388

---

Ю.В. БАУЛІН,

доктор юридичних наук, професор, Суддя Конституційного Суду України

ПИТАННЯ ЮРИДИЧНОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ В ДІЯЛЬНОСТІ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

Юридична кваліфікація — це вста­новлення та юридичне закріплення суб’єк­том кваліфікації відповідності ознак пев­ної дії, бездіяльності, події, правового акту тощо їх юридичним ознакам, передбаче­них у визначених правових формах.

Складовими елементами юридич­ної кваліфікації, що здійснюється Кон­ституційним Судом України, є: 1) суб’єкт; 2) об’єкт (предмет) кваліфікації; 3) під­стави такої кваліфікації; 4) результат ква­ліфікації. Кожна юридична кваліфікація, здійснена Конституційним Судом України, тягне за собою певні правові наслідки.

Згідно з частиною другою ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України, зокрема, вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України. Вочевидь, що вирішення Конституційним Судом Укра­їни питань про відповідність чи не відпо­відність Конституції України цих правових актів і є вирішенням питань щодо їхньої юридичної кваліфікації, але лише з однієї точки зору, а саме: відповідають чи не від­повідають вони положенням Конституції України. Тільки Конституційний Суд Укра­їни як єдиний орган конституційної юрис­дикції в Україні є суб’єктом такої юридич­ної кваліфікації.

Низка статей Конституції України та Закону України «Про Конституційний Суд України» визначають об’єкти (пред­мети) юридичної кваліфікації, що здійсню­ється Конституційним Судом України. Так, згідно зі статтями 150, 151 Конституції України і ст. 13 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституцій­ний Суд України приймає рішення та дає висновки, зокрема, у справах щодо: 1) конституційності законів та інших правових актів Верхо

вної Ради України, актів Пре­зидента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (звертає на себе увагу різна термінологія визначення цих актів: відносно Верховної Ради Укра­їни та Верховної Ради Автономної Респу­бліки Крим в Конституції України вжива­ється термінологія «правові акти», а сто­совно Президента України та Кабінету Мі­ністрів України — «акти»); 2) відповід­ності Конституції України чинних міжна­родних договорів України або тих міжна­родних договорів, що вносяться до Верхо­вної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість; 3) додержання конститу­ційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, ви­значених статтями 111 та 151 Конституції України.

Далі, об’єктом (предметом) юридичної кваліфікації, як це випливає із п. 28 час­тини першої ст. 85, частини другої ст. 137 Конституції України, є такі правові акти (в тому числі нормативно-правові акти) Вер­ховної Ради Автономної Республіки Крим, які свідчать про порушення нею не тільки Конституції України, але й законів України.

Нарешті, згідно зі статтею 159 Консти­туції України законопроект про внесення змін до Конституції України розглядається Верховною Радою України за наявності висновку Конституційного Суду України щодо відповідності законопроекту вимо­гам статей 157 і 158 цієї Конституції.

Таким чином, об’єктами (предметами) юридичної кваліфікації Конституційним Судом України є:

акти (правові акти) Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України та Верховної Ради Авто­номної Республіки Крим;

міжнародні договори України;

процедура розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту;

законопроекти про внесення змін до Конституції України.

Підставами юридичної кваліфікації першої та другої групи зазначених право­вих актів щодо визнання їх конституцій­ними чи неконституційними є: 1) відпо­відність чи невідповідність їх Конститу­ції України, а також 2) дотримання чи по­рушення встановленої Конституцією Укра­їни процедури розгляду законів та інших правових актів, їх ухвалення або набрання ними чинності.

Підставою юридичної кваліфіка­ції процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту є додержання чи недодержання конституційної проце­дури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 та 151 Конституції України.

Нарешті, підставою юридичної ква­ліфікації Конституційним Судом Укра­їни законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо його відповід­ності чи невідповідності статтям 157 і 158 Конституції України є встановлення Кон­ституційним судом України наступних об­ставин: 1) передбачають чи не передбача­ють запропоновані зміни до Конституції України скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або 2) спря­мовані чи не спрямовані вони на ліквіда­цію або на порушення територіальної ці­лісності України, або 3) зміни до Конституції України запропоновані в умовах на­явності чи відсутності воєнного або над­звичайного стану в країні; або 4) сплинув чи не сплинув рік з дня прийняття рішення щодо законопроекту про внесення змін до Конституції України, який розглядався Верховною Радою України і закон не був прийнятий; або, нарешті, 5) змінювались чи не змінювались двічі одні й ті самі по­ложення Конституції України Верховною Радою України протягом строку своїх по­вноважень.

Результати юридичної кваліфіка­ції, що здійснюється Конституційним Су­дом України, знаходять своє закріплення в рішеннях та висновках Конституційного Суду України. Згідно зі ст. 152 Конститу­ції України закони та інші нормативні акти за рішенням Конституційного Суду Укра­їни визнаються неконституційними по­вністю чи в окремій частині. У разі, якщо в процесі розгляду справи за конституцій­ ним поданням чи конституційним звернен­ням виявлено невідповідність Конститу­ції України інших правових актів (їх окре­мих положень), крім тих, щодо яких від­крито провадження у справі, і які вплива­ють на прийняття рішення чи дачу висно­вку у справі, Конституційний Суд України визнає такі правові акти (їх окремі поло­ження) неконституційними. Точно так, у разі якщо при тлумаченні Закону України (його окремих положень) була встанов­лена наявність ознак його невідповідності Конституції України, Конституційний Суд України у цьому ж провадженні вирішує питання щодо неконституційності цього Закону. Рішення і висновки Конституцій­ного Суду України є остаточними і оскар­женню не підлягають, вони рівною мірою є обов’язковими для виконання.

Правові наслідки юридичної квалі­фікації, що здійснюється Конституційним

судом України, полягають, перш за все, в тому, що «закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконститу­ційними, втрачають чинність з дня ухва­лення Конституційним Судом України рі­шення про їх неконституційність» (ч. 2 ст. 152 Конституції України). Конститу­ційний Суд України може вказати на пре­юдиціальність свого рішення при роз­гляді судами загальної юрисдикції позо­вів у зв’язку з правовідносинами, що вини­кли внаслідок дії неконституційного акта (ст. 74 Закону України «Про Конституцій­ний Суд України»).

Укладення міжнародних договорів, які визнані Конституційним Судом України та­кими, що суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповід­них змін до Конституції України (ч. 2 ст. 9 Конституції України, ст. 86 Закону України «Про Конституційний Суд України»).

Висновок Конституційного Суду Укра­їни щодо додержання чи порушення кон­ституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту від­повідно до частини шостої ст. 111 Консти­туції України є підставою для прийняття чи не прийняття Верховною Радою Укра­їни рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Законопроект про внесення змін до Конституції України не розглядається Вер­ховною Радою України за наявності висно­вку Конституційного Суду України щодо його невідповідності вимогам статей 157 і 158 Конституції України.

Подальше дослідження проблем юридичної кваліфікації, що здійснюється Конституційним Судом України, потре­бує, перш за все, уточнення об’єкту (пред­мету) такої кваліфікації. Так, частина третя ст. 152 Конституції України передбачає, що «матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовуються державою у встанов­леному законом порядку». Із зазначеного змісту частини третьої ст. 152 Конститу­ції України випливає, що до об’єкту (пред­мету) юридичної кваліфікації, що здійсню­ється Конституційним Судом України, від­носяться певні дії. Мабуть, під діями в да­ному випадку Конституція України розу­міє певні дії органів державної влади (Вер­ховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України) та Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Перспективним також є подальше з’ясування етапів юридичної кваліфікації, що здійснюється Конституційним Судом України, а також принципів та правил та­кої кваліфікації стосовно кожної групи її об’єктів (предметів).

 

< Попередня   Наступна >