2.2 Як започаткувати спільну діяльність з іноземцем

Для того щоб започаткувати спільну діяльність з іноземцем, необхідно на­самперед пояснити йому суть такого способу заробляння коштів. Після отри­мання принципової згоди, необхідно буде підготувати і підписати договір про спільну діяльність. Такий договір не обов'язково має назву "про спільну діяльність". Це може бути договір про виробничу кооперацію, про спільне ви­робництво і т. д. У деяких нормативно-правових актах договори про спільну діяльність з іноземною особою називають договорами про спільну інвес­тиційну діяльність за участю іноземного інвестора.

Як зазначалося, в більшості випадків спільна діяльність здійснюється на основі об'єднання вкладів учасників. Договори про таку діяльність юристи на­зивають узагальнюючим терміном — договори простого товариства.

Ми рекомендуємо вам доручити підготовку юридичного тексту договору професійним юристам. Однак перед таким зверненням ви повинні разом зі своїми партнерами виробити спільну позицію щодо деяких важливих питань, які мають бути відображені в договорі простого товариства. Зокрема, ви разом зі своїм іноземним партнером повинні домовитись про порядок координації спільних дій учасників або ведення їх спільних справ, правовий статус виділе­ного для спільної діяльності майна, порядок покриття витрат та збитків учас­ників, їх участь у результатах спільних дій.

Для того щоб полегшити вам процес переговорів, ми пропонуємо розгля­нути низку положень та вимог законодавства, які стосуються важливих частин договору про спільну діяльність.

Очевидно, що одна з найбільш важливих частин таких договорів — це по­ложення, що визначають зобов'язання учасників договору щодо внесення вкладу в спільну діяльність (спільне майно). Детальніше про такі вклади йти­меться у на

Другий важливий блок питань — порядок ведення спільно з іншими учас­никами діяльності, яка передбачена договором. Очевидно, що спільна діяльність, як і будь-яка інша, потребує певного управління. Хтось має вчиня­ти правочини, вести облік, звітувати до податкових органів, здійснювати інші дії, потрібні для досягнення поставлених цілей. Хто саме — необхідно визначи­ти у договорі.

Вирішуючи це питання, майте на увазі, — законодавство надає на ваш вибір три форми (способи) ведення спільних справ:

Кожний учасник має право діяти від імені всіх інших. При цьому варіанті будь-хто з учасників може вчинити правочин, який матиме наслідки для інших. Такий варіант не рекомендується застосовувати у випадку, коли учасників спільної діяльності багато або коли між ними немає абсолютної довіри.

Спільні справи веде спеціально призначений учасник (або учасники). Як правило, застосовується саме ця форма. Він є найпростішим і звич­ним для підприємців. Звертаємо вашу увагу, що вести спільні справи може як юридична особа (яка є учасником договору про спільну діяльність), так і фізична. Як правило, коли обирається цей варіант, на уповноважену особу покладають всі функції щодо ведення спільних справ: від вчинення правочинів до ведення бухгалтерського обліку ре­зультатів спільної діяльності. Хоча законодавство не забороняє розділити функції між декількома уповноваженими особами на веден­ня спільних справ.

Ведення справ здійснюють спільно всі учасники договору простого то­вариства. Майте на увазі, якщо обрано цей варіант, для вчинення будь яких дій в інтересах спільної діяльності вам необхідно буде отримува­ти згоду всіх без винятку учасників. З одного боку, це дає гарантію то­го, що інтереси та права всіх партнерів будуть враховані.

З іншого боку, така форма є громіздкою і суттєво ускладнює здійснен­ня спільної діяльності. Особливо коли учасників більше ніж 2-3 і вони знаходяться в різних містах чи країнах.

Пам'ятайте, якщо у договорі про спільну діяльність ви не врегулюєте пи­тання ведення спільних справ, буде діяти перший з описаних вище варіантів.

Після того, як ви визначитесь зі способом ведення спільних справ, вам не­обхідно буде підготувати документи, що посвідчують повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників (такий документ не потрібен, якщо ви обрали третій з описаних вище варіантів). Таким документом може бути:

довіреність, яка підписана іншими учасниками;

договір простого товариства, якщо повноваження на ведення спільних справ ви закріпили безпосередньо в договорі.

