БРЕНЬКО В.Б.,

ад’юнкт кафедри теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ

РЕГІОНАЛЬНА ГАРМОНІЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Перехід будь-якої країни до інформаційного суспільства вимагає переосмислення, а у окремих випадках і розробки нових механізмів регулювання відносин, що виникають між громадянами, їх об’єднаннями, регіонами та державою. Всі суб’єкти інформаційних відносин (в тому числі органи внутрішніх справ) повинні усвідомлювати і виконувати свою роль у цьому процесі, але саме державі належать пріоритети розробки та реалізації інформаційної політики, що має активно впливати на якісну сторону трансформаційних процесів в регіонах.

Логіка регіонального розвитку України потребує формування єдиного національного інформаційного простору, в якому важливе місце мають зайняти відомчі інформаційні системи

На сьогодні в умовах стрімкого зростання інформаційних потоків між регіонами постають питання налагодження та вдосконалення державного управління інформаційною сферою та її складовими і, зокрема, управління інформаційними ресурсами органів внутрішніх справ України, використання ними новітніх інформаційних технологій щодо забезпечення гармонійних міжрегіональних взаємовідносин.

Теоретичні дослідження проблематики діяльності ОВС щодо реалізації державної інформаційної політики здійснювали такі вчені, як І.В. Арістова [1], О.М. Бандурка [2], І.Д. Казанчук [4], В.А. Комаров [5], О.О. Кулінич [6], О.В. Сировой [8], А.М. Черноусов [10] та ін. В працях цих та інших авторів проблема використання інформаційних технологій у справі забезпечення органами внутрішніх справ гармонізації міжрегіональних взаємовідносин в Україні розглядалася лише дотично і побіжно, що обумовлює актуальність даної статті.

Мета статті полягає у дослідженні особливостей організаційно-правових засад реалізації державної інформаційної політики у правотворчій та правозастосовній практиці ОВС України як суб’єкта державного управління інформаційною сферою в контексті гармонізації міжрегіональних взаємовідносин.

З кожним днем бурхливого розвитку суспільства все більшої актуальності набуває вислів: „Хто володіє інформацією, той володіє світом". Інформаційний вплив на державу, суспільство, громадянина зараз є ефективнішим, ніж політичний, економічний і навіть військовий. Інформація стає реальною, майже фізично відчутною силою [9]. Входження України в інформаційне суспільство супроводжується значним поширенням і поступовим вдосконаленням на законодавчому рівні відносин, що виникають з приводу накопичення, обробки, використання, поширення і зберігання інформації.

Аналіз ролі і місця ОВС України в процесі розбудови незалежної держави дозволяє стверджувати, що ОВС України на цей час повинні вирішувати найважливіше завдання – забезпечити правопорядок і законність, захистити права та свободи громадян на рівні світових стандартів. Для успішного виконання своєї місії ОВС України має проводити політику реформування системи ОВС України відповідно до цієї якісно нової функції держави. Ця політика має враховувати розвиток інформаційної сфери як самостійної і однієї з головних (безумовно такої, що взаємодіє з іншими сферами діяльності ОВС України) та її регулювання. З іншого боку, ОВС України – складова частина органів державної влади, тобто є суб’єктом державного управління національною інформаційною сферою (НІС), під якою розуміють єдиний інформаційний простір України, який формується суспільством і державою та інтегрується до єдиного європейського інформаційного простору з урахуванням національної інформаційної безпеки. Цей простір охоплює всі регіони країни і вимагає гармонізації міжрегіональних взаємовідносин.

Міжрегіональні взаємовідносини – це, на думку автора, взаємодія між державними органами влади в регіонах, органами місцевого самоврядування й об’єднаннями громадян регіонів, що спрямована на забезпечення розвитку регіональної й загальнодержавної економіки, задоволення потреб населення, виконання загальнонаціональних соціальних, оборонних, екологічних, інформаційних програм, вирішення проблем техногенної безпеки, відновлення соціальної єдності, консолідації українського суспільства, розвиток міжрегіональних та міжнародних економічних, політичних, культурних зв’язків.

Гармонізація цих відносин є запорукою комплексного та інтенсивного розвитку регіонів. А сильні регіони – сильна країна.

Інформаційна сфера розглядається поки що керівництвом МВС України як допоміжна, тобто як засіб підвищення ефективності оперативно-службової діяльності ОВС України. Автор вважає, що доцільно розробити нову концепцію інформатизації ОВС України, яка сприятиме перетворенню держави у інформаційну. Нова концепція, як і стратегія державного управління НІС, має розроблятися на засадах технологізації організаційно-управлінських процесів. Під час дослідження ОВС України як суб’єкта державного управління НІС автор передусім спирався на наукові праці О.М. Бандурки [2]. Це стосується і аналізу правової основи діяльності ОВС України, і їх функціональної та організаційної структур, і методів управління, і шляхів удосконалювання системи ОВС України.

