88

---

2.1 Що таке спільна діяльність

У законодавстві України існує декілька визначень спільної діяльності. Узагальнюючи їх, можна зазначити, що під спільною діяльністю розуміють співробітництво між суб'єктами господарювання, яке:

здійснюється задля досягнення спільної мети;

базується на спільному розподілі результатів та ризиків;

передбачає здійснення спільного контролю та прийняття спільних рішень.

Наприклад, два підприємця купують автомобіль і здійснюють на ньому вантажні перевезення. Вони мають спільну мету (заробляння на вантажних пе­ревезеннях), спільно приймають рішення (куди, який вантаж везти і яка вартість послуг з перевезення), за спільною згодою розподіляють між собою отримані прибутки. Це є типовий приклад спільної діяльності.

У принципі, створення декількома особами підприємства також можна розглядати як спільну діяльність. Тут же ми розглядатимемо питання здійснен­ня спільної діяльності без створення юридичної особи.

Спільна діяльність як спосіб заробляння коштів у порівнянні зі створен­ням підприємства (юридичної особи) має як свої переваги, так і недоліки. Пе­ревагами, наприклад, є те, що:

витрати на початковому етапі є мінімальними;

учасники можуть не робити або робити мінімальні вклади, а вибір до­пустимих вкладів є дуже широкий;

формальних процедур менше і вони простіші;

учасники мають велику свободу при виборі правил здійснення спільної діяльності.

Головний недолік полягає у тому, що, обираючи спільну діяльність як інструмент здійснення підприємництва, ви суттєво обмежуєте себе у можливо­стях розвивати свій бізнес. Оскільки фактично підприємство як таке відсутнє, ви не зможете його розширювати, відкривати філії чи інші відокремлені підрозділи, н

е зможете зробити його відомим, завоювати своє місце на ринку. Ви не зможете отримати кредит. Вам необхідно буде враховувати особливості бухгалтерського і податкового обліку.

Отже, перед вибором певного варіанта слід оцінити всі "за" і "проти".

При здійсненні спільної діяльності передусім знайте, що у такій діяль­ності може брати участь дві або більше сторони (учасники). Стороною може виступати як юридична, так і фізична особа. При цьому немає різниці, чи це українська чи іноземна сторона.

Для здійснення спільної діяльності учасники можуть об'єднати свої вкла­ди, хоча це і не обов'язково. З набранням у 2004 р. чинності новим Цивільним кодексом України допускається здійснення спільної діяльності без об'єднання вкладів учасників. Звичайно, такі випадки зустрічаються досить рідко. Адже, як правило, необхідно мати певний початковий (стартовий) капітал для того, щоб почати заробляти гроші. Проте в деяких випадках можна обійтись і без нього. Прикладами таких випадків можуть слугувати договори про спільну освітню діяльність, консалтингову діяльність, про спільну діяльність з прове­дення маркетингових досліджень і т. д.

Якщо ви разом зі своїми іноземними партнерами вирішите все ж таки об'єднати свої вклади, вам стане у пригоді інформація, наведена у наступних розділах посібника. Для такої спільної діяльності законодавці визначили спеціальний термін — просте товариство. Зустрічаючи даний термін в цьому виданні або в процесі здійснення своєї діяльності, пам'ятайте, що ніякого відношення до господарських товариств (таких як товариство з обмеженою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство, акціонерне това­риство) він не має. Всі господарські товариства є юридичними особами і по­винні пройти державну реєстрацію, а просте товариство — не юридична особа і, відповідно, ніде не реєструється.

Основою будь-якої спільної діяльності є договір про спільну діяльність. Саме в ньому сторони і врегульовують всі важливі питання, які можуть виник­нути під час їх співробітництва. Укладення такого договору де-юре вважають­ся моментом започаткування спільної діяльності. Про особливості цього про­цесу і про вимоги до договорів про спільну діяльність ми поговоримо у на­ступному розділі.

 

< Попередня   Наступна >