639

---

БОРИСЕНКО Н.А.,

здобувач кафедри адміністративної діяльності органів внутрішніх справ Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

СПОСОБИ ЗДІЙСНЕННЯ МІЛІЦІЄЮ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ НАГЛЯДУ ЗА ДОТРИМАННЯМ ІНОЗЕМЦЯМИ ТА ОСОБАМИ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА ПРАВИЛ ПЕРЕБУВАННЯ В УКРАЇНІ

Статус правової, демократичної, соціальної держави, закріплений Конституцією України, вимагає неухильного дотримання органами виконавчої влади, їх посадовими особами прав людини і громадянина, забезпечення законності. Одним із дієвих засобів забезпечення законності у державному управлінні є нагляд, реалізація якого державними органами, зокрема – органами внутрішніх справ, відбувається тільки у межах повноважень, визначених чинним законодавством. Міліція громадської безпеки найчастіше за інші структурні підрозділи органів внутрішніх справ у процесі виконання переважно адміністративної функції взаємодіє із населенням, зокрема щодо здійснення нагляду за дотриманням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні.

Успішність такої роботи досягається за умови глибокого, всебічного вивчення змісту наглядової діяльності міліції та, на засадах отриманих теоретичних висновків, формулювання та впровадження науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення чинного адміністративного законодавства, норми якого регулюють відносини з нагляду за дотриманням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні.

Проблеми визначення поняття адміністративного нагляду, його напрямків, ролі у здійсненні правоохоронної діяльності міліції тією чи іншою мірою досліджували В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурка, Ю.П. Битяк, А.С. Васильєв, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, Д.П. Цвігун, Х.П. Ярмакі та ін.

Однак наглядова діяльніс

ть міліції громадської безпеки за дотриманням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні предметом цілеспрямованого наукового аналізу не була. Вивченню були піддані окремі проблеми її діяльності щодо здійснення адміністративного нагляду.

Таким чином, необхідність розв’язання проблеми здійснення нагляду міліцією громадської безпеки за дотриманням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні обумовлює актуальність теми даної статті.

Завданням написання цієї праці є з’ясування способів, за допомогою яких міліція громадської безпеки здійснює нагляд за дотриманням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні.

Законодавство України, що визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, розрізняє іноземців та осіб без громадянства, які постійно проживають на території України, і тих, що перебувають тимчасово. У ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» говориться, що іноземні громадяни й особи без громадянства можуть прибути в Україну на постійне проживання або для працевлаштування на певний термін, а також тимчасово перебувати на її території [1].

Іноземець може отримати дозвіл на імміграцію та іммігрувати на постійне проживання, якщо він:

має в Україні законне джерело існування;

перебуває у близьких родинних стосунках (батько, мати, діти, брат, сестра, подружжя, дід, баба, онуки) з громадянами України;

перебуває на утриманні громадянина України;

має на своєму утриманні громадянина України;

в інших, передбачених законами України, випадках.

Іноземці, які іммігрували на постійне проживання або для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.

Іноземці, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої національні паспорти або документи, що їх замінюють, і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.

Іноземні громадяни й особи без громадянства, які перебувають на іншій законній підставі, вважаються тимчасово прибулими, якщо їх відрядження, туристична поїздка, навчання тощо відповідним чином документально оформлені і здійснювані з дозволу компетентних органів державного управління. Вони зобов'язані у встановленому порядку зареєструвати свої паспорти і виїхати з країни після закінчення визначеного їм терміну перебування.

На нашу думку, належність до тієї чи іншої категорії іноземців має важливе практичне значення, оскільки обсяг їх прав і обов'язків залежить саме від того, до якої категорії вони належать. Правовий статус постійно проживаючих іноземців, природно, ширший, ніж в іноземців, які тимчасово перебувають на території Україні. Це особливо стосується таких важливих питань, як трудова діяльність, користування медичною допомогою, надання соціального забезпечення і т.д.

Нагляд міліції громадської безпеки за дотриманням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні здійснюється способами, прийомами, порядок яких визначений чинним законодавством, в основному – підзаконними відомчими нормативно-правовими актами, прийнятими МВС України на виконання норм Закону України «Про міліцію», інших законів. Ці способи згруповані за ознакою однорідності наглядових дій і розташовані у наведеному переліку залежно від того, як часто застосовується певний спосіб.

