Головна Наукові статті Адміністративне право МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БОРОТЬБИ З ВІДМИВАННЯМ ДОХОДІВ, ОДЕРЖАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БОРОТЬБИ З ВІДМИВАННЯМ ДОХОДІВ, ОДЕРЖАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ

Наукові статті - Адміністративне право
588

БУТКЕВИЧ С.А.,

викладач кафедри адміністративного права та адміністративного процесу Кримського юридичного інституту Одеського державного університету внутрішніх справ

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БОРОТЬБИ З ВІДМИВАННЯМ ДОХОДІВ, ОДЕРЖАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ

Боротьба з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, є актуальною не лише в Україні. Наразі у світі небайдуже ставляться до походження коштів. З метою боротьби з відмиванням «брудних» коштів, одержаних злочинним шляхом, створюються відповідні міжнародні організації, які застосовують певні санкції до тих країн, що не вживають необхідних заходів у цьому напрямку. Своєчасне виконання вимог та врахування рекомендацій у національному правовому полі зазначених організацій дозволить підвищити ефективність функціонування національних підрозділів фінансових розвідок.

Проблематиці, пов’язаній із боротьбою з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, присвячені наукові праці О.М. Бандурки, А.Ф. Волобуєва, О.В. Київець, І.Є. Мезенцевої, П.І. Орлова, С.В. Сімов’яна, С.В. Цебренка тощо. Проте міжнародно-правове регулювання боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, окремо не вивчалося, а в існуючих наукових працях досліджувалося в рамках ширшої проблематики, без комплексного підходу.

Метою статті є аналіз діяльності міжнародних організацій у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та вироблення пропозицій щодо застосування їхніх рекомендацій у вітчизняному законодавстві.

Першим національним органом, завданням якого була боротьба з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, можна назвати створену в 1970 р. законом про банківську таємницю Мережу попередження фінансових злочинів (Financial

Crimes Enforcement Network (FinCEN)), яка находиться в підпорядкуванні міністерства фінансів Сполучених Штатів Америки (далі – США). Функцію боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, цей орган почав здійснювати лише в 1986 р.

В результаті розгортання в США заходів щодо запобігання та протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, і в інших країнах почали створюватися національні органи, основним завданням яких стала зазначена діяльність. У світовій практиці такі органи отримали назву «підрозділи фінансових розвідок» (далі – ПФР), під якими розуміють національні органи, відповідальні за збір, аналіз і передачу компетентним органам інформації про випадки відмивання грошей, виявлених при розкритті фінансової інформації, що стосується доходів, відносно яких є підозра про їх злочинне походження.

На міжнародному рівні основна боротьба з відмиванням доходів ведеться в рамках заснованої в 1989 р. на зустрічі країн G-7 у Парижі Групи з розробки фінансових заходів з відмивання грошей (FATF) і створених за її зразком регіональних організацій (Група Егмонт (Egmont Group), Спеціальний комітет експертів Ради Європейського співтовариства з питань взаємної оцінки заходів протидії відмиванню коштів (PC-R-EV, MONEYVAL), Азійсько-Тихоокеанська група (APG), Група країн Карибського басейну (ESAAMLG) та ін.) [1, с. 15].

Визнаючи загрозу для банківської системи і фінансових установ, глави держав або урядів країн Великої Сімки та президент Європейської Комісії скликали Групу з розробки фінансових заходів з відмивання грошей, до складу якої увійшли країни – члени Великої Сімки, Європейська Комісія та вісім інших країн. FATF були надані повноваження щодо дослідження методів та тенденцій відмивання грошей, розгляду уже вжитих заходів на національному або міжнародному рівнях та визначення заходів, які ще треба здійснювати з метою боротьби проти відмивання грошей.

