НІМЕЧЧИНА

Податкове право - Відповідальність юридичних осіб за податкові право
50

НІМЕЧЧИНА

Спеціальним органом міністерства фінансів ФРН, у компетенцію яких входять питання реалізації податкової політики країни, є податкова поліція - "Штойфа".

Оперативно-розшукові підрозділи і слідчий апарат "Штойфи" займаються розслідуваннями правопорушень, пов'язаних з приховуванням доходів і ухиленням від сплати податків, а також під прокурорським наглядом здійснюють спеціальні оперативні заходи по виявленню, попередженню і припиненню різних видів злочинів в економічній сфері.

Необхідно зазначити, що Кримінальний кодекс Німеччини містить лише три параграфи, які передбачають відповідальність за правопорушення в сфері оподаткування.

Так, §353 передбачає відповідальність за незаконне стягнення непередбачених зборів і зменшення платежу. Частина перша даного параграфу встановлює, що посадова особа, яка завищує розмір податків, зборів або інших виплат для суспільної каси, якщо вона знає, що боржник зобов'язаний виплатити значно меншу суму або не платити її взагалі, і при цьому вказана вище посадова особа протиправне не вносить у касу дану завищену суму цілком або частково, карається позбавленням волі від З місяців до 5 років. Частина друга вказує, що так само карається посадова особа, яка при службових виплатах грошових сум або натуральних видачах протиправне утримує їх і враховує виплату як повністю видану.

Параграф 355 КК ФРН встановлює відповідальність за порушення

податкової таємниці у вигляді позбавлення волі на термін до двох років або грошового штрафу для тих, хто неправомірно:

1. Розголошує або використовує відомості про інших осіб, які стали йому відомі як посадовій особі:

а) в ході процесу по справі, яка підлягає веденню адміністрат

ивних установ або по податковій справі,

б) в ході карного провадження за податковим правопорушенням або провадження по призначенню і утриманню штрафу за податкове правопорушення,

в) з іншого приводу внаслідок повідомлення фінансовому органу або подання платіжного повідомлення в фінансовий орган, або подання про обкладення податками;

2. Розголошує або використовує чужу виробничу або комерційну таємницю, яка стала йому відома як посадовій особі в ході названого провадження.

До посадових осіб прирівнюються:

- особи, спеціально уповноважені на виконання публічних зобов'язань;

- експерти, які виконують посадові функції;

- служителі церкви та інших релігійних общин публічного права, які виконують посадові функції.

Дане діяння переслідується лише за заявою начальника по службі винної особи або потерпшого. При діяннях, здійснених експертом, який виконував посадові функції, керівник установи, якого стосується провадження, вносить припущення про порушення кримінальної справи окрім потерпілого.

Відповідальність за порушення зобов'язань ведення бухгалтерських книг передбачена параграфом 283Ь КК ФРН. Позбавленням волі на термін до 2 років або грошовим штрафом караються:

1) той, хто не веде торгових книг, хоча це є його законним обов'язком, або веде ці книги, але змінює їх таким чином, що ускладнює уявлення про своє майнове становище;

2) утаює, приховує, руйнує або пошкоджує торгові книги або іншу документацію, зберігання якої є його обов'язком, встановленим торговим правом, до припинення терміну зберігання, передбаченого законодавством, і тим самим ускладнює уявлення про своє майнове становище;

3) порушуючи торгове право:

а) складає баланс таким чином, що ускладнює уявлення про своє майнове становище,

б) не складає баланс свого майна або не проводить інвентаризацію у вказаний термін.

Права і обов'язки співробітників "Штойфи", а також деякі види відповідальності за здійснення податкових правопорушень і злочинів встановлює Податковий кодекс Німеччини.

Статті 28 - 93 Податкового кодексу Німеччини встановлюють, що при проведенні розслідувань по справах, пов'язаних з порушеннями фінансового і податкового законодавств, представники " Штойфи" мают ь ті самі права, що і співробітники поліції, які керуються в своїй діяльності відповідними положеннями кримінально-процесуального кодексу.

Разом з тим, за висновками західних експертів, оперативні можливості співробітників "Штойфи" навіть ширші, ніж у працівників Федеральної кримінальної поліції. Зокрема, ст.399 і 404 Податкового кодексу надають значні повноваження податковій поліції на проведення обшуків і особистих освідувань громадян, затримання підозрілих осіб і конфіскацію документів.

У відповідності з ст. 208 Податкового кодексу керівництво " Штойфи" має право призначати спеціальні розслідування за будь-яким фактом порушення податкового законодавства. При цьому податкова поліція наділена виключним правом вилучення документів і отримання необхідних їй відомостей практично з усіх державних і приватних установ країни, за виключенням деяких спеціальних служб. Починаючи з 1989 р. "Штойфа" має право контролю за діяльністю всіх кредитно-фінансових інститутів, що в ряді інших країн розглядається як порушення банківської таємниці.

За оцінками експертів, державна казна Німеччини за рахунок фінансових махінацій і податкових правопорушень щорічно недоотримує понад 100 млрд марок. У зв'язку з цим уряд країни на початку 1992 р. зобов'язав германські банки відслідковувати і надавати "Штойфі" інформацію про всі фінансові операції населення, які перевищують ЗО тис. марок.

Німецькі експерти зазначають, що діючі статті податкового і кримінального законодавств, а також традиційні криміналістичні методи часто не є ефективними по відношенню до юридичне підготовлених професіоналів податкової злочинності, які давно вже виробили прийоми і способи протидії звичайним засобами податкових розслідувань.

Розглядаючи відповідальність за податкові правопорушення і злочини за законодавством Німеччини, необхідно зазначити, що в німецькій судовій практиці у справах по розслідуванні фактів ухилення від сплати податків розрізняють наступні стадії правопорушень:

- ухилення від податків - заключна дія;

- спроба ухилення;

- підготовчі дії до ухилення від податків.

У випадку з фіксованими податковими ставками (податок на прибуток, податок з обігу, з капіталу, засобів виробництва, з успадкування) - заключною дією вважається сам факт несплати податку, тобто невиконання вимоги про сплату податку після закінчення встановленого терміну. При цьому початком терміну вважається час, коли в даному адміністративному окрузі завершено процес встановлення відповідним фінансовим органом цих податкових ставок.

Спробою ухилення від податку вважається несплата податку в період до настання закінченості дії. Спроба ухилення від податку, як і саме ухилення, підлягає покаранню.

При відсутності спроби ухилення, якщо мають місце лише підготовчі дії по цілеспрямованому ухиленні від податків, вони класифікуються як підготовка до дії і покаранню не підлягають.

Наприклад, неправильне ведення книг бухгалтерського обліку або неправильне заповнення декларації не вважається ухиленням від податку. Ухилення від сплати податку настає з моменту подання податковому інспектору неправильно заповнених декларацій або бухгалтерських книг з навмисними невідповідностями. В судовому процесі при розгляді фактів ухилення від податку розрізняють також безпосереднє виконання і співучасть. При цьому співучасть може бути як безпосередня, так і опосередкована, наприклад підбурювання до дії.

Виконавцями в справах по ухиленню від податку можуть бути не лише платники податків, але і їх законні представники, довірені особи, представники органів оподаткування, інші юридичні та фізичні особи, які також підлягають покаранню - штрафу.

Ухилення від податку може виражатись в активних або пасивних діях. Активними діями вважають подання неправильно заповненої податкової декларації з метою заниження суми, яка підлягає оподаткуванню.

До пасивних дії належать випадки неподання декларації. Як в першому, так і у другому випадках дії кваліфікуються за ст. 153 Податкового кодексу як ухилення від податку, однак характер конкретних дій враховується при винесенні вироку.

При розслідуванні справ розрізняють також тимчасове ухилення від сплати податку і постійне ухилення. Якщо платник податків вводить в оману податкові органи або затягує термін виплати податків, то це класифікується як тимчасове ухилення від податків. Такі правопорушення, так як і заниження податкової суми, не розцінюються як випадки основного складу ухилення від сплати податків. Деякі німецькі юристи і експерти з податково-правових питань вважають, що несплата податку при відсутності податкової декларації з боку платника податків не повинна бути кримінальне покарана, так як на практиці досить складно визначити, в якому випадку мова йде про тимчасове, а в якому випадку про постійне ухилення від сплати податків.

Таким чином, німецьке податкове право надає платникам податків можливість на своє виправдання заявити, що вони лише тимчасово ухилялись від сплати податків або не подавали своєчасно податкову декларацію.

Важливим є також встановлення точної суми податкової заборгованості, оскільки від цього залежить міра покарання для платника податків, який порушив податкове законодавство. Ця задача входить в обов'язки не податкового інспектора або поліцейського, а судді, який розглядає справу. Визначаючи суму податкової заборгованості, суддя не повинен орієнтуватися на суми заборгованостей, які були виявлені до нього податковими і правоохоронними органами.

Всі наведені вище положення, які регулюють відповідальність за податкові правопорушення, мають (як і в судових розслідуваннях за іншими справами) правове значення і впливають на вибір санкцій.

Ухилення від податків в Німеччині карається позбавленням волі терміном до 5 років, а також грошовими штрафами у розмірах, які визначаються з урахуванням величини суми, отриманої при ухиленні від оподаткування. Нині частіше застосовується позбавлення волі умовно від одного року до двох. Що стосується призначення грошових штрафів, то самий низький штраф складає2 марки, а самий високий - 10 тис. німецьких марок.

У випадках значного збагачення в результаті ухилення від сплати податку, що вважається злісним порушенням законодавства, можливе поєднання позбавлення волі з грошовим штрафом.

У відповідності з параграфом 370 Податкового кодексу в особливо складних випадках передбачено позбавлення волі на термін до 10 років, наприклад, якщо особав результаті ухилення від сплати податків отримала дохід в крупному розмірі і при цьому використала фальшиві документи.

При покараннях, пов'язанихз позбавленням волі на термін більше одного року винним може бути заборонено працювати в державних установах, приймати участь у виборах. У них можуть бути конфісковані товари, продукція та інші речі, які були придбані за гроші, отримані в результаті ухилення від сплати податків, а також транспортні засоби, які використовувались при цих діях. У цих випадках винні можуть бути позбавлені ведійських прав, а також можливості займатися своєю професією.

Аналіз діяльності податкових органів Німеччини в останні роки дає підстави вважати, що накопичений ними позитивний досвід може бути використаний в Росії для удосконалення законодавства і практичної діяльності органів по виявленню і припиненню правопорушень, пов'язаних з ухиленням від сплати податків.

Соціологи і криміналісти Німеччини розрізняють дві основні причини ухилення від сплати податків: справи фірми йдуть надто погано, щоб сплачувати податки; справи фірми йдуть надто добре, щоб сплачувати податки. Тому в податковому розшуку ділять платників податків на три основні групи: підприємці, які ухиляються від сплати податків з метою створення стартового капіталу; підприємці, які ухиляються від сплати податків з метою вкладення прихованих коштів в справу, в розширення сфери діяльності фірми; підприємцям, які ухиляються від сплати податків з метою ведення світського стилю життя. Звісно, і міри покарання до представників цих груп різні. Але до останніх, як правило, застосовуються доволі жорсткі міри.

Швидке збільшення об'єму прихованих від оподаткування Ірошей в обігу

Підприємств змушують їх власників застосовувати різні способи для легалізації таких грошей, щоб уникнути адміністративних та карних санкцій зі сторони податкових і судових органів.

Необхідно зазначити деякі основні позитивні моменти, характерні для системи збору податків в західних країнах, які впливають на боротьбу з податковою злочинністю і які можуть бути враховані при становленні правоохоронної роботи в сфері оподаткування в нашій країні.

1. Автоматизація системи збору податків, яка добре розвинена і добре фінансується, а також розповсюдження системи безготівкових розрахунків.

2. Велике значення ділової і фінансової репутації бізнесмена на Заході. Інформація про ухилення від сплати податків або про наявність проблем з податковою поліцією може згубно вплинути на подальший розвиток бізнесу, налякати ділових партнерів.

3. Систематизація досвіду роботи податкових служб і правоохоронних органів, їх хороше технічне забезпечення, високий авторитет у громадян і суб'єктів фінансово-господарської діяльності.

4. На Заході податкове законодавство більш деталізовано, відсутні підстави для різних тлумачень та інтерпретацій. Позитивним моментом є також і сформована податкова система держав.

5. Розумна диференціація санкцій за податкові, правопорушення і' злочини. Практика обмеження винних в деяких громадянських правах. Наприклад, позбавлення права приймати участь у виборах, позбавлення еолійських прав є дійовим заходами по попередженню податкових злочинів.

6. Відносно стабільна економічно-політична ситуація.

7. Податкові злочини розглядаються в тісному зв'язку з легалізацією грошових коштів, отриманих незаконним шляхом, проявами тіньової економіки. Вони розглядаються як важкі злочини проти суспільства або держави.

8. Налагоджена система повернення завданої державі фінансової шкоди. Покладення стягнення на особисте майно боржника, можливість конфіскації майна.

9. Досвід, зокрема СІЛА, притягнення до кримінальної відповідальності юридичних осіб за податкові злочини може бути дуже корисним для українського податкового і кримінального законодавства, адже ухилення від сплати податків здійснюється часто не лише в особистих інтересах керівника фірми, але і в інтересах підприємства, де присутні інтереси всіх засновників. Мотивація поведінки посадової особи підприємства дуже важлива для встановлення умислу і правильної кваліфікації діянь. Українському законодавцю слід було б врахувати даний досвід при розгляді проблеми карної відповідальності юридичних осіб і відповідальності посадових осіб підприємства.

Слід зазначити, що скільки б не велося спорів про адекватність санкцій за податкові злочини в українському законодавстві, перегляду, систематизації і лібералізації, в першу чергу, повинні підлягати не вони, а сама податкова система України і менталітет її платників податків.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук