіяння у стані сильного душе­вного хвилювання, спровокованого протиправною чи аморальною пове­дінкою потерпілого, іншої шкоди, крім умисного вбивства, тяжкого чи менш тяжкого тілесного ушкодження.

На сьогодні також невирішеним залишається питання про кваліфі­кацію дій винного у випадку вчинення ним у стані сильного душевного хвилювання вбивства кількох потерпілих, які своїми протиправними чи аморальними діяннями спровокували виникнення такого стану у винного. Законодавці окремих зарубіжних держав намагаються вирішити цю ситу­ацію на законодавчому рівні. Так, у ч. 2 ст. 98 КК Республіки Казахстан, ч. 2 ст. 105 КК Республіки Вірменії, ч. 2 ст. 111 КК Грузії, ч. 2 ст. 98 КК Киргизької Республіки передбачено кваліфікований вид убивства, вчине­ного у стані сильного душевного хвилювання, - убивство двох чи більше осіб. Очевидно, законодавці названих держав, створюючи такі кваліфіко­вані склади злочинів, намагалися встановити кримінальну відповідаль­ність за вчинення у стані сильного душевного хвилювання вбивства кіль­кох потерпілих, які своїми протиправними чи аморальними діяннями спровокували виникнення такого стану у винного.

Проте треба відзначити, що законодавче формулювання цього кваліфікованого складу злочину у більшості з названих держав є не зовсім вдалим. В окремих державах такий склад злочину сформульо­вано так: «вбивство двох чи більше осіб, вчинене у стані сильного ду­шевного хвилювання» (ч. 2 ст. 105 КК Республіки Вірменії, ч. 2 ст. 98 КК Киргизької Республіки), або - «те саме діяння, вчинене щодо двох чи більше осіб» (ч. 2 ст. 111 КК Грузії). Не важко помітити, що виходячи з букви закону, йдеться не про кваліфіковані види вбивства, вчи­неного у стані сильного душевного хвилювання, яке виникло внаслі­док протиправної чи аморальної поведінки потерпілого, а про окремі склади злочинів. Адже ні у ч. 2 ст. 105 КК Республіки Вірменії, ні в ч. 2 ст. 98 КК Киргизької Республіки чи ч. 2 ст. 111 КК Грузії не вказу­ється на те, що виникнення такого стану сильного душевного хвилю­вання повинно бути обумовлено протиправною чи аморальною пове­дінкою декількох потерпілих. Складається враження, що законодавець передбачає новий склад злочину – вбивство у стані сильного душевно­го хвилювання двох чи більше осіб незалежно від того, якими саме обставинами було обумовлено виникнення такого стану.

Найбільш правильно, на наш погляд, вирішується ця ситуація у ч. 2 ст. 98 КК Республіки Казахстан, де кваліфікований склад цього злочину сформульовано так: «вбивство двох чи більше осіб за вказа­них у частині першій цієї статті обставин». Щоправда, на нашу думку, було б точнішим правильним при формулюванні такого кваліфікова­ного складу злочину додатково зазначити, що стан сильного душевно­го хвилювання повинен бути обумовлений протиправною чи амораль­ною поведінкою потерпілих, на яку вказується у частині першій відпо­відних статей, що передбачають основний склад цього злочину.

Висновки. Аналіз кримінальних кодексів окремих зарубіжних держав у частині встановлення особливостей кримінальної відповіда­льності за злочини, вчинені у стані сильного душевного хвилювання, дає можливість стверджувати, що здебільшого законодавці надають кримінально-правового значення емоційним станам, які знижують зда­тність особи усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними. Вказі­вка на такі емоційні стани використовується при формулюванні окре­мих складів злочинів, переважно вбивств та різних видів тілесних ушкоджень. Зазначаються такі стани і серед обставин, що пом’як­шують кримінальну відповідальність. Таким чином, емоційні стани, що знижують здатність особи усвідомлювати свої діяння та (або) керу­вати ними, використовуються законодавцями як для диференціації, так і для індивідуалізації кримінальної відповідальності.

Для позначення емоційних станів, які знижують здатність особи усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними, в КК зарубіжних держав використовується різна термінологія. Проте, у кримінальних кодексах більшості розглянутих нами держав, все ж вказується на «стан сильного душевного хвилювання». А в окремих кримінальних кодексах поряд із терміном «стан сильного душевного хвилювання» використовується психологічний термін - «афект», що, на нашу думку, істотно звужує поняття стану сильного душевного хвилювання.

–––––––––––

Кримінальне право України. Загальна частина / за ред. П.С. Мати-шевського та ін. - К.: Юрінком Інтер, 1997. - 512 с

Носков Д. Понятие «аффект» в уголовном праве / Д. Носков // Закон­ность. - 2003. - № 6. - С. 38-41

Остапенко Л.А. Кримінально-правова характеристика умисних вбивств при пом’якшуючих обставинах (статті 116, 117, 118 КК України): автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. юрид. наук: 12.00.08 / Л.А. Остапенко. - К: Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка, 2003. - 17 с

Подольный Н.А Понятие «аффект» в уголовном праве / НА. Подо­льный // Государство и право. - 2003. - № 4. - С. 62-67.

 

< Попередня   Наступна >