468

---

Ю.Д. БАРТМАН,

стажист-дослідник кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого

ЩОДО ОБ’ЄКТА ЗЛОЧИНУ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТ. 2031 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, корис­туватися і розпоряджатися своєю влас­ністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Законом України від 17 січня 2002 р. № 2953-ІП «Про особли­вості державного регулювання діяльності

суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дис­ків для лазерних систем зчитування» було доповнено Кримінальний кодекс України (далі — КК) статтею 2031, а Законом Укра­їни від 6 липня 2005 р. № 2734-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих ак­тів України (щодо впорядкування опера­цій, пов’язаних з виробництвом, експор­том, імпортом дисків для лазерних систем зчитування, обладнання та сировини для їх виробництва)» цю статтю викладено в но­вій редакції.

У 2009 році за фактом незаконного обігу дисків для лазерних систем зчиту­вання, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва було зареєстровано 467 злочинів, за ч. 1 ст 203-1 засуджено 103, а за ч. 2 ст. 203-1 — 35 осіб. Зазначене підтвер­джує достатню практичну актуальність встановлення кримінальної відповідаль­ності за діяння, передбачені ст. 203-1 КК.

Ст. 203-1 КК встановлює відповідаль­ність за посягання на встановлений зако­ном обіг дисків для лазерних систем зчи­тування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва. Із зазначених у назві статті предметів диски та матриці пов’язані з обігом об’єктів права інтелектуальної власності, що регулюється цивільним пра­вом. Безпосередня пов’язаність дисків для лазерних систем зчитування та матриць з об’єктами права інте

лектуальної власності актуалізують необхідність дослідження об’єкта кримінально-правової охорони да­ного злочину. У науковій літературі немає єдиного погляду на цю проблему. Так, одні науковці визнають об’єктом злочину сус­пільні відносини у сфері господарської ді­яльності, пов’язаної з виробництвом, екс­портом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування, матриць [1, 211], інші — встановлений порядок виробництва, експорту та імпорту дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва [2, 654]. Ще одна група вчених вважає, що даний злочин має два об’єкти: основний безпо­середній — суспільні відносини у сфері господарської діяльності, пов’язаної з ви­робництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування, матриць та додатковий факультативний об’єкт зло­чину — авторське та суміжні права [3, 70]; основний безпосередній об’єкт — це ре­гламентований законодавством порядок здійснення такої господарської діяльності як виробництво, експорт та імпорт дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробни­цтва та додатковий об’єкт — авторське право та суміжні права [4, 567]. Зазначені розбіжності свідчать про неоднозначність вирішення питання, що, на нашу думку, обумовлено різними поглядами на зміст об’єкта кримінально-правової охорони.

Проблема об’єкта злочину справед­ливо визнається однією з найважливіших у науці кримінального права [5, 6—7]. Під ним розуміють те, чому злочином завда­ється або може бути завдана шкода, а саме — суспільні відносини. Поняття об’єкта злочину в законодавстві України про кримі­нальну відповідальність не визначено, але тісно пов’язане з поняттям і сутністю зло­чинного діяння і, перш за все, з основною матеріальною ознакою злочину — сус­пільною небезпечністю. Тому, відсутність об’єкта злочину виключає злочин [6, 198], а його визначення й, особливо, зміст прямо впливають на суспільну небезпечність ді­яння. При вчиненні злочину особа завжди завдає шкоди, руйнує або ушкоджує (змі­нює) об’єкт, що зазнає злочинного впливу. А оскільки явищ без наслідків ні в природі, ні в суспільстві не існує, слід погодитися з твердженням А.Н. Трайніна про те, що не­має злочинів, які не спричиняють шкоди об’єкту, а невразливий об’єкт — це про­тиріччя у самому собі [7, 144]. При цьому В.Я. Тацій зазначає, що як основним, так і додатковим безпосередніми об’єктами мо­жуть бути визнані лише ті суспільні відно­сини, які законодавець поставив під охо­рону конкретної кримінально-правової норми [5, 100—103].

Проблема об’єкта злочину прямо пов’язана з питанням кваліфікації вчине­ного. Адже кваліфікація за безпосеред­нім об’єктом за своєю суттю — це вста­новлення, з однієї сторони, тих суспіль­них відносин, яким була спричинена (ство­рена загроза спричинення) шкода вчине­ним злочином, а з другої — встановлення тієї конкретної кримінальної-правової норми, котра охороняє ці суспільні відно­сини [5, 137].

Зазначене, хоча і фрагментарно, підтверджує наявність множинності пи­тань, пов’язаних із аналізом об’єкта кримінально-правової охорони, зокрема об’єкта злочину, передбаченого ст 203-1 КК, вирішення яких є необхідною умовою пра­вильного застосування закону про кримі­нальну відповідальність.

Список використаної літератури:

Кримінальне право України: Осо­блива частина: підручник / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін [та ін.]; за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. — [4-те вид., переробл. і допов.]. — Харків: Право, 2010. — 608 с

Науково-практичний коментар до Криміналного кодексу України: У 2 т. — Т. 1 / [за заг. ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гон­чаренка, Є.В. Фесенка]. — [3-тє вид., перероб. та доп.] — К.: Алерта; КНТ. — 2009.— 964 с

Киричко В.М. Злочини у сфері гос­подарської діяльності за Кримінальним ко­дексом України та в судовій практиці: на­уково практичний коментар / В.М. Ки­ричко, О.І. Перепелиця; за заг. ред. В.Я. Тація — Харків: Право, 2010. — 784 с

Науково-практичний коментар Кри­мінального кодексу України. — [6-те вид., переробл. та доповн.] / [за ред. М.І. Мель­ника, М.І. Хавронюка]. — К: Юридична думка, 2009. — 1236 с

Таций В.Я. Объект и предмет пре­ступления в советском уголовном праве / В.Я. Таций. — Харьков: Вища школа, 1988. — 198 с

Курс уголовного права. Общая часть. Т. 1: Учение о преступлении: Учебник для вузов / [под ред. Н.Ф. Кузнецовой и И.М. Тяжковой]. — М.: Зерцало, 1999. — 592 с.

Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления / А.Н. Трайнин. — М.: Юрид.лит., 1957. — 364 с.

 

< Попередня   Наступна >