724

---

О. В. ДЖАФАРОВА,

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри адміністративної діяльності органів внутрішніх справ навчально-наукового інституту підготовки фахівців міліції громадської безпеки Харківського національного університету внутрішніх справ

ЩОДО НАПРЯМКІВ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АНТИМОНОПОЛЬНОГО КОМІТЕТУ УКРАЇНИ

Державна політика у сфері розвитку еко­номічної конкуренції та обмеження монополі­зму в господарській діяльності, здійснення заходів щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб'єктів господарювання, які сприяють роз-виткові конкуренції, здійснюється органами державної влади, органами місцевого само­врядування та органами адміністративно-господарського управління та контролю. Для забезпечення державного контролю за додер­жанням законодавства про захист економічної конкуренції, захисту інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень утворено спеціальний державний орган - Антимонопольний комітет України.

Чинне законодавство визначає, що Анти-монопольний комітет України є державним органом зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного за-хисту конкуренції у підприємницькій діяль­ності. Особливості спеціального статусу Ан­тимонопольного комітету України обумов­люються його завданнями та повноваження-ми, в тому числі роллю у формуванні конку-рентної політики, а також у спеціальних процесуальних засадах діяльності, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці. [1]. Згідно з абзацом другим ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів», який на сьогодні визначає перелік правоох

оронних органів, державному захисту підлягають також працівники Антимонопольного комітету України. У статтях 1 та 29 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» також вказано, що особисті й майнові права працівників Антимонопольного комітету України охороняються законом нарівні з працівниками правоохоронних органів. Враховуючи, що закон надав працівникам Антимонопольного комітету України відповідний державний захист, на підставі того, що змістом їх діяльності є протидія правопорушен­ням, вони можуть піддаватися тиску, погрозам і насильству, враховуючи специфіку їх діяльності та відсутність чіткого визначення правоохоронних органів, будемо вважати, що зазначений орган є правоохоронним. На користь цього твердження свідчить обговорення проекту концепції розвитку Антимонопольного комітету України під час проведення круглого столу, який був ініційований комітетом. Виконуючий обов'язки голови Антимонопо­льного комітету України О. Мельниченко за-явив, що надання такого статусу дозволить комітету підвищити ефективність у розсліду­ванні порушень антимонопольного законо­давства: «Без статусу правоохоронних органів нам дуже складно здійснювати збір доказів під час розслідування» тощо [2].

Разом із тим, поняття адміністративної діяль­ності різних правоохоронних органів являє собою сукупність різних напрямків діяльності зазначених органів з урахуванням специфіки їх функціонування. Адміністративна діяль­ність зачіпає, зокрема, сферу регулювання економічної конкуренції як один із напрямків її забезпечення.

На цей час у наукових дослідженнях пи­тання адміністративної діяльності у сфері ре­гулювання економічної конкуренції не вивчались. Предметом наукових досліджень були загальні проблеми державного управління і, зокрема, адміністративної діяльності. Так, заслуговують на увагу роботи таких вчених як В. Б. Авер'янов, О. М. Бандурка, Д. М. Бахрах, Ю. П. Битяк, В. О. Заросило, Л. В. Коваль, В. І. Оліфер, Л. Л. Попов, О. П. Рябченко то­що. Праці зазначених авторів є науковим фундаментом для подальшого дослідження адміністративної діяльності Антимонопольного комітету України.

Метою статті є визначення напрямків ад­міністративної діяльності Антимонопольного комітету України, який за допомогою системи заходів забезпечує розвиток економічної конкуренції.

Під адміністративною діяльністю Антимонопольного комітету України слід розуміти урегульовану переважно нормами адміністративного права, специфічну, цілеспрямовану, виконавчо-розпорядчу, підзаконну діяльність, пов'язану із практичним здійсненням заходів, спрямованих на безпосередню реалізацію й розвиток економічної конкуренції, та організацією й функціонуванням Антимонопольного комітету України і його територіальних підрозділів.

Для визначення спрямованості адміністративної діяльності у сфері реалізації економіч­ної конкуренції необхідно дослідити насамперед повноваження Антимонопольного коміте­ту України в зазначеній сфері. Таке визначення сформулювати на основі аналізу законода­вчих положень про сутність такої діяльності.

Основними завданнями Антимонопольного комітету є здійснення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства, захист інтересів підприємців і споживачів, сприяння розвитку добросовісної конкуренції в усіх сферах економіки. До системи антимонопольних органів входять Антимонопольний комітет у складі голови й десяти державних уповноважених та територіальні відділення, що їх утворює Антимонопольний комітет. Із владних повноважень, якими наділений анти-монопольний комітет у межах своєї компете­нції для реалізації контрольних функцій, слід відзначити право отримувати матеріали, необхідні для вирішення питань віднесених до компетенції органів Антимонопольного комітету. Але контроль не зводиться лише до аналізу звітів, статистичних та інших документальних даних. Вони не дають повної картини стану та зв'язку їх з іншими явищами, що можуть впливати на них. Тому необхідно поєднувати різні форми контролю. Така можливість поєднання надається правом безперешкодного відвідування державними уповноваженими підприємств, установ, організацій з метою ознайомлення з документами та іншими мате-ріалами, необхідними для перевірки. Правовим наслідком за результатами контрольної діяль­ності Антимонопольного комітету, державних уповноважених, адміністративних колегій та голів територіальних відділень комітету мо­жуть бути розпорядження чи постанови, які є обов'язковими для виконання. Відповідна по-станова приймається органами Антимонопольного комітету з питань примусового розділу монопольних утворень, а також при накладенні штрафу на підприємців за порушення антимонопольного законодавства.

Що стосується дозвільних функцій, у межах яких Антимонопольний комітет надає дозволи на концентрацію й узгоджені дії, то відповідно до ст. 24 Закону України «Про за-хист економічної конкуренції» [3] суб'єкти господарювання потребують обов'язкового одержання дозволу Антимонопольного комі­тету України на здійснення: злиття, приєднання підприємств; набуття контролю над іншими суб'єктами господарювання; створення двома і більше суб'єктами господарювання іншого господарюючого суб'єкта; набуття суб'єктом господарювання у власність або управління часток (акцій, паїв) іншого суб'єкта, якщо це забезпечує перевищення 25 % або 50 % голосів у вищому органі управління цьо­го суб'єкта тощо. Антимонопольний комітет України надає дозвіл на концентрацію, якщо це не призводить до монополізації чи суттєво­го обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині.

Профілактична робота Антимонопольного комітету України полягає у недопущенні по-рушень законодавства про захист економічної конкуренції. До профілактичних антимонопольних заходів можна віднести відмову органів Антимонопольного комітету України в узго­дженні проектів актів органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарсь­кого управління і контролю; відмову органів Антимонопольного комітету України в на-данні дозволу на концентрацію суб'єктів гос­подарювання; покладення на учасників концентрації певних обов'язків; надання органами Антимонопольного комітету України попере­дніх висновків щодо концентрації суб'єктів господарювання; зобов'язання суб'єкта господарювання органами Антимонопольного комітету України до включення (виключення) певних положень при узгодженні установчих документів тощо. Профілактична робота ор­ганів Антимонопольного комітету сприяє ско­роченню кількості спроб підприємців здійсни­ти економічну концентрацію без урахування вимог антимонопольного законодавства.

Управлінські повноваження є найчисленнішими і ґрунтуються на підставі таких прав Антимонопольного комітету України, як: право створювати власні територіальні відділення і визначати їх повноваження в межах наданої Антимонопольному комітету України компе­тенції, а також призначати голову територіального відділення та його заступника (ч. 3 ст. 6 та ч. 3 ст. 12 Закону); право вносити до органів влади обов'язкові для розгляду подання щодо скасування ліцензій, припинення операцій зовнішньоекономічних операцій суб'єктів господарювання у разі порушення ними антимонопольного законодавства; право створювати і вести реєстр підприємств-монополістів; право приймати нормативно-правові акти відповідно до його компетенції, обов'язкові для виконання органами влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктами господарювання; право надавати роз'яснення щодо застосування нормативних актів Антимонопольного комітету України; право брати участь у розробці та вносити у встановленому порядку проекти актів законодавства з питань розвитку конкуренції, конкурентної політики та демонополізації економіки; право розробляти й реалізовувати міжнародні угоди та проекти, здійснювати співробітництво з державними органами і неурядовими організаціями іноземних держав та міжнародних організацій у межах наданої Антимонопольному комітету України компе­тенції; право надавати рекомендації та вносити пропозиції органам влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарсь­кого управління і контролю, суб'єктам господарювання і їх об'єднанням щодо проведення заходів, спрямованих на попередження, обме­ження монопольної діяльності та недобросовіс­ної конкуренції, розвиток підприємництва і конкуренції; право узагальнювати практику застосування конкурентного законодавства тощо. Стаття 23 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» [1] зазначає, що діяльність щодо виявлення, запобігання та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, повинна забезпечувати дотримання прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб. До юрисдикційних повноважень Антимонопольного комі­тету України належить розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економі­чної конкуренції, проведення розслідування за ними; розгляд справ про адміністративні правопорушення; здійснення перевірок; призначення експертиз; проведення огляду службо­вих приміщень та транспортних засобів суб'єктів господарювання - юридичних осіб, вилучення або накладення арешту на предме­ти, документи чи інші носії інформації, які можуть бути доказами або джерелом доказів у справі незалежно від їх місцезнаходження; залучення працівників органів внутрішніх справ на підставах, встановлених чинним законодав­ством; перегляд, перевірка рішень органів Ан­тимонопольного комітету України.

Таким чином, адміністративна діяльність Антимонопольного комітету України як правоохоронного органу поділяється на позитивну та юрисдикційну. До позитивної адміністративної діяльності Антимонопольного комітету України можна віднести: контрольно-наглядову діяльність (контроль за економіч­ною концентрацією, контроль за додержанням антимонопольного законодавства); дозвільну діяльність (надання дозволів на концентрацію та узгодженні дії тощо); профілактичну (запобігання порушенням антимонопольного законодавства); управлінську (взаємодія Комі­тету із заявниками щодо підготовки необхід­них документів, проведення попередніх консультацій, сприяння розвиткові добросовісної конкуренції). До юрисдикційної адміністративної діяльності Антимонопольного комітету України слід включити: провадження у справах про адміністративні порушення антимоно­польного законодавства; дисциплінарні провадження і провадження зі звернень громадян.

 

< Попередня   Наступна >