Музыкальные новинки 2013 Онлайн

загрузка...
загрузка...
Головна Наукові статті Кримінальне право ОБ’ЄКТИВНА СТОРОНА СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ТВАРИНАМИ (ст. 299 КК України)

ОБ’ЄКТИВНА СТОРОНА СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ТВАРИНАМИ (ст. 299 КК України)

Наукові статті - Кримінальне право

КОПИЛЯН В.А.,

аспірант Інституту права ім. В. Сташиса Класичного приватного університету, м. Запоріжжя

ОБ’ЄКТИВНА СТОРОНА СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ТВАРИНАМИ (ст. 299 КК України)

Жорстоке поводження з тваринами на теперішній час суперечить гуманістичним засадам суспільного буття, негативно впливає на моральні засади суспільства в частині ставлення до тварин, сприяє поширенню жорстокості серед дітей та молоді. Тому протягом останніх років світова спільнота приділяла значну увагу вказаній проблемі. В п. 1 ст. 3 Європейської конвенції «Про захист домашніх тварин» 1987 р., яку підписали 22 держави Європи, зазначається, що ніхто не має права завдавати тварині непотрібного болю, страждань або шкоди [1]. За такі дії передбачаються певні правові обмеження. У нашій державі на сьогоднішній час правові відносини у цій сфері регулюються прийнятим Верховною Радою Законом України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 р. [2], де відповідальність встановлюється Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом (далі – КК) України. Кримінальна відповідальність за порушення законодавства в галузі використання тваринного світу зазначена і у ст. 63 Закону України „Про тваринний світ” [3].

З 1 вересня 2001 р. вступив в силу КК України, в якому в ст. 299 встановлена кримінальна відповідальність за жорстоке поводження з тваринами. Ця норма зазнала значних змін порівняно із ст. 207-1 КК України 1960 р. Вона не містить вказівок на адміністративну преюдицію як передумову кримінальної відповідальності, інакше описує об’єктивні ознаки жорстокого поводження з тваринами, вводить ознаку суб’єктивної сторони, зазначає кваліфікований склад злочину, а також уточнює предмет злочину. Однак навіть із такими позитивними змінами питання застосування кримінальної відпо

відальності за жорстоке поводження з тваринами у сучасних умовах потребує більш детального вивчення.

Дослідження наукової літератури та судової практики свідчать про певні складнощі щодо самої реалізації кримінальної відповідальності за вказаний злочин. Зокрема, це стосується особливостей визначення об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 299 КК України, оскільки саме ця ознака складу злочину відіграє значну роль у його кваліфікації.

Актуальність цього дослідження полягає у наступному:

1. На сьогодні відсутні будь-які фундаментальні дослідження, в яких би комплексно досліджувалася ця проблема. Лише на рівні коментарів до КК України, розділів у підручниках, навчальних посібниках та наукових статтях зазначена тема висвітлювалася такими вченими, як Ю.М. Антонян [4], І.М. Даньшин [5], С.Ф. Денисов [6, с. 189], В.Т. Дзюба [7, с. 1014-1016], М.Й. Коржанський [8], В.М. Кудрявцев [9], В.В. Кузнєцов [10], Н.Ф. Кузнецова [11], Л.С. Кучанська [12], А.В. Ландіна [13], І.І. Лобов [14], В.А. Ломак [15, с.387; 33, с. 814-815], П.С. Матишевський [16, с. 866-868], В.О. Навроцький [17, с. 828], І.Г. Поплавський [18, с. 567-568], М.І. Хавронюк [19, с. 329-330], С.С. Яценко [20] та ін.

Верховним Судом України практика розгляду складу злочину, передбаченого ст. 299 КК України, не узагальнювалась.

На рівні дисертаційного дослідження ця проблема вивчалась російським вченим І.І. Лобовим [21], проте в Україні вона не знайшла належного теоретичного висвітлення і не була об’єктом самостійного комплексного вивчення.

У контексті зазначеного суспільна небезпечність цього злочину, як зазначає науковець В.О. Навроцький, полягає в тому, що жорстокість щодо тварин стає нормою поведінки, поширюється і на взаємовідносини з людьми, відіграє негативну роль у вихованні молоді [17, с. 828]. Таким чином, дослідження питань об’єктивної сторони складу злочину, який передбачено ст. 299 КК України, є актуальним і має як теоретичне, так і практичне значення. Тому в нашій статті спробуємо розглянути деякі аспекти вказаної проблеми та висловити своє бачення рішення цього питання.

