605

---

О. В. Буткевич,

завідувач кафедри цивільно-правових та господарсько-правових дисциплін Кримського юридичного інституту Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, кандидат юридичних наук

СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ «ТОРГІВЛЯ» ТА «ТОРГОВЕЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ»

Завдяки ефективному розвитку торгівлі можливо досягти більш ефективного розмі­щення ресурсів та більш високого рівня ма­теріального добробуту населення. Тому тор­гова політика кожної країни спрямована на лібералізацію міжнародної торгівлі, знищен­ня торгових бар’єрів, інтернаціоналізацію виробничих сил.

Входження України у світовий економіч­ний простір передбачає не тільки відкриття ринків, а й можливість одночасного застосу­вання комплексу заходів щодо захисту внут­рішнього ринку, зокрема створення ефектив­ної системи захисту від недобросовісного імпорту, захисту національного товарови­робника в антидемпінгових, спеціальних розслідуваннях у рамках процедури розгля­ду торговельних спорів СОТ тощо. Реаліза­ція курсу на інтеграцію України до світового економічного простору стає невід’ємним елементом не лише зовнішньої, а й внутріш­ньої політики держави.

Здійснення як внутрішньої, так і зовніш­ньої торговельної діяльності потребує чітко­го правового регулювання. У першу чергу необхідно дати визначення поняття торго­вельної діяльності, її ознак, дослідити правовий статус суб’єктів, які можуть її здійсню­вати, та з’ясувати співвідношення понять «торговельна діяльність» і «торгівля».

Історію виникнення та розвитку торго­вого права, поняття та ознаки торгівлі до­сліджували А. І. Камінка, В. А. Удінцев, О. Ф. Федоров, П. П. Цитович, Г. Ф. Шершеневич та ін. А. А. Попов у навчальному по­сібнику «Торгове право» розглянув поняття торговельної діяльності та визначив ї

ї місце у підприємництві; М. В. Завальний у курсі лекцій з торгового права розглянув поняття торгівлі, промислу та торговельної діяльності; І. Данільєвою приділена увага питан­ням становлення торгового права в Україні; О. Покрещук досліджував загальні концепції врегулювання торгових правовідносин у за­конодавстві України.

Зазначені дослідження є вкрай недостат­німи враховуючи те, що торговельна діяль­ність займає все більший сегмент ринку та по­требує її детального врегулювання. Крім того, визначення поняття торговельної діяльності міститься у Господарському кодексі України (далі — ГК), що залишилося поза увагою окре­мих дослідників. Указані обставини зумовлю­ють необхідність додаткового дослідження поняття торговельної діяльності.

Метою цієї статті є дослідження особ­ливостей торговельної діяльності як виду господарської діяльності та визначення співвідношення понять «торгівля» та «торговельна діяльність».

Г. Ф. Шершеневич досліджує поняття торгівлі, розглядаючи її як господарську пе­редаточну діяльність, що має за мету посе­редництво між виробниками та споживача­ми при взаємному обміні економічними бла­гами, і доходить висновку, що торговельна діяльність є посередницькою: з одного боку торговця стоїть виробник, з другого — спо-живач. Вчений не приділяє уваги співвідно­шенню понять «торгівля» та «торговельна діяльність», а застосовує їх, як правило, як синоніми.

А. І. Камінка та П. П. Цитович зосереджу­ються на визначенні поняття торгівлі. Пред­метом торгового права вони визначають тор­гівлю у вузькому (товарна та банкірська тор­гівля) та широкому розумінні2. У вузькому розумінні торгівля — це діяльність, яка спрямована на посередництво в передачі господарських благ від виробника до спожи­вача, переслідує мету наживи та має спеку­лятивний характер. Між виробником та спо­живачем з’являється торговець, який пере­дає річ від виробника до споживача, роз­раховуючи на наживу. Торгівля у широкому розумінні — це весь обіг товарів, тобто вся діяльність, яка має своїм призначенням усу­нення роз’єднання в просторі та часі між ви­робником і споживачем.