У квітні 1990 р. FATF склала звіт, в якому було вміщено сорок рекомендацій, що забезпечують широкі засади для заходів, необхідних у боротьбі проти відмивання грошей. З того часу FATF продовжує вивчати методи, що використовуються для відмивання грошей, а також здійснила поновлення Сорока рекомендацій з тим, щоб вони відображали зміни, які сталися у сфері відмивання грошей, і всіляко спонукає інші країни у всьому світі вжити заходів щодо боротьби з цією проблемою.

Група з розробки фінансових заходів з відмивання грошей – це міжурядовий орган, завданням якого є розробка і сприяння стратегії боротьби з відмиванням грошей як на національному, так і на міжнародному рівнях. Таким чином, FATF є «органом формування стратегії», діяльність якого спрямована на формування необхідної політичної волі для здійснення реформування національного законодавства та регуляторної системи з метою боротьби з відмиванням грошей.

FATF не має ані чітко визначеної конституції, ані необмеженого строку існування. Кожні п’ять років FATF проводить регулярні огляди своїх завдань. Її країни-члени зобов’язалися дотримуватися дисципліни багатостороннього моніторингу і взаємного контролю. Проведення самооцінки та виконання процедур взаємної оцінки є основними інструментами, завдяки яким FATF стежить за ходом реалізації Сорока рекомендацій урядами країн-членів.

Діяльність FATF спрямована на виконання таких основних завдань:

Поширення інформації про заходи у сфері боротьби з відмиванням грошей на всіх континентах і в усіх регіонах світу. FATF сприяє створенню всесвітньої мережі боротьби з відмиванням грошей шляхом розширення кількості країн-членів, створення регіональних органів боротьби з відмиванням грошей у різних частинах світу та тісної співпраці з відповідними міжнародними організаціями.

Здійснення моніторингу за реалізацією Сорока рекомендацій в країнах-членах FATF. Хід реалізації Сорока рекомендацій в усіх країнах-членах здійснюється завдяки підходу, який включає дві складові: щорічне проведення самооцінки та більш детальна процедура взаємної оцінки.

Здійснення огляду тенденцій у сфері відмивання грошей та відповідних контрзаходів (проведення «типологічних досліджень»). Відмивання грошей – це діяльність, що постійно змінюється, і визначення тенденцій таких змін здійснюватиметься і надалі. Країни-члени FATF збирають інформацію і відомості про основні тенденції у сфері відмивання грошей, щоб забезпечити відповідність Сорока рекомендацій вимогам і реаліям часу [2; 3].

Діяльність деяких регіональних та міжнародних органів, таких як Група країн Азійсько-Тихоокеанського регіону з відмивання грошей (APG), Група країн Карибського басейну з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (CFATF), Комітет експертів з оцінки заходів з відмивання грошей Ради Європи та Група представників офшорних країн у сфері банківського нагляду (OGBS), у повному обсязі або частково присвячена здійсненню аналогічних завдань щодо своїх країн-членів, які ставить FATF стосовно країн, які до неї входять. Тому співпраця з такими організаціями, спрямована на забезпечення впровадження усіма країнами світу ефективних контрзаходів проти відмивання грошей, є надзвичайно важливою частиною стратегії FATF.

У 1998 р. в рамках Департаменту Організації Об’єднаних Націй з контролю за наркотиками і запобігання злочинам (UNODCCP) була розроблена Міжнародна програма протидії відмиванню грошей (GPML). Група експертів з питань відмивання коштів Міжамериканської ко-місії з контролю за зловживанням використання наркотичних речовин (CICAD) спостерігає за введенням Плану дій із боротьби з відмиванням грошей, прийнятого в Буенос-Айресі у 1995 р. на зустрічі міністрів країн західної півкулі [1, с. 15].

Співробітництво національних органів із боротьби з відмиванням грошей здійснюється й у рамках Групи Егмонт, або Егмонтської групи. Її назва походить від палацу Егмонт (м. Брюссель), в якому з ініціативи ПФР Бельгії та США 9 червня 1995 р. відбулося перше засідання групи. У ньому взяли участь представники 24 країн та 8 міжнародних організацій з метою обговорення діяльності спеціалізованих організацій, що вели боротьбу з відмиванням доходів, які мали на той час назву «агентств з отримання розкритої фінансової інформації», а згодом дістали назву «підрозділи фінансових розвідок».

