472

---

Д.П. ЄВТЄЄВА,

аспірантка (Інститут вивчення проблем злочинності Національної академії правових наук України)

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗЛОВЖИВАННЯ ОПІКУНСЬКИМИ ПРАВАМИ: ПИТАННЯ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ

Одним із показників сучасної де­мократичної держави є рівень її турботи про осіб, що потребують особливих форм соціально-правової допомоги та захисту. Однією з форм такої турботи в Україні є опіка та піклування, завданням яких, від­повідно до ст. 55 Цивільного Кодексу Укра­їни (далі — ЦК), є забезпечення особис­тих немайнових і майнових прав та інтере­сів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки. Ця категорія гро­мадян потребує окремих гарантій власних прав. Однією з гарантій прав підопічних виступає закріплена у ст. 167 Криміналь­ного Кодексу України (далі — КК) кримі­нальна відповідальність за зловживання опікунськими правами.

Статистика зареєстрованих злочи­нів за ст. 167 КК є порівняно невисокою (з 2005 по 2009 роки за ст. 167 КК в Україні було зареєстровано 105 злочинів). Разом із тим актуальність дослідження питань кри­мінальної відповідальності за зловживання опікунськими правами обумовлена низкою важливих соціальних чинників, серед яких сутнісне місце займає вразливе становище особи, над якою встановлюється опіка та піклування. Що стосується проблем теорії кримінального права, то традиційно серед них виділяються питання складу злочину та його елементів: об’єкта, об’єктивної і суб’єктивної сторони, суб’єкта.

Питання щодо об’єкта злочину, пе­редбаченого ст. 167 КК, обумовлені багато в чому місцем статті в системі Особливої частини КК. Стаття розташована в роз­ділі V КК України — «Злочини проти ви­борчих, трудових та інших особистих прав і свобод люд

ини і громадянина», а тому родовим об’єктом злочинів, передбаче­них цим розділом, вважають суспільні від­носини, що забезпечують конституційні права і свободи людини і громадянина. Що стосується структури розділу, в науці виокремлюють в ньому шість підрозді­лів. «Зловживання опікунськими правами» належить до підрозділу «злочинів проти сім’ї». Серйозні розбіжності є при визна­ченні безпосереднього об’єкта злочину. Зо­крема, одні вчені зазначають, що об’єктом цього злочину є права підопічних громадян [1, 368], деякі вчені відносять до об’єкта майнові та інші права осіб, стосовно яких встановлено опіку чи піклування [2, 431]. Існує також точка зору, відповідно до якої об’єктом є майнові права й інтереси особи, щодо якої встановлені опіка та піклування [3, 138]. На наш погляд, розв’язання зазна­чених розбіжностей можливе лише через аналіз змісту структурних елементів сус­пільних відносин, що безпосередньо охо­роняються нормою ст. 167 КК.

Потерпілими від злочину законода­вець визначає підопічних осіб. Такими є особи, над якими встановлюється опіка чи піклування [4, 181]. Відповідно до положень ЦК України, опіка встановлюється над малолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування та фізичними особами, які визнані недієздатними (ст. 55 ЦК). Піклування встановлюється над непо­внолітніми особами, які позбавлені бать­ківського піклування, та фізичними осо­бами, цивільна дієздатність яких обмежена (ст. 56 ЦК).

Об’єктивна сторона злочину виражається у використанні опіки та піклування на шкоду підопічному. У ст. 167 КК названі лише дві форми використання опіки чи піклування на шкоду підопічному: зайняття житлової площі та використання майна. Їх перелік законодавець залишив невичерпним, що обумовлює дослідження інших форм зловживання опікою чи піклуванням, зокрема, привласнення речей підопічного; розтрата його цінностей; пору­шення майнових прав потерпілого внаслідок

укладання невигідних для нього договорів [3, 138]; використання доходів підопічних (пенсій, допомоги або аліментів, інших по­ точних надходжень або доходів від майна, що належить їм) для задоволення власних потреб; [4, 182]; порушення передбачених законом обмежень і порядку при здійсненні правочинів, де однією стороною виступає підопічний; невиконання опікунських обов’язків на шкоду підопічному (при цьому опікун (піклувальник) отримує матеріальні блага від інших осіб) [1, 368]; управління майном підопічного з порушен­ням установлених правил; відмова від на­лежних підопічному майнових прав [2, 431] та ін.