Спробу визначити співвідношення по­нять «торгівля» та «торговельна діяльність» здійснив А. А. Попов. Він, досліджуючи по­няття торгівлі та враховуючи юридичну літе­ратуру і чинне законодавство, також поділяє торгівлю на торгівлю у вузькому розумінні (вона переслідує мету наживи і поділяється на торгівлю фабричну і торгівлю без пере­робки), та в широкому розумінні (така тор­гівля складається із загальноцивільної купівлі-продажу, яка переходить у промисел, а потім — у торгівлю у вузькому розумінні (торговельну діяльність). З чого можна дій­ти висновку, що термін «торгівля» може охоплювати поняття «торговельна діяль­ність» лише тоді, коли не розглядається як торгівля у вузькому розумінні, оскільки в цьому випадку дані поняття застосовуються як синоніми.

Деякі вчені зосередились на визначенні поняття торговельної діяльності та її ознак. В. М. Завальний, розглядаючи ознаки торго­вельної діяльності, доходить висновку, що вона може здійснюватися тільки фізичними та юридичними особами, які зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності, і з метою отримання прибутку, тобто є підпри­ємницькою діяльністю5.

Згідно із ст. 263 ГК господарсько-торго­вельною є діяльність, що здійснюється суб’єк­тами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробни­чо-технічного призначення і виробів народно­го споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. У ч. 2 ст. 263 ГК, законо­давець поділяє господарсько-торговельну діяль­ність на види — зовнішню та внутрішню тор­гівлю. Отже, у ГК терміни «торгівля» та «тор­говельна діяльність» вживаються як синоніми.

Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23 бе­резня 1996 р. торговельною діяльністю ви­значає роздрібну та оптову торгівлю, діяль­ність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використан­ням кредитних карток (ст. 3). Але таке визна­чення застосовується тільки в межах цього Закону щодо відносин патентування торго­вельної діяльності, що здійснюється суб’єк­тами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділа­ми у пунктах продажу товарів.

Для тлумачення деяких фундаментальних понять у сфері торгівлі у листі Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України «Роздрібна, оптова торгівля. Основ­ні поняття. Терміни і визначення» від 17 бе­резня 1998 р. дається визначення торговель­ної діяльності як ініціативної, самостійної діяльності юридичних осіб і громадян по здійсненню купівлі і продажу споживчих то­варів із метою одержання прибутку.

Вузьке визначення торговельної діяльно­сті міститься у постанові Правління НБУ «Про схвалення Методичних рекомендацій щодо організації процесу формування управ­лінської звітності в банках України» від 6 ве­ресня 2007 р. — діяльність з придбання або створення активів і пасивів з метою продажу в близькому майбутньому та/або для отри­мання прибутку від короткотермінових коли­вань ціни або дилерської маржі (торгові опе­рації), а також діяльність з хеджування тор­гових операцій.

Проаналізувавши норми чинного законо­давства України, можна виділити такі ознаки торговельної діяльності:

вид господарської діяльності. Торго­вельна діяльність може бути підприємниць­кою і здійснюватися для отримання прибутку. Крім того, торговельна діяльність може мати непідприємницький (некомерційний) харак­тер. Так, реалізація продукції казенними під­приємствами згідно з ч. 2 ст. 77 ГК також роз­глядається як торговельна, але, оскільки ка­зенними підприємствами здійснюється некомерційне господарювання, то їх торговельна діяльність є некомерційною;

особливий суб’єктний склад. Торго­вельну діяльність згідно з чинним законодав­ством можуть здійснювати суб’єкти господа­рювання: господарські організації — юри­дичні особи, створені відповідно до Цивіль­ного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК, а також інші юридичні особи, які здійс­нюють господарську діяльність і зареєстро­вані в установленому законом порядку; гро­мадяни України, іноземці та особи без грома­дянства, які здійснюють господарську діяль­ність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

особлива сфера здійснення торговель­ої діяльності — сфера товарного обігу;

цільова спрямованість торговельної діяльності — реалізація продукції виробни­чо-технічного призначення і виробів народ­ного споживання, а також допоміжна діяль­ність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Згідно із ст. 262 ГК продукція виробничо-технічного призна­чення — це матеріальні блага, які виробляю­ться у галузях матеріального виробництва та призначені для використання у сфері вироб­ництва в якості засобів виробництва. Вироби народного споживання — це матеріальні блага, які виробляються у галузях матеріаль­ного виробництва та призначені для вико­ристання у сфері особистого споживання;

мета — досягнення економічних та со­ціальних результатів і отримання прибутку або без мети отримання прибутку;

виконання на професійних засадах. Як виду господарської діяльності торговельній діяльності притаманна така ознака, як вико­нання її на професійних засадах. Щоб торго­вельна діяльність була успішною, вона має здійснюватися на підставі певних професій­них навичок. Тільки той суб’єкт господарю­вання спроможний успішно здійснювати цю діяльність, який є спеціалістом у сфері тор­гівлі, аналізує попит та пропозицію на рин­ку, потреби споживачів в окремих видах то­варів тощо. Суб’єкт господарювання для провадження торговельної діяльності може мати роздрібну, дрібнороздрібну торговель­ну мережу та мережу закладів ресторанного господарства (ресторани, кафе, кафетерії то­що). Для здійснення торговельної діяльності суб’єкти господарювання використовують такі торговельні об’єкти: магазин, павіль­йон, кіоск, ятка; палатка, намет; лоток, рун­дук; склад товарний; крамниця-склад, мага­зин-склад;

систематичність. Однією з ознак тор­говельної діяльності є систематичність її здійснення. Чинним законодавством систе­матичність здійснення торговельної діяльно­сті передбачається тільки для фізичних осіб.

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів Украї­ни «Про податок на промисел» від 17 берез­ня 1993 р. (ч. 2 ст. 5), якщо продаж виробле­них, перероблених та куплених продукції, речей, товарів фізичними особами здійсню­ється протягом календарного року більше чотирьох разів, така діяльність вважається систематичною і зобов’язує громадян заре­єструватися як суб’єкти підприємництва від­повідно до чинного законодавства України. З урахуванням вищенаведенного можна дати таке визначення торговельної діяльно­сті: торговельна діяльність — це система­тична господарська діяльність суб’єктів господарювання з реалізації продукції ви­робничо-технічного призначення і виро­бів народного споживання, що здійсню­ється на професійних засадах, у сфері то­варного обігу, а також допоміжна діяль­ність, яка забезпечує їх реалізацію шля­хом надання відповідних послуг з метою досягнення економічних та соціальних ре­зультатів та отримання прибутку або без мети отримання прибутку.

Юридичні та фізичні особи можуть укла­дати договори купівлі-продажу, міни, по­ставки тощо, які передбачають передачу права власності на товари, в разі потреби, ке­руючись об’єктивними причинами, та вико­нувати дії щодо виконання цих договорів. Але такі дії не мають систематичного харак­теру, здійснюються не на професійній основі і не потребують, щоб суб’єкти, які їх здійс­нюють, були зареєстровані як суб’єкти гос­подарювання.

Відмежування від торговельної діяльно­сті окремих торговельних операцій, які мо­жуть здійснюватися громадянами України як негосподарюючими суб’єктами, передба­чено, в першу чергу, нормами Декрету «Про податок на промисел”. Згідно з його ст. 1 громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживан­ня в Україні, якщо вони не зареєстровані як суб’єкти підприємництва і здійснюють не­систематичний, не більше чотирьох разів протягом календарного року, продаж вироб­лених, перероблених та куплених продукції, речей, товарів, є платниками податку на про­мисел. Зазначені особи сплачують цей пода­ток шляхом придбання одноразового патен­ту на торгівлю, вартість якого визначається на підставі задекларованої у відповідній дер­жавній податковій інспекції сумарної варто­сті товарів і ставки податку.

Не декларується та не оподатковується згідно з чинним законодавством продаж ви­рощених в особистому підсобному господар­стві, на присадибній, дачній, садовій і го­родній ділянках продукції рослинництва, ху­доби, кролів, нутрій, птиці (як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому ви­гляді та у вигляді первинної переробки), про­дукції власного бджільництва, а також про­даж автотранспортних засобів, які перебува­ють у приватній власності громадян, якщо вони реалізуються один раз протягом року.

Визначення поняття торгівлі в чинному законодавстві міститься у декількох норма­тивних актах. Конвенція «Про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що пе­ребувають під загрозою зникнення» від 3 бе­резня 1973 р. тлумачить торгівлю як екс­порт, реекспорт, імпорт та інтродукцію з мо­ря. Таке саме визначення наводиться у наказі Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства аграрної політики Ук­раїни «Про затвердження Правил видачі до­зволів та сертифікатів на ввезення в Україну та вивезення за її межі зразків видів дикої фауни і флори, які є об’єктами регулювання Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під за­грозою зникнення» від 16 квітня 2002 р. Вка­зане визначення має досить обмежене коло застосування та не відображає суті поняття торгівлі.

Згідно із Законом України «Про ліцензу­вання певних видів господарської діяльно­сті» від 1 червня 2000 р. під торгівлею розу­міються будь-які операції, що здійснюються за договорами купівлі-продажу, міни, по­ставки та іншими цивільно-правовими дого­ворами, які передбачають передачу права власності на товари (ст. 1). Зрозуміло, що вказане визначення торгівлі не є універсаль­ним і розроблено законодавцем для застосування в господарських відносинах, пов’яза­них з ліцензуванням господарської діяльно­сті. У даному визначенні не обмежений суб’єктний склад осіб, які можуть здійсню­вати операції за договорами, що передбача­ють передачу права власності на товари, не встановлюється обмежень щодо систематич­ності її здійснення, досягнення певної мети тощо. А отже, здійснення будь-якої торго­вельної операції, пов’язаної з виконанням договору по передачі права власності на то­вари, розглядається як торгівля.

Вважаємо, що термін «торгівля» є саме тим універсальним терміном, який охоплює поняття «торговельна діяльність» і «торго­вельна операція», оскільки на практиці тер­мін «торгівля» вживається для визначення як торговельної діяльності, так і торговельних операцій1. Систематичне здійснення торго­вельних операцій на професійних засадах суб’єктами господарювання визнається тор­говельною діяльністю. А отже, торгівля — це практичні дії, тобто систематичні як тор­говельна діяльність, так і окремі торговельні операції щодо реалізації товару з метою до­сягнення певних соціальних та економічних результатів та (або) задоволення приватних потреб (у тому числі отримання прибутку).

Можна виділити такі основні риси торгівлі:

суб’єктний склад: її можуть здійснюва­ти як фізичні, так і юридичні особи;

зміст — практичні дії щодо укладення та виконання договорів купівлі-продажу, мі­ни, поставки та інших оплатних договорів, які передбачають передачу права власності на товари;

мета — досягнення певних соціальних та економічних результатів та (або) задоволення приватних потреб (у тому числі отри­мання прибутку);

може мати як разовий, так і система­тичний характер здійснення торговельних операцій.

Підводячи підсумок розгляду понять «торговельна діяльність», «торгівля», «тор­говельна операція», необхідно встановити порядок їх застосування. Вважаємо, що тер­мін «торгівля» є більш широким і включає поняття «торговельна діяльність» і «торго­вельні операції». Торговельні операції мо­жуть здійснювати як суб’єкти господарю­вання, так і фізичні особи, не зареєстровані як суб’єкти підприємництва. Торговельні операції спрямовані на виконання договорів купівлі-продажу і не мають систематичного характеру. У той же час, якщо торговельні операції фізичної особи набувають система­тичного характеру (більше 4 разів на кален­дарний рік), вона повинна зареєструватися як суб’єкт підприємництва, і тоді її практич­ні дії щодо укладення та виконання оплатних договорів, що передбачають передачу прав власності на товари, розглядаються як торго­вельна діяльність.

Треба звернути увагу на відсутність єди­ного підходу до вживання термінології. А са­ме, у юридичній літературі та норматив­но-правових актах, поряд з терміном «торго­вельна діяльність», вживають також термін «торгова діяльність». На нашу думку, такий стан речей спричинений у першу чергу лек­сичними помилками, у зв’язку з чим вважа­ємо, що необхідно привести всі норматив­но-правові акти у відповідність до правил правопису для уникнення в подальшому юридичних казусів.

 

< Попередня   Наступна >