Монографії та посібники Податкове право Відповідальність юридичних осіб за податкові право Розділ 2 ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕВІРОК ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ // 2.1. Види перевірок та порядок їх проведенняРозділ 2 ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕВІРОК ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ // 2.1. Види перевірок та порядок їх проведення
| Податкове право - Відповідальність юридичних осіб за податкові право |
Розділ 2
ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕВІРОК ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ
2.1. Види перевірок та порядок їх проведення
На жаль, податкове законодавство не завжди дозволяє однозначно тлумачити окремі його положення, тому перед бухгалтером підприємства стоїть проблема вибору:
• якщо керуватися не завжди послідовними та вірними роз'ясненнями ДПАУ, відомими своєю прихильністю до фіскальної функції податків, то бюджету доведеться перераховувати зайві суми податків і зборів. Це хоча й негативно позначиться на фінансовому становищі підприємства, але зменшить імовірність конфлікту з податковими органами;
• якщо ж додержуватись порад незалежних експертів, то багато що буде залежати від ступеня компетентності перевіряючих. В результаті можлива така ситуація, коли порядного платника податків відразу буде переведено до розряду злісних неплатників (з усіма наслідками, що випливають звідси), і для того, щоб відновити свою репутацію ( можливо повернути стягнуті до бюджету кошти), йому доведеться захищати свою позицію у вищому податковому органі або в арбітражному суді.
Ось чому з таким хвилюванням чекають платники податків податкових перевіряючих. До цих перевірок бухгалтери підприємств повинні бути готові постійно. Для цього необхідно вивчати вимоги не тільки нормативних документів, але й інструктивних службових документів, якими керуються перевіряючі, знати питання, на які вони звертають увагу, які додаткові документи можуть зажадати, яка періодичність таких перевірок тощо. Навіть знання порядку оформлення акта документальної перевірки може добре послужити платнику податків у разі розгляду його апеляції у вищому податковому органі або в арбітражному суді.
Щоб якось упорядкувати
Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка фінансове -господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, яка передбачена у плані роботи контролюючого органу і проводиться за місцезнаходженням такого суб'єкта чи за місцем розташування об'єкта їївласності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансове - господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності за письмовим рішенням керівника відповідного контролюючого органу не частіше одного разу на календарний рік в межах компетенції відповідного контролюючого органу. Так, органи державної податкової служби (далі -ДПС) мають право здійснювати перевірки з питань, пов'язаних зі сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів і державних цільових фондів, неподаткових платежів.
Відповідно до ст.11 Закону України від 04.12.90р. М"509-Х1І "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон про ДПС) органи ДПС у встановленому Законом порядку мають право: здійснювати на підприємствах незалежно від форм власності перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг (ТКК), показників електронних контрольно-касових апаратів (ЕККА)1 і комп'ютерних систем, які застосовуються для розрахунків за готівку зі споживачами, інших документів незалежно від способу подання інформації' (включаючи комп'ютерний), пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення, а також одержувати від посадових осіб і громадян у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, які виникають під час перевірок; перевіряти у посадових осіб, громадян документи, які посвідчують особу, під час проведення перевірок з питань оподаткування; викликати посадових осіб, громадян для пояснень щодо джерела одержання доходів, обчислення і сплати податків, інших платежів; обстежувати будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення підприємств, якщо вони використовуються для одержання доходів, причому періодичність таких перевірок і порядок проведення обстежень у Законі доручено встановлювати ДПАУ, що і було нею зроблено наказом від 30.07.98 р. № 371. Наказом передбачено, що обстеження будь-яких складських, торговельних та інших приміщень підприємств проводяться при виникненні необхідності в їх проведенні. Крім цього наказом встановлено, що:
• документальні перевірки великих платників податків щодо дотримання податкового і валютного законодавства, правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджетів, державні цільові фонди податків і зборів (обов'язкових платежів) проводяться комплексно один раз на рік за затвердженими національними, регіональними і місцевими
'• зустрічні перевірки проводяться державними податковими органами (ДПО) при виникненні необхідності в їх проведенні на підставі письмового звертання керівництва ДПО, що здійснює перевірку, ДПО, яким взяті на облік юридичні особи, протягом не більше десяти робочих днів з моменту одержання завдання;
• перевірки з питань своєчасності сплати платежів до бюджетів, відшкодування з бюджету ПДВ у разі ліквідації суб'єктів підприємницької діяльності проводяться при виникненні необхідності;
• документальні перевірки щодо правильності визначення сукупного оподатковуваного доходу, утримання прибуткового податку з громадян, надання пільг, своєчасності та повноти перерахування до бюджету утриманих сум підприємствами, установами, організаціями незалежно від їх підлеглості, крім великих, проводяться не рідше одного разу в два роки відповідно до річного плану-графіка податкового органу, який складається на початку кожного року;
• документальні перевірки за поданням правоохоронних органів проводяться незалежно від кількості раніше проведених перевірок у цього суб'єкта господарської діяльності;
• перевірки на підприємствах незалежно від форм власності підрозділами податкової міліції у зв'язку з надходженням оперативної та іншої інформації' щодо протиправних дій посадових осіб, правопорушень у сфері оподаткування, ухилення від сплати податків, зловживань здійснюються при надходженні такої інформації.
Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками та кредитами, які гарантовані бюджетними коштами. Право на проведення планової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять календарних днів до початку її проведення надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати її проведення. Указом Президента ДПАУ відведена роль координуючого органу. Саме вона встановлює день початку проведення планової виїзної перевірки.
Порядком координації проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.99 р. № 112, передбачено, що у разі неможливості проведення одночасної перевірки всіма контролюючими органами (відсутність умов праці для всіх перевіряючих, неможливість співпраці працівників суб'єкта підприємницької діяльності, що перевіряється, одночасно з усіма перевіряючими) перевірки проводяться у різні терміни, узгоджені контролюючими органами з суб'єктом підприємницької діяльності. Встановлено також, що термін перевірки не повинен перевищувати ЗО робочих днів. Це, проте, не торкається суб'єктів підприємницькоїь діяльності з річним сукупним валовим доходом 20 млн гривень і більше, термін перевірки яких може перевищувати 30 робочих днів, але за умови, якщо є рішення керівника ДПА, якій підпорядкована відповідна ДПІ. У разі неузгодження планів-графіків проведення планових виїзних перевірок з ДПА суб'єкт підприємницької діяльності має право не допускати перевіряючих на об'єкт перевірки. За результатами проведених планових виїзних перевірок працівниками кожного контролюючого органу складаються окремі акти (довідки) відповідно до їх компетенції та застосовуються необхідні заходи.
Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:
- за результатами зустрічних перевірок виявлено факти, які свідчать про порушення суб'єктом підприємницької діяльності норм законодавства;
- суб'єктом підприємницької діяльності не подано у встановлений термін документи обоє 'язкової звітності;
- виявлено недостовірність даних, заявлених у документах обов'язкової звітності;
- суб'єкт підприємницької діяльності подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час проведення планової або позапланової перевірки;
-уразі виникнення потреби у перевірці відомостей, одержаних від особи, як мала правові відносини з суб'єктом підприємницької діяльності, якщо суб'єкт підприємницької діяльності не подасть пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів від дня одержання запиту;
- проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства.
Позапланова виїзна перевірка може здійснюватися також на підставі рішення Кабінету Міністрів України.
Вищий контролюючий орган має право ухвалити рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності тільки у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. ДПАУ має право ухвалити рішення про проведення повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності у випадку, коли таке рішення оформляється наказом за підписом її Голови.
Одним з позитивних моментів Указу Президента є передбачення порядку, дотримуючись якого підприємці зможуть деякою мірою захистити себе від несанкціонованих перевірок. Для цього ним рекомендовано ведення журналів відвідування підприємств (підприємців) та їх структурних підрозділів представниками контролюючих органів з обов'язковим зазначенням у цих журналах термінів та мети відвідування, посади і прізвища представника. Причому останній обов'язково ставить свій підпис у цьому журналі. Відмова представника контролюючого органу від підпису в журналі є підставою для недопущення його до проведення перевірки.
Про факт такої відмови суб'єкт підприємницької діяльності повинен повідомити письмово в триденний термін контролюючому органу, в якому працює такий представник.
Форма і порядок ведення журналу встановлені наказом Державного комітету України з питань розвитку підприємництва від 10.08.98р. № 18.
Потрібно врахувати, що обмеження у термінах і підставах проведення перевірок суб'єкта підприємницької діяльності, визначені Указом Президента, не поширюються на перевірки, які проводяться на особисте прохання суб'єкта підприємницької діяльності, а також на перевірки, які проводяться відповідно до кримінально-процесуального законодавства.
Документальна перевірка в даному випадку виступає в якості однієї із форм контролю за дотриманням законодавства і правил ведення обліку і звітності господарськими суб'єктами. Вона полягає в перевірці виробничої, фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності відповідними органами в сфері оподаткування за визначений період і відповідно до встановленого порядку.
Результати проведених документальних перевірок у випадку встановлення порушень законодавства про податки можуть бути використанні для притягнення посадових осіб до адміністративної відповідальності. В окремих випадках, коли в діях посадових осіб суб'єкта підприємницької діяльності містяться ознаки злочину, передбаченого ст. 148-2 Кримінального кодексу України, результати документальної перевірки, спільно з іншими матеріалами, використовуються як підстава для порушення кримінальної справи. Крім того вони можуть бути використані як фактичні дані в кримінальному судочинстві
В практичній діяльності при розслідуванні даної категорії злочинів під час судового розгляду акти документальних перевірок використовуються як самостійне джерело доказів. Це випливає зі змісту ст. 65 Кримінально-процесуального кодексу України, яка визначає перелік даних, які виступають в якості доказів при розслідуванні злочинів.
Слід зазначити, що в ряді випадків після податкової перевірки може проводитися ревізія. Однак, видається, що не потрібно проводити документальну ревізію після проведеної документальної перевірки, їх відмінність проявляється лише в предметі дослідження. Документальна перевірка є менш ємним поняттям (дією), її основне завдання - контроль і дослідження діяльності суб'єктів підприємницької діяльності по питаннях правильності, повноти нарахування і сплати податків, виявлення фактів порушення податкового законодавства. Проведення документальної ревізії вимагається в тому випадку, коли буде встановлено причетність посадових та інших осіб до здійснення інших злочинів (розкрадання, зловживання службовим становищем і І.д.).
Суть і правова природа документальної перевірки полягає в тому, що вона використовується в кримінальному судочинстві, однак не є процесуальною дією. Документальна перевірка є інститутом податкового права, її проведення можливе тільки відповідно до наказу начальника територіальних податкових інспекцій. Порядок проведення документальної перевірки регламентується не кримінально-процесуальним законодавством, а нормами податкового права.
Документальна перевірка може бути призначена також у випадках виявлення оперативними підрозділами податкової міліції, МВС, СБУ фактів ухилення від сплати податків, а також при встановленні таких фактів в ході розслідування інших злочинів.
Проведення документальної перевірки можливе як до, так і після порушення кримінальної справи.
Вивчення слідчо-судової практики показує, що головним при призначені документальних перевірок фінансово-господарської діяльності з питань дотримання податкового законодавства слідчими використовувались положення ст. 66 КПК України, де, зокрема, вказано, що слідчий вправі вимагати проведення ревізій. На наш погляд у вказану статтю потрібно внести зміни, оскільки документальна ревізія і документальна перевірка не тотожні поняття. В даному випадку необхідно після слів "проведення ревізій" доповнити "і документальних перевірок".
Документальна перевірка за своєю природою і сутністю є адміністративним засобом. Використання вказаної дії в різних стадіях кримінального судочинства не міняє її сутності і призначення. Це означає, що при використання документальної перевірки як засобу збирання доказів вона не стає процесуальною дією.
Організація і проведення документальних перевірок за вимогою слідчого включає наступні етапи:
1. Прийняття рішення про проведення документальної перевірки; обставини, що викликають необхідність проведення документальної перевірки;
2. Підготовка (підготовчий етап) до проведення документальної перевірки;
3. Призначення документальної перевірки, вибір органу, якому буде доручено її проведення;
4. Контроль за виконанням постанови про своєчасне проведення документальної перевірки;
5. Взаємодія (стосунки) слідчого із спеціалістом під час проведення документальної перевірки, забезпечення спеціаліста необхідними матеріалами;
6. Дотримання встановленого порядку проведення документальних перевірок і забезпечення слідчим контролю за даним процесом;
7. Діяльність слідчого по збору доказів в період проведення документальної перевірки, отримання у випадку необхідності проміжних результатів;
8. Надання допомоги (методичної, організаційної та іншої) в період оформлення отриманих результатів дослідження в акті документальної перевірки;
9. Аналіз і оцінка результатів проведеної документальної перевірки;
10. Використання результатів документальної перевірки на попередньому слідстві.
Слід відзначити, що кримінально-процесуальне законодавство не містить положень, які визначають порядок призначення і проведення документальних перевірок після початку кримінальної справи за вимогою слідчого. Певний вплив на даний процес має також відсутність відповідних теоретичних розробок і рекомендацій методичного характеру.
Прийняття рішення про проведення документальної перевірки.
Необхідність в проведенні документальної перевірки дотримання законодавства про податки господарюючими суб'єктами за вимогою слідчого виникає в наступних випадках:
а) коли обставини здійснення ухилень від сплати податків не були предметом дослідження осіб, що мали навики у даній сфері;
б) коли представлені матеріали документальних перевірок не повною мірою відповідали поставленим вимогам або при неповному дослідженні питань, поставлених перед спеціалістами;
в) коли посадовими особами підприємства, що перевіряється, обгрунтовано заявлено про неповне дослідження і невідповідність висновків документальної перевірки фактичному стану справ;
г) коли є підстави думати, що посадовими особами суб'єкта підприємницької діяльності, крім раніше виявлених, вчинені і інші факти ухилень від сплати податків;
д) коли встановлено, що посадові особи суб'єкта, що перевіряється, займають аналогічні посади в інших підприємствах, організаціях.
На стадії порушення кримінальної справи здійснення документальної перевірки викликано тим, що отримані результати, в більшості випадків, виступають в якості підстав і причин її порушення.
Проведення документальної перевірки вимагається в тих випадках, коли для вирішення питань, що виникли перед попереднім слідством необхідне дослідження фінансово-господарської діяльності суб'єкта. Це означає, що для рішення інших питань, не пов'язаних з перевіркою фінансово-господарської діяльності, не може призначатися документальна перевірка. Проблема може бути вирішена за допомогою процесуальних чи організаційних заходів, виконуваних слідчим чи за його дорученням органом дізнання. Наприклад, не вимагається проведення документальної перевірки, коли вирішення тих чи Інших питань пов'язано із зняттям залишків (інвентаризація), витребуванням необхідних довідок, документів, визначенням фактичних затрат (при виробництві продукції, будівництві і т. ін.).
Аналіз метаріалів слідчої практики показує, що у слідчого виникають трудності із формулюванням питань, які необхідно дослідити в ході документальної перевірки. Часто поставлені на дослідження документальної перевірки запитання носять загальний, неконкретний характер.
На вирішення документальної перевірки дотримання законодавства про податки господарюючими суб'єктами можуть бути поставленні питання наступного характеру:
- як відображено за даними бухгалтерського обліку нарахування і сплату податків, з яких сум вони нараховані (за певний період);
- в якому розмірі і з яких об'єктів оподаткування сплачені податки за вказаний період;
- чи має місце приховування (заниження) об'єктів оподаткування, якщо так, то по яких саме об'єктах і в якому розмірі по кожному з них;
- в якому розмірі і по яких об'єктах оподаткування не сплачені податки за вказаний період;
- встановити розходження між даними бухгалтерського обліку і даними документальної перевірки за вказаний період;
- чи мають місце в діях посадових осіб порушення вимог нормативних актів, що регламентують порядок нарахування і сплати податків, і якщо так, то ким і які вимоги нормативних актів при цьому були порушені;
- чи спричинено державі збитки, і якщо так, то які їх розміри й характер;
- якщо держава понесла збитки, то хто з посадових осіб відповідальний за це.
Постановці питань і визначенню об'ємів дослідження, як правило, передує етап отримання пояснень від посадових осіб та інших осіб при їх допиті.
Рішення слідчого про проведення документальної перевірки втілюється в постанову про її проведення. У вказаній постанові коротко викладаються обставини злочину, що розслідується, і причини призначення перевірки. Крім цього, повинен бути визначений орган, якому доручається проведення документальної перевірки, а також сформульований перелік питань, які підлягають вирішенню.
Виконання постанови, тобто проведення документальної перевірки, доручається територіальному органу податкової інспекції (інспекційно-ревізійному підрозділу податкової міліції), як правило, за місцем розміщення господарюючого суб'єкта, діяльність якого підлягає перевірці.
Матеріали проведеної документальної перевірки підлягають офіційному направленню органу, який назначив її проведення.
супроводжуючих документах повинен бути вказаний перелік документів, що направляються, і їх кількість.
Отримані матеріали підлягають вивченню і аналізу слідчим. У вказаному випадку підлягають виясненню наступні питання:
- чи дотриманий встановлений порядок проведення документальної перевірки з питань правильності і повноти нарахування і сплати податків;
- чи відповідає пред'явленим вимогам акт документальної перевірки, необхідні розрахунки і додатки;
- чи виконане завдання, поставлене перед спеціалістом, чи повністю проведено дослідження і чи відображені його результати в акті документальної перевірки;
- чи правильно проведені розрахунки отриманих доходів, нарахованих і сплачених податків та інших неподаткових платежів;
- чи відповідають отримані результати методам дослідження документальних даних, що використовувалися в ході перевірки;
- чи не містить акт документальної перевірки протиріч між досліджуваною частиною і висновками перевірки;
- чи вказані в акті документальної перевірки облікові періоди і конкретні факти ухилень від сплати податків, а також посадові особи, які допустили дані порушення;
- чи є вказівки в акті на стан ведення бухгалтерського обліку і звітності, а також відповідність їх встановленому порядку;
- чи є посилання на документи первинного обліку та інші документи при описі виявлених порушень податкового законодавства;
- чи долучені всі необхідні документи, на основі яких підтверджуються висновки проведеного дослідження;
- чи отримані від посадових осіб підприємства, що перевіряється, пояснення у зв'язку з виявленими порушеннями податкового законодавства;
- чи наявні висновки осіб, що здійснювали перевірку, у відношенні виказаних обгрунтованих зауважень посадових осіб підприємства, що перевіряється;
- чи вручена копія акту документальної перевірки посадовим особам підприємства, що перевіряється;
- чи повністю встановлено матеріальний збиток, причинений державі, а також відповідність розрахунків наявним даним;
- чи встановлені причини, які привели до порушення порядку ведення бухгалтерського обліку і звітності, чи вказані рекомендації по їх усуненню;
- чи достатньо обгрунтовані висновки документальної перевірки і можливість їх використання як джерела доказів в кримінальному судочинстві;
- чи відсутні причини для призначення і проведення додаткової або повторної документальної перевірки.
Для аналізу змісту і отриманих результатів у випадку необхідності можливе залучення спеціаліста. В даному випадку допомога спеціаліста може бути використана в формі роз'яснень, порад, а також для отримання висновку за матеріалами документальної перевірки, повноти проведеного дослідження і можливості призначення судово-бухгалтерської експертизи.
Слід також враховувати, що за матеріалами проведеної документальної перевірки може бути допитаний ревізор, що здійснював дану перевірку.
Призначення і проведення додаткових і повторних документальних перевірок
Кримінально-процесуальне законодавство не містить положень, які визначають підстави і порядок призначення і проведення додаткових і повторних документальних перевірок.
При отриманні первинного акту документальної перевірки він підлягає вивченню і аналізу даних, що в ньому містяться та результатів проведеного дослідження.
Підставами проведення додаткової або повторної документальної перевірки є наступне:
1) порушення встановленого порядку проведення документальної перевірки;
2) невиконання завдання слідчого, що ставилося перед спеціалістами для вирішення в ході документального дослідження діяльності господарюючого суб'єкта по питанням дотримання податкового законодавства;
3) наявність в акті суперечливих висновків і результатів, що не відповідають проведеному дослідженню і розрахункам;
4) проведення дослідження за окремими періодами (вибірковим методом);
5) викладення в акті документальної перевірки висновків без посилань на первинні документи;
6) проведення документального дослідження діяльності господарюючого суб'єкта без участі посадових осіб, які відповідають за нарахування і сплату податків та інших неподаткових платежів;
7) відсутність пояснення посадових осіб по фактах виявлених порушень податкового законодавства;
8) наявність обгрунтованих заперечень посадових осіб, діяльність яких перевірялася в ході проведення документальної перевірки;
9) протиріччя даних, викладених в акті документальної перевірки, матеріалам, що наявні у кримінальній справі;
10) відсутність в акті перевірки даних про факти злочинної діяльност і, які встановлені матеріалами попереднього слідства;
11) відображення отриманих результатів без виділення окремих господарчих операцій, окремих періодів діяльності господарюючого суб'єкту, без зазначення осіб, відповідальних за виявлені правопорушення податкового законодавства по окремих облікових періодах;
12) використання і посилання на законодавчі акти в сфері оподаткування, які діяли в момент проведення перевірки, а не під час скоєння злочину;
13) зацікавленість осіб, які проводять перевірку, у результаті справи;
14) відсутність достатності проведеного дослідження і отримання результатів для проведення судово-бухгалтерської експертизи;
15) використання в процесі первинного дослідження методів перевірки, які виключають отримання повних і достовірних результатів тощо.
Проведення додаткової та повторної документальної перевірки може бути призначено як до, так і після порушення кримінальної справи. Відмінність між ними заключається лише в порядку призначення. До порушення кримінальної справи проведення додаткової та повторної документальної перевірки призначається шляхом направлення офіційного листа на адресу керівника територіальної податкової інспекції із вказівкою підстав їх призначення і питань, які підлягають вирішенню в ході слідства.
Після порушення кримінальної справи проведення додаткової та повторної документальної перевірки призначається шляхом винесення мотивованої постанови. В постанові вказуються обставини розслідуваного злочину, підстави проведення додаткової та повторної документальної перевірки, питання, які підлягають вирішенню в процесі дослідження, а також орган, якому доручається його проведення.
Змістом дослідження в процесі додаткової документальної перевірки є ті питання, котрі не були дослідженні в ході первинної перевірки. Слід враховувати, що рішення про проведення додаткової чи повторної документальної перевірки приймається лише з врахуванням всіх обставин і неможливістю усунути наявні недоліки в ході попереднього слідства. В окремих випадках недоліки акту документальної перевірки можуть бути усунені шляхом допиту осіб, що проводили перевірку, витребування або вилучення документів, проведенням судово-бухгалтерської експертизи.
Проведення повторної документальної перевірки доручається іншому ревізору. Слідчим формується питання і визначається завдання, що підлягають вирішенню в ході документального дослідження. Одним з питань, яке ставиться на вирішення повторної документальної перевірки, є встановлення порушень і недоліків акту первинної перевірки. Слід відзначити, що призначення повторної перевірки можливо лише у виняткових випадках, через те, що в процесі даного дослідження переперевіряється діяльність господарюючого суб'єкта, що пов'язано із збільшенням терміну попереднього слідства.
< Попередня Наступна >