Головна Наукові статті Адміністративне право ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ВЕТЕРИНАРНОЇ МІЛІЦІЇ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ, ПОВ’ЯЗАНІ З КОРУПЦІЄЮ

ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ВЕТЕРИНАРНОЇ МІЛІЦІЇ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ, ПОВ’ЯЗАНІ З КОРУПЦІЄЮ

Наукові статті - Адміністративне право
595

ГОРБУНОВА О.Ю.,

здобувач кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету біоресурсів і природокористування України

ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ВЕТЕРИНАРНОЇ МІЛІЦІЇ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ, ПОВ’ЯЗАНІ З КОРУПЦІЄЮ

Наукова стаття присвячена діяльності ветеринарної міліції. Також розглядаються особливості адміністративної відповідальності працівників ветеринарної міліції за правопорушення, пов’язані з корупцією, розкривається зміст корупційних правопорушень.

Як і всі громадяни, працівники ветеринарної міліції, що вчинили злочин, цивільне або адміністративне правопорушення поза службою, підлягають відповідним заходам покарання в загальноправовому порядку. Разом з тим можна виділити правопорушення, безпосередньо пов’язані з невиконанням або неналежним виконанням працівником ветеринарної міліції обов’язків, що входять до його адміністративно-правового статусу.

Правопорушення державних службовців, особливо працівників ветеринарної міліції, характеризуються підвищеною небезпекою, оскільки зачіпають безпосередньо інтереси держави, правопорядок, права та свободи громадян, а отже, мають супроводжуватися підвищеною юридичною відповідальністю.

Відповідальність, як влучно зазначають І.Л. Бачило, С.В. Катрич, є необхідною завершальною ланкою того регулятора відносин в управлінні, яким є право. Без цього елемента правовий регулятор практично не здатний здійснювати свої функції, в тому числі і таку важливу, як організація [6, с. 75]. Відповідальність інтегрує усі інші елементи правового статусу і встановлює існування відхилень в процесі їх реалізації. На думку Ю.О. Тихомирова, принцип відповідальності – обов’язковий елемент правового становища службовця, який реалізує повноваження та приймає р

ішення [7, с. 28].

Найвагоміший внесок у розвиток інституту адміністративної відповідальності зробили такі вчені-юристи, як Д.М. Бахрах, Г.В. Васильєва, І.А. Галаган, Є.В. Додін, Л.В. Коваль, Ю.М. Козлов, В.В. Лазарев, А.Є. Луньов, В.М. Манохін, Л.Л. Попов, М.С. Студенікіна, І.О. Тимченко, О.І. Щербак, О.М. Якуба та ін.

Адміністративна відповідальність становить особливий вид юридичної відповідальності, їй властиві всі ознаки останньої. Традиційно юридичну відповідальність пов’язують із застосуванням примусових заходів, розглядають її як передбачену санкціями правових норм реакцію на правопорушення і здійснення санкцій. Основні риси юридичної відповідальності, зокрема адміністративної, полягають у тому, що вона: по-перше, є засобом охорони правопорядку, здійснення державної влади; по-друге, нормативно визначена і виявляється в застосуванні, реалізації санкцій правових норм; по-третє, є наслідком винного антигромадського діяння; по-четверте, супроводжується державним і громадським осудом проступку; по-п’яте, забезпечується державним примусом; по-шосте, пов’язана з несприятливими для правопорушника наслідками, які він зобов’язаний перетерпіти і фактично зазнає; по-сьоме, реалізується у відповідних процесуальних формах. Ці ознаки характерні для всіх видів юридичної відповідальності. В той же час, кожен із них має специфічні риси, які визначають його відособленість.

До характерних рис адміністративної відповідальності слід віднести, насамперед, те, що її підставою є особливий вид правопорушення – адміністративний проступок [1, с. 21-36]. Своє виявлення адміністративна відповідальність знаходить у застосуванні певних видів адміністративних стягнень, специфічних за змістом і відмінних від заходів кримінального покарання, дисциплінарного впливу і майнової відповідальності.

Адміністративною відповідальністю працівника ветеринарної міліції відповідно можна вважати застосування до працівника цієї служби за порушення ним своїх службових обов’язків, що визнаються законами як адміністративні правопорушення (проступки), адміністративних стягнень, що тягнуть за собою обтяжливі наслідки майнового, морального, особистісного чи іншого характеру і накладаються уповноваженими на те органами чи посадовими особами на підставах і у порядку, встановлених нормами адміністративного права.

