542

---

Н. В. ІЛЬЄВА,

старший викладач кафедри конституційного права та правосуддя економіко-правового факультету Одеського національного університету імені І. І. Мечникова

НОТАРІАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ОБ'ЄКТ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Визначено види нотаріальної діяльності, які становлять об'єкт адміністративно-правового регулювання. Надано визначення механізму адміністративно-правового регулювання зазначеної діяльності.

Розвиток України в напрямку інтеграції до світового співтовариства передбачає приве­дення її законодавства до рівня світових стандартів. Водночас ці процеси суттєво позначаються на організаційних формах та правових засадах функціонування ряду державних інституцій та насамперед тих із них, які самі без-посередньо впливають на зазначені процеси. Серед таких інституцій важливе місце посідає саме нотаріат, який у сучасних умовах соціально-економічного розвитку перетворився з маловажливої інституції, якою він був за часів існування радянської соціально-економічної системи, на впливовий інститут держави.

Актуальність обраної теми зумовлена насамперед необхідністю всебічного вивчення особливостей адміністративно-правового ре­гулювання нотаріальної діяльності, оскільки зазначений інститут підлягає системному ре­формуванню в умовах сьогодення.

Слід зазначити, що в наукових дослідженнях з адміністративного права проблеми правового регулювання нотаріальної діяльності не набули достатнього ступеня вивченості.

Таким чином, метою даного дослідження є визначення особливостей адміністративно-правового регулювання нотаріальної діяльно­сті та вдосконалення правового регулювання останньої, що обумовлено як недостатнім те­оретичним доробком, так і впливом цієї діяльності на формуванн

я ефективної системи публічної адміністрації, що надаватиме якісні публічні, в тому числі й нотаріальні, послуги громадянам на рівні, що відповідає європейським стандартам.

Предмет наукових досліджень з адміністративного права становили переважно проблеми організації нотаріату, розглянути в роботах таких науковців, як Г. Ю. Гулєвська, Н. В. Карнарук, Г. Б. Романовський, О. В. Романовська, В. В. Комаров, Л. С. Сміян, Ю. В. Нікітін, К. І. Федорова; теоретичні проблеми щодо змісту адміністративно-правового регулювання були предметом досліджень таких учених, як В. Б. Авер'янов, О. М. Бандурка, І. Л. Бачило, Д. М. Бахрах, Ю. П. Битяк, Т. О. Коломоєць, А. Т. Комзюк, В. К. Колпаков, М. М. Тищенко тощо. Праці зазначених учених покладені в ос-нову формування підходу щодо вивчення проблеми адміністративно-правового регулювання нотаріальної діяльності в Україні.

Для визначення змісту адміністративно-правового регулювання нотаріальної діяльно­сті необхідно дослідити насамперед зміст по­няття «нотаріальна діяльність». Таке визначення можна сформулювати виходячи з аналізу теоретичних положень про сутність такої діяльності.

У зміст терміна «нотаріальна діяльність» вчені вкладають різні значення, і це зрозумі­ло, оскільки законодавцем дана визначення не сформульовано. Так, у Законі України «Про нотаріат» використовуються словосполучення «нотаріальні дії» (ст. 1), «нотаріальна діяль­ність» (ст. 2-1), «діяльність нотаріусів» (ст. 2). На думку К. І. Федорової, нотаріальна діяльність - це основна функція окремих установ, утворень та осіб, які у різні часи мали певне призначення, тісно пов'язана із суспільним і сімейними устроєм, спадковими і речовими правами, тому логічно припустити, що вона виникла разом із появою цивілізованих дер­жав, у яких існувала писемність [1, с 13]. Ра-зом із тим Г. Ю. Гулєвська зазначає, що нотаріальна діяльність характеризується публічно-правовою природою та полягає в тому, що, захищаючи суб'єктивні права і законні інте­реси фізичних і юридичних осіб, фіксуючи і посвідчуючи безспірні права осіб, нотаріат сприяє створенню ефективних умов для розпорядження власністю та її охорони й наданню суб'єктивним правам публічної сили (офіційного визнання від імені держави), з одного боку, а з іншого - здійснює делеговану дер­жавою функцію контролю в сфері цивільного обігу [2, с 6].

Під нотаріальною діяльністю будемо розуміти дії уповноваженої державою особи, якій делеговані певні повноваження на посвідчення прав, а також фактів, що мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної достовірності.