Зазначені форми суспільно небезпеч­ного діяння (дії, бездіяльності), потребу­ють детального вивчення, згрупування їх у окремі підгрупи за спільними ознаками та надання характеристики цим підгрупам.

За конструкцією об’єктивної сто­рони, що наведена в диспозиції ст. 167 КК, злочин є формальним і визнається закінче­ним з моменту виконання опікуном (піклу­вальником) певного діяння, незалежно від наслідків, що були або могли бути спричи­нені підопічному.

У суб’єктивній стороні цього зло­чину обов’язковими її ознаками є прямий умисел та корислива мета на отримання вигоди майнового характеру за рахунок підопічної особи.

Існують також проблемні питання щодо суб’єкта злочину. Згідно диспози­ції ст. 167 КК він є спеціальним. Це особа, яка призначена у встановленому законом порядку опікуном або піклувальником. Проте відповідно до ЦК, в окремих випад­ках опіку та піклування може здійснювати орган опіки та піклування та спеціальні за­клади (навчальні заклади, заклади охорони здоров’я або заклади соціального захисту населення (ст. 65—66 ЦК). Отже, виникає питання про кримінальну відповідальність службових осіб органу опіки та піклування чи спеціального закладу в разі зловжи­вання ними опікунськими правами.

Із суб’єктом цього злочину пов’язана ще одна проблема. В науці цивільного права визнається, що батьки й усиновлювачі щодо дітей до 18-річного віку є опі­кунами і піклувальниками без спеціаль­ного призначення [5, 131]. Отже, вини­кає питання щодо можливості та необхід­ності притягнення до кримінальної відпо­відальності батьків та усиновлювачів, які вчинили діяння, передбачене диспозицією ст. 167 КК.

Потребують розв’язання також про­блеми відмежування зловживання опікун­ськими правами від суміжних складів зло­чинів, зокрема від торгівлі людьми (ст. 149 КК), насильницького донорства (ст. 144 КК), вимагання (ст. 189 КК), шахрайства (ст. 190 КК), експлуатації дітей (ст. 150 КК), злісного невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування (ст. 166 КК).

Викладене свідчить про значну кількість серйозних проблем, пов’язаних із встановленням ознак складу злочину «зло­вживання опікунськими правами» та за­стосування ст. 167 КК. Особливістю цих проблем є те, що вони знаходяться в точках перетину галузей кримінального, цивільного та сімейного права, а отже потребу­ють комплексного підходу до їх вирішення.

Список використаної літератури:

Уголовный кодекс Украины. Коммен­тарий / [под редакцией Ю.А. Кармазина и Е.Л. Стрельцова]. — Харьков: «Одиссей», 2001. — 960 с.

Науково-практичний коментар Кри­мінального кодексу України. — [6-те вид., переробл. та доповн.] / [за ред. М.І. Мель­ника, М.І. Хавронюка]. — К.: Юридична думка, 2009. — 1236 с.

Кримінальне право України: Осо­блива частина: підручник / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін [та ін.]; за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. — [4-те вид., пе-реробл. і допов.]. — Харків: Право, 2010. — 608 с.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: у трьох книгах. [Книга 2. Особлива частина. Коментарі до статей 109 — 254 Криміналь­ного кодексу України] / [за заг. редакцією В.Г Гончаренка, П.П. Андрушка. — К.: Фо­рум, 2005. — 673 с.

Цивільне право України: Академіч­ний курс: підруч.: у двох томах / [за заг. ред. Я.М. Шевченко]. — Т. 1. Загальна частина. — К.: Ін Юре, 2003. — 520 с.

 

 

< Попередня   Наступна >