На нашу думку, основними способами здійснення міліцією громадської безпеки нагляду за дотриманням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні є:

здійснення патрулювання;

перевірки (перевірка відомостей про особу під час вирішення питань про громадянство; перевірка достовірності та обґрунтованості поданих документів щодо продовження терміну перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства; перевірка законності перебування на території України тощо);

спостереження (спостереження за іммігрантами, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні тимчасово);

здійснення обліку.

Перша форма способу забезпечення міліцією громадської безпеки нагляду за дотриманням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні – патрулювання здійснюється патрульно-постовою службою міліції. Особливості несення патрульно-постової служби зазначені у наказі МВС України від 28.07.1994 № 404 «Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції» [2]. Суб’єктами несення цієї служби є: особовий склад служби охорони громадського порядку, особовий склад територіальних і транспортних органів внутрішніх справ, підрозділів міліції особливого призначення «Беркут», громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону. громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону. Вони здійснюють спільне патрулювання із працівниками міліції громадської безпеки, виставлення постів у визначених Законом України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22 червня 2000 року [3] місцях, беруть участь у забезпеченні охорони громадського порядку під час проведення масових заходів.

Під час виконання своїх обов’язків з охорони громадського порядку після обов’язкового пред’явлення посвідчення члени громадського формування мають право, зокрема, складати протоколи про адміністративні правопорушення, що вчинені іноземцями та особами без громадянства. Такі протоколи можуть бути складені тільки під час спільного патрулювання або виставлення постів, або забезпечення охорони громадського порядку під час проведення масових заходів. Пунктом 9 ч. 1 ст. 255 КУпАП України передбачено право складати протоколи про адміністративні правопорушення членами громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону. Пунктом 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП України визначено, що складати протоколи про адміністративні правопорушення мають право уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ. Згідно з п. 134 Статуту патрульно-постової служби міліції [4] наряди міліції при виконанні службових обов’язків не мають права складати протоколи про адміністративні правопорушення. Вони мають право доставляти в міліцію громадян, які вчинили адміністративні правопорушення, з метою припинення порушень, якщо всі інші заходи впливу вичерпані, а також для встановлення особи порушника і складання протоколу про правопорушення. Отже, виникає питання про те, як може бути, що працівники патрульно-постової служби міліції права складати протоколи про адміністративні правопорушення не мають, а особи, які пройшли спеціальну юридичну підготовку в органах внутрішніх справ, тобто члени громадських формувань, таке право мають. Вважаємо, що таке становище навряд можна назвати доцільним. У зв’язку з цим слід запропонувати зміни й доповнення до чинного законодавства.

Наступним способом забезпечення міліцією громадської безпеки нагляду за дотриманням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні є перевірки.

Однією із форм перевірок є з’ясування відомостей про особу під час вирішення питань про громадянство. Так, відповідно до п. 73 Указу Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Про Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень» [5] районне, районне у місті, міське управління або відділ МВС України, до якого подано документи щодо встановлення належності до громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України. Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, відповідний орган внутрішніх справ не пізніше як у двотижневий строк з дня надходження документів повертає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, начальник районного, районного у місті, міського управління або відділу МВС України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.

Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими закон пов’язує належність особи до громадянства України, начальник головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управління МВС України в області, місті Севастополі або його заступник приймає рішення про встановлення належності особи до громадянства України.

Наступною перевіркою є з’ясування достовірності та обґрунтованості поданих документів щодо продовження терміну перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства. Так, відповідно до п. 10 Інструкції про порядок продовження терміну перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства працівник служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб при надходженні письмового звернення про продовження терміну перебування вивчає обґрунтованість наведених підстав щодо потреби продовження терміну перебування, перевіряє дійсність поданих документів, своєчасність їх подання, наявність відміток про реєстрацію органами охорони державного кордону чи про продовження терміну перебування, звіряє відомості про іноземців чи осіб без громадянства, зазначені в їх паспортних документах, з даними, що містяться у цих зверненнях, з’ясовує законність перебування іноземців та осіб без громадянства в державі та відсутність відомостей, що перешкоджають подальшому перебуванню цих осіб в Україні.

Перевірка відомостей, що перешкоджають подальшому перебуванню іноземців чи осіб без громадянства в Україні, здійснюється за обліками відповідних територіальних органів служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України за територією адміністративного обслуговування відносно: 1) іноземців чи осіб без громадянства – з метою виявлення осіб, які під час перебування в Україні порушили законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 2) приймаючої сторони – з метою виявлення таких, які не виконали зобов’язань та правил перебування іноземців та осіб без громадянства.

Про результати перевірки робиться відмітка на письмовому зверненні іноземця чи особи без громадянства із зазначенням посадових осіб, які здійснювали перевірку.

Одним із способів нагляду міліцією громадської безпеки за дотриманням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні є спостереження за іммігрантами, тобто особами, які прибули (залишились) в Україну на постійне проживання та іноземцями і особами без громадянства, які перебувають в Україні тимчасово. Так, відповідно до ст. 6 Закону України «Про імміграцію», працівники міліції: 1) приймають заяви разом з визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах; 2) перевіряють правильність оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні; 3) приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні такого дозволу, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються; 4) видають та вилучають у випадках, передбачених цим Законом, посвідки на постійне проживання; 5) ведуть облік осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про імміграцію» якщо працівники міліції під час вирішення питання про надання дозволу на імміграцію з’ясують, що: 1) особа, засуджена до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; 2) особа вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукується у зв’язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або проти якої порушено кримінальну справу, якщо попереднє слідство за нею не закінчено; 3) особа хвора на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я; 4) особа, яка в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначила свідомо неправдиві відомості чи подала підроблені документи; 5) особа, якій на підставі закону заборонено в’їзд на територію України – дозвіл на імміграцію не надається [6].

Відповідно до Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ [7] дільничні ведуть облік фізичних осіб, у тому числі іноземців, які постійно проживають на території, що ними обслуговується, здійснюють перевірку їх фактичного проживання, своєчасність надання після прибуття до місця дозволеного проживання іноземцями й особами без громадянства паспортів, віз, посвідчень про запрошення в органи внутрішніх справ, попереджають постійно проживаючих іноземців про закінчення терміну дії їх документів (національного паспорта і посвідки на проживання), здійснюють перевірку своєчасності виїзду з місця проживання іноземців після закінчення терміну реєстрації.

Дільничні інспектори міліції здійснюють нагляд за своєчасністю та законністю реєстрації фізичних осіб у гуртожитках, домоуправліннях, житлових кооперативах та інших об’єктах житлового фонду (готелях, кемпінгах, будинках відпочинку, санаторіях, медичних закладах), перевіряють документи у підозрілих осіб тощо.

Підводячи підсумок вищевикладеному, ми можемо прийти до висновку, по-перше, що серед суб’єктів, які здійснюють нагляд за дотриманням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, найбільший обсяг наглядових повноважень має 1) Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, який є урядовим органом державного управління і діє у складі МВС; 2) управління (відділи) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; 3) відділи, відділення у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб міських, районних управлінь (відділів) МВС, які відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб» [8] становлять службу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.

По-друге, нами розглянуті основні способи нагляду міліції громадської безпеки за дотриманням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні. Недоліком нормативних актів, які регулюють діяльність міліції громадської безпеки у цій сфері, є відсутність нормативно закріпленого вичерпного переліку наглядових повноважень її служб та підрозділів за дотриманням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні.

Список використаної літератури:

Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 04.02.1994 // ВВР. – 1994. – № 23. – Ст. 161.

Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України: Наказ МВС України № 404 від 28 липня 1994 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // zakon.rada.go.ua.

Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України від 22.06.2000 // ВВР. – 2000. – № 40. – Ст. 338 (із змінами).

Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України: Наказ МВС України № 404 від 28.07.1994 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : // zakon.rada.go.ua.

Питання організації виконання Закону України „Про громадянство України”: Указ Президента України від 27 березня 2001 року № 215 // Урядовий кур’єр. – 2001. – 11 квітня.

Про імміграцію: Закон України від 07.06.2001 // ВВР. – 2001. – № 41. – Ст. 197.

Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 20.10.2003 № 1212 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : // zakon.rada.go.ua.

Про утворення Державного департаменту з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб: Постанова Кабінету Міністрів України від 14.06.2002 // Урядовий кур’єр. – 18 червня 2002 р.

< Попередня   Наступна >