Для практичної реалізації адміністративної відповідальності необхідні підстави застосування, що розкривають умови і момент виникнення відповідальності конкретної особи. Аналіз ознак адміністративної відповідальності дозволяє виділити три такі підстави:

нормативну, тобто систему норм, котрі описують протиправне діяння і адміністративні стягнення, що встановлюються за його вчинення;

фактичну, тобто діяння конкретного суб’єкта, що порушує правові приписи, які охороняються адміністративно-правовими санкціями (адміністративні проступки);

процесуальну, тобто процедуру накладення конкретного стягнення за конкретне адміністративне правопорушення.

Перші дві підстави адміністративної відповідальності зумовлюють її соціальну важливість. Для настання відповідальності необхідна наявність всіх трьох підстав і саме в такій послідовності. Насамперед, повинна бути норма, що встановлює обов’язок і санкцію за його невиконання. Потім може виникнути фактична підстава – протиправне діяння. За наявності нор-ми і діяння, що її порушує, уповноважений суб’єкт у встановленому законом порядку повинен вирішити справу про адміністративне правопорушення.

Систему законодавства про адміністративні проступки в наш час складають Кодекс України про адміністративні правопорушення, окремі законодавчі акти. В деяких випадках місцеві ради можуть приймати рішення, за порушення яких законодавством встановлена адміністративна відповідальність.

Проаналізувавши перелік діянь, що визнаються адміністративними правопорушеннями, можна дійти висновку, що єдиною групою обов’язків, які входять до адміністративно-правового статусу працівника ветеринарної міліції та за вчинення яких працівник ветеринарної міліції підлягає адміністративній відповідальності, є обов’язки працівника ветеринарної міліції не вчиняти корупційні дії та інші правопорушення, пов’язані з корупцією.

Особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (в тому числі ветеринарної міліції) та інші особи, які згідно з чинним законодавством притягуються до відповідальності за адміністративні правопорушення відповідно до дисциплінарних статутів, у разі вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних з корупцією, несуть відповідальність, передбачену Законом України “Про боротьбу з корупцією” [2]. В ньому закріплено правові та організаційні засади запобігання корупції, виявлення та припинення її проявів, поновлення законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь, підстави притягнення до адміністративної відповідальності, систему органів, уповноважених складати протоколи та розглядати справи про адміністративні проступки. Основні завдання, принципи притягнення до адміністративної відповідальності, порядок накладення і виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення встановлені в Кодексі України про адміністративні правопорушення.

Порядок та межі дії законодавства про корупційні дії та інші пов’язані з ними проступки закріплений у ст. 3 Закону України “Про боротьбу з корупцією” та ст. 8, 15 КУпАП [4]. Основний принцип тут полягає в тому, що особа підлягає відповідальності на підставі актів, що діють під час і за місцем вчинення адміністративного проступку. Винятки із зазначеного правила становлять норми, що пом’якшують чи скасовують адміністративну відповідальність. Такі норми мають зворотну силу, тобто їх дія поширюється і на правопорушення, вчинені до видання цих норм. Акти, які встановлюють чи посилюють відповідальність, зворотної сили не мають, вони можуть застосовуватися лише щодо дій, вчинених після набрання цими актами чинності. Інакше вирішено питання щодо дії процесуальних норм: провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі закону, який діє не під час вчинення проступку, а під час розгляду справи.

Фактичною підставою адміністративної відповідальності як складової адміністративно-правового статусу працівника ветеринарної міліції є вчинення адміністративного правопорушення (корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних з корупцією). Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає адміністративне правопорушення (проступок) як протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, що посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Враховуючи конструкцію наведеного визначення, корупційним правопорушенням слід визнавати протиправне, умисне діяння, що посягає на встановлений порядок здійснення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, наданих їм повноважень та за яке Законом України “Про боротьбу з корупцією” передбачено адміністративну чи іншу відповідальність.

Всі корупційні правопорушення передбачають їх вчинення спеціальним суб’єктом – особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Працівник ветеринарної міліції підлягає адміністративній відповідальності за корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією, як державний службовець. Незважаючи на те, що Закон України “Про державну службу” безпосередньо не відносить службу в ветеринарній міліції до державної служби, аналіз деяких положень цього Закону та інших законодавчих актів дозволяє зробити висновок щодо належності працівника ветеринарної міліції до категорії державних службовців.