Здійснюючи вплив на формування суспільних відносин, держава забезпечує їх державне регулювання, яке в юридичній науці розуміють як здійснюваний державою за допомогою всіх юридичних засобів владний вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування, закріплення, охорони й розвитку, а також на поведінку і свідомість учасників цих відносин шляхом нормативного закріплення їх прав та обов'язків, встановлення певних дозволів та заборон, затвердження певних правових актів тощо.

Державне регулювання в широкому розу-мінні включає в себе весь арсенал організаційно-правових засобів впливу на відповідні суспільні відносини, що за своїм характером можуть бути як адміністративно-правовими, так і господарськими, і кримінально-правовими, зокрема шляхом встановлення відповідних заходів юридичної відповідальності. Державне регулювання у вузькому розумінні здійснюється за допомогою організаційно-розпорядчих засобів управлінського характеру, тобто шляхом встановлення певного режиму дозволів, заборон тощо, тобто заходами адміністративно-правового регулювання. Державне й адміністративно-правове регулювання відповідних відносин - близькі поняття, що спів­відносяться між собою як загальне й окреме. Тому можна до певної міри вважати, що категорія «державне регулювання» у своєму вузь­кому значенні збігається з категорією «адмі­ністративно-правове регулювання» і використовується як аналог першої.

Адміністративно-правове регулювання -це дуже складне, комплексне й багатогранне явище і водночас процес. Як зазначає В. Б. Авер'янов, з ним пов'язано з'ясування сутності, змісту та форми держави (форми державного правління і форми державного устрою), розкриття функціональних, організаційно-структурних і політико-правових параметрів виконавчої влади як окремої гілки державної влади [3].

Слід зазначити, що основним інструментом державного регулювання є правові норми, хоча в науковій літературі вживається й тер­мін «правове регулювання» як аналог регулю­вання державного й адміністративно-правового регулювання, зокрема, він є частиною загального правового регулювання суспільних відносин. Природа адміністративно-правового регулювання базується на природі державної влади і державно-владній природі норм адмі­ністративного права, серед яких переважають імперативні правові норми.

У процесі здійснення адміністративно-правового регулювання нотаріальної діяльно­сті можна виділити дві взаємопов'язані між собою частини. По-перше, це вся система органів державної влади і місцевого самоврядування, задіяних у процесі здійснення дер­жавного регулювання нотаріальної діяльності, тобто інституційний механізм регулювання відносин у сфері нотаріальної діяльності. До його складу входять органи державної влади, місцевого самоврядування та інші суб'єкти права, задіяні у процесі реалізації нотаріаль­ної політики, а також їх повноваження та від­носини між собою та іншими суб'єктами.

По-друге, це система правових норм, правових ідей та принципів, які творять законодавство про нотаріальні органи і які регулюють зміст та процес здійснення державного регулювання нотаріальної діяльності, тобто правовий механізм регулювання.

У свою конструкцію механізм правового регулювання включає норми права, правовідносини, акти тлумачення норм права, правову свідомість і правову культуру та акти реалізації норм права. З допомогою норм права законодавець встановлює права та обов'язки пев­них суб'єктів і, власне, створює необхідні умови для розвитку правовідносин [4, с 24].

У теорії адміністративного права правове регулювання найбільш часто розглядається в контексті інструментарію! теорії забезпечення механізму адміністративного права.

Так, наприклад, Т. С Гончарук вважає, що механізм адміністративно-правового регулю­вання - це система адміністративно-правових засобів (елементів), за допомогою яких здійснюється правове регулювання (упорядкування) суспільних відносин у сфері державного управління. Структуру механізму адміністративного-правового регулювання утворюють адміністративно-правові норми, акти тлумачення та акти реалізації адміністративно-правових норм, адміністративно-правові відносини [5, с 23].

А. С. Васильєв зауважує, що під методом правового регулювання розуміють сукупність прийомів, засобів та способів правового впли­ву на суспільні відносини, котрі складають предмет даної галузі права. Для адміністративного права, як, в принципі, и для будь-якої іншої галузі права, характерним є використання всієї сукупності прийомів і засобів, обумовлених самою природою юридичних норм, призваних упорядковувати і регулювати суспільні відносини [6, с 8].

Цікавою є позиція С. В. Ківалова з цього питання: він зазначає, що обов'язковим еле­ментом механізму адміністративно-правового регулювання виступають адміністративно-правові норми, тобто правила поведінки, які встановлюються чи санкціонуються державою і є обов'язковими для виконання. Також важливою складовою механізму адміністративно-правового регулювання є адміністративно-правові відносини [7, с 16]. Отже, на думку С. В. Ківалова, є дві важливі частини механізму адміністративно-правового регулювання -адміністративно-правові норми та адміністративно-правові відносини. Цілком погоджую­чись, визначимо адміністративно-правові нор­ми, які регламентують здійснення нотаріаль­ної діяльності.

Щодо юридичної природи адміністратив­но-правової норми в сучасному законодавстві про нотаріат зазначимо, що в Законі України «Про нотаріат» було закладено першооснови для правового регулювання правовідносин, які складаються з приводу реалізації уповно­важеними органами публічно-владної діяль­ності у нотаріальній сфері, визначені правила поведінки, права й обов'язки учасників цих відносин, а також юридичні наслідки в результаті невиконання або неналежного вико­нання відповідних владних розпоряджень держави. Аналізуючи форму впливу адміністративно-правової норми на суспільні відносини, слід відзначити те, що для неї характерне застосування приписів до здійснення дій, дозволу, заохочення до дії й заборони. Найширше застосування мають приписи, що знаходить свій прояв у здійсненні органами держави публічно-владних повноважень у сфері но­таріальної діяльності завдяки владному встановленню належної поведінки, розпорядженню до дії.

На підставі аналізу наукової літератури та чинного законодавства слід виділити такі групи нотаріальних відносин, які регулюють­ся нормами адміністративного права: а) між державою та суб'єктом вчинення нотаріальних дій з приводу організації нотаріальної діяльно­сті (пов'язано з ініціюванням, підготовкою, аналізом, експертизою, прийняттям, відстеженням ефективності та переглядом управлін­ських рішень); б) між державою та суб'єктом вчинення нотаріальних дій з приводу контро­лю за нотаріальною діяльністю; в) відносини між суб'єктами вчинення нотаріальних дій та зобов'язаними суб'єктами. Якщо правове ре­гулювання перших двох видів нотаріальних відносин нормами адміністративного права не викликає сумнівів, то третя група відносин є дискусійною. Але, на нашу думку, зазначені відносини спираються на теорію адміністративних послуг, покликану забезпечити надан­ня певної кількості послуг, здатних полегшити суспільне життя й гарантувати захист публіч­ного інтересу під час здійснення нотаріальної діяльності.

Отже, нотаріальна діяльність є об'єктив­ним досягненням сучасного суспільства, без якого неможливо в наш час почуватися безпе­чно та забезпечувати надійну та всебічну реалізацію прав і свобод громадян у будь-яких сферах. На нашу думку, чітке формулювання визначення адміністративно-правового регулювання нотаріальної діяльності надасть змогу розробити пропозиції щодо вдосконалення механізму забезпечення прав і свобод людини і громадянина та використання їх у практичній діяльності і впровадження в нормативні дже­рела для їх удосконалення з цього приводу.

Література

Федорова К. І. Адміністративно-правове регулювання п–иватної нотаріальної діяльності в Україні : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Федорова Ксенія Іванівна. К, 2008. - 212 с

Гулєвська Г. Ю. Організаційно-правові аспекти державного регулювання нотаріальної діяльності в Україні: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Гулєвська Ганна Юріївна. - Ірпінь, 2004. - 216 с

Аверьянов В. Б. Аппарат государственного управления : интересы и деятельность / B. Б. Аверьянов. - К. : Юрінком Інтер, 1993. - 274с.

Горшенев В. М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе / В. М. Горшенев. - М. : Юрид. лит., 1972. – 240 с.

Гончарук С. Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України : навч. посіб. / C. Т. Гончарук. - К. : КМУЦА, 1995. - 78 с.

Васильев А. С. Административное право Украины (общая часть) : учеб. пособие / А. С. Васильев. -X. : Одиссей, 2002. - 288 с.

Адміністративне право України: підручник / [за заг. ред. С. В. Ківалова]. - О. : Юрид. л-ра, 2003. - 896 с.

 

< Попередня   Наступна >