Радник

---

Тема №. 7.

ФУНКЦІЇ ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Загальнотеоретична характеристика функції права. Поняття та ознаки функції права. Місце функції права соціального забезпечення в системі функції права. Функціональне забезпечення та функції права соціального забезпечення. Класифікація функції права соціального забезпечення. Економічні функції права соціального забезпечення. Соціальні функції права соціального забезпечення. Політичні функції права соціального забезпечення. Культурні функції права соціального забезпечення. Побутові функції права соціального забезпечення. Соціальний захист як одна з основних функцій політичних формувань по шляху до соціалізації суспільства. Право соціального забезпечення: від функцій права до функцій держави. Стан проблеми в юридичній літературі.

Функції соціального забезпечення є каталізатором права соціального забезпечення як галузі права.

Компонентний (елементний) аналіз соціального забезпечення дозволяє нам перейти до його функціонального забезпечення та аналізу. Така послідовність викликана тим, що не вивчивши елементів в їх зв’язку з цілим, не можна зрозуміти функції си­стеми окремо від її структури, так як найбільш адекватна суть системи виражається на основі уявлення її як діалектичної єд­ності структури і функцій [4, 43].

Проблема функції соціального забезпечення є однією із важливих проблем науки. Дослідження функцій виконуючих соціального забезпечення в суспільстві, дозволяє глиб

ше усвідомити суть і значення цього інституту, створює більш широкі можли­вості для прийняття оптимальних практичних рішень в даній сфері суспільного життя.

Питання функції соціального забезпечення недостатньо вив­чені в науковій літературі. В той же час є ряд положень, на ос­нові котрих можна будувати подальші вчення в цій проблемі.

Деякі вчені звертають увагу на функції соціального забезпечення перш за все як економічної категорії. Так на думку Піотровського Є., соціальному забезпеченню присутні двоякі функції: задоволення певних потреб окремих осіб і виконання загальних завдань в інтересах суспільства в цілому (індивідуальна і суспільна функції). До функцій соціального забезпечення Піотровський Є. відносить задоволення основних потреб, підвищення матеріального і культурного рівня життя; свідоме управління потребами; коректування і розподіл національного прибутку [28, 256]. Науковець Слобожанін В. П. теж обмежує сферу діяльності соціального забезпечення його економічними функціями. Сюди відноситься відшкодування затрат виробництва; матеріальне стимулювання праці; розвиток суспільного виробництва; а також включається функція щодо виробництва; утри­мання економічно не активної частини населення [17, 8-10].

Дещо по іншому підходить до питання Шоца Л. Приділяючи основну увагу економічним функціям, він виділяє також етичні і соціально-психологічні функції [27, 43-50]. Козлов А. Є. розрізняє дві основні функції соціального забезпечення: особисту (індивідуальну) і соціальну (суспільну), але вказує, що розмежувати ці функції можливо лише умовно. В цей час він визнає функції соціального забезпечення інших авторів [8, 185, 187-189].

Нарешті Фогель Я. М. основними функціями соціального забезпечення рахує функцію матеріального забезпечення в старості або по непрацездатності і соціально-відновлюючу функцію [24, 25-26].

При дослідженні поняття функцій соціального забезпечення на думку В. Шайхатдінова, необхідно виходити із етимологічного значення слова (функція) [25, 28]. В філософському словни­ку функція визнається як внутрішній прояв якостей будь-якого об’єкту в даній системі відношень [23, 101]. В словнику рос. мо­ви під функцією розуміють явище залежне від іншого, виступаючи формою його прояву [18]. Філософська енциклопедія вміщує визначення функції, як способу поведінки, характерної будь-якому об’єкту, що сприяє збереженню існування цього об’єкта чи цієї системи, в яку він входить в ролі елементу [22, 418]. Думається, що всі наведені дефініції правильні, але відображають різноманітний підхід до поняття функції. В першому випад­ку функція розуміється як форма взаємодії об’єкта з оточенням, в другому як залежність одного об’єкта від іншого, в третьому як спосіб життєдіяльності об’єкту [3, 133].

З нашої точки зору, функції соціального забезпечення по­винні розглядатися як прояв його ролі в суспільстві, як направ­лення його взаємодії на суспільство в цілому на окремі його компоненти. Під впливом втілення функцій виконується роль соціального забезпечення в суспільстві, реалізуються поставлені перед ним завдання в суспільстві, здійснюється його вплив на різноманітні суспільні процеси і явища. Але для пояснення по­няття функцій соціального забезпечення, те, що було сказане недостатньо. Тут крім того, необхідно врахувати обумовленість функцій природою соціального забезпечення перехідної держави, їх зв’язок з структурою, яка встановлює зміст і напрямок функцій. В даному випадку мова йде про те, що зміст функцій залежить від цілісного призначення суспільних фондів, як дже­рела соціального забезпечення, а також від призначення окре­мих видів забезпечення: пенсій і т. п. Це пояснюється тим, що функції системи, як цілого проявляється функціями, які виконують в системі кожної з її компонентів. Шайхатдінов В. Ш. в зв’язку з цим пише: таким чином, можна дати наступні визначення функцій соціального забезпечення. Функції соціально­го забезпечення - це зумовлені його природою і цільовим при­значенням направлення його дії на суспільство [25, 29].

Зовнішнє функціонування кожної системи має двосторонній характер. Його можна виразити в кібернетичних поняттях прямого і зворотного зв’язку системи з оточенням: оточення сприяє на розміщену в ній систему, а система активно впливає на ото­чення [7, 24].

Тому аналіз функцій соціального забезпечення та їх класифікацію потрібно здійснювати шляхом вивчення прямих і зворот­ніх зв’язків соціального забезпечення з тими елементами сус­пільної системи, які визначають його стан і розвиток.

Між соціальним забезпеченням, з одного боку, і суспільною системою та її елементами, з другого, існують зв’язки. Суспільство як система і його складові діють на соціальне забезпечен­ня. Цей вплив є первинним і визначним. Одночасно має місце система зворотніх зв’язків: соціальне забезпечення впливає на зумовлюючі його фактори, що проходить з допомогою функцій соціального забезпечення. Виконуючи свої функції, соціальне забезпечення є активним фактором розвитку суспільства.

Вплив на суспільство здійснюється соціальним забезпеченням як суспільної системи. В той же час кожна з основних сфер суспільства є об’єктом впливу функцій. Взагалі, суспільство поді­ляється на п’ять основних сфер: економічну, соціальну, полі­тичну, духовно-ідеологічну, сімейно-побутову. Але така класифікація в значній мірі умовна, оскільки в реальній дійсності соціальне забезпечення з допомогою різноманітного роду виплат і послуг здійснює вплив одночасно на декілька компонентів суспільної системи.

Економічна функція соціального забезпечення полягає в його позитивному впливі на економіку, на інтереси і потреби людей, як дійових осіб процесу виробництва. Вона має складну внут­рішню структуру і складається з роду взаємопов’язаних елементів розподільчої, забезпечувальної і виробничої підфункцій.

З допомогою розподільчої підфункції здійснюється доведення до споживача специфічних матеріальних благ і послуг особли­вим економічним способом (через суспільні фонди споживання) [12, 25], а також і в індивідуальній формі. Дана підфункція по­глинає в собі способи акумуляції засобів в суспільних фондах споживання і їх розподілу на різні цілі - це дії органів держави по підрахуванню страхових внесків від доходів підприємств, дотацій з державного бюджету, за направленням вказаних засобів для виплати пенсій, обслуговування пенсіонерів та інвалідів і ін.

Дійсність забезпечувальної підфункції полягає в наданні до­стойного рівня матеріального благоустрою особам, для яких засоби соціального забезпечення є основним або одним з основних джерел існування (пенсії).

Виробнича підфункція включає в себе вплив соціального забезпечення на участь громадян в праці, на підвищення виробництва праці і укріплення трудової дисципліни. Охоплення ро­бітників соціальним забезпеченням і залежність розмірів забез­печення від заробітку є ефективним засобом стимуляції праці, більш повного і раціонального використання трудового потенці­алу суспільства [10, 48].

Виробнича підфункція полягає також в стимулюючому спри­янні пільгового пенсійного забезпечення, при існуючій техно­логії виробництва, доки ще немає можливості ліквідувати під­вищену небезпеку праці на ряді виробництв. Тому в цілях залучень кадрів необхідне введення доповнюючих мір стимулювання і створення системи пільг для працівників на таких ділянках [9, 6].

Соціальна функція відображає взаємозв’язки соціального забезпечення і соціальної підсистеми суспільства. Сфера соціального забезпечення охоплює все те, що безпосередньо торкається людини в процесі спільної з іншими людьми життєдіяльності становище, місце в суспільстві, умови і спосіб його життя, фор­мування і реалізацію його життєвих потреб, розвиток особи. Соціальне забезпечення направлене, перш за все, на ліквідацію або пом’якшення різноманітності між людьми в їх положенні в суспільстві, в рівні життя, в зв’язку з хворобою, старістю, інвалідністю, втратою годувальника, народженням дитини і ін.

В залежності від конкретної ситуації в соціальній функції соціального забезпечення можна виділити елітарну, реабілітаційну і комерційну підфункції.

Елітарна підфункція полягає в створенні рівних можливостей для всебічного розвитку сімей з дітьми, пенсіонерів по віку і інвалідності з одного боку, та інших сімей і громадян - з іншого. За допомогою пенсій, допомог на дітей, обслуговування зменшується різниця в прибутках окремих груп робітників, в результаті чого досягається надання всім громадянам приблизно рівних можливостей для всебічного розвитку.

В юридичній літературі розрізняють функції права та функції державної системи. Згідно з цією структурою ми також про­буємо розчленити функції соціального забезпечення та функції галузі права соціального забезпечення.

Функції галузі права разом з предметом правового регулювання є головним системотворчим фактором, який служить осно­вою реального виділення галузей права, визначає її „обличчя, загальний фон, вигляд“.

Дослідження функції конкретної правової галузі нерозривно зв’язані з вивченням функцій, що виконуються соціальним правом як цілісної соціальної системи. Сказане обумовлене тим, що обидва види функцій співвідносяться як окреме і загальне.

Проблема функцій права ще не стала предметом комплексно­го аналізу сучасної теорії права що до їх понять і видів. Функції сучасного права, як сукупності правових норм, інколи ототожнюють з функціями правового регулювання [14, 21-28]. А також з функціями юридичної надбудови в цілому. Має місце також змішана функція права з функціями застосування права [1, 22]. Звідси різноманітний склад функцій у різних авторів. Отже, ряд вчених відрізняють соціально-юридичні і соціально-політичні або соціальні функції. До перших відносять регуля­тивну і охоронну функцію, в другу групу включають еко­номічну, політичну, виховну і охоронну, в третю - економічну, політичну і ідеологічну функції.

Відсутність єдиної теорії відбивається і на розробці функцій окремих галузей права. Переважну більшість наукових робіт по галузевих функціях присвячено функціям трудового права. Так Александров Н. Г. ділить функції трудового права на виробни­чу, захисну і керуючу. Вчений Андреев В. С досліджує соціальну, захисну, виховну і народногосподарську функції [19, 21].

Іванов С А. виділяє виробничі і захисні функції [6, 48], в свою чергу Пашков А. С- економічну, соціальну, політичну, виховну функції [11, 69].

Короткий огляд в юридичній літературі по даній проблемі свідчить про її складність та багатоаспектність, а також про можливості різних підходів до її вирішень. З усіх викладених найбільш правильною видається думка, згідно якій під функ­ціями права розуміють напрямок її впливу на суспільні відноси­ни [2, 101]. Сказане підтверджується тим, що згідно методології системного підходу функцій є прояв властивостей, якостей системи в взаємовідносинах з іншими об’єктами, засіб вирішення постійного протиріччя між системою і середовищем [3, 133], що відбиває її значення в суспільстві і є різні напрямки в залеж­ності від об’єктів такого діяння.

При дослідженнях правових функцій необхідно виходити з визначення їх в якості системи, що включає в себе ряд еле­ментів, які володіють специфічною структурою - особливим засобом взаємозв’язку цих елементів. Система функцій сьогоднішнього права є його направлений вплив на середовище. В силу природи права як загально-соціального регулятора даний вплив здійснюється на декількох рівнях. Звідси для функціонування права характерна наявність ряду елементів - груп функцій, кожна з яких володіє внутрішньою будовою і одночасно взаємозв’язана з іншими компонентами, що складаює з ними і їх елементами ряд взаємопов’язаних структур.

Функціональна політична будова права як цілісної системи обумовлена його функціями: загальними і спеціально-юридич­ними. В залежності від об’єкту впливу - підсистеми суспільства (економічної, політичної, духовно-ідеологічної і сімейно-побутової), загальні функції поділяються на економічну, соціальну, політичну, духовноілеологічну і демографічну. За допомогою ж спеціально-юридичних функцій, право впливає на поведінку людей в загальних відносинах. В залежності від того, чи бажана чи небажана для держави поведінка, функції можна розділити на регулятивну і охоронну. Всі функції здійснюються правом в цілому і кожна його галузь відокремлено в залежності від галузевого предмету, конкретних завдань галузі і її ролі в регулюванні загальних відношень. В головній функції галузі завжди виражається зміст основних функцій права в цілому [21, 45].

Наступний елемент системи правових функцій - специфічні функції правових галузей. Ці функції, які притаманні окремим галузям права, виражають своєрідність кожної галузі і є однією з її відмінних прикмет. Структура функціонування правової си­стеми схоплює взаємозв’язки між її елементами (функціями галузей і загальноправовими функціями).

Основою даної структури є зв’язки між загально-правовими функціями і іншими елементами системи функцій права. Загальні і спеціально-юридичні функції виконуються правом в цілому, його галузями, підгалузями. Кожна конкретна галузь ви­ступає як сторона, елемент, частина цих функцій [15, 29], звідси зв’язок між загально-правовими і галузевими функціями носить безпосередній характер - кожна з загальноправових функцій одночасно є функцією окремих галузей. Однак не можна сказати, що всі функції здійснюються галузями права однаково. Кожна із правових галузей забезпечує виконання загальноправових функцій з притаманними їй юридичними засобами і засо­бами згідно загальноправової функції, предмету регулювання, ролі і завдань тієї чи іншої галузі. Отже, економічна функція виконується головним чином з допомогою норм галузей права (цивільного, трудового, земельного, аграрного і ін.), безпосеред­ньо зв’язаних з обслуговуванням виробництва.

„Нижній поверх“ системи правових функцій складають специфічні функції окремих галузей, вироблення яких дає можливість обґрунтувати самостійність і відносне відокремлення сукупності взаємозв’язаних правових норм, регулюють сферу од­норідних відносин. Функції конктретних галузей, виражаючи своєрідність кожної галузі, її цілі і завдання, входять в один єдиний механізм правового функціонування, взаємодії з іншими його елементами. Взаємодія галузевих і загальноправових функ­цій заключается передусім в тому, що галузева функція в більшій або меншій мірі конкретизує ту чи іншу основну функцію, в залежності від її характеру і призначення галузі права [15, 60-61]. При цьому в змісті галузевої функції фіксується зміст загальноправової. Більш повний зміст функції права і їх взає­мозв’язок може бути відкрито в процесі аналізу функціонування механізму конкретної правової галузі, в даному випадку права соціального забезпечення.

Як вже відзначалося, необхідно розрізняти функції соціального забезпечення і функції права. А звідси можна сказати те, що кожна з галузей права діє на складові: предмет (загальні відносини), метод тощо. Ось чому склад і зміст галузевих функцій багато в чому визначається характером предмета регулювання галузі. Конкретно, предмет відповідної галузі обумовлює зміст специфічних для неї функцій, які дозволяють відмежувати її від інших галузей права.

Предметом права соціального забезпечення охоплюється загальне відношення, складене при розподілі матеріальних благ і послуг  з загальних фондів споживання через індивідуальну форму. Вплив права соціального забезпечення на ці відносини полягає в тому, що з його допомогою виникає здійснення функцій соціального забезпечення. Роль даної галузі права полягає в реалізації даних функцій з допомогою юридичних явищ, в си­лу чого функції соціального забезпечення набувають правового змісту і становляться функціями права в цій [23, 183] ступені, в якій можливий його вплив на економічні і соціальні процеси, політику, духовно-ідеологічну і сімейно-побутову сферу суспільства. Ось чому функції права соціального забезпечення не мо­жуть повністю співпадати з функціями соціального забезпечення, як функції форми не співпадають з функціями змісту.

Відношення між функціями соціального забезпечення і права соціального забезпечення обмежується також різницею між си­стемами відносин по соціальному забезпеченню. В предмет права соціального забезпечення, як ми вже встановили, входять не всі відношення, що складалися в сфері соціального забезпечення, а лише ті із них, які виникають між громадянами, органами держави і іншими органами з приводу надання окремих ви­дів забезпечення. Ось чому право соціального забезпечення впли­ває лиш на вказані відношення. Що стосується інших видів загальних відношень, що склалися при здійсненні соціального забезпечення, то вони знаходяться під дією інших галузей права. Так на відносини по утворенні фондів, призначених для соціального забезпечення, діють норми фінансового права, а на відно­сини управління соціальним забезпеченням діють норми адміністративного права, на відносини принципів соціального забезпечення - норми суміжних галузей права (наприклад, конституційного).

Правові функції отримують свій нормативний вираз в важли­вих законодавчих актах у вигляді постановки цілей і завдань правового регулювання [11, 67], в зв’язку з чим необхідно дещо уяснити.

Право соціального забезпечення, як частина соціального права перш за все виконує загальноправові суспільні функції: еко­номічну, соціальну, політичну, духовно-ідеологічну і демографічну, а також спеціально юридичні: регулюючу і охоронну. В процесі здійснення названих функцій з їх структур викристалізовуються галузеві функції.

Економічна функція відображає вплив права соціального забезпечення на економіку. Ця роль складна і багатогранна. В структурі економічної функції соціального права норми права соціального забезпечення визначають міру споживання і рівень забезпечення   загальних   фондів   споживання,   співпрацюють в нормальному функціонуванні загального виробництва, що дає підставу виділити відповідні його функції - розподіл забезпечення і виробничу. Вказана функція одночасно виступає в якості елементів економічної функції соціального права, галузевої функції права соціального забезпечення.

Економічна функція права виконується правом соціального забезпечення відповідно з його цілями і завданнями. Під дією його норм здійснюються близькі цілі галузі (надання на достат­ньому рівні малозабезпеченим допомоги з суспільних фондів матеріального забезпечення і обслуговування через індивідуальну форму: судові рішення). Одночасно створюються передумови для реалізації перспективних і кінцевих економічних цілей.

Основним в здійсненні економічної функції права соціально­го забезпечення є розподіл загальних фондів споживання, що виконує розподільча функція. Ця функція характерна і для ін­ших галузей права, в тому числі і для трудового і суміжних галузей. Проте її зміст в окремих галузях права не однаковий. Так норми трудового права торкаються оплати праці, виплат за час чергової відпустки і ін., забезпечують розподільчі функції, але з їх допомогою трудове право виконує свої специфічні завдання. Воно покликане бути регулятором при розподілу по праці як ос­новного виду розподілу соціального забезпечення, та розподілу загальних фондів споживання. Крім того, цей вид розподілу має місце в рамках трудових правовідносин, що торкається госпо­дарського права, з допомогою його норм походить розподіл по праці і їх загальних фондів споживання окремим господарствам в рамках господарських відносин.

Розподільча функція права соціального забезпечення виконує одну із основних завдань галузі - встановлення видів і форм задоволення громадян, що потребують допомоги суспільства, за рахунок загальних фондів споживальним шляхом індивідуального розподілу. Вказане завдання виконується по засобу визначення конкретних видів забезпечення, які надаються громадянам в певних життєвих ситуаціях. Ці види є специфічними для даної галузі і виступають в грошовій або натуральній формі, а також у формі послуг, маючи матеріальний зміст: пенсії, до­помоги утримання в будинках-інтернатах, працевлаштування інвалідів, постачання їх протезно-ортопедичними виробами і засобами пересування і ін. Ці суспільні цілі виражають основне призначення аналізуючої галузі права, її місце в системі сучасного права, її місце в системі держави соціально-демократично­го типу. В цих умовах потрібно виробити єдиний нормативний акт регулювання та впливу у відповідності з єдиними принципами щодо основних положень Конституції. Регулювання матеріального забезпечення в рамках соціального страхування аналогічне: положення повинні бути і в загальному законі про со­ціальне забезпечення. В даному випадку право соціального забезпечення виступає регулятором через індивідуальну форму суспільних фондів.

Забезпечувальна функція направлена на здійснення такого важливого завдання галузі права соціального забезпечення як надання належного рівня забезпечення і обслуговування пенсіо­нерам по віку і стажу, інвалідам, сім’ям з дітьми та ін. Вона реалізується з допомогою загальних норм про правосуб’єктність і правовий статус суб’єктів (громадян і органів, які представля­ють забезпечення), юридичні факти, а також спеціальних норм про порядок надання і розміри забезпечення. В нормах зазначається перелік громадян, яким належить забезпечення, підстави для виникнення права на забезпечення, розміри пенсії, допо­моги, об’єм послуг, які надаються в будинках-інтернатах та ін. Особливе значення мають норми, які становлять розміри пенсій і допомоги.

Всі перераховані цілі здобуваються з допомогою норм права соціального забезпечення і через галузеві функції, при чому близькі цілі реалізуються постійно, перспективні поступово, а реалізація кінцевої цілі підготовляється в ході здобування ближчих і перспективних.

Виробнича функція права соціального забезпечення - це сукупність правових засобів, які скріплюють і розвивають вироб­ництво. За змістом вона відрізняється від аналогічної функції, яка виконується трудовим правом, хоч і тісно взаємодіє з нею. Теж саме можна сказати про виробничу функцію господарсько­го права. Норми трудового і господарського права діють на ви­робництво безпосередньо, так як регулюють суспільні відноси­ни, які складаються в процесі ринкової кооперації праці. У сферу їх впливу попадають відносини по встановленню і зміні трудової функції працівників, межі праці і дозвілля, умов праці, дисципліни праці. Сюди можна віднести і охорону праці, про­фесійну підготовку працівників на виробництві, працевлаштування та інше.

На відміну від них норми права соціального забезпечення впливають на виробництво посередньо, впливаючи на поведінку людей шляхом регулювання умов рівня матеріального забезпечення і обслуговування за рахунок суспільних фондів споживання. При цьому, якщо трудове право реалізує виробничу функцію в період дії трудового правовідношення, право соціального забезпечення може виконувати аналогічну функцію задов­го до виникнення конкретних правовідносин. Це характерно, наприклад, для норм права соціального забезпечення, які мають пільговий характер (про надбавки за безперервний або тривалий стаж та ін.). Безпосередньо діють норми права соціального забезпечення на виробництво лише в сфері відтворення робочої си­ли, де його вплив, як трудового права є прямим.

Виробнича функція права соціального забезпечення допомагає виконанню важливого завдання галузі сприяти зміцненню і розвитку ринкової економіки. Цю функцію виконують правові норми, сприяючи відтворенню робочої сили, збереженню і при­множенню трудових ресурсів, матеріальному стимулюванню праці, росту її ефективності, зміцненню трудової дисципліни, запобіганню плинності кадрів, скороченню нераціонального ви­користання робочої сили.

Так сприяння відтворенню робочої сили, збереженню і при­множенню трудових ресурсів досягається за допомогою право­вих норм про пенсії по інвалідності, на випадок втрати годувальника, по тимчасовій непрацездатності, вагітності і пологах, на дітей.

Кожна із галузевих функцій забезпечує притаманними юри­дичними засобами проведення в життя цілей даної галузі в різ­ного роду сферах загальної системи. Матеріальна стимуляція праці забезпечується нормами, що торкаються віку, в залежності від величини стажу і величини заробітку, про умови ви­плати пенсій працюючим пенсіонерам. А це в свою чергу сприяє всебічному розвитку особистості. Але трудове право виконує названі завдання шляхом регулювання міри праці, розподілу по його кількості і якості і з суспільних фондів споживання окремих підприємств, охорони праці, часу відпочинку та інше. Право ж соціального забезпечення реалізує соціальну функцію права іншими правовими засобами регулювання: пенсійне забезпечення, надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності і пологах, на дітей, обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів за рахунок централізованих громадських фондів спожи­вання.

Право соціального забезпечення впливає на соціальну сферу суспільства за допомогою трьох відносно самостійних функцій: елітарної, реабілітаційної і компенсаційної.

Елітарна функція включає в себе правові засоби, направлені на усунення різниці у прибутках робітників і службовців, багатодітних сімей і малодітних або бездітних, повних і неповних сімей, непрацюючих інвалідів і пенсіонерів, а також не працездатних і працюючих громадян та інше. Схожий вплив здій­снюється перш за все за допомогою правових норм, які передбачають єдині умови соціального забезпечення робітників, службовців.

Таким чином, через свою елітарну функцію право соціально­го забезпечення активно допомагає науково-технічному прогресу, розвитку виробничих сил.

Право соціального забезпечення бере участь у здійсненні соці­альної функції. Роль його у впливі на соціальну підсистему суспільства полягає в позитивному впливі на становище людей в суспільстві, умови і спосіб їх життя і т. д. Воно сприяє вирішенню соціальних завдань (основна мета), створює умови для зближення соціального забезпечення груп і верств суспільства (перспективна мета), для забезпечення всіх потребуючих допо­могами громадянського суспільства (кінцева мета).

При впливі на соціальні відносини право соціального забезпе­чення покликане виконувати завдання попередження, пом’якшення або виключення небажаних життєвих ситуацій (інвалід­ність, тимчасова непрацездатність та інше), усунення або зменшення криз пов’язаних з різницею в сімейному стані, заробітні платі та інше, відмінностей у прибутках окремих громадян, а також різних верств суспільства.

Перспективні цілі права соціального забезпечення відображають тенденції розвитку відношень, що складають його пред­мет (поступовий рух нашої економіки, ріст загальних фондів споживання). Вони полягають в підвищенні рівня забезпечення, розширення його видів, в зближенні соціального забезпечення верств та соціальних прошарків суспільства, їх юридичною базою є програмні положення Конституції України та інших актів про найбільш повне задоволення зростаючих матеріальних і духовних потреб потребуючих людей, як вищої цілі загального ви­робництва держави соціальної демократії, про ріст загальних фондів споживання, а також про визначення різниці між соціальним забезпеченням і соціальним страхуванням.

Реабілітаційна функція права соціального забезпечення вико­нує завдання по відновленню працездатності осіб, що втратили здатність по праці, по задіянню їх в трудову і громадську діяльність. Це завдання здійснює ще декілька галузей права, в тому числі адміністративне (про захист здоров’я, народну освіту), трудове і господарське (про регулювання праці інвалідів). Проте право соціального забезпечення застосовує тут специфічні правові засоби, форми і види забезпечення. Так особи, що тим­часово втратили працездатність, утримуючи грошову допомогу взамін втраченого заробітку, мають можливість відновити здат­ність до виконання своїх трудових функцій. Інвалідам надаються послуги лікарсько-трудової експертизи, пенсії по інвалідності, допомоги. Інваліди з дитинства отримують допомогу, вивчаючи професії у спеціальних навчальних закладах, утримуються в будинках-інтернатах, їх працевлаштовують відповідно здібно­стей до праці, в тому числі у спеціально пристосовані цехи і дільниці, їм виплачується (разом із заробітком) пенсія (пов­ністю або частково), виділяються протезно-ортопедичні вироби, спеціальні засоби пересування, надаються пільги. Пенсіонери по віку мають можливість працювати і отримувати заробіток і пенсію (в повному обсязі або частково) або не утримувати пенсії, але в майбутньому отримати надбавку до неї за кожен рік робо­ти після призначення пенсії.

Компенсаційна функція галузі впливає на соціальні відноси­ни по виконанні завдання відшкодування втраченого заробітку, підвищених витрат, які виникли з причин, визнаних законодав­ством поважними. Правові норми діють тут не автоматично, а лише у випадках, коли мова йде про заздалегідь визначені си­туації, при настанні яких проводяться забезпечення за рахунок кооперативної демократії, залучення членів колективних госпо­дарств до управління суспільним господарством.

Духовно-ідеологічна функція права соціального забезпечення є елементом аналогічної функції соціального права. Суть функції полягає у регулюванні суспільних відносин в духовній сфері життя людей за допомогою правових норм [14, 24], у здійсненні та вирішенні завдань, пов’язаних не лише зі зміцненням правосвідомості, але і з вихованням суспільного відношення до права, суспільної власності, викорінення командно-адміністративної психології, пережитків минулого в свідомості людей [13, 34].

Право соціального забезпечення виконує перераховані завдання за допомогою своїх норм і притаманних для нього способів впливу. Правові норми про соціальне забезпечення впливають і на ідеологію в цілому і на її складові. Так норми про матері­альне забезпечення пенсіонерів по віку, інвалідів, сімей з дітьми сприяють зміцненню правової моралі, понять про блага, добробут та інше.

Сімейно-побутова сфера суспільства охоплюється демографіч­ною функцією права соціального забезпечення. Демографічна функція права покликана стимулювати ріст населення країни і впливати на відтворення робочої сили. Право соціального забезпечення впливає на ріст населення країни за допомогою норм про допомоги по вагітності і пологах, про допомоги матерям, зайнятих доглядом за дитиною, що не досягла певного віку, по тимчасовій непрацездатності (по догляду за хворою дитиною), норм про допомоги при народженні дитини, малозабезпеченим сім’ям, на дітей військовослужбовців строкової служби, багато­дітним і одиноким матерям. Деяке значення тут мають і норми про пенсії на випадок втрати годувальника, про надбавки до пенсії по віку і по інвалідності, на непрацездатних членів сім’ї, пенсіонерів. Виплати по соціальному забезпеченню позитивно впливають на збільшення народжуваності, зниження захворю­ваності і смертності серед дітей, створюють умови для нормального розвитку населення.

Юридичні особливості права соціального забезпечення знахо­дять втілення у змісті його соціально-юридичних функцій: регулятивної і охоронної. В юридичній літературі зазначалось, що поділ на галузі права зумовлено типами функцій, які здійсню­ють повноваження в ході регулятивної дії на суспільні відноси­ни. Отже, це означає, що специфічні особливості кожної галузі виділяють її у самостійне структурне відділення права, що необ­хідно шукати перш за все в її регулятивній функції.

Регулятивна функція в першу чергу направлена на виконан­ня одного із основних завдань галузі, яка полягає у сприянні громадянам правового демократичного суспільства у здійсненні їх суб’єктивних прав на різні види соціального забезпечення. Тому в її нормах отримують закріплення і конкретизацію встановлені Конституцією України права громадян на матеріальне забезпечення в старості, у випадку захворювання, втрати працездатності, також втрати годувальника, права сімей з дітьми на допомогу від держави, право вагітних жінок та матерів на пільги. Це знаходить вираження у визначенні правосуб’єктивності громадян, у компетенції органів, що здійснюють забезпечення, в юридичних фактах, як основах виникнення, зміни і припинення правовідносин, у видах регулювання, у характері і змісті правовідносин по соціальному забезпеченню. Особли­вості регулятивної функції найбільш чітко виявляються в до­триманні методу права соціального забезпечення.

Специфічне наповнення в праві соціального забезпечення от­римала і охоронна функція соціального права. Що ж охороня­ється правом соціального забезпечення? Охоронна функція будь-якої галузі, по суті справи, інформує, які соціальні цінності взяті під охорону держави під посередництвом правових при­писів [16, 23]. Загалом можна сказати, що право соціального забезпечення  охороняється  конституційними  правами  громадян на матеріальне забезпечення та обслуговування із громадських фондів споживання в індивідуальній формі. Крім того, во­но охороняє досягнутий рівень благоустрою визначених категорій суб’єктів (інвалідів, пенсіонерів по віку і стажу, сімей з дітьми, тимчасово непрацездатних, та інше) і одночасно по­кликане охороняти від незаконної розтрати народного статку засобів суспільних фондів споживання.

До складу охоронної функції права соціального забезпечення входить декілька підфункцій, що забезпечують охоронну дію правових норм у різних напрямках, і, що виконують відповідні завдання.

Перспективна підфункція регламентує процес здійснення гро­мадянами своїх прав на окремі види забезпечення. Норми її здійснення повинні гарантувати безперешкодне отримання гро­мадянами пенсій, допомог і т. д., а при наявності встановлених в гіпотезах правових норм і умов забезпечення. Сюди ж можна віднести норми, які заважають здійсненню громадянам своїх прав, а також санкцій за здійснення цих дій. До вказаних норм належать також адресовані громадянам заборона і санкції у від­ношенні дій, які можуть привести до незаконної витрати засобів із фондів, що призначені для соціального забезпечення.

Контролюючу підфункцію реалізують норми про розміри забезпечення, про порядок виплати грошового забезпечення і обся­ги натуральних видів забезпечення. За їх допомогою визначається чітка доля кожного працюючого в суспільних фондах спо­живання, створюються гарантії їх правильного використання.

Підфункція правової відповідальності виконується безпосередньо нормами про відповідальність громадян за порушення правил, що принесли матеріальну шкоду державі. Ці норми наділені рисами, які дозволяють говорити про їх специфічність. Хоча відповідальність по праву соціального забезпечення є різновидом майнової відповідальності, вона відрізняється від майнової відповідальності, передбаченого нормами цивільного, трудового і господарського права. Перш за все, як було сказано, норми про відповідальність розповсюджуються тільки на громадян, що переотримали грошові засоби у вигляді пенсій, допомог і т. д. Така відповідальність виникає не в рамках договірних відносин або трудових (господарських) правовідносин і не є від­повідальністю, що виникає внаслідок припинення шкоди. Вона має місце в межах правовідносин по матеріальному забезпеченню громадян і засобів суспільних фондів споживання в індивідуальній формі. Врешті, своєрідний порядок реалізації заходів відповідальності [25, 74].

Схожі функції вирішує цивільне та трудове право. Його норми націлені на забезпечення рівних правових можливостей для виявлення і розвитку здатності до праці і творчої активності.

Реабілітаційна підфункція складається з встановлення фізич­них і інших здібностей непрацездатних, пристосування їх до суспільної праці. Вона здійснюється з допомогою таких видів забезпечення, які сприяють встановленню працездатності громадян і залученню їх до трудової діяльності (пенсії по інвалід­ності, допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності і родам, працевлаштування і професійне навчання інвалідів, по­стачання їх протезно-ортопедичними виробами та ін.).

В результаті виникає не тільки збереження і примноження трудових ресурсів країни, але й створення умов для розвитку особистості.

Комерційна підфункція відшкодування втраченого заробітку або прибутку, а також підвищених видів (витрат) у випадках втрати заробітку або прибутку, зниження рівня матеріальної забезпеченості в зв’язку з виходом на пенсію по віку, по інвалід­ності, при втраті годувальника, у випадку народження дитини та ін.

В політичну функцію входять зв’язки між соціальним забез­печенням і політикою, перш за все соціальною політикою. Соціальне забезпечення є засобом, за допомогою якого реалізуються цілі соціальної політики. Його інститути і установи сприяють практичному здійсненню соціально-політичних заходів, які плануються державою. Соціальне забезпечення здійснює важливу роль у вирішенні ряду загальних завдань соціальної політики: подолання розбіжностей між містом і селом, ліквідація малозабезпеченості та ін.

До числа функцій соціального забезпечення відноситься ідео­логічна функція, її існування зумовлено зв’язком між соціальним забезпеченням і духовно-ідеологічною сферою суспільства. Соціальне забезпечення взаємодіє як з вказаною сферою в ціло­му, так і з взаємними компонентами, різноманітними формами і рівнями суспільної свідомості, передусім з ідеологією, мораллю, соціальною психологією. Тому в складі духовно-ідеологічної функції соціального забезпечення можна умовно виділити ідео­логічну і соціально-психологічну підфункції.

Ідеологічну підфункцію складають відносини між соціальним забезпеченням й ідеологією (ідеологія як система поглядів та ідей: політичних, правових, естетичних, релігійних, філософських). Ідеологія відображає погляди на різноманітні сторони життя суспільства, в тому числі і на соціальне забезпечення, активно впливає на його характер і суть. В свою чергу досягнення в галузі соціального забезпечення позитивно діє на свідомість людей, зміцнює віру працюючих в правильності ідеології держави, уряду, їх довір’я до держави.

Моральна підфункція охоплює собою зв’язки між соціальним забезпеченням і етичними поглядами, що існують в суспільстві. Соціальне забезпечення формується під впливом не тільки об’єктивних фактів, але й його етичних норм і правил. Істотне значення тут мають етичні погляди суспільства на відношення до непрацездатних, на відношення між батьками і дітьми, між чо­ловіком і жінкою і інші. Соціальне забезпечення сьогодні охоплює собою надання матеріальної допомоги економічно неактив­ним громадянам забезпечення сімей, що втратили годувальни­ка, допомоги у вихованні дітей та інші. Крім цього, через мо­ральну підфункцію соціальне забезпечення діє на зміцнення мо­ральних починань. Повага до людини, що потребує допомоги і підтримки, визнання державою постійного піклування про неї є найбільшими моральними починаннями - принципами взаємовідносин людей в соціально-демократичному суспільстві [5, 41]. Сьогодні соціальне забезпечення грає поважну роль у вихо­ванні народних мас у розвитку правової свідомості, допомагає виконанню принципів демократичного життя, розвитку прогре­сивних, духовних і етичних якостей громадян, розуміння ними відповідальності перед суспільством, виховання поваги в сім’ї, створення кращих моральних відносин між батьками і дітьми.

В сучасний період значного розвитку дістала соціально-психо­логічна підфункція соціального забезпечення. Вона базується на взаємовідносинах соціального забезпечення з соціальною психо­логією. Соціальна психологія є сукупністю почуттів, настроїв, розвитку думок, направленості волі, особливих рис характеру, притаманних людям завдяки спільності соціально-економічних умов їх життя в суспільстві, серед яких особливе значення має таке відчуття, як впевненість людей в завтрашньому дні. Соці­альне забезпечення допомагає реалізації даної вимоги по забез­печенню впевненості у майбутньому [26, 31], надає позитивний вплив на розвиток соціальної психології. Кожний член суспільства відчуває, що йому і його сім’ї гарантована соціальна захи­щеність [20, 273]. І з такою точкою зору неможливо не пого­дитись.

Демографічна функція включає в себе вплив соціального забезпечення на демографічні процеси, які відбуваються в суспільстві. Системі соціального забезпечення належить важлива роль в відтворенні населення [10, 48] для праці, чим і обумовлений зміст даної функції. Тут також є ланка прямих і зворотних зв’язків. З однієї сторони, стан і розвиток соціального забезпечення залежить від демографічної структури населення, від характеру демографічних процесів. На зміст соціального забезпечення впливає склад населення, співвідношення між кількістю працездатних і непрацездатних, відношення числа дітей до чис­ла працездатних, співвідношення між кількістю осіб різної статі, середня тривалість життя і інше. Велике значення має народжуваність, смертність, одруження, розлучення.

В свою чергу соціальне забезпечення має активний позитив­ний вплив на демографічні процеси. В поняття демографічної функції входить матеріальне стимулювання створення, розвит­ку і зміцнення сім’ї, підвищення народжуваності, що здійснюється з допомогою матеріальної допомоги по вагітності, по тимчасовій непрацездатності, багатодітним і одиноким матерям, при народженні дітей, матерям, зайнятим доглядом за дитиною, пенсії на випадок втрати годувальника і інше. Крім цього, соціальне забезпечення позитивно впливає на такі демографічні процеси і ситуації, як зміна поколінь, одруження і інше.

1. Александров Н. Г., Зайкин А. Д. Труд и право.- М: Знание, 1973.-С. 22.

2. Алексеев С. С. Общая теория права.- М.: Юридическая литература, 1975.- С. 101.

3. Афанасьев В. Г. Системность и общество.- М.: Политиздат, 1980.-С. 133.

4. Егоров Ю. Л. Хасанов М. И. Система, структура, функция // Фило­софские науки.- 1978.- № 5.- С. 43.

5. Захаров М. Л. Роль социальных служб в системе социального обес­печения социалистических стран.- М., 1974.- Вып. 6.- С. 41.

6. Иванов С. А. Функции советского трудового права // Советское го­сударство и право.- 1976.- № 12.- С. 48.

7. Коган М. С. Человеческая деятельность: (Опыт системного анали­за).- М., 1974.- C. 24.

8. Козлов В. Е. О функциях социального обеспечения / Под ред. Мо-золина В. П.- М.: ИГПАН СССР, 1982.- С. 185, 187-189.

9. Ланцев М. С. Политика в обществе соц. обеспечения и его роль в ре-шении проблем труда.- М.,1980.- С. 6.

10. Ланцев М. С. Развитие социального обеспечения и его воздействие на трудовую активность занятых в общественном производстве // Социалистический труд.- М., 1981.- С. 48.

11. Пашков А. С. Основные функции советского трудового права // Правоведение.- 1977.- № 5.- С. 67, 69.

12. Пешехонов Ю. В. Ресурсы соц. развития в 11-ой пятилетке.- М., 1981.- С. 25.

13. Ратько Г. Н. Конституция СССР и идеологическая функция совет­ского права // Советское государство и право.- 1978.- № 6.- С. 34.

14. Реутов В. П. О разграничении функций права и правового регули­рования // Правоведение, 1974.- № 5.- С. 21-28.

15. Родько Т. Н. Методологические вопросы познания функций права.-Волгоград, 1974.- С. 29, 60-61.

16. Родько Т. Н. Теоретические и методологические проблемы функций социалистического права.- М., 1978.- С. 23.

17. Слобожанин В. П. Система соц. обеспечения при социализме.-Минск, 1973.- С. 8-10.

18. Словарь современного русского литературного языка. В 17 т.- М.-Л.: Изд. АН СССР, 1950.- Т. 1.

19. Советское трудовое право: Под ред. Андреева В. А.- М., 1976.- С. 21.

20. Социальная политика / Под ред. Райкевича А.: Пер. з польского.-М., 1977.-С. 273.

21. Теория не социалистического права: Под. ред. Янев В.- София, 1973.- С. 45.

22. Философская энциклопедия. В. 5 т.- М., 1970.- Т. 5.- С. 418.

23. Философский словарь / Под ред. Розенталя М. М., Юдина П. Ф.-М: Политиздат, 1963.- Т. 5.- С. 101, 183.

24. Фогель Я. М. Социальное обеспечение инвалидов и лиц пенсионно­го возраста.- М.: Юридическая литература, 1980.- С. 25-26.

25. Шайхатдинов В. Ш. Теоретические проблемы советского права со­циалистического обеспечения.- Свердловск: Изд. Уральского ун-та, 1986.- С. 28-29, 74.

26. Ceskoslovenske pravo socialneho zabezpeeenia.- Bratislava, 1969.- С. 31.

27. Pisca L. Socialne zabezpecenie v socialistickej spolomnosti.-Bratislava: Academia, 1964.- С 43-50.

28. Pitrowski J. Zabezpieczenie spoleczne: problematyka i metody.-Warzawa: Ksizka i wiedza, 1966.- С 256.

< Попередня   Наступна >