103

---

§ 2 Звернення стягнення на рухоме майно

Слід відзначити, що залежно від того, з яким майном маємо справу, ру­хомим чи нерухомим, різними будуть і проблеми, пов'язані з його вияв­ленням та зверненням на нього стягнення. Стаття 181 Цивільного кодек­су України (ЦКУ) від 16.01.2003 р. № 435-IV містить легальні поняття не­рухомих та рухомих речей.

1. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать зе­мельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх при­значення (наприклад, будинки, квартири, гаражі, склади, вироб­ничі споруди). Режим нерухомої речі може бути поширений зако­ном на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають дер­жавній реєстрації;

2. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у про­сторі (наприклад, побутова техніка, автомобілі, одяг).

Особливості звернення стягнення на рухоме майно полягають у тому, що воно, як правило, ніде не зареєстроване. Це ускладнює роботу дер­жавного виконавця для його виявлення. На практиці воно виявляється шляхом виходу за місцем проживання (якщо боржником є фізична осо­ба) або місцем знаходження (якщо боржником є юридична особа) з ме­тою перевірки майнового стану боржника.

Перша перешкода, яка постає на шляху державного виконавця, – це за­чинені двері. З огляду на те, що візит останнього для боржника не є ба­жаним, а ПРО ЦЕ ТРЕБА ПАМ'ЯТАТИ ЗАВЖДИ, можливо натрапити на про­тидію. Остання може бути виражена як у "тихому протесті" – двері зали­шаться замкненими, так і в активних діях, аж до застосування фізичного насильства.

ПОРАДА. Треба забезпечити особисту безпеку та безпеку осіб, які бе­руть участь у пров

еденні виконавчих дій. Робити це необхідно ще до по­чатку таких дій. При цьому важливо враховувати різні чинники, які виз­начають складності виконання конкретного рішення, наприклад, велика сума боргу; боржник притягався до кримінальної відповідальності, криміногенний район тощо.

ВРАХУЙТЕ. Відповідно до змін, які було внесено в ЗУ "Про виконавче провадження", державний виконавець має право безперешкодного входження в приміщення боржника, або в приміщення, де знаходиться майно, що йому належить. Раніше державний виконавець мав право "входження". Різниця, без сумніву, є, але на практиці зміна цієї норми за­кону не завжди є дієвою. Пов'язано це з тим, що відповідно до статті 30 Конституції України кожному громадянину гарантована недоторканість житла: не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуван­ням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, установлений зако­ном, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, про­ведення в них огляду і обшуку.

Таким чином, державний виконавець отримує змогу ввійти до житло­вого приміщення боржника, як правило, лише за згоди останнього. Для примусового ж входження необхідне вмотивоване рішення суду. Хоча можна припустити, що коли державний виконавець виконує рішення су­ду, наприклад, про стягнення суми заборгованості, він уже має таке вмо­тивоване рішення.

УВАГА. Під час проведення перевірки майнового стану боржника для здійснення опису майна, або складання акту про відсутність майна у боржника необхідно залучати понятих. Порядок залучення понятих до провадження виконавчих дій врегульовано ст. 16 ЗУ "Про виконавче про­вадження". При цьому будь-які виконавчі дії можуть провадитися у при­сутності понятих, але є випадки коли їх присутність є обов'язковою.

Випадки, коли присутність понятих обов'язкова. При вчиненні виконавчих дій, пов'язаних із:

примусовим входженням до нежилих приміщень і сховищ, що в них зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуте йому в натурі;

примусовим входженням до жилих будинків, квартир для забезпе­чення примусового виселення та вселення в них;

примусовим входженням до будинків, квартир та інших примі­щень, в яких знаходиться дитина, яка має бути передана іншим особам відповідно до рішення суду;

при проведенні огляду, арешту, вилучення і передачі майна.

Хто може бути понятим? Як поняті можуть бути запрошені будь-які дієздатні громадяни.

Хто не може бути понятим? Особи, які мають особисту заінтересо­ваність у провадженні виконавчих дій, або пов'язані між собою чи з учас­никами виконавчого провадження родинними зв'язками, підлеглістю або підконтрольністю.

Кількість понятих при вчиненні виконавчих дій не може бути менше двох, але більше двох – може. Тобто, понятих має бути двоє, троє чи більше, на розсуд державного виконавця.

УВАГА. Державний виконавець ще перед початком виконавчих дій, в яких беруть участь поняті, має роз'яснити їх права і обов'язки.

Права понятих:

знати, для участі в провадженні яких виконавчих дій їх запрошено;

на підставі якого виконавчого документа ці дії здійснюються;

робити зауваження з приводу вчинення виконавчих дій. УВАГА. За­уваження понятого підлягають занесенню до акта відповідної вико­навчої дії;

на компенсацію витрат, пов'язаних із виконанням обов'язків поня­тих. Зазначені витрати належать до витрат на проведення виконав­чих дій.

Обов'язки понятих: засвідчити факт, зміст і результати виконавчих дій, під час провадження яких вони були присутні.

Певну специфіку має порядок звернення стягнення на грошові кош­ти боржника-юридичної особи. Згідно з вимогами законодавства готівка в національній та іноземній валюті, яка знаходиться в касах або інших сховищах боржника-юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складення відповідного акта держав­ним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника-юридичної особи.

УВАГА. Вилучена готівка в національній валюті не пізніше наступного дня здається в установу банку для перерахування на рахунок стягувача для покриття боргу за виконавчими документами, на виконавчий збір та на покриття витрат на проведення виконавчих дій. Готівка в іноземній ва­люті в такий самий строк здається державним виконавцем банку або іншій кредитній установі, що мають право продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, для реалізації її в розмірі, необхідному для покриття боргу, сплати виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника-юридичної особи, що знаходяться у фінансових установах, у порядку, передба­ченому цим Законом. Якщо даних про наявність у боржника-юридичної особи рахунків і вкладів у банках чи інших кредитних організаціях не­має, державний виконавець одержує такі дані у податкових органах, які зобов'язані надати йому необхідну інформацію у 3-денний строк.

Якщо після накладення державним виконавцем арешту на кошти боржника-юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судове рішення і відкриває нові рахунки в банках чи інших фінансових установах, державний виконавець направ­ляє до відповідних правоохоронних органів матеріали про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності (ст. 63 ЗУ "Про виконавче провадження")1.

У разі відсутності у боржника-юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові-юридичній особі на праві власності або закріплене за ним (за винятком майна, виключеного з обороту або обмежуваного в обороті) не­залежно від того, хто фактично використовує це майно.

На зазначене майно накладається арешт, і воно реалізується в такій чер­говості:

у першу чергу – майно, яке безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, кошти на депозитних та інших рахун­ках боржника, валютні цінності, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари);

у другу чергу – інші матеріальні цінності, які безпосередньо не використовуються у виробництві;

у третю чергу – об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для здійснення виробництва.

У разі накладення арешту на майно третьої черги, що належить боржнику-юридичній особі, державний виконавець у 3-денний строк повідо­мляє власника або уповноважений ним орган, до сфери управління яко­го належить майно, та у разі необхідності – Фонд державного майна Ук­раїни (ФДМУ) про накладення арешту на майно боржника-юридичної особи, а також дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про розмір вимог стягувача.

На пропозицію відповідного органу управління чи ФДМУ державний ви­конавець за рахунок коштів на фінансування ДВС публікує у пресі повідо­млення про звернення стягнення на майно боржника-юридичної особи.

У разі накладення арешту на майно підприємств-боржників, які мають стратегічне значення для економіки й безпеки держави, державний вико­навець у 3-денний строк повідомляє ФДМУ про накладення арешту на майно підприємств-боржників, а також дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про розмір вимог стягувача.

Отримавши повідомлення відповідного органу управління чи ФДМУ про вчинення цими органами дій щодо порушення справи про банкрут­ство боржника-юридичної особи, державний виконавець звертається до суду із заявою про відстрочку виконання відповідно до статті 33 цього За­кону. В разі порушення судом провадження у справі про банкрутство боржника-юридичної особи державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження, крім виконання провадження по зверненню стягнення на заставлене майно (ст. 64 ЗУ "Про виконавче провадження").

Порядок звернення стягнення на майно при реорганізації та ліквідації боржника-юридичної особи. У випадку реорганізації (злит­тя, приєднання, розділення, виділення, перетворення) боржника-юридичної особи стягнення за виконавчими документами звертається на кошти та інше майно тієї юридичної особи, на яку відповідно до закону покладено відповідальність за зобов'язаннями боржника-юридичної особи.

У випадку ліквідації боржника-юридичної особи, в тому числі внаслідок визнання боржника банкрутом, виконавчий документ пере­дається до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у вста­новленому законодавством порядку. В разі направлення виконавчого до­кумента до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, за­твердженою начальником відповідного відділу ДВС. При направленні ви­конавчого документа до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючо­го виконавче провадження підлягає закінченню у порядку, встановлено­му цим Законом (ст. 65 ЗУ "Про виконавче провадження").

УВАГА. Слід пам'ятати, що ЗУ "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29 листопада 2001 року № 2864-III (Відомості Вер­ховної Ради (ВВР), 2002, № 10, ст.77 ) в Україні встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та гос­подарських товариств, частка держави у статутних фондах яких становить 25 відсотків і більше.

Діє цей мораторій від дня опублікування Закону і до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. Але коли таке "вдосконалення" відбудеться – невідомо.

Для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних за­собів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом:

a) звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підля­гають виконанню ДВС;

б) продажу майна в процесі провадження справи про банкрутство, визначеного статтями 22, 23, 24, 25, 26, 30, частиною одинадцятою статті 42, абзацом другим частини шостої статті 43 ЗУ "Про віднов­лення платоспроможності боржника або визнання його банкру­том" щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства.

 

< Попередня   Наступна >