Стаття 1 Закону України “Про державну службу” закріпила поняття державного службовця, яким визнається особа, котра на професійній основі займає посаду в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави і одержує заробітну плату за рахунок державних коштів. Працівник ветеринарної міліції повною мірою відповідає наведеному визначенню: він є особою, що на професійній основі виконує завдання і функції державного озброєного органу виконавчої влади (ветеринарної міліції), йому присвоюється спеціальне звання ветеринарної міліції, при прийнятті на службу до нього висувається низка вимог, в тому числі і щодо освітнього рівня, відповідно до ст. 19 Закону України “Про міліцію” форми і розміри грошового утримання працівників ветеринарної міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і фінансуються за рахунок державних коштів. Крім того, ст. 16 Закону України “Про міліцію” прямо встановлює, що особовий склад ветеринарної міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах ветеринарної міліції. Ще одним свідченням належності працівника ветеринарної міліції до державних службовців є положення, закріплене у ч. 2 ст. 9 Закону України “Про державну службу”, згідно з яким регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ (а отже, й ветеринарної міліції як складової органів внутрішніх справ) та ін., здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Це підкреслює належність працівників ветеринарної міліції до державних службовців і закріплює встановлення правового статусу працівників ветеринарної міліції спеціальним Законом.

Особливості адміністративної відповідальності працівників органів внутрішніх справ (в тому числі ветеринарної міліції) визначено в ст. 15 КУпАП. Ця категорія несе відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. Проте за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних з корупцією, неправомірне використання державного майна, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді, щодо подання органу дізнання, слідчого або протесту, припису чи подання прокурора, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю ці особи несуть адміністративну відповіда-льність на загальних підставах. Разом з тим до зазначених осіб не може бути застосовано такі види стягнень, як виправні роботи і адміністративний арешт.

Адміністративна відповідальність встановлена законодавством про адміністративні правопорушення за невиконання та неналежне виконання працівником ветеринарної міліції лише деяких обов’язків, що входять до його адміністративно-правового статусу. Такими є, зокрема, обов’язки щодо поведінки працівника ветеринарної міліції – не вчиняти корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних з корупцією. Особливістю адміністративної відповідальності працівника ветеринарної міліції є її особлива підстава – юридичний склад корупційного діяння або іншого правопорушення, пов’язаного з корупцією. Зазначене правопорушення має і особливий об’єкт посягання – нормальну діяльність працівника ветеринарної міліції щодо виконання правоохоронної функції держави. Крім того, за зазначені види правопорушень працівник ветеринарної міліції підлягає відповідальності як спеціальний суб’єкт адміністративної відповідальності – особа, уповноважена на виконання функцій держави.

В свою чергу, дисциплінарна відповідальність встановлена законодавством за невиконання та неналежне виконання працівником ветеринарної міліції всіх його статусних обов’язків. Підставою дисциплінарної відповідальності є службове правопорушення – протиправне винне невиконання або неналежне виконання службових обов’язків, за вчинення якого передбачено дисциплінарну відповідальність.

Встановлення юридичної відповідальності за порушення працівником ветеринарної міліції своїх службових обов’язків дозволяє виявити рівень урегульованості та охорони визначеного у законодавстві порядку діяльності працівників ветеринарної міліції, окреслити прогалини в адміністративно-правовій регламентації діяльності зазначених суб’єктів, є необхідною передумовою забезпечення прав та обов’язків людини в процесі реалізації адміністративно-правового статусу працівника ветеринарної міліції.

Список використаної літератури:

Бахрах Д.Н. Административная ответственность. – Пермь, 1966.

Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 р. // ВВР. – 1995. – № 34. – Ст. 266.

Про міліцію: Закон України // ВВР УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.

Кодекс України про адміністративні правопорушення: Наук.-практ. коментар. – К., 2008.

Конституція України // ВВР. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

Бачило И.Л., Щекочихин П.Г., Катрич С.В. и др. Ответственность в управлении. – М., 1985.

Тихомиров Ю.А. Управление делами общества: субъекты и объекты управления в социалистическом обществе. – М., 1984.

Про затвердження Положення про підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів: Постанова Кабінету Міністрів України № 395 від 29 березня 2002 р. // Зібрання законодавства України. Звід постанов Кабінету Міністрів України. Сер. 2. – 2002. – № 7. – Ст. 513.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук