ГЛАВА 10. ВИХІДНА ДОПОМОГА.

Питання, що стосуються вихідної допомоги розкриваються в ст. 44 КЗпП, де сказано, що при припиненні трудового договору за таких підстав, як угода сторін, закінчення строку трудового договору, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення, відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці, працівни­кові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячно­го заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу – не менше двомісячного середнього заробітку; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним орга­ном законодавства про працю, колективного чи трудового договору – у роз­мірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Необхідно відмітити, що вказаною статтею зазначені мінімальні розміри вихідної допомоги, але колективний чи трудовий договір можуть встанов­лювати більші її розміри.