МІНКА Т.П.,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри;

РОСТОВСЬКА К.В.,

здобувач кафедри адміністративної діяльності органів внутрішніх справ Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

СУТНІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ РЕЖИМІВ ПАСПОРТИЗАЦІЇ ТА РЕЄСТРАЦІЇ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Поняття «правовий режим» усе активніше використовується в науковій літературі у найпоширенішій формі, більш міцно затверджується в якості однієї з найважливіших категорій правознавства.

Тому комплексне дослідження адміністративно-правових режимів паспортизації та реєстрації фізичних осіб є актуальним і неможливе без з’ясування стану теоретичних розробок поняття адміністративно-правових режимів, їх змісту, існуючих у правовій літературі класифікацій, що надасть змогу визначити місце адміністративно-правових режимів паспортизації та реєстрації фізичних осіб у загальній системі адміністративно-правових режимів, виділити їх ознаки, систему та призначення.

Аналіз чинного законодавства України свідчить про те, що в цілому проблема застосування адміністративно-правових режимів на сьогодні в Україні вирішена. Їх загальні правові засади визначені Конституцією України, знаходять своє подальше закріплення у спеціальних законах та інших нормативно-правових актах. Але цього не можна сказати про окремі види адміністративно-правових режимів, наприклад, про адміністративно-правові режими паспорти-зації та реєстрації фізичних осіб.

Дослідженню проблемних сторін правової природи паспортно-реєстраційної системи були присвячені праці Д.М. Бахраха, М. Богуславського, Н.В. Губанова, Л.Н. Галенської та ін.; більшість з них була написана ще за часів існування Радянського Союзу.

Інші науковці, зокрема О.Ф. Динько, В.О. Жук, О.В. Кузьменко, Т.П. Мінка, А.П. Мозоль, Г.Г. Москаль, С.О. Мосьондз, Т.К. Назаров, В.І. Олефір, О.І. Піскун, Х.П. Ярмакі та інші в своїх дослідженнях розкривають питання протікання міграційних процесів, адміністративної відповідальності за порушення правил паспортно-реєстраційної системи, механізму протидії нелегальній міграції.

Саме тому для вітчизняної адміністративно-правової науки спеціальне дослідження адміністративно-правових режимів паспортизації та реєстрації фізичних осіб є новим, недостатньо розробленим напрямом наукового пошуку.

Викладене, на думку авторів, свідчить про актуальність обраної ними теми. Завданням нашої статті є з’ясування поняття та змісту адміністративно-правових режимів паспортизації та реєстрації фізичних осіб.

За етимологією термін “режим” (лат. regimen) у буквальному перекладі з латинської означає управління.

У різних галузях українського законодавства термін „правовий режим” зустрічається досить нерівномірно. Одні галузі використовують його доволі часто (насамперед, адміністративне законодавство), для інших його поява в тексті нормативного акта носить епізодичний характер (більшість інститутів цивільного законодавства), треті взагалі його не використовують (кримінальне право). Отже, можна зробити висновок про пріоритетну присутність правових режимів у галузі адміністративного права. Однак при цьому не можна заперечувати факт присутності окремих правових режимів в інших галузях права.

Правові режими забезпечують стійке нормативне регулювання групи суспільних відносин певної сфери соціального життя, сприяють оптимальному використанню конкретних об'єктів таких відносин. Це особливо важливо в період економічних, політичних і соціальних перетворень, здійснюваних сьогодні в Україні. У цьому розумінні значення правових режимів істотно зростає, оскільки даний правовий засіб здатний максимально ефективно впливати на соціальне середовище, «успішно вирішувати стратегічні й тактичні завдання та просуватися по висхідній від рубежу до рубежу [1, с. 251]».

Серед науковців немає одностайності щодо визначення поняття адміністративно-правового режиму.

Традиційний для радянського адміністративного права погляд на правову природу адміністративно-правових режимів, як сукупності засобів регулювання суспільних відносин у надзвичайних ситуаціях, зберігається у сучасному адміністративному праві.