При оформленні відповідних документів пам'ятайте, що ви маєте право встановити певні обмеження для учасника, який буде вести спільні справи. Ці обмеження можуть стосуватися сум, на які дозволяється укладати правочини, напрямів використання спільного майна і т. д. Наприклад, припустимо, що ви не хочете, щоб учасник, який буде вести спільні справи, без вашої згоди укла­дав договори на суму, що перевищує 10 000 грн. Тоді в довіреності (або в дого­ворі простого товариства) необхідно зазначити, що уповноважена особа має право укладати правочини на суму до 10 000 грн.

Інше питання, яке необхідно узгодити зі своїми партнерами, — порядок відшкодування витрат і збитків, які виникатимуть при здійсненні спільної діяльності. Як правило, відшкодування здійснюється за рахунок спільного майна. Проте існують випадки, коли це неможливо. Тому необхідно домови­тись про спеціальний порядок відшкодування.

Наприклад, учасники або хтось з учасників не хоче, щоб певне майно (на­приклад, будівля), яке входить до складу спільного майна, було джерелом відшкодування витрат чи збитків. Тоді до договору про спільну діяльність не­обхідно включити відповідне положення.

Інший приклад: спільного майна не вистачає на покриття витрат. У такому разі суми витрат мають розподілятися між учасниками. Саме про те, в якій частині кожний з учасників покриватиме витрати чи збитки і необхідно домовитись до по­чатку здійснення спільної діяльності, зафіксувавши таку домовленість у договорі. Якщо ви цього не зробите — діятиме правило, встановлене законом: кожний учас­ник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу.

Майте також на увазі, що повністю звільнити когось з учасників від участі у відшкодуванні спільних витрат або збитків не можна (оскільки це забороне­но законом).

Крім порядку відшкодування витрат і збитків, необхідно також врегулю­вати більш приємні питання, а саме: порядок розподілу прибутку. За загальним правилом, яке визначено у законодавстві, такий прибуток має розподілятися пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно. Тобто, якщо вклад одного учасника — 60%, а в інших двох — по 20%, то вони й отримають 60%, 20% та 20% прибутку відповідно.

Однак це правило не є догмою. Закон дозволяє вам визначити інший поря­док розподілу прибутку. Наприклад, всі отримують порівну. Єдине, що заборо­няє закон, — повністю позбавляти когось з учасників права на частину прибут­ку (навіть за умови, що учасник сам відмовляється від права на прибуток).

Домовленість про порядок розподілу прибутку краще зафіксувати у договорі про спільну діяльність. Це позбавить вас зайвих суперечок у майбутньому. Однак, якщо ви цього не зробите, це питання можна буде врегулювати й пізніше, в іншо­му документі. Наприклад, у протоколі зборів учасників.

У договорі про спільну діяльність варто також чітко визначити відповідальність учасників один перед одним (хоча законодавство цього і не вимагає). Для цього необхідно домовитись про дії, які будуть вважатися пору­шеннями, і про розмір штрафу за такі дії. Рекомендуємо вам включати до дого­вору такий мінімальний перелік порушень:

невиконання обов'язків щодо ведення спільних справ;

одностороння відмова від виконання своїх зобов'язань по договору;

невиконання домовленості щодо відшкодування витрат або збитків;

порушення порядку розподілу прибутку;

несвоєчасне внесення вкладу у спільне майно.

Розмір штрафів за ці порушення встановлюйте за домовленістю з партне­рами.

До моменту підписання договору варто також домовитись про його строк. При цьому пам'ятайте, що за строком договори простого товариства поділя­ються на:

безстрокові — це договори, де строк не вказано (не обмежено), і які діють до тих пір, поки учасники не заявлять про бажання його скасувати;

договори, укладені на певний строк, — діють до настання строку, який зазначено в тексті договору;

договори, які діють до досягнення певної мети, чітко окресленої в тексті договору.

Після того, як ви домовитесь зі своїми партнерами по зазначених вище питаннях, вам залишиться лише зафіксувати такі домовленості у тексті догово­ру. Ще раз порадимо: підготовку такого договору краще доручити юристам. Проте, якщо ви не маєте такого бажання, можете скористатися шаблоном, який наведено у Додатку ІІ.