Інформаційне середовище ОВС України – це цілісна інформаційна система, що структурується за функціональним та організаційно-структурним аспектами, а також за ознакою напрямів управлінської діяльності ОВС України.

ОВС України, як і інші державні органи, активно впливають на інформаційну сферу суспільства. Цей вплив визначається компетенцією ОВС України. Останнім часом відбувається коригування функціонального призначення ОВС України з урахуванням світових стандартів підготовки правоохоронців. Правове суспільство, правова держава та її підсистеми, у тому числі ОВС України, потребують правової культури, правової обізнаності і, як наслідок, правової інформації. ОВС України генерує правове інформаційне середовище ОВС України як складову єдиного інформаційно-правового простору правової держави та правового суспільства, чим формує правоповагу у населення регіонів і протидіє проявам правового

Діяльність ОВС правоохоронного характеру спрямована на здійснення охорони прав і свобод особистості від різних правопорушень, з чиєї б сторони вони не виходили і в якому б регіоні вони не відбувалися, а також захист і поновлення цих прав і свобод у випадках їх порушення.

Аналіз практики та механізму реалізації конституційних гарантій прав та свобод людини й громадянина в Україні свідчить про те, що більшість політичних (право брати участь в управлінні державними справами, право голосу, право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення й захисту своїх прав і свобод, право збиратися мирно, без зброї, і проводити збори, мітинги, походи та демонстрації, право на інформацію), економічних (право приватної власності, право на підприємницьку діяльність, право на користування об’єктами права публічної власності тощо), соціальних (право на працю, право на страйк, на відпочинок, право на соціальний захист, на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, на охорону здоров’я, медичну допомогу, на безпечне для життя і здоров’я довкілля, свобода пересування, вільний вибір місця проживання) та культурних (право на освіту, свобода творчості, світогляду й віросповідання та ін.) прав та свобод людини лише частково може бути надійно гарантована та здійснена на регіональному рівні. Реалізація цих прав та свобод у повному обсязі об’єктивно вимагає гармонізації міжрегіональних взаємозв’язків та активного втручання в цей процес центральної влади. “Гармонійне, впорядковане людське життя, – як підкреслює І.В. Шевченко, – є певною об’єктивно-суб’єктивною соціокультурною “межею-оптимумом”, процесом та етапом наближення до вищого рівня розвитку, моментом сталості, ідентичної самототожності, єдністю сущого, бажаного, можливого і належного” [11, с. 5].

Щодо організаційної форми забезпечення прав і свобод людини, то вона виявляється у кількох аспектах. По-перше, це робота, що проводиться безпосередньо в органах внутрішніх справ (так би мовити, внутрішньоапаратна робота) – наради, службова підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації працівників органів внутрішніх справ, інспекторські перевірки, індивідуально-виховна робота тощо; по-друге, робота з громадськістю – повідомлення, виступи перед населенням, тематичні лекції, виступи у ЗМІ, особливо на телебаченні, забезпечення взаємопроникнення інформаційних потоків з регіону в регіон і т.ін. [7, с. 18]. Ще одна форма організаційного характеру – це робота із заявами та повідомленнями осіб, аналітичними матеріалами моніторингу щодо стану забезпечення прав і свобод людини, громадянина, реалізація яких вимагає гармонізації міжрегіональних взаємовідносин в Україні.

Інформаційне забезпечення названих організаційних форм роботи ОВС стає пріоритетним напрямом їхньої діяльності. Вона має здійснюватися відповідно до державної інформаційної політики та сприяти реалізації Державної стратегії регіонального розвитку до 2015 р., що затверджена Кабінетом міністрів України в 2006 р.

В цьому документі, про який ОВС широко інформують населення регіонів, створення механізму державного управління соціально-економічним розвитком регіонів планується здійснити в два етапи. На першому етапі (2006-2008 рр.) передбачається розробка підготовчих заходів для проведення адміністративно-територіальної реформи, а на другому етапі (2009-2015 рр.) – проведення адміністративно-територіальної реформи, перерозподіл повноважень і реалізація довгострокових стратегій розвитку регіонів. Згідно з Державною стратегією регіонального розвитку в основу створюваного механізму має бути покладена технологія стратегічного управління, а не стратегічного планування, як це передбачалося в Концепції регіональної політики [3, с. 1].

Реалізації регіональної політики (в тому числі державної інформаційної політики) в діяльності ОВС значною мірою сприяє: 1) удосконалення інформаційного обміну між регіонами; 2) розробка програм формування єдиного інформаційного та мовного простору; 3) вивчення і впровадження міжнародного досвіду реалізації регіональної політики в діяльність правоохоронних органів; 4) профілактика міжнаціональних, міжпартійних, міжконфесійних і міжрегіональних конфліктів; 5) впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій (телемостів, колективне обговорення інтернет-сайтів, активізація роботи юридичних клінік в системі вищої освіти МВС України тощо); 6) популяризація консолідуючих ідей не тільки регіональних, але й загальнонаціональних лідерів українського суспільства; 7) укріплення в суспільній свідомості пріоритетів традиційних моральних цінностей і відносин громадської солідарності; 8) удосконалення нормативно-правової бази з питань захисту інформації та боротьбі зі злочинами в інформаційній сфері; 9) систематичне підвищення освітнього потенціалу працівників ОВС та їхньої інформаційної культури; 10) постійне оновлення технічної бази інформаційної системи ОВС.