Відтоді кількість членів Групи Егмонт значно зросла і наразі налічує близько сотні ПФР, які відрізняються за кількісним складом, структурною організацією та індивідуальними обов’язками, проте об’єднані однією спільною метою – не допустити злочинні елементи до використання законних фінансових систем та інших секторів економіки для отримання вигоди від незаконної діяльності.

Пленарні засідання Групи Егмонт – це своєрідні неофіційні форуми, на яких можна обговорити та знайти можливі способи розв’язання проблем практичної боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом. Згідно із затвердженими цілями, що ґрунтуються на принципах обміну інформацією між ПФР, Група Егмонт продовжує вивчати схожі риси та відмінності між різними ПФР, шукає практичні шляхи реалізації інформаційного обміну, залучає до складу групи нових членів.

Набуття членства у Групі Егмонт надає можливості прямої участі у процедурі прийняття рішень, у безпосередній діяльності робочих груп та доступі до захищеної Інтернет-мережі Групи Егмонт.

Спеціальний Комітет експертів Ради Європи з питань взаємної оцінки заходів протидії відмиванню грошей (PC-R-EV, MONEYVAL) засновано у вересні 1997 р. для здійснення заходів самооцінки та взаємної оцінки заходів протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, держав, які не входять до FATF. Цей комітет Ради Європи у своїй роботі та процедурі здійснення оцінки й самооцінки заходів боротьби з відмиванням грошей є повністю ідентичним FATF і є спостерігачем у цій міжнародній організації.

Пленарні засідання Комітету проводяться двічі на рік, під час яких експерти розглядають звіти держав-членів та готують рекомендації у кожному з них. Крім того, MONEYVAL залучає експертів з минулого і поточного президентства FATF і наукових експертів, призначених секретаріатом MONEYVAL.

Одним із найважливіших елементів протидії відмиванню доходів, одержаних злочинними шляхом, відповідно до Рекомендацій FATF №№ 10 і 11 ст. 3 Директиви ЄС № 91/308 «Про запобігання використанню фінансових систем для відмивання грошей», є ідентифікація клієнта фінансової або іншої операції [4]. В окремих міжнародно-правових документах, присвячених адміністративно-правовому механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, також міститься однозначна рекомендація фінансово-кредитним установам не відкривати анонімні рахунки. П. Бернасконі, крім неефективної діяльності органів юстиції, виділяє такі сприятливі умови, характерні для країн, в яких відбувається відмивання грошей: відсутність бухгалтерського обліку для банків, анонімні банківські рахунки, відсутність обов’язку ідентифікації клієнта. А у рекомендаціях FATF зазначається, що фінансові установи не повинні вести анонімні рахунки або рахунки, відкриті на явно фіктивні прізвища.

У типологічних звітах FATF проводиться розмежування між залученням (отриманням) коштів, або збиранням коштів, та відмиванням або обробкою коштів. Таке визначення використовується як контекст для обговорення злочинного використання неприбуткових організацій і неофіційних систем переказу грошових коштів терористичними організаціями.

Аналізуючи окремі кроки, якими можна перевести або приховати кошти, – банківський переказ, об’єднання з легітимними коштами, створення непрозорих юридичних осіб, використання неофіційних систем переказу коштів тощо, – важко, якщо взагалі можливо, визначити якусь одну діяльність, конкретну дію, пов’язану з тероризмом або організованою злочинністю. Для цього потрібно розглянути таку діяльність у контексті інших чинників, щоб визначити зв’язок з фінансуванням терористичної діяльності.