Так, В.Б. Рушайло, Н.Г. Янгол під адміністративно-правовим режимом розуміють сукупність засобів регулювання суспільних відносин в особливих, надзвичайних ситуаціях; як сукупність вимушених заходів, спрямованих на подолання негативних наслідків різних негативних соціальних процесів, стихійних лих, на стабілізацію обстановки у певних сферах державного управління[2; 3]. З таким розумінням адміністративно-правових режимів важко погодитися, так як за межами визначення залишилися відносини, які не є надзвичайними (державної таємниці, обігу зброї, паспортно-реєстраційні, митні тощо).

Іншою є позиція Ю.А. Тихомирова [4]. За його думкою, адміністративно-правові режими становлять окремий вид регулювання, у рамках якого створюється й використовується певна комбінація юридичних, організаційних та інших засобів для забезпечення того чи іншого державного стану. Більш того, розглядувані режими характеризуються особливим порядком діяльності суб'єктів права в різних сферах державного життя, спрямованих на суворо цільову і функціональну діяльність цих суб'єктів на тих ділянках, де потрібні додаткові засоби для підтримання необхідного державного стану.

С.В. Ківалов визначає адміністративно-правовий режим як самостійний правовий інститут з організаційними забезпечувальними елементами, спрямований на встановлення оптимальних, з точки зору держави, відносин в конкретній, порівняно вузькій, однак життєво важливій сфері, яка забезпечує безпеку особи, суспільства і держави [5, с. 195].

О.О. Крестьянінов надає таке визначення адміністративно-правових режимів як системи правових норм, спрямованих на забезпечення державного суверенітету, підтримання громадського порядку, охорони суспільної безпеки, нормального існування усіх важливих інституцій держави та суспільства [6, с. 8].

Аналіз цього тексту дозволяє підкреслити таке. Розширюється поняття адміністративно-правового режиму, на нашу думку, за рахунок включення до його предмета суспільних відносин, які потребують спеціального регулювання, але в нормальних умовах.

Отже, під адміністративно-правовим режимом слід розуміти врегульований нормами права специфічний порядок діяльності уповноважених на те державних органів у різних сферах суспільного життя, який здійснюється за допомогою спеціальних правових засобів. Адміністративно-правові режими паспортизації та реєстрації фізичних осіб є складовою частиною адмі-ністративно-правових режимів, наділені притаманними для всіх загальними ознаками.

По-перше, адміністративно-правові режими паспортизації та реєстрації фізичних осіб встановлюються та забезпечуються державою з метою забезпечення паспортними документами громадян, реєстрації та обліку населення, впорядкування переміщення фізичних осіб територією країни, реалізацію конституційних прав та виконання обов’язків громадян, сприяють охороні громадського порядку та забезпечення державної безпеки

По-друге, адміністративно-правові режими паспортизації та реєстрації фізичних осіб закріплюються в законодавстві, регулюються цілою низкою нормативних актів, зокрема Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, відомчими нормативними актами МВС України.

Адміністративно-правові норми, що містяться в вищезазначених правових актах, встановлюють межі функціонування адміністративно-правових режимів паспортизації та реєстрації фізичних осіб, компетенцію відповідних інституцій, права та обов’язки фізичних осіб, передбачають систему заходів контролю за дотриманням фізичними особами правил, що встановлюються режимами, а у випадку їх порушення – заходів відповідальності.

По-третє, адміністративно-правові режими паспортизації та реєстрації фізичних осіб становлять сукупність адміністративно-правових норм, що регулюють певну групу однорідних суспільних відносин. Предметом правового-регулювання адміністративно-правових режимів паспортизації та реєстрації фізичних осіб, що дозволяє виділити їх в групу режимів, є те, що відносини, які їх складають, виникають з приводу здійснення державою в особі її органів певних однорідних за своєю природою та метою управлінських функцій – паспортизації, реєстрації громадян України, іноземців та осіб без громадянства, вирішення питань громадянства України, організації імміграційної роботи, протидії незаконній міграції тощо.

По-четверте, для забезпечення функціонування адміністративно-правових режимів паспортизації та реєстрації фізичних осіб створена низка органів державної влади, які наділені повноваженнями формувати та підтримувати ці режими у належному стані шляхом застосування імперативних методів управління. До основних органів виконавчої влади, які забезпечують функціонування цих режимів, належать Державна прикордонна служба України, Державний комітет у справах національностей та релігій, Державний Департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.

Важливим юридичним засобом забезпечення виконання режимів паспортизації та реєстрації фізичних осіб є заходи адміністративного примусу, зокрема (адміністративної, кримінальної та дисциплінарної) за їх порушення, причому відповідальність не тільки фізичних осіб, але й відповідальність посадових осіб режимних органів та юридичних осіб.

Основним нормативними правовими актами, що встановлюють адміністративну відповідальність за порушення режимів паспортизації та реєстрації фізичних осіб, є Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУАП) [7], Закон України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”. Адміністративна відповідальність юридичних осіб передбачена Законом України «Про відповідальність за повітряні перевезення пасажирів через державний кордон України без належних документів для в’їзду в Україну» від 10.01.2002р. [8].

Так, Державним Департаментом з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб за ст.ст. 197-201 КУАП у 2003 р. було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення режимів паспортизації та реєстрації 310840 осіб – громадян України, у 2004 р. – 331004, у 2005 р. – 348573, у 2006 р. – 320765, за 9 місяців 2007р. – 348301 громадянина.

За ст.ст. 203-206 КУАП за порушення режимів паспортизації та реєстрації у 2002 р. було притягнуто до адміністративної відповідальності 62797 іноземців та осіб без громадянства, а також громадян України, у 2003р. – вже 63736.

Кримінальна відповідальність за порушення режимів паспортизації та реєстрації фізичних осіб, зокрема прикордонного режиму та режиму пропуску через державний кордон, передбачена ст. 332 „Незаконне переправлення осіб через державний кордон України”. Ця стаття передбачає кримінальну відповідальність за організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, за керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.

Так, за статистичними даними діяльності Державної прикордонної служби протягом 2003-2007 рр. органами дізнання було порушено 365 кримінальних справ за ознаками злочину, передбаченого цією статтею, проти 329 осіб [9].

Метод правового регулювання режимів паспортизації та реєстрації фізичних осіб ґрунтується на засадах влади й підкорення, імперативному типі регулювання і виражається в юридичній нерівності суб’єктів правовідносин.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, можна виділити наступні ознаки режимів паспортизації та реєстрації фізичних осіб:

встановлюються на всій території держави та забезпечуються державою;

закріплюються в законодавстві;

метою режимів є специфічна регламентація суспільних відносин у сфері паспортизації та реєстрації фізичних осіб;

забезпечують функціонування та розвиток суспільних відносин у визначеній сфері;

сукупність правових засобів режиму створює спеціальні правила поведінки фізичних осіб, діяльності державних органів, спрямовані на створення умов належного функціонування режиму, забезпечення прав та свобод людини;

чітко встановлює міру можливої і належної поведінки суб’єктів у режимних відносинах;

порушення режимних правил та вимог тягне за собою застосування примусових заходів.

Проаналізувавши погляди науковців щодо змістовного наповнення адміністративно-правових режимів, об’єднавши ознаки адміністративно-правових режимів паспортизації та реєстрації фізичних осіб, ми дійшли висновку, що адміністративно-правові режими паспортизації та реєстрації фізичних осіб – це сукупність спеціальних адміністративно-правових засобів, за допомогою яких регулюються відносини у сфері документування паспортами (паспортизації) та реєстрації фізичних осіб між державою (в особі відповідних органів влади) та громадянами України, іноземцями та особами без громадянства.

Список використаної літератури:

Тихомиров Ю.А. Теория компетенции. – М., 2001.

Рушайло В.Б. К вопросу о понятии административно-правового режима // Юбилейный сборник научных трудов Московской Академии МВД России. – М., 2000. – С. 80

Янгол Н.Г. Черезвычайное законодательство и исключительные правове режимы: история и современность. – СПб., 2000.

Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса. – М., 1998.

Ківалов С.В., Біла Л.Р. Адміністративне право України: Навч.-метод. посіб. – Одеса., 2001.

Крестьянінов О.О. Правове регулювання митних режимів: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. – Х., 2000.

Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 // ВВР УРСР. – 1984, додаток до № 51. – Ст. 1122.

Про відповідальність за повітряні перевезення пасажирів через державний кордон України без належних документів для в’їзду в Україну: Закон України від 10.01.2002 р. // ВВР. – 2002. – №16. – Ст. 113

Статистичні дані діяльності Державної прикордонної служби України за 2003-2007 рр. – № 26-25933/0/6-07 від 28.11. 2007 р.