В контексті гармонізації міжрегіональних взаємовідносин великого значення набуває діяльність ОВС щодо інформаційно-аналітичного забезпечення екологічно сталого розвитку країни. Забезпечити екологічну безпеку держави можна лише спільними зусиллями населення всіх регіонів України, регіональних підрозділів ОВС.

Основними принципами інформаційно-аналітичного забезпечення екологічно сталого розвитку є такі: принцип міжнародної рівності і взаємозалежності, безперервність інформаційного процесу, відкритість підготовки інформації, участь в інформаційному процесі всіх зацікавлених сторін, верифікованість інформації, принцип сталого розвитку, комплексність, значущість, об’єктивність, репрезентативність, точність, порівнянність, одно-значнісАтнь,алакізт уоаслоьбнлі ситвьо. стей управління інформаційними ресурсами ОВС України дозволив сформулювати наступні рекомендації та пропозиції:

• слід якнайшвидше ввести в дію інтегровану інформаційно-пошукову систему, що об’єднає в собі більшість існуючих в ОВС України обліків та виключити дублювання інформації;

• необхідно створювати міжвідомчі інформаційні системи правоохоронних органів, що дозволить більш ефективно обмінюватися інформацією між різними відомствами з метою покращення результатів боротьби зі злочинністю;

• доцільно використовувати інформаційних брокерів (посередників) для забезпечення інформацією фізичних та юридичних осіб з державних інформаційних ресурсів, що зменшить навантаження на інформаційні підрозділи державних органів, у тому числі й ОВС України;

• зважено імплементувати світові інформаційно-правові стандарти інформаційної діяльності у законодавство України;

• законодавчо закріпити інститут правового режиму інформаційних ресурсів для більш ефективного регулювання процесів формування та використання інформаційних ресурсів у державі;

• створити державний реєстр інформаційних ресурсів, що дозволить забезпечувати контроль держави за інформаційними ресурсами та здійснювати заходи щодо їх захисту;

• привести чинні накази та інструкції МВС України як у відповідність до чинного законодавства, так і до узгодженості між собою;

• сформувати й використовувати систематизований облік нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України з використанням новітніх інформаційних технологій;

• визначити у законодавстві перелік інформації, що повинна надаватися державними органами для громадян безоплатно;

• створити уповноважений орган в державі по нагляду за дотриманням законодавства щодо прав громадян на інформацію.

Таким чином, активна участь ОВС у створенні єдиного інформаційного простору держави, популяризація консолідаційних ідей серед населення регіонів засобами масової інформації, забезпечення права громадян на інформацію та захист інформаційних мереж від злочинних посягань, формування правосвідомості та правоповаги у громадян регіонів, подолання правового нігілізму є основними складовими реалізації державної інформаційної політики, змістом інформаційної функції ОВС щодо забезпечення гармонізації міжрегіональних взаємовідносин в Україні.

Список використаної літератури:

1. Арістова І.В. Державна інформаційна політика та її реалізація в діяльності органів внутрішніх справ України: організаційно-правові засади: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук. – Х., 2002.

2. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. – Х., 1996.

3. Гурій П.С. Науково-методичні засади формування механізмів державного управління проектно–програмним розвитком регіонів України: Автореф. дис. … канд. наук з державного управління. – Донецьк, 2008.

4. Казанчук І .Д. Управління процесом паблік рілейшнз в діяльності органів внутрішніх справ України (організаційно-правові питання): Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Х., 2001.

5. Комаров В.А. Діяльність центрів зв’язків з громадськістю органів внутрішніх справ України щодо зміцнення правопорядку та профілактики правопорушень: організаційно-правові питання: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Х., 2006.

6. Кулінич О.О. Інформація з обмеженим доступом як об’єкт цивільних прав: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2006.

7. Негодченко О.В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ: організаційно-правові засади: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук. – Х., 2004.

8. Сировой О.В. Організаційно-правові засади управління інформаційними ресурсами органів внутрішніх справ України: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Х., 2006.

9. Черешкив Д.С. Оружие, которое может быть сильнее ядерного// Независимая газета. – 1995. – № 123.

10. Черноусов А.М. Соціальна експертиза програм взаємодії міліції і населення: Автореф. дис. … канд. соц. наук. – Х., 2005.

11. Шевченко І.В. Ідея гармонії як принцип людського життєвпорядкування: Автореф. дис. … канд. філософ. наук. – К., 2004.