У теорії кримінального права традиційно трактують об’єктивну сторону злочину як зовнішню видиму сторону злочину, яка підлягає безпосередньому сприйняттю, доступна для відтворення у ході розслідування та судового розгляду справи [22, с. 141]; зовнішню сторону злочину [23, с. 92]; його видимий бік, що підлягає безпосередньому сприйняттю [24, с. 6]; зовнішній акт злочинної поведінки, яка відбувається в певних умовах місця, часу та обставин [25, с. 6]; як процес суспільно небезпечного та протиправного посягання на інтереси, що охороняються кримінальним законом, який розглядається з його зовнішнього боку [26, с. 9].

Встановлення ознак об’єктивної сторони дозволяє констатувати наявність складу злочину в діях особи, правильно кваліфікувати скоєне, відмежувати це злочинне діяння від інших злочинів.

Саме ознаки об’єктивної сторони найбільш повно відображені в диспозиціях статей кримінального закону. Тому дослідженню об’єктивної сторони жорстокого поводження з тваринами за ст. 299 КК України повинна бути приділена певна увага, оскільки це має не лише теоретичне, а й практичне значення для формування як рекомендацій для правозастосовчої практики, так і пропозицій по вдосконаленню законодавства.

Як зауважує В.М. Кудрявцев, головною ознакою злочину є злочинне діяння, яке складає “найважливіше ядро злочину” [26, с. 66] і є суспільно небезпечним у певних умовах місця, часу і обставин протиправним актом зовнішньої поведінки особи [26, с. 71]. А.Ш. Якупов вказує на те, що суспільно небезпечне діяння виступає головною і обов’язковою ознакою об’єктивної сторони кожного злочину, в той час як суспільно небезпечні наслідки і причинний зв’язок є обов’язковими ознаками лише так званих “матеріальних” складів злочину [29, с. 82]. Крім перелічених компонентів [30, с. 133], до об’єктивної сторони злочину можуть входити і так звані “факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину” – місце, час, спосіб, знаряддя і засоби вчинення злочину, обстановка і обставини (умови) вчинення злочину [23, с. 127].

Об’єктивна сторона характеризується найбільш розгалуженою (порівняно з іншими елементами складу злочину) системою ознак. До них належать ті, що характеризують:

суспільно небезпечне діяння;

суспільно небезпечні наслідки;

причинний зв’язок між діянням і злочинними наслідками;

місце;

час;

обстановку;

спосіб вчинення злочину;

знаряддя (засоби) вчинення злочину.

Ознаки об’єктивної сторони прийнято поділяти на так звані обов’язкові, тобто прямо названі в диспозиції статті кримінального закону або такі, що випливають із змісту кримінально-правової норми, та факультативні. Віднесення певної ознаки до обов’язкових чи факультативних залежить від формулювання диспозицій чинних кримінально-правових норм об’єктивна сторона є одним із елементів складу злочину, який охоплює ознаки, що характеризують злочин з точки зору його зовнішнього прояву. На відміну від інших структурних частин складу злочину він містить більше інформації, необхідної для кваліфікації діяння.

У юридичній літературі питання об’єктивної сторони жорстокого поводження з тваринами за ст. 299 КК України розглядаються по-різному. Так, В.О. Навроцький вважає, що об’єктивна сторона цього злочину може полягати у вчиненні одного з діянь, а саме:

знущання над тваринами, вчинене із застосуванням жорстоких методів, тобто завдання тварині болю, страждань шляхом нанесення ударів, заподіяння ушкоджень, позбавлення їжі або води, впливу термічних факторів, хімічних речовин тощо. Жорстокі методи полягають у особливо жорстокому, тривалому впливі на тварин з метою отримання хворобливого самозадоволення від спостерігання за стражданням тварин;

знущання, вчинене із хуліганських мотивів;

нацькування тварин одна на одну – дії, спрямовані на те, щоб примусити тварин битися, кусатися, іншим чином змагатися між собою.

Обов’язковою ознакою цього складу злочину у першій із його форм є ознака об’єктивної сторони – спосіб (застосування жорстоких методів) – або ознака суб’єктивної сторони – хуліганський мотив. Проте ці дві ознаки можуть проявлятися одночасно [32, с. 432].

В.А. Ломако зазначає, що об’єктивна сторона цього злочину характеризується одним з двох діянь, яки названі в диспозиції цієї статті: а) знущання над твариною; б) нацькування тварин одна на одну.

Під знущанням він розуміє діяння, що завдає тварині істотного болю, має характер катування. Ознакою злочинного знущання є застосування жорстоких методів його вчинення, тобто таких, які вчинюються особливо болючими способами, шляхом заподіяння травм, переломів кінцівок, термічного чи хімічного впливу тощо. Жорстоке поводження може бути вчинене і шляхом позбавлення води, корму, повітря.

Знущанням, як вказує В.А. Ломако, визнається й діяння, що має характер катування, вчинене з хуліганських мотивів. Для кваліфікації злочину не має значення, вчинюються такі дії щодо своїх власних тварин, тих, які належать іншим особам (організаціям), тих, що не мають господаря чи знаходяться в природному середовищі. Однак ознаки цього злочину відсутні у разі знищення бездоглядних тварин, а також при забої домашніх тварин чи при використанні їх для медичних експериментів, якщо це здійснено з дотриманням відповідних правил.

Нацькування тварин одна на одну – це дії, спрямовані на те, щоб примусити чи привчити тварин битися між собою, нападати на інших диких чи домашніх тварин заради втіхи або з метою отримання грошей. Злочин визнається закінченим з моменту вчинення будь-якого із зазначених діянь. Заподіяна шкода перебуває за межами складу злочину, але може бути врахована при визначенні покарання [33, с. 814-815].

Вказані погляди розділяв і М.Й. Коржанський, який також вказував, що об’єктивною стороною злочину, передбаченого ст. 299 КК України, є а) знущання над твариною; б) нацькування тварин одна на одну [8].

Такої ж думки щодо об’єктивної сторони цього злочину дотримується і В.В. Кузнєцов. Однак під знущанням він розуміє «…діяння, що спричиняють страждання тварині, зокрема біль, каліцтво, травму, позбавлення місць природного перебування, порушення санітарно-гігієнічних норм утримання, вживання пристосувань, які змушують тварину перебувати в неприродній позі та ін., або смерть тварини без застосування методів евтаназії. Воно може вчинитися щодо однієї чи кількох тварин. Наслідком таких діянь може стати каліцтво або смерть тварини. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони в першій з його форм є спосіб вчинення злочину (застосування жорстоких методів, вказує на таку ситуацію, коли винний усвідомлював, що завдає тварині особливих фізичних страждань (заподіянням значної кількості ударів, мученням, зокрема з використанням вогню, струму, кислот, лугів, радіоактивних речовин, отруєння, нестерпного болю тощо). Отже, сутність жорстоких методів полягає в безжальному поводженні з твариною, тривалому впливі на неї з метою отримання хворобливого самозадоволення від спостерігання за стражданнями тварин» [19, с. 105-107].

І.Г. Поплавський зазначає, що «об’єктивна сторона злочину характеризується наступними діями: знущанням над тваринами, які відносяться до хребетних, що здійснюється з застосуванням жорстоких методів; нацькуванням вищезгаданих тварин одну на одну.

Знущання над тваринами може складатися в завданні тваринам страждань шляхом довгого залишення їх без їжі, пиття, впливу температурних режимів, нанесення пошкоджень тощо. Нацькування тварин одна на одну проявляється в проведенні тренувань і організації схваток за участю бойових тварин (собак, птахів), в процесі яких у тварин розвиваються агресивні якості.

Жорстокими методами є особливо жорстоке поводження з тваринами, а також знущальне доведення їх до смерті або мордування» [18, с. 567-568].

І.В. Хохлова і О.П. Шем’яков вказують на наслідки об’єктивної сторони злочину ст. 299 КК України, а саме дії, якими тваринам чи птахам заподіюються ураження: страждання, мучення (биттям, глодом, опіками тощо), якщо такі дії спричинили загибель або каліцтво тварин чи птахів або були вчинені із хуліганських мотивів, а також нацькуванням одних тварин на інших, вчинене із хуліганських чи корисливих мотивів [34, с. 327].

В.Т. Дзюба вказує, що об’єктивна сторона злочину характеризується як дією, так і бездіяльністю, сутністю яких є жорстоке поводження з тваринами, що проявляється у знущанні над тваринами, вчиненому із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів; нацькуванні тварин одна на одну.

Під знущанням над тваринами слід розуміти дії із застосуванням жорстоких методів, змістом яких є немилосердна, люта і безжалісна сукупність інтенсивних і небезпечних рухів і прийомів, спрямованих на безпідставне і необумовлене певною поведінкою тварини побиття, заподіяння болю, тобто систематичне заподіяння фізичних страждань, нанесення ран, заподіяння каліцтва, що мають характер мордування і є способом вчинення цього злочину. Злочинне діяння може проявлятися у бездіяльності: залишення тварин без води, тепла, їжі тощо з боку особи, яка зобов’язана була турбуватися про них.

Під нацькуванням тварин одна на одну або на інших тварин слід розуміти спонукання (командами, іншими прийомами) тварини, спрямовані на виклик ворожої реакції і нападу однієї тварини на іншу з метою завдати їй болю, травм, каліцтва і навіть смерті.

Найбільш жорстокими методами знущання над тваринами є катування електрострумом, вогнем, хімічними реактивами, зняття при житті шкіри, відсікання кінцівок, що завдає тварині нестерпних мук і закінчується її виснаженням та смертю.

Жорстоке поводження з тваринами має місце й тоді, коли такі дії вчинюються не тільки щодо власних тварин, але й щодо тих, які належать іншим особам або є безпритульними.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій (бездіяльності), що утворюють об’єктивну сторону. Заподіяна шкода не є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони, але враховується при визначенні покарання [7, с. 1015-1016].

Л.С. Кучанська у своїх працях зазначає, що в чинній редакції ознаки об’єктивної сторони ст. 299 КК України конкурують між собою: з одного боку, законодавець прагне поставити під охорону життя та здоров’я тварин (йдеться про застосування жорстоких методів до вищих хребетних), а з іншого, оскільки йдеться про злочин проти моралі, наголошується на неприпустимості вчинення таких дій у присутності малолітнього і т. ін.

Жорстоке поводження з тваринами – злочин проти моральних устоїв суспільства, що обумовлюється його публічною природою. Застосування жорстоких методів, які полягають у безжалісному поводженні з тваринами, тривалому впливі на них з метою отримання хворобливого самозадоволення від спостерігання за стражданнями тварин, шкоди певній сфері моральних відносин не спричиняє, а тому не утворює злочину, передбаченого ст. 299 КК України, а такі дії повинні бути розцінені як адміністративне правопорушення і кваліфіковані за ст. 89 Кодексу України про адміністративні правопорушення [35], оскільки стаття не вимагає публічного характеру дій, які вчинюються, що у свою чергу обумовлено їх об’єктом [12, с. 48].

Аналіз поглядів вказаних науковців дозволяє узагальнити зміст поняття об’єктивної сторони складу злочину жорстокого поводження з тваринами через дві форми (способи):

знущання над тваринами;

нацькування тварин одна на одну.

Вказані способи об’єктивної сторони цього злочину є її обов’язковою ознакою. Виходячи з вищенаведеного, можна дійти таких висновків:

а) під знущанням над тваринами слід розуміти активні дії (завдання їм болю та фізичних страждань шляхом нанесення побоїв, ран, заподіяння ушкоджень або каліцтва, піддання впливу термічних факторів, хімічних речовин тощо. що мають характер мучення) та бездіяльність у виді позбавлення їжі або води з боку особи, яка повинна турбуватися про тварин;

б) вказані діяння можуть виражатися: знущання – як в активних діях, так і в бездіяльності, а нацькування – тільки в активних діях;

в) під нацькуванням слід розуміти активні дії, спрямовані на спонукання (командами, іншими прийомами) та виклик у тварин ворожої реакції і нападу однієї тварини на іншу з метою проведення бою чи іншого змагання тварин між собою, у результаті чого їм завдаються біль, травми, каліцтво і навіть смерть. Останні твердження є особливо важливими для кваліфікації вказаних дій за ст. 299 КК України, оскільки, наприклад, не можна кваліфікувати за цією статтею проведення змагань з кінного спорту, собачих забігів або змагальних виставок тварин з елементами муштрування, якщо їх метою не є травмування або смерть тварини;

г) обов’язковими елементами об’єктивної сторони цього злочину є і його методи, яки містять аспект жорстокості (жорстокі методи), змістом яких є немилосердна, люта і безжалісна сукупність інтенсивних і небезпечних рухів і прийомів всупереч певній поведінці тварин, з метою отримання хворобливого самозадоволення від спостерігань за стражданнями тварин;

д) скоєння діянь, передбачених ч. 1 ст. 299 КК України, із хуліганських мотивів є альтернативною ознакою цього злочину:

є) знаряддя, місце, час та обстановка також є складовими частинами цього злочину, однак носять факультативний характер.

