133

---

РОЗДІЛ 1. ПОРЯДОК ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА МАЙНО БОРЖНИКА

Глава 1.1 Виявлення майна боржника та накладення заборони на його відчуження

§ 1 Перевірка майнового стану боржника

Прийнявши рішення про відкриття виконавчого провадження та офор­мивши його відповідною постановою, державні виконавці постають пе­ред вибором:

чекати доки боржник виконає рішення в добровільному порядку;

або здійснити активні дії, спрямовані на виконання рішення.

У першому випадку події розгортатимуться приблизно так: державний виконавець надсилає боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження з вимогою (на практиці це не більш як прохання) виконати резолютивну частину рішення суду. Після цього настає пауза, протягом якої боржник має право виконати рішення в добровільному порядку (принаймні державний виконавець на це сподівається).

Але постає запитання, чому б цей час не використати з користю для ви­конання та, наприклад, не зробити запити до Міжрайонного реєстра-ційно-екземенаційного відділу (МРЕВ), Бюро технічної інвентаризації (БТІ) чи іншого органу, від якого державний виконавець може отримати відо­мості про наявність (або відсутність) майна у боржника. Доцільність таких дій зумовлена тим, що від моменту, коли державний виконавець зробив запит, до отримання відповіді минає чимало часу (іноді місяці), а через це можна пропустити встановлені законом строки.

УВАГА. Час доки рішення залишається без руху може бути використа­ний боржником для того, щоб переховати чи відчужити майно, шляхом звернення стягнення, на яке державний виконавець мав би забезпечити швидке та реальне виконання.

ПОРАДА. Не чекаючи надходження (або ненадходження, як майже завжди буває на практиці) відп

овіді від боржника про виконання рішен­ня у добровільному порядку, після відкриття виконавчого провадження негайно здійснити заходи з виявлення майна боржника (можна надісла­ти запити до реєструючих органів).

ВРАХУЙТЕ. Через завантаженість роботою вони досить часто надають відповіді з великою затримкою.

ПОРАДА. Задля уникнення таких затримок необхідно у запиті вказува­ти строк (краще дату) для надання відповіді з обов'язковим посиланням на статтю 6 ЗУ "Про виконавче провадження". Відповідно до положень її частини першої вимоги державного виконавця є обов'язковими для всіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на всій території України.

УВАГА. Згідно з частинами 2-3 ст.6 Закону державному виконавцю в ус­тановлений ним строк мають бути безкоштовно надані документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. При цьому невико­нання законних вимог державного виконавця тягне за собою відпові­дальність згідно з законом.

Зауважуємо, що відмова у наданні відповіді на підставі того, що пра­цівники реєструючого органу завантажені або не оплачено його послуги є незаконною.

ПОРАДА. В таких випадках державні виконавці повинні застосовувати заходи реагування, передбачені Законом (стаття 88). Згідно з ним за не­виконання законних вимог державного виконавця громадянами чи поса­довими особами, неподання або подання неправдивих відомостей про майновий стан боржника, якщо ці дії не мають ознак злочину, на винних осіб накладається штраф від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у порядку, передбаченому законом.

ВРАХУЙТЕ. Штраф накладається за вмотивованою постановою началь­ника відповідного відділу ДВС, згідно зі змінами, внесеними ЗУ від 10.07.2003 р. № 1095-IV.

УВАГА. В разі виявлення ознак злочину в діях осіб, державний викона­вець має це задокументувати, склавши акт про порушення, та надіслати до відповідних правоохоронних органів подання про притягнення вин­ної особи до кримінальної відповідальності відповідно до ч.2 ст. 88 Зако­ну (згідно зі змінами, внесеними ЗУ від 10.07.2003 р. № 1095-IV).

При цьому постає запитання про те, скільки часу має державний вико­навець для складання акту та подання? Ці документи державний викона­вець має скласти негайно після виявлення ознак злочину.

Повідомлення про скоєний злочин, які містять акт та подання держав­ного виконавця, є приводами до порушення кримінальної справи відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 94 Кримінально-процесуального кодексу України (КПКУ).

Але слід пам'ятати, що справа може бути порушена тільки в тих випад­ках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину (ч.2 ст. 94 КПКУ).

ПОРАДА. Виявивши в діях осіб ознаки злочину, треба негайно скласти про це акт. В акті мають бути відображені дані, які будуть достатніми для порушення кримінальної справи відповідним правоохоронним органом. При цьому слід дуже чітко та ретельно задокументувати всі порушення законодавства про виконавче провадження та інших нормативно-право­вих актів.

Акт державного виконавця може не містити висновків про те, ознаки якого саме злочину вбачає державний виконавець, але в поданні на це треба вказати.

Шляхи виявлення майна боржника:

запити до відповідних органів (МРІВ, БТІ, ДПІ тощо);

перевірка майнового стану за місцем проживання боржника;

перевірка майнового стану в інших місцях, де може знаходиться майно боржника (наприклад, на дачі чи в гаражі фізичної особи; в складських приміщеннях, орендованих юридичною особою-борж-ником).

При цьому слід пам'ятати про те, що державний виконавець зобов'яза­ний вживати всіх можливих заходів (у тому числі примусового характе­ру) щодо своєчасного і повного виконання рішення. Ця вимога випливає зі змісту ЗУ "Про державну виконавчу службу", "Про виконавче провад­ження" та сутності виконуваної роботи.

Виходячи з цього неможливо окреслити все коло заходів для виявлен­ня майна боржника. Пов'язано це з тим, що кожне виконавче проваджен­ня є унікальним. Тому й майно можна виявити різними способами в будь-якому місці.

Досить дієвими є бесіди зі стягувачем та боржником, сусідами остан­нього (по житлу, гаражу), колегами по роботі тощо. Такі бесіди не можуть мати характер примусових (наприклад, допитів). Інформація, яку отри­мав державний виконавець у результаті цього не можна вважати офіційною та достовірною. Її завжди слід перевіряти ще якимось шля­хом, наприклад, вийти за вказаною адресою для безпосереднього вияв­лення майна.

Законодавчо неможливо передбачити всі життєві ситуації, які можуть виникати в практиці державного виконавця. Тому йому надається певна процесуальна свобода для прийняття найбільш вдалого щодо ситуації, яка склалася, рішення.

 

< Попередня   Наступна >