На підставі зазначеного, основними положеннями рекомендацій FATF визнаються такі зобов’язання:

криміналізація відмивання грошей, одержаних у результаті вчинення злочинів (рекомендація 4) та вжиття заходів щодо арешту та конфіскації таких доходів (рекомендація 7);

зобов’язання для фінансових установ здійснювати ідентифікацію своїх клієнтів, у тому числі будь-яких осіб, до яких перейшла певна власність, та належне ведення обліку (рекомендації 10 і 12);

вимога щодо фінансових установ повідомляти компетентні національні органи про підозрілі операції (рекомендація 15) та запроваджувати широке коло заходів внутрішнього контролю (рекомендація 19);

адекватні системи контролю та нагляду за діяльністю фінансових установ (рекомендації 26–29);

необхідність підписання міжнародних угод та прийняття національного законодавства, яке б дало змогу країнам здійснювати оперативну і ефективну співпрацю на всіх рівнях (ре-комендації 32–40) [2].

Безсумнівно, що ключовим органом у загальнодержавній системі протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, є ПФР (FIU), який може отримувати інформацію про операції, що мають ознаки легалізації доходів, аналізувати їх та в разі виявлення ознак злочину передавати відповідну інформацію до правоохоронних органів.

Як свідчить міжнародний досвід, регулюючі органи повинні мати достатньо широкі повноваження для здійснення контролю за фінансовими інститутами, збору і передачі інформації про підозрілі комерційні операції. Ефективність боротьби з відмиванням грошей тісно пов’язана з можливістю доступу регуляторів до необхідної інформації, навіть при наявності в законі положень про комерційну і банківську таємницю (п. 3 ст. 4 Конвенції Ради Європи «Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом» від 08.11.1990 р.) [5]. Обов’язковою умовою в цьому випадку є дотримання контролюючими органами вимог конфіденційності отриманої інформації. Крім того, повинні бути перекриті можливості для відмивання доходів через неконтрольовані фінансові організації (такі як пункти обміну валют) і осіб, які за родом своєї діяльності пов’язані з обігом грошей [1, с. 18].

На нашу думку, до завдань ПФР в обов’язковому порядку мають входити:

– участь у формуванні та реалізації державної політики щодо визначення основних напрямків боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом;

– постійне співробітництво та взаємодія з державними та правоохоронними органами, а також компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями в зазначеній сфері;

– наявність повноважень щодо регулювання діяльності у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, не тільки підконтрольних фінансових установ, але й інших осіб, які здійснюють операції з готівкою (надвідомчий контроль);

– надання практичної і методичної допомоги фінансовим організаціям щодо виявлення підозрілого (сумнівного) характеру операцій їхніх клієнтів.

Напрацьовуючи досвід, міжнародні організації постійно вдосконалюють форми і методи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Дотримання рекомендацій таких організацій дозволить суттєво покращити діяльність підрозділів фінансових розвідок у зазначеній сфері як на національному, так і міжнародному рівнях. Належне нормативно-правове забезпечення боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, визнано світовим співтовариством найважливішим елементом боротьби з організованою злочинністю і фінансуванням тероризму.

Необхідною умовою боротьби з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, є налагоджені співробітництво та плідна взаємодія підрозділів фінансових розвідок усіх країн світу, координаторами якої виступають відповідні міжнародні організації.

Список використаної літератури:

Аналітичний огляд деяких аспектів «відмивання» коштів та діяльності конвертаційних центрів в Україні, їх вплив на загальну економічну ситуацію в державі. – К., 2001.

Про Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF): Постанова Кабінету Міністрів України та Національного банку України № 1124 від 28 серпня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 35. – Ст. 1630.

Сильницький Ю. Щодо рекомендацій групи з розроблення фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) // Вісник податкової служби України. - 2001. - № 39. - С. 9–11.

Про запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей: Директива ЄС (91/308/ЄЕС) від 10 червня 1991 р. // Збірник «Законодавчі і нормативні акти Національного банку України». - 1998. - № 7. - Ст. 56.

Про ратифікацію Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом: Закон України від 17 грудня 1997 р. // ВВР. – 1998. – № 16. – Ст. 72.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук