США

Податкове право - Відповідальність юридичних осіб за податкові право
38

США

Організація збору податків і фінансового контролю в США є ретельно відпрацьованим і потужним механізмом. Ядром цієї системи є Служба внутрішніх доходів міністерства фінансів США, яку також називають Податковим управлінням і яка складається з центрального апарату і периферійних податкових служб - штатних і місцевих.

Служба внутрішніх доходів США (Податкова служба) є федеральним органом податкового контролю. В територіальному відношенні вона складається з центрального апарату, 7 регіональних управлінь, 65 районних управлінь, 9 центрів обслуговування клієнтів і 900 місцевих податкових бюро.

На рівні суб'єктів Федерації діють податкові служби штатів. Наприклад, податковий апарат Західної Вірджінії включає податкове управління штату, є складовою частиною Департаменту податків і доходів і 6 реї іональних управлінь.

Бюджет СВД за даними 1995р. складав 6 млрд дол. США при зборі податків на суму 1,5 трлн дол., а чисельність СВД сьогодні складає 110 тис. співробітників.

Створення СВД США відноситься до 1862р., коли Конгрес США заснував Відомство комісара по внутрішніх доходах з метою збору коштів для фінансування Громадянської війни 1861р.

В 1895р. парламент скоротив багато податків, у тому числі і прибутковий податок. Через 18 років федеральним законодавчим органом була визнана необхідність збільшення державних доходів. Після цього створилось Бюро внутрішніх доходів, яке наділили повноваженнями по збору податків на доходи і прибутки.

У 1952 році вказана організація була перейменована в Службу вігутрішніх доходів. Будучи структурним підрозділом міністерства фінансів, СВД здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства і збором федеральних податків: податку на прибуток, пода

тку на нерухомість, податку на дарування, а також деяких акцизів.

Діяльність СВД спрямована на забезпечення отримання державною казною податкових надходжень в належному об'ємі при мінімальних затратах. Досягненню цього сприяє надання платникам податків допомоги в точному і своєчасному заповненні і поданні декларацій про прибутки.

Девіз Служби внутрішніх доходів - зібрати належну суму податкового прибутку з найменшими витратами, служити народу, поступово покращувати якість обслуговування, працювати так, щоб заслужити найвищу ступінь народної впевненості в чесності, ефективності і справедливості співробітників СВД.

Кожне податкове Бюро СВД складається із 6 відділів: адміністративного, видачі ліцензій (на заняття певним видом діяльності), обробки інформації, збору податків, контролю за правильністю сплати податків, а також слідчого. СВД Мінфіну США володіє, за оцінками спеціалістів, більш детальними відомостями про приватних осіб, ніж ФБР, яке постійно звертається до послуг податкової служби при проведенні тих чи інших розслідувань.

Окремі оперативні групи, які діяли в рамках СВД, були об'єднані в самостійні підрозділи податкового розшуку - Штаб спеціальної служби, які перетворилися до початку 90-х рр. в могутнє Генеральне управління податкових розслідувань - ГУПР. За думкою експертів, законодавчі укріплення позицій СВД дозволило США запобігти величезним фінансовим втратам. Податкове відомство СІЛА щорічно приносить державній казні більше 1 трлн дол

Особливе місце в структурі ГУПР відводиться Слідчому управлінню, яке складається з декількох оперативних відділів, функціональних і інформаційно-аналітичних служб, криміналістичних лабораторій. Єдина в податковому відомстві США лабораторія криміналістичних досліджень і судово-медичної експертизи розташована в Чикаго. В її штат і 33 спеціаліста, які займаються дослідженням підозрілих документів, ідентифікацією зразків паперу, типографної фарби, чорнил; перевіркою за допомогою поліграфів; ідентифікацією людини за біометричними параметрами і т.д. Бюджет лабораторії - 3,5 млн дол. за рік.

Поряд з виконанням своєї основної задачі по виявленню осіб, які ухиляються від сплати податків, або тих, які отримують грошові кошти за допомогою фальшивих фінансових документів, лабораторія надає криміналістичну допомогу американським правоохоронним органам у розслідуванні складних кримінальних злочинів. Окрім різних експертиз співробітники лабораторії ведуть велику дослідницьку роботу, пов'язану з розробками нових методів криміналістичних досліджень і створенням нових видів оперативно - технічної апаратури.

Важливим джерелом необхідних податковій службі відомостей є також інформаційні кредитні бюро - приватні фірми, які спеціалізуються на зборі і аналізі даних, що характеризують фінансове положення приватних осіб. Поява і ріст числа цих фірм, діяльність яких регламентується законодавством, пов'язані з розвитком кредитного обслуговування населення і обумовлені потребами кредиторів в оперативній перевірці кредитоспроможності потенційних осіб, які беруть позику. В декількох найкрупніших бюро США є досьє практично на все доросле населення країни.

Всі відомості, які поступають в СВД із вказаних джерел, вводяться в комп'ютеризовану облікову систему, автоматично опрацьовуються і співставляються з даними, які містяться в податкових деклараціях. Застосування при обробці інформації спеціальних математичних моделей дозволяє проводити відбір податкових декларацій для ретельної перевірки, яка згодом здійснюватиметься податковими інспекторами. За офіційними даними, щорічно перевіряється 2,2 млн декларацій, що складає приблизно 2% від їх загального числа.

Як зазначають співробітники СВД, найбільш часто вибіркові перевірки проводяться по відношенню до представників вільних професій і власників дрібних підприємств, як таких, що мають найбільше можливостей для фальсифікації своєї фінансової звітності з метою ухилення від сплати податків. Платник податків, який займається самостійною підприємницькою діяльністю, повинен на протязі 10 років зберігати документи і матеріали, які підтверджують правильність задекларованих прибутків і витрат: копії контрактів, рахунків, квитанцій, поштових переказів і т.п.

Важливою обставиною, яка береться до уваги при розгляді питання про проведення перевірки, є розмір сукупного доходу платника податків. За офіційними даними СВД на одну перевірку по відношенню до осіб, які мають прибуток менше 10 тис. дол., приходні ься 4 перевірки по відношенню до осіб з прибутком від 25 до 100 тис. дол. і 16 - з прибутком більше 100 тис.

За встановленими фактами навмисного порушення податкового законодавства матеріали передаються до слідчих підрозділів СВД для проведення фінансового розслідування і визначення штрафних санкцій, а в найбільш серйозних випадках -порушення судового провадження. В американських податкових судах доказом свідомого ухилення від сплати податків вважають наступні дії звинуваченого:

- підробка фінансових документів або відмова від їх пред'явлення;

- заняття підприємницькою діяльністю за підробленими реєстраційними документами або від імені підставної особи;

- наявність крупних сум без документального підтвердження їх походження;

- наявність істотного джерела доходу, не вказаного в податковій декларації.

Однак, як визнають американські спеціалісти, на практиці лише біля 10% справ про ухилення від податків передаються в суди. Зазвичай особи, які запідозрені співробітниками податкової служби в ухиленні від сплати податків, підписують фінансове зобов'язання, згідно якого добровільно виплачують додатково нараховану суму податку і неустойку з тим, щоб уникнути судового розгляду. Крім того, податкові служби володіють достатніми повноваженнями, щоб у переважній більшості випадків заставити населення платити податки, не доводячи справи до судового позову. Так, якщо платежі прострочені і після деяких офіційних нагадувань не сплачені, податкова служба має праю накласти арешт на банківський рахунок або майно платника податків, закрити його підприємство або лишити приватної практики. Лише після реалізації подібних штрафних санкцій платник податків може оскаржити в судовому порядку дії податкових органів.

Дослідження американських спеціалістів показують, що шахрайством в податковій сфері займаються, як правило, освічені, релігійні люди, менше схильні до вживання спиртного і наркотиків, їх вік від 35 до 45 років. Показова в цьому відношенні історія з колишньою банківською співробітницею Маргарет У. Вона довгий час працювала в одному з національних банків, про неї говорили як про спеціаліста своєї справи і надзвичайно чесну людину. Одного разу в результаті фінансових махінацій вона отримала біля 600 тис. дол., не відобразивши їх як дохід у податковій декларації. Ухилення від сплати податків обійшлося їй надзвичайно дорого - вона була засуджена до тюремного ув'язнення, її будинок перейшов у власність банку, як і всі кошти на пенсійному рахунку.

Американські юристи виділяють деякі види правопорушень і кримінальної діяльності, особливо пов'язаних з організованою злочинністю, по відношенню до яких проведення фінансового розслідування є найбільш дійовим способом притягнення злочинців до суду. Такими вважаються проституція, торгівля наркотиками, хабарництво та ряд інших. В кримінальному законодавстві США сформульовано близько 40 складів податкових злочинів.

Внутрішній Податковий кодекс США в гл.75 встановлює перелік злочинів і проступків, які розглядаються як порушення податкових законів. Найбільш серйозними порушеннями вважаються: спроба запобігання або порушення сплати податків, навмисна спроба зневажливого виконання обов'язків по збору або оплаті податків, навмисна спроба зневажливого виконання обов'язків по реєстрації доходів або повідомленню інформації по сплаті податків, співучасть і підбурення в підготовці або пред'явленні фальшивих відомостей про доходи.

Елементами складів вищезгаданих злочинів є: умисел; наявність недоплати податкового платежу; дії, які складають зміст ухилення або спробу ухилення від сплати податків.

Елемент умислу означає, що злочином є свідома, вольова, навмисна дія з точно встановленими неправомірними намірами порушити закон, що відрізняється від ненавмисного, випадкового або навіть чесного нерозуміння того, що закон вимагає або дозволяє.

Елемент умислу відрізняє злочин ухилення від сплати податків від законного і прийнятного зниження податку на прибуток або від прийнятне допустимої помилки.

Відповідальність юридичних осіб має ряд особливостей в порівнянні з відповідальністю фізичних осіб. Дуже часто в справах по кримінальне карному ухиленні від оплати податків, де посадова особа підприємства, корпорації виступає в ролі звинуваченого, в ході розгляду справи вивчається як податковий статус корпорації, так і індивідуальний податковий статус звинуваченої посадової особи. Хоча при ухиленні корпорації від оплати податків (вираженому, наприклад, в неправильній реєстрації прибутків, які обкладаються податками, підприємства, невиправданому розширенні витрат підприємства або пред'явленні фіктивних витрат) дохід корпорації зазвичай приховується від обкладання податками в особистих інтересах того, у кого є можливість здійснювати схожі операції. Однак, кримінально-правові санкції можуть бути застосовані проти посадової особи корпорації і незалежно від того, чи була вона особисто зацікавлена в даному правопорушенні.

Якщо юридична особа здійснює злочин, то посадові особи і директора компанії вважаються винними в злочинній змові.

При розслідуванні загальнокримінальних правопорушень часто не вдається отримати прямі докази, але майже завжди можна довести невідповідність між витратами і офіційними доходами звинуваченого, що є підставою для притягнення до суду за ухилення від сплати податків. Класичним прикладом може служити притягнення до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків лідера злочинних угруповань Чикаго Аль Капоне. Провівши ретельне і багатостороннє розслідування, співробітники відділу кримінальних розслідувань податкового відомства винесли вердикт: громадянин Аль Капоне як мінімум в п'яти тисячах випадків ухилявся від сплати податків, за що йому грозило в сукупності 25 тисяч років тюремного ув'язнення. 16 червня 1931 року Аль Капоне був заарештований. Він відразу ж виплатив державну частину заборгованості по податках з умовою відстрочки процесу. Замінені перед початком суду присяжні винесли вирок- винний. Суддя Джеймс Вілкерсон оголосив термін — 11 років тюремного ув'язнення, багатотисячний штраф і оплату всіх судових витрат.

Фінансове розслідування часто стає засобом політичної боротьби. Головною метою розкриття зловживань в податковій сфері є в таких випадках дискредитація або вчинення тиску на політичних супротивників.

У жовтні 1986 р. вступив в силу закон про боротьбу з легалізацією незаконно отриманих грошових засобів, який став найбільш значним нормативним актом з коли-небудь прийнятих в США з метою боротьби з фінансовими і податковими правопорушеннями і злочинами.

Цей закон однозначно визначив злочинними і кримінальне карними будь-які дії, спрямовані на приховування джерел походження і дійсних розмірів фінансових коштів, які підлягають оподаткуванню. Так за умисне приховування доходів від оподаткування платник податків може бути приречений до тюремного ув'язнення терміном до 5 років або до накладення штрафу до 15 тис. дол. (юридичні особи - до 500 тис. дол.) За участь у "відмиванні" грошей винна особа позбавляється волі на термін до 20 років і на неї накладається штраф у розмірі до 500 тис. дол. (по відношенню до юридичних осіб передбачено тимчасовий арешт власності, замороження всіх актів і банківських рахунків, а потім за рішенням суду повна або часткова конфіскація рухомого і нерухомого майна).

Прийняття цього закону значно розширило повноваження податкового відомства і, зокрема, його спеціального підрозділу - ГУНР, який покликаний грати провідну роль в розслідуванні фінансових злочинів з використанням негласних форм і методів роботи. В 1986 і 1988 рр. істотні поправки були внесені в закон про тайну банківських операцій. В результаті законодавчих змін відділи безпеки банків та інших кредитно-фінансових установ зобов'язані інформувати ГУНР СВД про всі сумнівні вклади і операції з готівкою, а також про підозрілих осіб і характер здійснених ними дій. Одночасно санкції стали більш жорсткими по відношенню до посадових осіб, які перешкоджали виконашпо даних положень закону. Якщо раніше максимальним покаранням було позбавлення свободи терміном до 5 років або штраф у розмірі до 10 тис. дол., то у відповідності з поправками максимальний термін позбавлення волі збільшений до 10 років, а штраф може складати від 25 до 100 тис. дол.

Нині слідчим СВД надано право виносити власні "оцінки ризику", тобто без попереднього судового рішення накладати арешт на активи будь-якого платника податків (фізичної або юридичної особи), якщо, за думкою експертів служби, має місце факт ухилення від сплати податків.

Діяльність СВД вважається високорентабельною: на 1 дол., затрачений на утримання апарату податкових служб і проведення фінансових розслідувань, держава отримує біля 4 дол. у вигляді додаткових надходжень в казну.

По мірі організаційного становлення і удосконалення форм і методів роботи акцент в пріоритетах Головного управління податкових розслідувань СВД США постійно зміщується з припинення конкретних порушень податкового законодавства на проникнення в потенційно криміногенне середовище з метою оперативної розробки підозрюваних осіб, а також виявлення недоліків, які використовуються ними, в діючому законодавстві і нових шляхів легалізації незаконно отриманих грошових коштів.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук