Головна Наукові статті Конституційне право ПОЛІТИЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ У ВИБОРЧОМУ ПРОЦЕСІ: СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА УКРАЇНСЬКА ПРАКТИКА

ПОЛІТИЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ У ВИБОРЧОМУ ПРОЦЕСІ: СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА УКРАЇНСЬКА ПРАКТИКА

Наукові статті - Конституційне право
443

Є.О. ЮРЧЕНКО,

кандидат політичних наук (Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова)

ПОЛІТИЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ У ВИБОРЧОМУ ПРОЦЕСІ: СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА УКРАЇНСЬКА ПРАКТИКА

Ключові слова: виборча кампанія, виборча технологія, політичний маркетинг, політичний лідер, політичне консультування.

На сьогодні організація і проведення виборчих кампаній є сферою діяльності професіоналів — людей, які спеціалізу­ються на виборчих технологіях та воло­діють відповідними знаннями, вміннями і навичками. Якщо термін «виборчі тех­нології» можна вважати вже усталеним в плані визначення, то відносно назви про­фесії спеціалістів у даній сфері цього ска­зати не можна. Їх називають політичними технологами, політичними консультан­тами, електоральними менеджерами тощо. Власне політологи, коментуючи термін «політичний консультант», зазначають, що консультант — це не професія, а роль, яку відіграє в команді професіонал [1, 27].

Не дивлячись на інтенсивний розвиток політичного консалтингу, дослідники не приділяли належної уваги цій проблема­тиці. Їх інтерес був прикутий до чинників, що впливають на прийняття виборцями рі­шень в ході голосування.

Загалом, історія професійного полі­тичного консультування в США поча­лася в 1930-ті роки. і спочатку асоціюва­лась з проведенням видовищних електо­ральних заходів. Перша спеціалізована фірма консультантів з виборів була ство­рена в 1933 р. американцями К. Уайтекером і Л. Бакстером. Проте постановкою передвиборних спектаклів діяльність перших консультантів і менеджерів не обмеж­увалася. Тим більше, що за всієї інноваційності свого підходу вони спиралися на чи­малий досвід консультаційно-аналітичної роботи, накопичений провідними політич­ними партіями США, — Республіканською і Демократичною.

p>

У Центральному апараті республікан­ців вже в 1936 р. була налагоджена служба зв’язків з громадськістю, а демократи ще на початку століття ввели в своїй штаб-квартирі посаду прессекретаря. Слід за­значити, що перші політичні консультанти були людьми політично ангажованими і працювали не тільки за матеріальну винаго­роду, але і через свої політичні переконання.

Політичне консультування активізува­лось вже після Другої світової війни. Цен­тральні апарати партій поступово перетво­рювалися на справжні сервісні підприєм­ства. Зокрема, вони надавали такі послуги, як всебічна допомога в розробці бюджету виборчої кампанії і формування команди кандидата, підготовка різноманітних агіта­ційних матеріалів і заходів, підготовка ка­дрів для професійного проведення вибор­чих кампаній шляхом короткострокового навчання виборчим технологіям партійних активістів тощо.

Служби політичного менеджменту і маркетингу створюються не в самих партіях, а при них, або навіть функціонують як незалежні структури з обслуговування ви­борчих кампаній самих різних політичних сил. Саме остання з відзначених тенденцій є найбільш стійкою і характеризує сучасний етап розвитку політичного консультування.

Починаючи з 1960-х років, канди­дати, які вступають у передвиборну бо­ротьбу, починають все більше співро­бітничати не з власними партійними ка­драми, а з фахівцями-консультантами і менеджерами. Партії продовжують нада­вати допомогу своїм кандидатам, проте су­часний виборчий процес вимагає не ама­торського, а професійного підходу. В ре­зультаті написання програми, створення іміджу кандидата, постановка його кому­нікації з виборцями покладається саме на професіоналів.

В 1968 р. француз М. Богран та аме­риканець Дж. Наполітан створили Між­народну асоціацію політичних консуль­тантів, а незабаром була створена Амери­канська асоціація політичних консультан­тів. Ці об’єднання професіоналів на сьо­годні нараховують десятки членів. Кіль­кість фірм, що спеціалізуються на органі­зації виборчих кампаній в США, обчислю­ється сьогодні сотнями; їх сукупний річний дохід досягає мільярда доларів.

Нині імена «монстрів» електорального бізнесу, найбільших фахівців з виробни­цтва політичних зірок відомі у всьому світі — це американці Дж. Наполітан, М. Різ, Т. Шварц, французи М. Бонгран, Ж. Сегела, англієць Г. Ріс, німець Г. Бахер, іта­лієць М. Баллеріні, латиноамериканці Х.І. Касаль та У. Хайме, М. Сакс з ПАР та багато інших.

Американський політолог Р. Фрайденберг, оцінюючи сучасну роль та значимість політичного консультування, успішно ви­ділив наступні перспективи розвитку полі­тичного консалтингу [4, 199]:

політичний консалтинг і надалі ди­намічно розвиватиметься;

цей розвиток визначатиметься зрос­таючою географічною спеціалізацією;

на його розвиток впливатиме і зростання кількості проблемних питань та кор­поративне адвокатування;

до певної міри цей розвиток пере­буватиме під впливом застосування все більш витончених технологій політичної комунікації;

політичні консультанти і надалі від­даватимуть перевагу негативним послан­ням;

культура політичного консалтингу перебуватиме в центрі дискусій та супер­ечок;

політичний консалтинг може стати об’єктом регулювання з боку держави.

Поле діяльності політичних консуль­тантів надзвичайно широке: це і «розшифровка» результатів соціологічних дослі­джень, і наступний крок — планування виборчої кампанії, виходячи з отриманих даних, налагодження виборчої комуніка­ції. Проте в центрі уваги консультанта по­стійно перебуває імідж кандидата — саме тому консультанта часто називають іміджмейкером, хоча це і не вірно. Класичний іміджмейкер займається, головним чином, зовнішністю клієнта, його манерами, мо­вою і т.д.

Політичний консультант піклується не стільки про психологічний або естетичний, скільки про соціально-політичний зміст образу: кандидат повинен завжди залиша­тися самим собою, але в той же час відпо­відати суспільній потребі в лідерові пев­ного типу, утілювати зрозумілу виборцям політичну ідею.

Сьогодні в колишніх комуністичних державах відбувається процес становлення та зміцнення позицій незалежних, пар­тійно незаангажованих політичних радни­ків. Саме незалежний консультант, на від­міну від штатного, не переймається про­блемою виживання в апараті; він може до­зволити собі розкіш говорити правду; він — носій «гласу народу», представник лю­дини зі сторони, пересічного виборця.

Долаючи чималі труднощі, в Україні сьогодні поступово формується «цехове» співтовариство політичних консультан­тів і менеджерів — людей, які символізують настання нового стилю політичного життя: виробляються принципи, норми і цінності незалежної від держави інтелек­туальної професійної діяльності, в рамках якої тільки і можна сформувати фахівця високого класу [2, 7].

У багатьох країнах існують національні асоціації політичних консультантів і мене­джерів, які забезпечують вироблення і до­тримання етичних кодексів поведінки. У 1969 р. була утворена Міжнародна асоціа­ція політичного консультування, її першим президентом був відомий американський менеджер К. Уайт. Ця організація прово­дить щорічні конференції, учбові і наукові семінари, присвячені окремим аспектам виборчих кампаній: електоральному зако­нодавству, проблемам фінансування, соціо­логічним опитуванням виборців, викорис­танню ЗМІ тощо.

В Україні також спостерігається тен­денція до добровільного саморегулю­вання своєї діяльності, підвищення рівня етичних вимог з боку самих політичних консультантів. Так у 2003 р. була створена Асоціація політичних консультантів Укра­їни, яка об’єднала спеціалістів у даній сфері, та всеукраїнська громадська орга­нізація «Українська ліга зі зв’язків із гро­мадськістю».

Важливість формування в україн­ській політиці професійного співтовари­ства консультантів визначається через часті випадки підтасовування результатів досліджень ринку — соціологічних і екс­пертних опитувань, на матеріалах яких формулюють ся рейтинги політиків. В умовах бурхливого зростання числа кан­дидатів, багато з яких мають в своєму роз­порядженні солідні фінансові можливості, зростає небезпека появи «кишенькових со­ціологів», псевдоконсультантів або відвер­тих шарлатанів, що беруться робити «кам­панії під ключ» і забезпечувати «100% пе­ремогу» на виборах.

Часто консультанти порівнюють себе з лікарями, які надають допомогу кожному, хто в ній має потребу, а свої фірми — з ма­шинами, що видають «на гора» технології успіху. Знаменитий французький консуль­тант Ж. Сегела одного разу порівняв себе з телеграфістом, який лише передає текст телеграми, а не складає його. Саме з етич­них міркувань деякі професіонали марке­тингу повертаються з політичних в зви­чайні консалтингові і рекламні фірми: вони не можуть гарантувати споживачам якість товару, який рекламують і проштовхують на політичному ринку.

Відхід професіоналів з електораль­ного процесу і політики в цілому — не ви­рішення проблеми. Абсолютно має рацію у зв’язку з цим М. Рац, який підкреслює необхідність «формування такого політо­логічного співтовариства консультантів, яке б відкидало всякого роду екстремістів і маргиналів, і навпаки — втягувало б в ор­біту своєї дії всі здорові політичні сили, що дорожать такими цінностями, як свобода, демократія, громадянське суспільство і правова держава» [3, 7].

Основним стимулом для відповідаль­ної роботи консультанта слугують гроші. Водночас, на думку багатьох фахівців, не менш могутнім стимулом стає радість пе­ремоги, здобутої в нелегкому змаганні, усвідомлення того, що ти професіонал. У світовій практиці визначено 5 критеріїв професіоналізму політичних консультан­тів [5, 50]:

– опора на загальновизнані теоретико-методологічні підходи;

– компетентність, що визнається ко­ристувачами послуг управлінця;

– компетентність, що визнається ко­легами по професії;

– наявність професійної асоціації, яка займається підготовкою кадрів і підвищенням кваліфікації своїх членів;

– дотримання менеджером профе­сійної етики.

Як свідчить світовий досвід, найчас­тіше політичними консультантами стають колишні журналісти або ж фахівці з ре­клами. Така тенденція є цілком зрозумі­лою, оскільки на нинішньому етапі розви­тку виборчих технологій успіх на виборах залежить перш за все від того, чи зуміли кандидат і його команда переконати вибор­ців, вплинути на їх поведінку при голосу­ванні. Найбільш надійним засобом дії на електорат є засоби масової інформації — перш за все, телебачення, аудиторія якого налічує десятки і сотні мільйонів чоловік. Саме журналістам провідні політики дові­ряють пости прес-секретарів, доручають формування своїх електоральних команд.

Досить рідко менеджерами власних кампаній виступають політичні діячі. При­родженим відчуття реклами було у най­більшого політичного лідера Великобрита­нії Г. Макміллана. Президент США Ф. Руз­вельт говорив наступне про свої організа­торські здібності: «Якби мені довелося по­чинати життя спочатку, я, швидше за все, зайнявся б рекламою». Хорошим органі­затором власних політичних кампаній був і Р. Ніксон. Відомі також випадки, коли консультанти стають політиками. Найвідомішим прикладом такої трансформації був Р. Кеннеді, який брав участь в органі­зації виборчих кампаній свого старшого брата Дж. Кеннеді. Консультантами почи­нали кар’єру такі відомі американські полі­тики, як сенатори Б. Голдуотер і Дж. Харт. У Франції подібну еволюцію зробив відо­мий практик і теоретик політичного марке­тингу М. Нуар, який згодом і сам став де­путатом [6].

На сьогодні українським політконсуль-тантам важливо вирішувати наступні за­вдання:

проводити діагностику політичної ситуації і стан політичної напруги в сус­пільстві;

оволодіти методикою створення та підтримки іміджу політичного лідера. Гро­мадськість має уявлення не стільки про са­мого кандидата, а скільки про синтезова­ний образ, який містить і якості його кон­сультанта, і ті очікування електорату, які закладаються до образу політика;

формувати уміння приймати управлінські рішення в політичній сфері, планувати політичну діяльності, включа­ючи виборчі кампанії, політичне спілкування, підтримку політичних зв’язків та відносин;

врахування в політичних кампаніях та акціях цінностей масової політичної сві­домості;

формування унікальних політичних пропозицій, політичні РR-акції, діяльність політичних лідерів, управління кадрами і розстановкою активу;

прийняття нестандартних рішень і тактика роботи зі «своїми» та «чужими» виборцями.

Сучасний стан позначений зростан­ням ефективності дій політичних консуль­тантів порівняно із «колишніми професіо­налами», тобто командою підтримки кан­дидата, рекрутованих з числа його пар­тійних соратників. Активно почали впро­ваджуватися практичні методи політич­ного маркетингу, які радикально відрізня­ються від політичної пропаганди. Якщо методи пропаганди мало відрізнялися від концепції розширення збуту готового про­дукту, у нашому випадку — партійної іде­ології, то маркетинговий підхід передба­чає обов’язкове першочергове вивчення потреб виборців, а вже потім перехід до виробництва конкурентоспроможного то­вару, зокрема, іміджу політичних лідерів. Зв’язки з громадськістю стають основним змістом політичної діяльності професій­них політиків. І ця діяльність вже немис­лима без участі політичних консультантів.

В Україні попит на спеціалістів в сфері виборчих технологій став формуватися з початком проведення конкурентних вибо­рів, а з середини 1990-х років заявили про себе декілька десятків фірм, що спеціалі­зуються на вивченні політичного ринку, підготовці аналітичних матеріалів, на­данні іміджмейкерських послуг, реалізації послуг із зв’язків з громадськістю (піар-послуг) тощо. Сьогодні на цьому терені працює немало кваліфікованих фахівців — політологів, журналістів, психологів, юристів, рекламістів, які створили власні агентства: Український центр економіч­них і політичних досліджень ім. О. Разумкова, Центр прикладних політичних досліджень «Пента» (В. Фесенко), Інститут гло­бальних стратегій (В. Карасьов), Інститут проблем управління ім. Горшеніна (К. Бон­даренко), Київський центр політичних до­сліджень і конфліктології (М. Погребинський), Інститут політики (М. Томенко), Центр дослідження політичних цінностей (О. Доній), Інститут конкурентного сус­пільства (К. Ляпіна), Агентство моделю­вання ситуацій (В. Бала), та інші.

Що стосується кар’єри політичних консультантів, то в Україні мода запро­шувати політологів, юристів, експертів з суспільно-політичних питань у партійні списки з’явилася в 2002 р. у зв’язку з пе­реходом від змішаної системи виборів до партійної. Очевидно, що отримати пере­могу в мажоритарному окрузі у спеціаліс­тів, відомих у відносно вузьких колах фа­хівців, — було небагато. Такими стали ві­домий юрист С. Головатий (№ 12 у «Ви­борчому блоці Юлії Тимошенко»), К. Ля-піна (№ 88 у Виборчому блоці політич­них партій «Блок Віктора Ющенка «Наша Україна») та М. Томенко (№ 62 у «Блоці Віктора Ющенка «Наша Україна»). Да­ний експеримент видався успішним і вже на парламентських виборах 2006 р. кіль­кість експертів-політологів та політтехнологів зросла до 6: Д. Видрін (№ 92 у «Все­українському об’єднанні «Батьківщина»), С. Головатий (№ 43 у блоці «Наша Укра­їна»), К. Ляпіна (№ 7 у Блоці «Наша Укра­їна»), Г. Немиря (№ 46 у «Блоці Юлії Тимо­шенко»), В. Полохало (№ 50 у «Блоці Юлії Тимошенко»), М. Томенко (№ 3 у «Блоці Юлії Тимошенко»).

Політична кар’єра для декого з них ви­явилася невдалою, і список народних де­путатів 2007 р. поповнився новими іме­нами: журналіста В. Ар’єва (№ 10 у блоці «Наша Україна — Народна само­оборона»), політолога О. Донія (№ 37 у блоці «Наша Україна — Народна самоо­борона»), експерта Ю. Полунєєва (№ 91 у блоці Юлії Тимошенко), політтехнолога В. Уколова (№ 147 у блоці Юлії Тим­ошенко) та колишнього прес-секретаря Ю. Тимошенко В. Чепиноги (№ 87 у блоці Юлії Тимошенко). Продовжують свою парламентську кар’єру С. Головатий (№ 92 у Партії регіонів), К. Ляпіна (№ 8 у блоці «Наша Україна — Народна самоо­борона»), В. Полохало (№ 50 у блоці Юлії Тимошенко) та М. Томенко (№ 3 у блоці Юлії Тимошенко).

До української специфіки слід віднести і той факт, що найкращою стартовою пло­щадкою для консультанта у світ професій­ної політики в Україні є органи, що забез­печують діяльність Президента: Адміні­страція Президента України та Секретаріат Президента України. Прикладом еволюції з помічника-консультанта у фігуру полі­тика національного масштабу є екс-голови Адміністрації Президента України В. Лит­вин, Д. Табачник, В. Медведчук; колишній прес-секретар Президента України І. Гера­щенко, та екс-голова Секретаріату Прези­дента України В. Балога.

Однак в Україні досі жоден з політиків серед діючих чи колишніх — не ство­рив організації, яка б пропонувала послуги з політичного консалтингу, обмежуючись наданням індивідуальних консультацій. Також досить популярним серед політи­ків є створення різноманітних кишенько­вих аналітичних центрів, невідомих широ­кому загалу, що займаються обслуговуван­ням конкретного політика або ж політичної сили, легітимуючи деякі з своїх позицій як голос представників «третього сектору» громадських організацій. Зазначені тен­денції свідчать про недорозвиненість укра­їнського ринку політичних послуг.

Ефективний підхід до розвитку про­фесійного політичного консультування в Україні — це створення об’єднаних команд консультантів, що володіють знаннями по­літичної ситуації в країні. Підвищення професіоналів у цій галузі в Україні стане можливим завдяки:

а) підвищенню значення політичного консультанта, що приведе до зросту по­питу на відповідних фахівців;

б) «емпіричної революції» у науці, що дозволить на якісно новій основі готувати таких фахівців;

в) становлення конкурентних ринків спонукають їхніх учасників до постійного політичних консалтингових послуг, що вдосконалення.

Список літератури:

Малкин Е.Б. Основы избирательных технологий / Е.Б. Малкин, Е.Б. Сучков. — М.: Русская панорама, 2002. — 524 с

Наріжний Д.Ю. Аналіз політичних технологій та особливостей їх застосування в транзитивному суспільстві / автореф. дис... канд. політ. наук / Д.Ю. Наріжний. — Дніпро­петровськ, 2004. — 19 с

Рац М. Как нам цивилизовать политику / М. Рац // Независимая газета — Сцена­рии. — 1996. — 29 августа.

Friedenberg R. Communication Consultants in Political Campaigns: Ballot Box Warriors / R. Friedenberg. — N.Y.: Praeger Publishers, 1997. — 240 p.

Greenwood E.A. Attributes of a Profession / EA. Greenwood // Social Work. — 1957. — № 3.

Noir M. Russir ime campagne electorale: suivre tin exemple americain? / M. Noir. — Paris, 1977. — 134 р.

 

< Попередня   Наступна >