75

---

ПОНЯТТЯ ПРЕДСТАВНИЦТВА

Що ж включає в себе поняття представництва і хто може бути представником?

Отже, представництво є однією з форм здійснення громадя­нами та юридичними особами належних їм цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 237 Цивільного кодексу України представ­ництво є правовідношенням, відповідно до якого одна сторона (представник) забов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно з цим, представництво характеризується наступними ознаками:

цивільні права та обов'язки належать одній особі, а здійсню­ються безпосередньо іншою;

представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюєть­ся);

представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи;

представник діє виключно в межах наданих йому повнова­жень;

правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє. Якщо укладена представником угода спричи­нила для контрагента збитки, то зобов'язаною стороною буде не представник, а та особа, яка надала йому повноваження для вчи­нення цієї угоди.

Значення представництва полягає у тому, що саме завдяки цьому інститутові юридичні особи мають можливість повніше здійснювати свої повноваження, захищати інтереси в суді, гос­подарському та третейському суді за допомогою кваліфікованих юристів. Завдяки представництву стає можливою реалізація ци­вільних прав недієздатними особами, малолітніми. Потреба пред­ставництва зумовлена й тим, що у випадках тривалої відсутності за місцем постійного проживання, тяжкої хвороби та інших обста­вин громадянин не завжди має змогу особисто здійснювати надані йому законом можливості: отримувати заробітну плату, пенсію, пошто

ві перекази, керувати транспортними засобами, розпоря­джатися майном, захищати свої інтереси в суді тощо. І саме в цих випадках йому на допомогу приходить представник.

Представник вчиняє юридичні дії, заступаючи місце особи, яку він представляє і від імені якої виступає. Саме ці ознаки від­різняють представництво від чималої низки подібних відносин.

Однак слід зазначити, що не всякі угоди можуть бути вчине­ні представником. Зокрема, ч. 1 ст. 238 ЦК вказує, що представ­ник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Але це не означає, що опікун, призначений малолітньому, може вчиня­ти лише дрібні побутові правочини. Навпаки, він ніби доповнює недостатню дієздатність малолітнього, а тому може вчиняти за останнього будь-які правочини, крім тих, що заборонені законом.

Крім того, не допускається укладання через представника правочину, який за своїм характером може вчинятися тільки особис­то, а також інших правочинів, вказаних в законі. Наприклад, до­говір довічного утримання, заповіт, трудовий договір, реєстрація шлюбу, всиновлення тощо - це ті юридичні дії, які мають здійсню­ватися лише особисто.

Усі юридичні дії представник забов'язаний здійснювати лише особисто. З метою захисту цивільних прав та інтересів того, кого представляють, законом встановлена заборона укладання правочину представником стосовно себе особисто або стосовно іншої особи, представником якої він одночасно є. Наприклад, опікун не може укладати угод зі своїм підопічним, а також представляти його при укладенні угод або веденні судової справи між підопіч­ним і своїми близькими родичами.

Логічно, що зі згоди особи, яку представник одночасно пред­ставляє, такі дії можуть бути допущені. Така ситуація передбача­ється ч.3 ст. 238 та ст. 243 ЦК, присвяченою комерційному пред­ставництву. Дотальніше цей вид представництва ми розглянемо у наступних розділах.

Отже, метою представництва є здійснення представником угод та інших юридичних дій в інтересах і за рахунок особи, яку він представляє. Угоди, які вчиняються представником, є його власними, самостійними вольовими діями, які створюють, змінюють або припиняють цивільні права і обов'язки у іншої особи - особи, яку представляють.

 

< Попередня   Наступна >