Список використаної літератури:

Європейська конвенція «Про захист домашніх тварин» 1987 р. // http://www.coe.kiev.ua/docs/cets/cets123.htm.

По захист тварин від жорстокого поводження: Закон України від 23 лютого 2006 р. № 3503-IV //Урядовий кур’єр. – 2006. – 26 квітня.

По тваринний світ: Закон України від 13 грудня 2001 р. № 2894-III // ВВР України. – 2002. – № 14. – Ст. 94.

Антонян Ю.М. Жестокость в нашей жизни. – М., 1995.

Даньшин И.Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка. – М., 1973.

Денисов С.Ф., Кулик Ю.С. Кримінально-правова характеристика жорстокого поводження з тваринами // Вісник ЗЮІ. – 2003. – № 3 (24). – С. 186.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 2-е вид., перероб. та доп.) / За заг. ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. – К., 2008.

Науковий коментар Кримінального кодексу України / Проф. Коржанський М.Й. – К., 2001.

Кудрявцев В.Н. Причинность в криминологии. – М., 1968.

Кузнєцов В.В. Злочини проти громадського порядку та моральності: Практ. посіб. – К., 2007.

Кузнецова Н.Ф. Избранные труды / Предисл. Акад. В.Н. Кудрявцева. – СПб., 2003.

Кучанська Л.С. Поняття та система злочинів проти моральності у кримінальному праві України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2007.

Ландіна А.В. Кримінально-правова охорона моральності в Україні: Автореф. дис.. канд. юрид. наук. – К., 2005.

Лобов И.И. Ответственность за жестокое обращение с животными // Уголовное право. – 2000. – № 2 – С. 31.

Кримінальне право України: Особлива частина: Підруч. / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.; За ред. проф. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 3-є вид., перероб. і допов. – К., 2007.

Уголовный кодекс Украины: Научно-практический комментарий / Отв. ред. Яценко С.С., Шакун В.И. – К., 1998.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 5-те вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К., 2008..

Уголовный кодекс Украины: Научно-практический комментарий / Отв. ред. Е.Л. Стрельцов. – 5-е изд. – Х., 2008.

Хавронюк М.І. Довідник з особливої частини Кримінального кодексу України. – К., 2004.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С. Яценко. – К., 2005.

Лобов И.И. Уголовная ответственность за жестокое обращение с животными: Дис. ... канд. .юрид. наук. – М., 2000.

Тимейко Г.В. Общее учение об объективной стороне преступления. – Ростов, 1976.

Кримінальне право України. Особлива частина. Підручник для студ. вузів / Кол. Авторів; За ред. Бажанова М.І., Сташиса В.В., Тація В.Я. – К.-Х., 2001.

Тимейко Г.В. Общее учение об объективной стороне преступления. – Ростов, 1977.

Советское уголовное право. Общая часть / Под ред. проф. Н.А. Беляева и проф. М.И. Ковалева. – М., 1977.

Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. – М., 1960.

Теория государства и права: Учебник / Под ред. А.М. Васильева. – 2-е изд. – М., 1983.

Советское уголовное право. Общая часть / Под ред. проф. Н.А. Беляева и проф. М.И. Ковалева. – М., 1977.

Уголовное право УССР. Общая часть./ Под ред. проф. В.В. Сташиса и доц. А.Ш. Якупова. – К., 1984.

Кримінальне право України. Заг. ч.: Підруч. для студентів вузів і факультетів / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Бенківський та ін; За ред. П.С. Матишевського та ін. – К., 1997.

Модельный Уголовный Кодекс для государств – участников Содружества Независимых Государств // Правоведение. – 1996. – № 1. – С. 92-150.

Кримінальне право України. Особлива частина: Підруч. – Вид. 2-ге, переробл. та допов. / За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – К., 2008.

Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В.Баулін, В.І.Борисов, С.Б.Гавриш та ін.; За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я.Тація. – Вид. третє, переробл. та доповн. – Х., 2007.

Хохлова І.В. Шем’яков О.П. Кримінальне право України (Особлива частина): Навч. посіб. – К., 2006.

Кодекс України про адміністративні правопорушення // ВВР УРСР. – 1984. – № 51. – Ст. 1122. Із наступними змінами та доповненнями.

 

< Попередня   Наступна >
 
загрузка...
Авторизація
Пошук
загрузка...
загрузка...